Постанова № 55406104, 25.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа№ 910/21086/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Шевченка Е.О.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Джумурат В.М., дов. б/н від 23.07.2015р.

від відповідача: Майданік В.В., дов. № 12с/35 від 11.01.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.10.2015 року

у справі № 910/21086/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ЄВРО-АЗІАТСЬКА

БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ "ЄВРАСКОН"

до Служби автомобільних доріг у Київській області

про стягнення 34 866 766, 29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "ЄВРО-АЗІАТСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ "ЄВРАСКОН" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Київській області про стягнення 34 866 766,29 грн.

В процесі розгляду справи відповідач частково сплатив суму боргу, тому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 31 019 637,50 грн., з яких 16 936 192,14 грн. - суми боргу, 3423244,73 грн. - пені, 686755,83 грн. - 3 % річних, 9973444,80 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2015р. у справі №910/21086/15 позов задоволено частково. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Київській області на користь Відкритого акціонерного товариства "ЄВРО-АЗІАТСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ "ЄВРАСКОН" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Євраскон" 16 936 192 (шістнадцять мільйонів дев'ятсот тридцять шість тисяч сто дев'яносто дві) грн. 14 коп. - суми боргу, 3% річних в розмірі 686 755 (шістсот вісімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 83 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 973 444 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят три тисячі чотириста сорок чотири) грн. 80 коп., 65 015 (шістдесят п'ять тисяч п'ятнадцять) грн. 09 коп. - витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Служба автомобільних доріг у Київській області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2015р. у справі №910/21086/15 частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 686 755,83 грн. - 3% річних та 9 973 444,80 грн. - втрат від інфляції відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2015р. передано апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі № 910/21086/15 для розгляду судді Мартюк А.І. сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/21086/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2015р. у справі № 910/21086/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.01.2016р.

20.01.2016р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2015р. у справі №910/21086/15 без змін.

В судовому засіданні відповідачем було подано заяву про часткове визнання позовних вимог, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2015р. у справі №910/21086/15 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 12 955 246,67 грн. основної заборгованості та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 686 755,83 грн. - 3% річних та 9 973 444,80 грн. - втрат від інфляції.

В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що після подання апеляційної скарги відповідач частково розрахувався по основній заборгованості, сплативши позивачеві 3 980 945,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3613 від 02.12.2015р.

Колегія суддів вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами покладені в основу рішення цього суду, а дана оплата по основній заборгованості була здійснена відповідачем вже після прийняття рішення місцевим судом.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2015р. у справі №910/21086/15 частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 686 755,83 грн. - 3% річних та 9 973 444,80 грн. - втрат від інфляції відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17 липня 2012 року між Службою автомобільних доріг у Київській області та Представництвом ВАТ "Азеркоп" було укладено договір № 11Д-12 на виконання робіт з будівництва транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область.

ВАТ "Азеркорпу" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "ЄВРАСКОН", згідно Статуту ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "ЄВРАСКОН" від 08.01.2013р. реєстраційний № 1000085511.

Згідно з п.1.1. Договору підрядник зобов'язується до грудня 2013 року виконати роботи з будівництва транспортної розв'язки в різних рівнях на км 21+767 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, Київська область, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 11Д-12 від 17.07.2012 розрахунки проводяться через 120 календарних днів після підписання сторонами Акту прийняття виконання підрядних робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), які складаються Підрядником і подаються для підписання Замовнику. Прийняття актів обсягів робіт Замовником буде здійснюватись в межах доведеного ліміту на поточних період.

У відповідності до п. 4.1 Договору між сторонами правочину у період з грудня 2012 року по серпень 214 року підписані Акти прийняття виконання підрядних робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) на загальну суму 32 701 391,08 грн.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 16 936 192,14 грн. підлягає задоволенню, оскільки доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, в зв'язку з чим суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 16 936 192,14 грн. суми боргу.

У зв'язку з прострочення по сплаті коштів за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 686755,83 грн., інфляційні в сумі 9973444,80 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 68 6755,83 грн. за період з грудня 2012р. по жовтень 2015р., інфляційні в сумі 9 973 444,80 грн. за період з липня 2013р. по вересень 2015р.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 423 244,73 грн.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що при затримці термінів перерахування платежів (після отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування) за виконані роботи з вини Замовника, він сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день затримки але не більше 2-ох облікових ставок НБУ в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач на підтвердження відсутності своєї вини надав докази відсутності бюджетного фінансування на дані обсяги робіт.

Відповідно до чинного законодавства Головним розпорядником бюджетних коштів у сфері дорожнього господарства України є Державне агентство автомобільних доріг України.

Згідно Положення про Службу автомобільних доріг у Київській області, Відповідач є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, і є отримувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування.

Згідно п. 6 ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

На 2014 рік на оплату робіт за Договором було передбачено 87 552,778 тис. грн., що визначалося Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014р. № 168.

Скоригованим планом фінансування дорожнього господарства у 2014р. за бюджетною програмою 3111020 "Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування" за рахунок коштів, залучених під державні гарантії у 2012 році, по Службі автомобільних доріг у Київській області (затверджений 19.02.2014), відповідно до листа Державного агентства автомобільних доріг України від 24.02.2014р. № 524/3/6.1-11, на оплату робіт за Договором було передбачено лише 8 900,979 тис. грн.

Скоригованим планом фінансування дорожнього господарства у 2014р. за бюджетною програмою 3111020 "Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування " за рахунок коштів, залучених під державні гарантії у 2012 році, по Службі автомобільних доріг у Київській області (затверджений 12.03.2014), відповідно до листа Державного агентства автомобільних доріг України від 15.12.2014р. № 2599/2/6.1-11, на оплату робіт за Договором вже передбачалося 8 878,547 тис. грн. з яких оплачено було лише 410 356,20грн.

На решту суми 8 468,190 тис. грн. фінансування із державного бюджету не надходили про що було зазначено у Реєстрі бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 30.12.2014р. № 277.

На 2015 рік кошти на оплату робіт за Договором передбачено Планом використання бюджетних коштів на 2015р. Відповідача затверджений головним розпорядником коштів Державним агентством автомобільних доріг України у розмірі лише 8 468,190 тис. грн.

Кошти на оплату робіт позивача згідно Договору почали надходити на рахунок відповідача лише з 18.05.2015р. (857 478,21грн.) і 05.06.2015р. (3 629 766,00грн.), що в сумі склало 4 487 244,21грн., але згідно з вимогою ГУ ДКСУ у Київській області від 20.05.2015 року вони були використані на виконання рішення суду від 13.11.2014р. про стягнення з Відповідача на користь ПП "Автомагістраль" 25 210 953,01грн. заборгованості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 423 244,73 грн. за несвоєчасну оплату за виконані роботи, оскільки порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи сталося не з вини відповідача, а за відсутності бюджетного фінансування.

Аналогічної позиції дотримується Вищий Господарський суд України в своїй Постанові від 15.06.2010р. у справі №21/37.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2015р. у справі № 910/21086/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2015р. у справі № 910/21086/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/21086/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Е.О. Шевченко