Постанова № 55406063, 28.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа№ 910/17698/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Кирик В.К. - дов. від 19.08.2015 року б/н

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: Климненко М.С. - дов. від 15.12.2015 року № 17, Приходько А.С. - дов. від 15.12.2015 року № 16

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року

у справі № 910/17698/15 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Закритого акціонерного товариства „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елай" (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю „Докас" (м. Київ)

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Закрите акціонерне товариство „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елай" про розірвання договору купівлі-продажу в кредит нежилого будинку АДРЕСА_1 від 18.04.2003 року, укладеного між сторонами по справі.

Ухвалою від 16.09.2015 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Докас".

Рішенням від 23.09.2015 року господарський суд міста Києва у задоволені позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року по справі № 910/17698/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким розірвати договір купівлі-продажу в кредит нежилого будинку АДРЕСА_1 від 18.04.2003 року, укладений між ним та ТОВ „Елай".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року у справі № 910/17698/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленіна В.О. та Синиці О.Ф., було поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Ткаченка Б.О. на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2015 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі № 910/17698/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Гаврилюк О.М., судді - Коротун О.М., Сулім В.В.

28.01.2016 року у зв'язку з виходом судді Суліма В.В. з відпустки, якого було визначено для розгляду даної справи, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, змінено склад колегії суддів: головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Після зміни в складі колегії суддів розгляд справи почався спочатку.

В судове засідання 28.01.2016 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.01.2016 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник третьої особи проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

У ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року зазначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 18.04.2003 року Закрите акціонерне товариство „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Елай" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого продавець продав, а покупець придбав нежилий будинок загальною площею 211,9 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами п. 1.3 договору від 18.04.2003 року вартість об'єкту згідно з протоколом узгодження договірної ціни, складеним сторонами 18.04.2003 року, становить 360 000 грн.

За приписами п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України наведений нормативно-правовий акт застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до правовідносини між ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" та ТОВ „Елай" за договором купівлі-продажу від 18.04.2013 року б/н, які фактично виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться у ст. 188 Господарського кодексу України.

Ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У ч. 1 ст. 652 ЦК України зазначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

За змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і за рішенням суду у випадках, що передбачені, в тому числі, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Тобто при зверненні до суду з позовом про розірвання договору на підставі приписів ст.ст. 651, 652 ЦК України позивачем повинно бути доведено факт істотного порушення контрагентом умов договору і суттєву зміну обставин, у разі наявності якої на момент укладання оспорюваного правочину сторони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах, а обраний спосіб захисту у разі задоволення позову дійсно призведене до відновлення порушених прав позивача.

За змістом ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 23.05.2011 року по справі № 3-47гс11.

Виходячи зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи наявність істотної зміни обставин, позивач посилається на те, що внаслідок укладання спірного правочину та неналежного виконання відповідачем його умов у ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" утворилась податкова заборгованість та дебіторська заборгованість, що на думку, заявника стало підставою для порушення ухвалою від 11.03.2005 року справи про банкрутство позивача.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, позивачем не доведено наявності всіх чотирьох обов'язкових складових, які б свідчили про суттєву зміну обставин. Тобто у розумінні ст. 652 ЦК України не наведено достатніх підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 18.04.2003 року, укладеного між ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" та ТОВ „Елай".

Як свідчать матеріали справи, ухвалою від 25.03.2005 року господарський суд міста Києва на підставі заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва порушив провадження по праві № 15/238-б про банкрутство ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект".

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в обґрунтування заяви про визнання позивача банкрутом ДПІ у Печерському районі міста Києва посилалась на наявність у ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" безспірної заборгованості в розмірі 139 204 грн. 37 коп., в обґрунтування чого було представлено, зокрема, акт від 27.01.2004 року № 10/26-20/25281566 про результати позапланової документальної перевірки підприємства ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при реалізації нерухомого майна за червень 2003 року.

Зокрема, у наведеному акті зазначено про те, що позивачем було всупереч вимогам податкового законодавства занижено свої податкові зобов'язання та не відображено у податковому обліку факту виникнення обов'язку з внесення податків, що виникли внаслідок відчуження нежилого будинку площею 211,90 кв.м по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6.

Внаслідок встановлення податковими органами наведених обставин, ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" і було донараховано податкове зобов'язання.

Одночасно, у наявних в матеріалах справи документах не міститься жодного посилання на погіршення фінансового становища та виникнення у позивача додаткових зобов'язань, які призвели до банкрутства внаслідок укладання 18.04.2003 року між ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" та ТОВ „Елай" договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що інших доказів, які були належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а також вказували б на те, що в наслідок укладання спірного правочину та його неналежного виконання відповідачем було порушено справу про банкрутство ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" позивачем не наведено.

Також місцевий господарський суд вірно визначив, що недостатньою підставою для розірвання договору, згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, є посилання заявника на невнесення відповідачем повної суми оплати за таким договором.

За змістом ст. 161 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини продовжували існувати під час набрання законної сили вказаним нормативно-правовим актом) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 525, 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 3.1 договору від 18.04.2003 року купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити продавцю за придбаний об'єкт 360 000 грн. у наступному порядку: суму 130 000 грн. у триденний строк з дня підписання сторонами договору; суму в розмірі 230 000 грн. у триденний строк з дня настання підстави, зазначеної в абз. 2 п. 3.3 правочину.

П. 3.3 укладеного між сторонами правочину передбачено, що підставами для перерахування означених сум є: для суми в розмірі 130 000 грн. - підписаний сторонами та належним чином оформлений договір; для суми 230 000 грн. - надання покупцем примірнику договору від 03.10.2000 року № 712, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та продавцем з відмітками Київського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію переходу права власності на об'єкті від Фонду до продавця, а також надання документу, що підтверджує остаточний розрахунок продавця за приватизований об'єкт.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, договір, на який міститься посилання у п. 3.3 спірного правочину, був укладений 03.10.2000 року між РВ ФДМУ по місту Києву (продавець) та ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" (покупець). За умовами договору від 03.10.2000 року № 712 продавець продав, а покупець купив нежилий будинок загальною площею 211,9 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до наведеного договору саме позивач, як покупець, повинен був сплатити на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву грошові кошти в сумі 358 800 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком, що наведене свідчить про те, що сторони договору від 03.10.2000 року № 712 мали його примірники, так само як і докази його належного виконання.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що припущення представника позивача про те, що вказані документи ТОВ „Елай" мало на підставі довіреності, виданої позивачем відповідачу, не можуть бути прийняті судом, оскільки є доказово необґрунтованими та базуються лише на власних припущеннях представника позивача.

В матеріалах справи доказів щодо передання примірника договору від 03.10.2000 року № 712 і документів стосовно його виконання Товариству з обмеженою відповідальністю „Елай" відсутні.

Подані позивачем докази сплати на користь РВ ФДМУ по м. Києву за договором від 03.10.2000 року № 712 не були належним чином завірені позивачем, а тому місцевий господарський суд правомірно їх не прийняв в якості належним доказів.

Ухвалою від 14.07.2015 року в порядку підготовки справи до розгляду місцевий господарський суд зобов'язав позивача завірити додані до позовної заяви документи у відповідності до вимог Національного стандарту України „Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ-4163-2003", у судове засідання представити оригінали доданих до позовної заяви матеріалів (для огляду).

Позивач вимог ухвали від 14.07.2015 року не виконав.

Крім того, при розгляді справи № 36/412 за позовом ТОВ „Елай" до ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" про визнання права власності на нежилий будинок загальною площею 211,9 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, господарський суд міста Києва у рішенні від 19.09.2003 року встановив відсутність доказів, що підтверджували б передання від ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" до ТОВ „Елай" документів, які засвідчили б факт розрахунків з РВ ФДМУ по місту Києву.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що приймаючи до уваги, що заявником не було доведено факту виникнення обставин, які відповідності до п. 3.3 укладеного між сторонами правочину є підставою для перерахування оплати у розмірі 230 000 грн. за об'єкт продажу, то відсутні підстави для розірвання договору купівлі-продажу в зв'язку з не внесенням плати за предмет договору.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно та законно відмовив у задоволенні позову ЗАТ „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" в повному обсязі, оскільки встановлені у даній постанові факти свідчать про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача саме на підставі наведених ним обставин та наданих доказів.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київський проектно-вишукувальний інститут „Укркомундорпроект" на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року по справі № 910/17698/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року по справі № 910/17698/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/17698/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім