Постанова № 55406039, 02.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.02.2016р. справа №908/3161/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Попков Д.О. Зубченко І.В., Радіонова О.О.при секретарі судового засідання Акімовій К.К.за участю представників сторін: від позивача: не з'явився;від відповідача: не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід28.07.2015р. (повний текст підписано 30.07.2015р.)по справі№908/3161/15 (суддя Носівець В.В.)за позовомКомунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 45 446,25грн. В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ Запорізької області (Відповідач) про стягнення 45 446,25грн. заборгованості за договором оренди комунального майна №8 від 12.05.2014р., з яких: основного боргу - 40 768,95грн. та пені - 4 677,30грн.

В перебігу розгляду справи Позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог №133 від 26.06.2015р. (а.с.82), яку місцевий суд відхилив з огляду на порушення заявником положень ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.07.2015р. (повний текст підписано 30.07.2015р.) у справі №908/3161/15 первісно заявлені позовні вимоги були задоволені частково - стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 основного боргу у розмірі 40768,95грн. та пені у розмірі 4 419,22грн., в іншій частині позову було відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди комунального майна №8 від 12.05.2014р. та припущеними Позивачем помилками у визначені належної до стягнення суми пені.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає залишення поза увагою суду факту прострочення кредитора, оскільки заборгованість виникла саме з його вини та за ті місяці, коли Відповідач належним чином не міг користуватися переданим йому в оренду майном, оскільки за домовленістю з Позивачем проводив ремонт даху будівлі, яка перебувала в дуже поганому стані та не вчинення відповідних дій призвело б до подальшого руйнування всієї будівлі. Крім того, апелянт зазначає, що сума боргу та штрафних санкцій невірно була розрахована Позивачем, проте не вказав, в чому саме було допущено помилки.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О. та суддів Зубченко І.В. і Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 02.02.2016р. о 12.05год.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник у судове засідання 02.02.2016р. не з'явився, надавши суду засобами електронного зв'язку заяву про відкладання судового засідання (а.с.135), вмотивовану неотриманням ухвали про його призначення, хворобою та бажанням взяти особисту участь в розгляді справи. Судова колегія дійшла висновку про відхилення означеного клопотання, оскільки: позиція Скаржника по суті предмету апеляційного розгляду доведена до відома суду безпосередньо в апеляційній скарзі; явку представників сторін не було визнано обов'язковою; заява містить вказівку на визначену судом дату і час проведення судового засідання, ухвалу про призначення якого була своєчасно надіслана учасникам справи і достатньою мірою підтверджує обізнаність Скаржника про судовий розгляд; відомості про хворобу Відповідача наразі не підтверджені належними доказами, проте ймовірність цієї обставини за змістом ст.28 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає можливості забезпечити представництво своїх інтересів іншою особою.

Представник Позивача у судове засідання 02.02.2016р. також не з'явився, але надав відзив №24 від 28.01.2016р. з додатками (а.с.а.с.136-148), за змістом якого проти задоволення апеляційних вимог заперечив, наголошуючи на законності і обґрунтованості переглядуваного рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 12.05.2014р. Комунальне підприємство «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради (Орендодавець) на підставі протокольного рішення постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності від 22.04.2014р.(а.с.а.с.32-34) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (Орендар) уклали договір оренди комунального майна № 8 (надалі - Договір, а.с.а.с.9,10).

Відповідно до п. 1.1. цього Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення одноповерхової будівлі, яке знаходиться на балансі Орендодавця (надалі - майно), площею 60,90 кв.м. розміщене за адресою: місто Бердянськ, АДРЕСА_1, вартість приміщення визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить 87923,00грн., без урахування ПДВ, виконаною станом на 31.12.2013р., майно передається в оренду з метою використання за призначенням: під офіс.

В п. 2.1. Договору встановлено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акту здачі-приймання вказаного майна. На виконання умов договору, 12.05.2014р. сторони підписали акт здачі-приймання нежитлового приміщення (а.с.11), технічний стан приміщення був визначений як задовільний.

Строк дії договору був зазначений в п.10.1. цього Договору та становить 2 роки 11 місяців, а саме з 12.05.2014р. до 11.04.2017р.

В п.3.1 Договору зазначено, що орендна плата визначається на підставі протокольного рішення постійно діючої конкурсної комісії на право майна комунальної власності від 22.04.2014р. та становить 3958,50грн., у т.ч. ПДВ за перший місяць оренди з щомісячною індексацією.

Орендна плата установлюється у грошовій формі та перерахується на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди (п. 3.1.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату. В свою чергу, за змістом п.6.1. Орендар управнений у визначеному чиннми законодавством порядку вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння з дозволу Орендодавця.

У випадку неперерахування орендної плати або перерахування її після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, Орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця (п.3.3 Договору)

З матеріалів справи вбачається, що Позивач (Орендодавець) свої зобов'язання за договором оренди виконував належним чином, включив нараховані суми орендної плати до податкових зобов'язань, що підтверджується наданими ним податковими накладними (а.с.а.с.41-51)

Відповідач (Орендар), в свою чергу, орендні платежі у встановлений договором строк та розмірі не сплачував, Позивачем неодноразово направлялися на адресу останнього претензії, а саме: № 140 від 05.08.2014р.(а.с.13) та №13 від 15.01.2015р.(а.с.14) з вимогою сплатити суму заборгованості за договором оренди комунального майна № 8 від 12.05.2014р.

Також в матеріалах справи наявна довідка Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради (а.с.39) яка підтверджує, що листів, заяв з проханням розірвати договір від Відповідача не надходило.

З матеріалів справи також вбачається, що Відповідач частково здійснив оплату за договором оренди, а саме:

- 27.06.2014р. прибутковим касовим ордером № 227 (а.с.27) в сумі 2810,08грн.;

- 19.09.2014р. прибутковим касовим ордером № 315 (а.с.29) в сумі 1409,32грн.;

- 19.09.2014р. прибутковим касовим ордером № 313 (а.с.28) в сумі 285,89грн., із вказівкою в призначенні платежу, окрім реквізитів договору, на сплату пені;

- 30.10.2014р. прибутковим касовим ордером № 358 (а.с.30) в сумі 3387,95грн.;

- 31.10.2014р. прибутковим касовим ордером № 361 (а.с.31) в сумі 247,89грн., із вказівкою в призначенні платежу, окрім реквізитів договору, на сплату пені;

Між тим, доказів сплачення Відповідачем повної суми заборгованості за період з 12.05.2014р. по 31.03.2015р. матеріали справи не містять, зважаючи на що місцевий господарський суд, перевіривши правильність розрахунків Позивача, частково задовольнив його позовні вимоги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного субєктивного права або інтересу, порушення такого субєктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

З огляду на правову природу та змісту укладеного між сторонами договору оренди комунального майна № 8 від 12.05.2014р., статусу обєкта оренди, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України.

Сутність заявленого позову полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання зумовленого вказаним договором обов'язку зі сплати орендних платежів та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді додаткового стягнення пені.

Дійсно, укладений між сторонами договір, є належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обовязків, зокрема, права Орендодавця на отримання орендних платежів, що безпосередньо закріплено і в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України та ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що підлягають застосуванню до правовідносин періоду формування стягуваних в межах цієї справи коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, у Відповідача не було правових підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань перед Позивачем зі здійснення визначених договором платежів за розглядуваний період - не пізніше 20 числа кожного оплачуваного місяця.

Як встановлено ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів своєчасної сплати стягуваної заборгованості або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано - доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються за недоведеністю.

Посилання Скаржника на наявність прострочення кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України через здійснення Орендарем за домовленістю з Орендодавцем відновлювальних робіт з ремонту даху будівлі до уваги не приймається через юридичну та доказову неспроможність, оскільки за умовами договору оренди виконання Орендарем розглядуваних грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів не покладено у залежність від вчинення Орендодавцем будь-яких дій, окрім передачі майно, що було зроблено. Отже, за відсутністю матеріалах справи доказів відмови кредитора від прийняття виконання розглядуваних грошових зобов'язань, не вбачається підстав для застосування положень ст.613 Цивільного кодексу України.

Апеляційна колегія також не вбачає підстав для застосування положень ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України як правової підстави для звільнення Орендаря від стягуваної орендної плати через згадувані ним в апеляційній скарзі відновлювальні ремонти даху, оскільки:

- по-перше, наявність відповідних обставин (фактичне здійснення ремонтних робіт, період та характер такого ремонту, дозвіл на його здійснення тощо) ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді Скаржником не підтверджені доказово;

- по-друге, в підписаному сторонами 12.05.2014р. акті здачі-приймання нежитлового приміщення не міститься зауважень стосовно неможливості використання орендованого приміщення у зв'язку зі станом даху будівлі або з інших подібних підстав, що у світлі приписів ч.3 ст.767 Цивільного кодексу України достатньою мірою підтверджує передачу орендованого майна Відповідачеві в належному для використання за умовами договору стані. Доказів погіршення такого стану з незалежних від Орендаря причин в перебігу користування майном матеріали справи також не містять;

- по-третє, матеріали справи не містять доказів того, що якщо ремонт даху в розглядуваний період формування стягуваної заборгованості дійсно був проведений Орендарем, то такий ремонт був капітальним (адже поточний ремонт за змістом п. 5.3. договору віднесений до обов'язків Орендаря) і Позивач всупереч вимог ч.ч.2,3 ст.776 Цивільного кодексу України відмовився від його проведення, або проведення такого капітального ремонту унеможливило одночасне використання майна (зокрема, його експлуатацію було заборонено у встановленому порядку).

За таких обставин, з боку Відповідача вбачається наявність порушення розглядуваних грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач згідно із ч.1 ст.612 цього Кодексу вважається таким, що прострочив виконання таких зобов'язань.

В свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованою впродовж періоду прострочення на неї пені, передбаченої п. 3.3. Договору.

Таким чином, проаналізувавши розрахунки позовних вимог, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги (а.с.а.с.84,85) та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача суми основного боргу з 12.05.2014р. по 31.03.2015р. у розмірі 40768,95грн. та пені з 01.06.2014р. по 31.03.2015р. у розмірі 4 419,22грн., оскільки дійсно, Позивачем під час складання розрахунку пені не було враховано, що дні фактичної сплати суми заборгованості не включаються в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що узгоджується з п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.

Отже, оскільки будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено, апеляційна скарга Відповідача залишається без задоволення, а переглядуване рішення - без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Бердянськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.07.2015р. (повний текст підписано 30.07.2015р.) у справі №908/3161/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.07.2015р. (повний текст підписано 30.07.2015р.) у справі №908/3161/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

О.О.Радіонова

Надруковано 5 примірників: 1,2 - сторонам, 3- у справу, 4- ГСЗО, 5- ДАГС