Постанова № 55406332, 02.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р.Справа № 915/557/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

(Склад колегії змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від прокурора - Галісевич О.О.;

від позивача (МОУ) - Саламатін О.В.;

від позивача (КЕВ) - Мартинюк К.В.;

від відповідача ( Військової частини А1890) - Ліхолєтов В.В.;

від відповідача( ФОП ОСОБА_4) - не з'явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону

на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015р.

по справі №915/557/15

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України;

2. Квартирно-експлуатаційного відділу;

до відповідачів:

1. Військової частини А1890;

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015р. заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до військової частини А 1890 та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним (на майбутнє) договору про спільний обробіток землі №34 від 04.03.2011р. з додатковими угодами до нього, укладеним між відповідачами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015р. (суддя Смородінова О.Г.) у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв в доход державного бюджету України по 609 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону просить рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015р. у справі №915/557/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 02.02.2016р. представники прокуратури та позивачів апеляційну скаргу підтримали, представник Військової частини А1890 проти її задоволення висловив заперечення, посилаючись на те, що КЕВ м. Миколаїв так і не набула статусу землекористувача, а в/ч А1890 була повністю наділена правами правонаступника у фінансово - господарській діяльності в/ч А 1571.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 вважає, що належним землекористувачем спірної земельної ділянки є виключно Військова частина А1890, а тому рішення господарського суду - законним.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 062408 від 1978 р. Військовій частині № 15440 надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 7102,5 га в межах згідно з планом землекористування для військових потреб.

Відповідно до архівної довідки Одеського архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179-11302 від 28.09.2015 на підставі Директиви Міністерства оборони України від 27.01.2000 №118/1/050206 авіаційний полігон з 22.07.2000 змінив умовне найменування з Військової частини 15440 на Військову частину А 1571.

04.03.2011 року між військовою частиною А1571 (сторона-1) та ФОП ОСОБА_4 (сторона-2) укладено Договір про спільний обробіток землі № 34, за умовами якого сторони домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані Стороні-1 в безстрокове користування та можливостей Сторони-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація.

Сторони домовились, що спільний обробіток землі буде здійснюватися наступним чином:

Військова частина А 1571 бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під спільний обробіток землі та проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження шкідливих для оточуючої середи, життя та здоров'я людей предметів з метою створення безпечних умов праці; ФОП ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції яка обумовлена Договором (п.1.2 договору №34 від 04.03.2011р.).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору Військова частина А 1571 зобов'язалась залучити до спільної діяльності, що буде проводитися разом із ФОП ОСОБА_4 земельні ділянки, що надані Військовій частині А 1571 в безстрокове користування, згідно державного Акту серія НОМЕР_1 площею 421,34 Га, терміном на 5 сільськогосподарських років, тобто, до 01.12.2015 року.

Відповідно до п. 6.1 - 6.2 договору №34 від 04.03.2011р., внесок сторони - 1 - вартість права обробітку земельних ділянок загальною площею 421,34 га згідно Акту обміру земельної ділянки, які є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки та складає 65307,70грн., внесок сторони - 2 - грошові кошти, паливно - мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрів та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Відповідно до п. 8.1, 8.5 договору прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому Військова частина А 1571 в будь якому випадку повинна отримати прибуток у розмірі не менше частини та внеску, визначеному у ст. 6 цього договору: фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахувань відповідної частини прибутку стороні - 1 та отримання відповідної частини прибутку стороною - 2.

Вказаний договір погоджено сільським головою Ставківської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та начальником КЕВ м. Миколаїв, про що свідчать відповідні відмітки на договорі.

02.10.2011р. між Військовою частиною А 1571 та ФОП ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду, якого внесено зміни в п. 8.1 розділу 8 договору та визначено, що прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку землі відповідно до ст. 1139 ЦК України підлягає розподілу пропорційного вартості вкладів, при цьому Сторона - 1 в будь-якому випадку повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеними у ст. 6 цього договору.

19.10.2012р. між сторонами договору укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до п. 6.1.договору відносно розміру внеску сторони - 1 у вигляді вартості права обробітку земельних ділянок та зазначено, що він складає 67431,25грн.

Відповідно до вимог Директиви Міністерства оборони України від 30.11.2012р. №Д-322/1/16 Військова частина А 1571 підлягала розформуванню, а її правонаступником з фінансових питань було визначено Військову частину А 1890.

Згідно до акту прийому-передачі будівель та від 07.03.2013 р. Військова частина А 1571 передала, Військова частина А 1890 прийняла військове містечко №1. Разом з будинками та спорудами було прийнято земельну ділянку площею 6960 га, а також зазначено, що Військовою частиною А 1571 передано Військовій частині А 1890 Державний акт на право користування земельної ділянкою Серії НОМЕР_1 від 1978р.

Також матеріали справи містять акт приймання (передачі) будівель, споруд та території військового містечка від 18.02.2013р., відповідно до якого Військова частина А1571 на виконання вищевказаної Директиви передала Квартирно - експлуатаційному відділу м. Миколаїв разом з будівлями та спорудами земельну ділянку площею 7084,9га.

Як вбачається із змісту архівного витягу з ліквідаційного акту 206 авіаційного полігону оперативного командування „Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1571),на підставі Директиви Міністра оборони України від 18.03.2013 №д - 322/1/4рск, Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.05.2013р. 3Д-5, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України від 22.10.2013р. №Д-322/1/18 дск., спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України від 20.12.2013р. №Д-322/1/9дск., спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України від15.03.2014р. №Д-322/1/02, спільної Директиви Міністра оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України від 08.12.2014р. №Д-322/1/43дск, наказу командувача військ оперативного командування „Підень" від 14.04.2015р. №29, земельна ділянка, яка використовується 206 авіаційним полігоном, була передана для подальшого використання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв (а.с. 192).

Між тим, 15.01.2013р. між Військовою частиною А 1571, ФОП ОСОБА_4 та Військовою частиною А 1890 було укладено Договір про заміну сторони у договорі спільного обробку землі; відповідно до якого, Військова частина А 1571 передає, а Військова частина А 1890 приймає на себе права та обов'язки Військової частини А 1571 згідно договору про спільний обробіток землі від 04.03.2011р. №34

Згідно з п.4 договору від 15.10.2013р. відступлення прав та обов'язків Військової частини А 1571 на користь Військової частини А 1890 відбулося, зокрема, на підставі директиви Міністерства оборони України від 30.11.2011р. №Д-322/1/16, директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10.12.2012 №Д-7дск.

Права та обов'язки Військової частини А1571 згідно договору від 04.03.2011р. №34 Військова А 1890 набуває з 15.01.2013р.

В подальшому додаткової угодою №2 від 05.03.2013р. до договору від 04.03.2011р. №34 було внесено зміни в пункт 1.2, 3.1, 6.1, 8.6 стосовно порядку спільного обробітку землі, збільшення площі земельних ділянок до 435,96 га, збільшення розміру внесків, розподілу прибутку.

Предметом спору в даній справі є вимога заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв про визнання недійсним (на майбутнє) договору про спілий обробіток землі №34 від 04.03.2011р. та додаткових угод до нього, що є його невід'ємною частиною.

Як зазначив військовий прокурор, залучення військовою частиною А 1890 до спільного обробітку земельної ділянки за Договором про спільний обробіток землі №34 від 04.03.2011р. з додатковими угодами є таким, що суперечить вимогам ст. ст. 20, 77, 115, 116 ЗК України, ст. 4 ЗУ „Про використання земель оборони".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд послався на те, що дії відповідачів на момент укладення оспорюваного договору та додаткових угод не суперечили чинному законодавству: договір №34 від 04.03.2011 про спільний обробіток землі цілком відповідає вимогам, визначеним у ст. 4 ЗУ „Про використання земель оборони" та ст. ст. 20, 77, 115, 116 ЗК України; згідно Держаного акту на право постійного користування №062408 від 1978р. військова частина А1571 виступала повноправним землекористувачем, який в подальшому відступив свої права та обов'язки за оспорюваним договором військовій частині А1890, про що свідчить укладений договір від 05.01.2013р. про заміну військової частини А 1571 на військову частину А 1890 з наділенням її усіма відповідними правами та обов'язками за цим договором.

З висновками господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може, виходячи з такого.

Згідно з приписами ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка, яка залучена Військовою частиною А 1571 (правонаступник - В/ч А1890) до спільної діяльності з ФОП ОСОБА_4 за оспорюваним договором №34 від 04.03.2011р. належить до категорії земель оборони, оскільки надавалася Військовій частині А 15440 саме для військових потреб, а отже, порядок її використання є предметом регулювання ЗУ „Про використання земель оборони".

Статтею 1, 2 цього Закону передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України ; військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

На дату укладення спірного договору, та і на даний час, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок надання військовим частинам дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Чинний на момент укладення спірного договору законодавством було передбачено, що військові частини мають право, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землею, надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Між тим, відсутність порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, унеможливлювала реалізацію такого права.

Згідно з даними витягів з Державного земельного кадастру, копії яких містяться в матеріалах справи, органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками державної форми власності (вид використання - J15.01.; документ, що посвідчує право - державний акт серії НОМЕР_1 від 1978р.) площею 6977,5 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та 105,5559га (кадастровий номер НОМЕР_3) є Миколаївська обласна державна адміністрація. А тому, саме із вказаним органом виконавчої влади мало бути погоджено надання дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях державної власності, переданих у постійне користування військовій частині згідно з Державним актом серії НОМЕР_1 від 1978р.

З огляду на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку надання дозволів фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях оборони, відсутність погодження відповідного органу виконавчої влади - Миколаївської ОДА, укладення Військової частиною А 1571 з ФОП ОСОБА_4 договору про спільний обробіток землі №34 від 04.03.2011р. є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.13 №11, п. 2 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9).

А в силу ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору №34 від 04.03.2011р. та додаткових угод до нього. При цьому, зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки не можливо повернути все одержане за ним. (ч. 3 ст. 207 ГК України).

Доводи відповідача - Військової частини А1890 про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв є неналежним позивачем у даній справі до уваги колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Як зазначалося вище, земельна ділянка, яка використовувалась 206 авіаційним полігоном (Військова частина А1571) була передана на підставі відповідної Директиви Міністра оборони України для подальшого використання Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв. Саме зазначена особа здійснює сплату земельного податку за земельну ділянку, що була передана в користування за Державним актом серії НОМЕР_1 від 1978р. (а.с.35-38).

Крім того, відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", положень Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011 №795, саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв здійснює облік земельної ділянки, переданої у постійне користування за Державним актом серії НОМЕР_1 від 1978р. Викладене підтверджується наданими КЕВ м. Миколаїв документами: Витягом із Ф-405 «Відомості наявності та використання земель оборони та КЕВ м. Миколаїв станом на 01.01.2016р.», Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, Індивідуальною карткою №3 (форма 403) обліку земельної ділянки.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржене судове рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015р. у даній справі цим вимогам не відповідає, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладається на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015р. у справі №915/557/15 - скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним (на майбутнє) договір про спільний обробіток землі №34 від 04.03.2011р., укладений між Військовою частиною А 1571 та ФОП ОСОБА_4 з додатками до нього.

Стягнути з Військової частини А 1890 в дохід Державного бюджету України 609грн. судового збору за подання позовної заяви, стягнути з ФОП ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України 609грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Військової частини А 1890 в дохід Державного бюджету України 304,50грн. судового збору - за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ФОП ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України 304,50грн. судового збору - за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В.Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук