Постанова № 55406144, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/22643/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Левченко В.І.

від відповідача - Булатна С.Д.

Сенчило В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4"

про стягнення 515803,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі №910/22643/15 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 229524,27 грн. боргу за спожиту теплову енергію. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 196742,43 грн. інфляційних, 19537,07 грн. трьох процентів річних, 10316,08 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Ювілейний-4" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, в частині задоволення штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого - судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці та керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п.п. 2.2, 2.6 засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015,, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 02.02.2016.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016, в зв'язку з виходом судді Баранця О.М. з відпустки, а також формуванням постійно діючого складу колегії суддів та керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п.п. 2.2 засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/22643/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

В судове засідання 02.02.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив частково скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 грудня 2005 року між Акціонерною енергопостачальною компанією (на даний час Публічне акціонерне товариство) "Київенерго" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Ювілейний-4" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 820098 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.1 Договору сторони зобов'язалися керуватися Правилами користування тепловою енергією.

Основним обов'язком постачальника, який складає предмет Договору, є обов'язок безперебійно постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення - в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження (п. 2.2.1 Договору), а споживач дотриматись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2 до Договору (п. 2.3.1 Договору).

Порядок оплати споживачем послуг визначено у додатку № 2 до Договору.

Згідно зі звертанням-дорученням відповідача, Договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб житлового будинку по вул. Григоровича-Барського, 3, в м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач поставляв відповідачу теплову енергію. Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині оплати, належним чином не виконав, внаслідок чого в період з 01.10.2012 по 01.06.2015 виникла заборгованість в розмірі 299524,27 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії у гарячій воді.

Частина перша статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що постачання позивачем теплової енергії підтверджується обліковими картками відповідача за вказаний період, відомостями обліку теплової енергії, довідками про надходження коштів про сплату послуг. Нарахування відповідачу здійснювалося відповідно до п. 2.1 Договору за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, визначеними в додатку 2 до Договору та за тепловими навантаженнями та обсягами, визначеними у звертанні-дорученні про укладення Договору та в додатку 1 до Договору.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що в разі якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, який складений арифметично вірно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Розрахунок інфляційних витрат наданий апелянтом колегією суддів визнано необґрунтованим, оскільки останній складено арифметично не вірно.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, всі процесуальні документи по справі надсилались місцевим господарським судом на адресу відповідача, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме на адресу: 03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 3. Однак не були отримані відповідачем та повернені до суду, з відміткою відділу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

З роз'яснення п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема вбачається, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 по справі №910/22643/15 - без змін.

Матеріали справи №910/22643/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець