Рішення № 55405572, 01.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р.Справа № 922/6341/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Жовтневого району м. Харкова про стягнення 69 147,38грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 38-1871 від 28.05.2010р.;

відповідача - ОСОБА_2, дов. № 6 від 29.01.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 69 147,38грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 196 від 01.02.2002р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, в судовому засіданні проти позову заперечує повністю, звернувся до суду з усною заявою про сплив позовної давності, у зв'язку з чим просить суд застосувати позовну давність, на підставі чого в задоволенні позову відмовити.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003р. належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії.

01.01.2002р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач) та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Жовтневого району міста Харкова (відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії № 196 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за 10 днів до початку розрахункового періоду зобов'язався сплачувати позивачу попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п.6.3 договору).

Якщо відповідач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується відповідачем не пізніше 25-го числа поточного місяця (п.6.4 договору).

За умовами п.6.5 договору для споживачів, що не мають приладів обліку, різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше як в термін 5-ти банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Оскільки відповідач у визначені договором строки за отриману теплову енергію не розрахувався, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач на підставі розпорядження про початок опалювальних сезонів 2011-2012р.р., 2012-2013р.р. та умов договору здійснив постачання теплової енергії до приміщень відповідача, які розташовані в будівлях за адресами: м. Харків, вул. Наріманова, 4/6, вул. Власенка, 14 та вул. Тімірязєва, 40.

Згідно наданого позивачем розрахунку нарахувань по Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Жовтневого району міста Харкова за спожиту теплову енергію, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за період лютий-березень 2012р., грудень 2012р. на загальну суму 69 147,38грн.

На адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту теплову енергію, які останнім оплачені не були

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період лютий-березень 2012р. та грудень 2012р. в розмірі 69 147,38грн., яка на даний час є несплаченою.

Між сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014р. та 01.09.2015р., відповідно до яких відповідач, шляхом їх підписання, визнає наявність заборгованості на вказану вище суму.

Крім зазначених актів наявність заборгованості на суму 69 147,38грн. за період лютий-березень 2012р. та грудень 2012р. підтверджується документально належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості в сумі 69 147,38грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовних вимог.

Що стосується усної заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України).

У п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Як було зазначено вище, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печаткою установи відповідача, відповідно до якого станом на 01.01.2014р. відповідачем визнано наявність заборгованості на 69 147,38грн.

Досліджуючи обставини, пов'язані із вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, судом встановлено, що вказані дії вчинено відповідачем в межах строку давності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про переривання перебігу позовної давності, а акт звірки відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання, підписаний між позивачем та відповідачем є належним доказом, що підтверджує факт такого переривання.

На підставі викладеного, усна заява відповідача про сплив позовної заяви є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.256, 257, 261, 264, 526, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Жовтневого району міста Харкова, код ЄДРПОУ 21249206 (61157, м. Харків, вул. Власенка, 14) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", код ЄДРПОУ 31557119, (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, р/р 26032302062313 у ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) - 69 147,38грн. основного боргу, 1 218,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_3