Рішення № 55405242, 19.01.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2016 р. Справа № 918/1564/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Фабрика кондитерських прикрас"

про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на зображення персонажа "Мєдвєдь" в сумі 175 006 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 12 січня 2016 року № б/н;

ОСОБА_3 за довіреністю від 12 січня 2016 року № б/н;

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю від 17 квітня 2015 року № 43;

ОСОБА_5 за договором про надання правової допомоги від 11 січня 2016 року № 38;

ОСОБА_6 за договором про надання правової допомоги від 11 січня 2016 року № 39.

В судовому засіданні 19 січня 2016 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 підприємства "Фабрика кондитерських прикрас" на свою користь компенсацію за порушення майнових авторських прав (використання зображення персонажа "Мєдвєдь") у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що складає 73 080 грн. 00 коп.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що 31 грудня 2013 року представниками ТОВ "Маша і Мєдвєдь" у ОСОБА_1 підприємства "Фабрика Кондитерських прикрас" було придбано кондитерські прикраси. Кількість одноразового придбання кондитерських прикрас становить 5 шт. вартість однієї прикраси становить 63 грн. 00 коп. Факт купівлі даного товару підтверджується рахунком - фактурою від 26 грудня 2013 року № ПН-001388, виданого на суму 315 грн. 00 коп. та квитанцією ПриватБанку № 1941.1249.1 про оплату товару - кондитерських прикрас "Дівчинка і Ведмідь", відповідно до рахунку - фактури від 26 грудня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 3 листопада 2014 року порушено провадження у справі № 918/1564/14, розгляд якої призначено на 11 листопада 2014 року.

3 листопада 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав клопотання яким долучив до матеріалів справи речовий доказ - кондитерська прикраса "Дівчинка і Ведмідь".

11 листопада 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав клопотання в якому просив суд у відповідності до статті 38 ГПК України витребувати у відповідача інформацію про кількість виготовленої та реалізованої продукції - кондитерських прикрас "Дівчинка та Ведмідь" (згідно накладних), "Маша і Медвідь" згідно каталогу, розміщеного на сайті відповідача - ОСОБА_1 підприємства "Фабрика кондитерських прикрас": http://ukrasa.com.ua/uploa/ARHIV/prik.pdf/.

Ухвалою суду від 11 листопада 2014 року задоволено вищезазначене клопотання позивача про витребування доказів, також відкладено розгляд справи на 25 листопада 2014 року.

24 листопада 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_1 підприємства "Фабрика Кондитерських прикрас" надійшов відзив на позовну заяву від 20 листопада 2014 року, в якому останнє просило суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 25 листопада 2014 року було оголошено перерву по справі до 2 грудня 2014 року.

2 грудня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву, відповідно до якої просив суд, призначити комплексну судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання:

- чи мало місце використання твору - зображення персонажа "Медведь" (назва вказана російською мовою) при виготовленні кондитерських прикрас "Дівчинка і Ведмідь" / ОСОБА_4 "Маша і Медвідь" 30540 (назва кондитерської прикраси вказана відповідно до напису на упаковці товару та напису в каталозі товарів, що розміщений на сайті http://ukrasa.com.ua/uploa/ARHIV/prik.pdf/, та у який спосіб його використано?

- який розмір доходу (упущеної вигоди), яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" - правовласник об'єкта інтелектуальної власності - могло би реально отримати за звичайних обставин, за надання ліцензії на використання твору (зображення персонажа "Мєдвєдь") у спосіб виробництва (виготовлення) кондитерських виробів, за матеріалами справи?

2 грудня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав пояснення щодо проведення комплексної судової експертизи. В даних поясненнях Приватне підприємство "Фабрика кондитерських прикрас" зазначає, що проведення судової експертизи є не можливим за наявними в матеріалах даної справи документами, оскільки відповідно до ліцензійного договору від 8 червня 2010 року № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва малюнки "Медведя", які використовуються при створенні персонажу аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Медведь" ідентифікується DVD-диском із записом малюнків і першої серії анімаційного серіалу "Маша и Медведь" та відображені у Додатку № 1 до даного договору. Також відповідач просив суд на вирішення експертизи поставити наступне запитання:

- чи використано будь-який з малюнків "Медведя", які відображені в Додатку № 1 до ліцензійного договору № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва від 8 червня 2010 року, який використовується для ідентифікації предмету даного договору, у кондитерських прикрасах "Дівчинка і Ведмідь" з колекції "Дитячі казки", які були придбані 31 грудня 2013 року представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" гідно рахунку-фактури № ПН-001388 від 26 грудня 2013 року?.

Ухвалою суду від 2 грудня 2015 року призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

1) чи мало місце використання персонажа "Мєдвєдь" аудіовізуального твору "Маша и Медведь", а саме: при створенні напису в каталозі товарів, що розміщений на сайті http://ukrasa.com.ua/uploa/ARHIV/prik.pdf/?

2) чи відповідає зображення кондитерської прикраси "Дівчинка і Ведмідь" зображенню персонажа "Медведь" (назва вказана російською мовою) з аудіовізуального твору "Маша и Медведь"?

3) який розмір доходу (упущеної вигоди), яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" - правовласник об'єкта інтелектуальної власності - могло би реально отримати за звичайних обставин, за надання ліцензії ОСОБА_1 підприємству "Фабрика кондитерських прикрас" на використання твору (зображення персонажа "Мєдвєдь") у спосіб виробництва (виготовлення) кондитерських виробів.

Ухвалою суду від 2 грудня 2015 року зупинено провадження по справі до отримання висновку експерта.

19 лютого 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист в додатках до якого було долучено висновок експерта та справа № 918/1564/14.

У висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 січня 2015 року № 4822/4823 зроблені наступні висновки:

1. Зображення ведмедя в каталозі "Прикраса для кондитерських виробів" УКРАСА із сайту http://ukrasa.com.ua/uploa/ARHIV/prik.pdf. є використанням (шляхом відтворення) художнього зображення персонажу "Медвєдь" мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

2. Зображення ведмедя в кондитерських прикрасах "Дівчинка і Ведмідь" з колекції "Дитячі казки" є використанням (шляхом відтворення) художнього зображення персонажу "Мєдвєдь" мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

3. Вартість упущеної вигоди правовласника ТОВ "Маша і Мєдвєдь" персонажу "Медведь" мультиплікаційного серіалу під назвою "Маша і Ведмідь" внаслідок незаконного виготовлення і реалізації кондитерських прикрас "Дівчинка і Ведмідь" з колекції "Дитячі казки", в яких відтворений персонаж "Мєдвєдь" мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" еквівалентна 24 000 USD, що на момент складання висновку (26 січня 2015 року) по курсу НБУ 1579, 2050 грн. за 100 USD складає 379 009 грн. 20 коп.

Ухвалою суду від 20 лютого 2015 року господарським судом Рівненської області поновлено провадження по даній справі.

2 березня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву, в якій просив суд призначити повторну експертизу, проведення якої доручити Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Ухвалою суду від 3 березня 2015 року призначено повторну судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності на вирішення якої поставлені тотожні питання що і в первинній експертизі.

Крім того, 3 березня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання в якому просив суд викликати в судове засідання експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7 для надання пояснень щодо висновку 26 січня 2015 року № 4822/4823.

Однак, так як у судовому засіданні 3 березня 2015 року уповноважені представники відповідача наполягали на задоволенні клопотання, щодо проведення повторної експертизи і таке клопотання було задоволено судом, відтак відпала необхідність у виклику в судове засідання судового експерта, а тому суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання.

Ухвалою суду від 3 березня 2015 року зупинено провадження по справі до отримання висновку експерта.

1 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшов супровідний лист від 17 червня 2015 року № 397 в додатках до якого було долучено висновок експерта та справа № 918/1564/14.

У висновку Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 047/15 зроблені наступні висновки:

1. За посиланням http://ukrasa.com.ua/uploa/ARHIV/prik.pdf сторінка не відображається, відповісти на поставлене питання немає можливості.

2. Не має місця відтворення зображення персонажу "Мєдвєдь" із аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" у зображеннях ведмедя з кондитерських прикрас "Дівчинка і Ведмідь".

3. Розмір доходу (упущеної вигоди), яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" - правовласник об'єкта інтелектуальної власності - могло би реально отримати за звичайних обставин, за надання ліцензії ОСОБА_1 підприємству "Фабрика кондитерських прикрас" за використання твору (зображення персонажу "Мєдвєдь") у спосіб виробництва (виготовлення) кондитерських виробів складає 181 250 російських рублів, що еквівалентно на дату проведення первинної судової експертизи (26 січня 2015 року) з використанням офіційного курсу НБУ (10 російських рублів = 2, 494 грн.) 45 203 грн. 75 коп., за умови встановлення судом факту такого використання.

Ухвалою суду від 3 липня 2015 року поновлено провадження по справі з 14 липня 2015 року.

14 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву, в якій просив суд призначити повторну експертизу у справі № 918/1564/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" до ОСОБА_1 підприємства "Фабрика кондитерських прикрас" про стягнення компенсації за порушення авторського права, на вирішення якої поставити запитання, які досліджувалися експертами при проведенні первісної та повторної експертизи.

Матеріали справи містять два висновки експертів: № 4822/4823 проведений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз та № 047/15 проведений Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Вищезазначеними висновками експертів на одні і ті самі питання були надані різні відповіді, зокрема на друге питання: чи відповідає зображення кондитерської прикраси "Дівчинка і Ведмідь" зображенню персонажа "Медведь" (назва вказана російською мовою) з аудіовізуального твору "Маша и Медведь".

Враховуючи вищезазначене, ухвалою суду від 14 липня 2015 року призначено судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України на вирішення якої поставлені ті ж питання що і в попередніх експертизах.

14 липня 2015 року зупинено провадження по справі до отримання висновку експерта.

22 грудня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України надійшов супровідний лист від 14 грудня 2015 року № 449 в додатках до якого було долучено висновок експертів від 11 грудня 2015 року № 1038.

У висновку Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України № 1038 зроблені наступні висновки:

1. Каталог товарів, що розміщений на сайті за посиланням http://ukrasa.com.ua/uploa/ARHIV/prik.pdf/ експертом не виявлений.

При створенні напису (короткого тексту) в каталозі товарів, що був розміщений на сайті http://ukrasa.com.ua/upload/ARHIV/prik.pdf/, не використовувався персонаж "Мєдвєдь" аудіовізуального твору "Маша и Медведь".

Проте у каталозі товарів, що був розміщений на сайті http://ukrasa.com.ua/upload/ARHIV/prik.pdf/ (запис огляду якого міститься на компакт-диску (т.1 а.с. 85), а копії сторінок на с. 32-56 т.1) розміщено зображення кондитерської прикраси серії "Маша і Медвідь" артикул 30540, при створенні якого використано персонаж "Мєдвєдь" (його зображення) з аудіовізуального твору "Маша и Мєдвєдь".

2. Зображення кондитерських прикрас "Дівчинка і Ведмідь" (знімки № 9-10, 12-13, 15-16, 18-19, 21-22, 24-25, 27-28) містить зображення "Ведмедя", який є переробкою зображення персонажа "Мєдвєдь" (назва вказана російською мовою) з аудіовізуального твору "Маша и Мєдвєдь", і, у цьому контексті, відповідає останньому.

3. Розмір доходу (упущеної вигоди), яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" правовласник обєкта інтелектуальної власності могло би реально отримати за звичайних обставин, за надання ліцензії ОСОБА_1 підприємству "Фабрика кондитерських прикрас" за використання твору (зображення персонажа "Мєдвєдь") у спосіб виробництва (виготовлення) кондитерських виробів складає 175 015, 89 грн.

Ухвалою суду від 24 грудня 2015 року поновлено провадження по даній справі з 12 січня 2016 року та призначено до слухання в судовому засіданні на 12 січня 2015 року.

12 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання, в якому просив суд призначити технічну експертизу документа - Договору художнього замовлення від 15 січня 2008 року, з метою встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа.

Вищезазначене клопотання позивача прийняте судом до розгляду ухвалою суду від 12 січня 2016 року.

У судовому засіданні 12 січня 2016 року оголошено перерву по справі до 19 січня 2016 року.

15 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд викликати в судове засідання судових експертів, які проводили експертизи у справі № 918/1564/14, для дачі пояснень.

У відповідності до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з статтею 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

В матеріалах справи містяться три висновки експертизи.

При оцінці зазначених вище висновків судом враховано рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України зазначені в пункті 18 Постанови від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (надалі - постанова), яким роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Суд зазначає, що усі три висновки відповідають приписам чинного законодавства та рекомендаціям зазначених у пункті 18 постанови.

Частиною 2 пункту 18 постанови, роз'яснено, що у разі необхідності господарський суд може зобов'язати судового експерта з'явитися в судове засідання на виклик суду, дати додаткові роз'яснення щодо поданого ним висновку, поставити йому усні питання, а також зобов'язати його відповісти на усні питання сторін у справі.

Водночас, як було зазначено вище, висновків судових експертів є повними та такими які дають відповіді на всі поставлені перед ними питаннями, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про виклик у судове засідання судових експертів.

Крім того, 15 січня 2016 року уповноважений представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд визнати рішення російських судів.

Суд зазначає, що до клопотання про визнання рішення іноземного суду, долучені копії документів, без будь яких підписів або печаток повноважних осіб, відтак суд критично ставиться до наданих документів, як до доказів, які можуть свідчити про юридичні факти.

Тому, суд відмовляє в задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду.

15 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд витребувати у позивача виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації відомостей, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь".

Суд зазначає, що 18 січня 2016 року через канцелярію суду уповноважений представник позивача долучив до матеріалів справи належним чином завірену копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 2 жовтня 2015 року про реєстрацію ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Відтак, враховуючи те, що позивачем уже подані документи, які просив витребувати відповідач, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 підприємства "Фабрика кондитерських прикрас" про витребування доказів.

15 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав заяву, в якій просив суд призначити повторну комплексну судову експертизу у даній справі, поставити перед судовим експертом питання тотожні, як і у попередніх експертизах.

Частиною 4 статті 42 ГПК України визначено, що при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Як вже зазначалося вище, у матеріалах справи містяться три висновки судової експертизи, які дають чіткі відповіді на поставлені питання, доказів недійсності, не чинності або незаконності висновків суду не надано.

Враховуючи те, що розгляд справи триває з листопада 2014 року, а призначення повторної експертизи призведе до затягування розгляду спору, а також те, що немає необхідності в проведенні повторної експертизи, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, щодо проведення повторної експертизи.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 12 постанови, яким роз'яснено, що господарський суд враховує, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

18 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав заяву, в якій просив суд викликати в якості свідка в судове засідання особу (групу осіб), яка вела відеозйомку для встановлення фактів, які маються значення для справи: встановити мету проведення прихованого відеоспостереження; встановити факт продажу товару; встановити підстави та законність проведення прихованого відеоспостереження; також надати обладнання, яким було здійснено відеозйомку разом із документами.

Відповідно до частини 1 статті 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Суд зазначає, що метою вищезазначеної статті є участі у справі посадових осіб та інших працівників сторін, які сприятимуть вирішенню питань щодо обставин справи, дослідження наявних у справі доказів чи збирання нових доказів, інших питань, що виникають під час судового розгляду.

Водночас, з матеріалів справи суд вбачає, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" відеозаписи не є прихованим відеоспостереженням, це є відеозйомка, а тому, на неї не поширюються зазначені відповідачем норми Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Відтак, немає необхідності з'ясовувати обставини на які посилається відповідач у заяві про виклик особи у судове засідання через їх безпідставність, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяви.

18 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд витребувати у позивача документи на підтвердження права авторства на об'єкт інтелектуальної власності та свідоцтво права автора на твір, також виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації.

Матеріали справи містять Ліцензійний договір від 8 червня 2010 року № ЛД-1/2010, в якому зазначено, що ліцензіар ОСОБА_8 володіє виключними правом використання створених творчою працею Ліцензіара малюнків "Маша" і "Мєдвєдь", які використовувалися при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Доказів недійсності або розірвання договору від 8 червня 2010 року № ЛД-1/2010 суду не надано, відтак немає необхідності витребовувати документи, щодо підтвердження права авторства.

Щодо витягів з єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації, як вже зазначалося вище, представник позивача долучив їх до матеріалів справи.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки вони містяться в матеріалах даної справи.

18 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд залучити третьою особою на стороні позивача ОСОБА_8

У відповідності до статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення у даній справі не вплине на права або обов'язки ОСОБА_8, оскільки предметом спору є виключні майнові права на зображення персонажу "Мєдвєдь", які як стверджує позивач належать йому на підставі ліцензійного договору від 8 червня 2010 року № ЛД-1/2010, тому даний спір стосується виключно прав позивача та відповідача.

18 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд витребувати у позивача статут ТОВ "РВТ Інвест" та договір про передачу повноважень одноосібного виконавчого органу ТОВ "Маша і Мєдвєдь" керуючій організації ТОВ "РВТ Інвест" від 23 листопада 2011 року № РВТ-3/2011 з метою встановлення наявності у ОСОБА_9 повноважень на підписання довіреностей які містяться в матеріалах даної справи.

Матеріали справи містять витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації ТОВ "РВТ Інвест" від 8 жовтня 2015 року, згідно якого генеральним директором підприємства є ОСОБА_9 (том 3, а.с. 158 - 159), також матеріали справи містять статут ТОВ "Маша і Мєдвєдь" відповідно до якого, директор (управляюча компанія ТОВ "РВТ Інвест" в особі директора ОСОБА_9Т.) має право видавати довіреності на право представництва від імені товариства (том 1, а.с. 61 77, пункт 11.6.4).

Відтак, матеріалами справи стверджено, що особа яка підписувала довіреності ОСОБА_9 є повноважною особою на підписання довіреностей ТОВ "Маша і Мєдвєдь".

Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

18 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи, в якій просив суд провести експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконані підписи від імені ОСОБА_9 у довіреностях, чи виконані вищезазначені підписи однією особою та чи виконані підписи ОСОБА_10

Як зазначалося вище, матеріалами справи стверджено, повноваження ОСОБА_9 на підписання довіреностей, у судові засідання 12 січня 2015 року та 19 січня 2015 року уповноважені представники позивача надали для огляду оригінали довіреностей, які містили підпис повноважної особи та мокрий відбиток печатки ТОВ "Маша і Мєдвєдь", матеріали справи не містять доказів недійсності чи скасування наданих суду довіреностей.

Відтак, враховуючи зазначене вище, суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи через її безпідставністю.

19 січня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 175 006 грн. 00 коп. (127 мінімальних заробітних плат).

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду і вона подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, відтак суд її задовольняє, а тому має місце нова ціна позову - 175 006 грн. 00 коп.

19 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав клопотання, в якому зазначив, що не може виконати вимоги ухвали суду та надати оригінали документів у зв'язку з їх відсутністю. Враховуючи норми чинного законодавства України, зберігання первинних бухгалтерських документів становить 1095 днів. Також відповідач надав пояснення, що дійсно між ПП "Фабрика кондитерських прикрас" та ОСОБА_11 було укладено договір художнього замовлення від 15 січня 2008 року. Предметом договору було створення серії кондитерських прикрас "Дівчинка і Ведмідь".

У судовому засіданні 19 січня 2016 року уповноважений представник позивача подав клопотання, в якому просив суд у відповідності до статті 52 Закону України "Про охорону авторського права та суміжних прав" застосувати штраф та стягнути до Державного бюджету України у розмірі 10% від розміру призначеної компенсації.

Вищезазначене клопотання позивача прийняте судом до розгляду.

Як зазначалося вище, позивач на підставі статті 22 ГПК України вправі подавати клопотання або заяви до прийняття рішення по справі.

Разом з тим, подане клопотання про стягнення штрафу до Державного бюджету України в сумі 10% від розміру призначеної компенсації, суд розцінює, як клопотання про зміну позовних вимог, оскільки ні в позовній заяві, ні в заяві про збільшення розміру позовних вимог такої вимоги не було.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі постанова № 18), яким роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Крім того, пунктом 3.12 Постанови № 18 роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Враховуючи те, що розгляд справи по суті розпочато, суд залишає без розгляду клопотання позивача про зміну розміру позовних вимог.

Крім того, суд роз`яснює, що передбачена статтею 52 Закону України "Про охорону авторського права та суміжних прав" санкція у вигляді стягнення штрафу до державного бюджету є правом суду, яке він може застосувати виходячи з повного та всебічного аналізу матеріалів справи, і для реалізації даного права, будь яких заяв чи клопотань сторін не потрібно.

У судовому засіданні 19 січня 2016 року уповноважені представники відповідача подали заяву про відвід судді Торчинюка В.Г.

Ухвалою суду від 19 січня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 підприємства "Фабрика кондитерських прикрас" про відвід судді Торчинюка В.Г.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що представниками відповідача були висунуті звинувачення до суду, щодо затягування судового процесу. Водночас, представниками відповідача, лише в останнє судове засідання, було подано цілий перелік клопотань, а саме: про виклик в судове засідання судових експертів; про залучення третьої особи на стороні позивача (фізичну особу, яка є громадянином іншої держави); про призначення судово-почеркознавчої експертизи; заява про призначення повторної експертизи.

Крім того, уповноважений представник відповідача у судовому засіданні робив заяви щодо неправомірності та незаконності ще не прийнятого рішення, здійснював тиск на суд, повідомляючи, що буде подавати скарги в Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та заяви до Генеральної прокуратури України (стверджується записом судового засідання від 19 січня 2016 року).

Суд розцінює такі дії представників відповідача, як зловживання правами, наданими стороні судового процесу статтею 22 ГПК України.

У судовому засіданні 19 січня 2016 року уповноважені представники позивача підтримали позов, наполягали на його задоволенні з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, в свою чергу уповноважені представники відповідача проти позову заперечили, наполягали на його безпідставності, просили суд відмовити ТОВ "Маша і Мєдвєдь" у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 власною творчою працею створено малюнки "Маша" і "Мєдвєдь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Медведь" (презумція авторства).

Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 3 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (надалі - закон), дія цього закону поширюється на твори та об'єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Відповідно до Закону України № 34/95-ВР від 27 січня 1995 року в Україні ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав. Відповідно до частини 1 статті 2 вищезазначеної Угоди, учасницями якої є Україна та Російська Федерація, Держави-учасниці застосовують Всесвітню конвенцію про авторське право 1952 року як до творів, створених після 27 травня 1973 року, так і до творів, що охоронялися за законодавством Держав-учасниць до цієї дати, на тих же умовах, які встановлені національним законодавством щодо своїх авторів.

Відповідно до статті 1 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, кожна Договірна Держава зобов'язується вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів і всіх інших власників авторських прав на літературні, наукові і художні твори, зокрема, твори живопису, графіки.

Випущені в світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, рівно як і твори, вперше випущені у світ на території такої Держави, користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку така Держава надає творам своїх громадян, які вперше випущені в світ на її власній території. Не випущені в світ твори громадян кожної Договірної Держави користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущені в світ (стаття 2 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року).

Під "випуском у світ" у розумінні цієї Конвенції слід розуміти відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надання невизначеному колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом зорового сприйняття, (стаття 6 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року).

У відповідності до статті 1 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1886 року, до якої Україна приєдналася Законом України від 31 травня 1995 року і яка згідно статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, країни, до яких застосовується ця Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори. Україна та Російська Федерація є учасницями Бернської конвенції.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Бернської конвенції, термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твopи i пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твopи, дo яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки тощо.

Згідно пункту 6 статті 2 Конвенції, твори, зазначені у цій статті користуються охороною у всіх країнах Союзу. Ця охорона здійснюється на користь автора і його правонаступників.

Відповідно до статті 5 вказаної Конвенції щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією.

Об'єктом правової охорони Бернська конвенція проголошує будь-які твори літератури, науки і мистецтва незалежно від форми і способу їх вираження. Перелік творів, що мають охоронятися національним законодавством і яким надається охорона даною Конвенцією, невичерпний. Це можуть бути твори будь-якого наукового чи художнього рівня, жанру, призначення тощо.

Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору.

Суд зазначає, що крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.

Захист порушених особистих немайнових та майнових прав керується Законом України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до положень статтей 435, 437 ЦК України і статтей 1, 7, 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо). Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону (пункт 1 частини 1 статті 8, статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Отже, матеріалами справи стверджено, що автором зображень "Маша" і "Мєдвєдь" є ОСОБА_8, і його права, як автора охороняються на території України.

Щодо тверджень відповідача про те, що зображення "Маша" і "Мєдвєдь" створені іншими особами, а не ОСОБА_8, суд критично ставиться до таких припущень, оскільки належних та допустимих доказів зазначеному матеріали справи не містять.

Уповноважені представники відповідача зазначали, що кондитерська прикраса "Маша і Медвідь" є творчою працею ОСОБА_11 створеною ще у 2008 році на виконання договору художнього замовлення від 15 січня 2008 року.

Для повного і всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 12 січня 2016 року у відповідача було витребувано оригінал договору художнього замовлення від 15 січня 2008 року укладеного між ПП "Фабрика кондитерських прикрас" та ОСОБА_11; належні та допустимі докази виконання договору художнього замовлення від 15 січня 2008 року (видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо).

Однак, як зазначалося вище, 19 січня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що оригінал договору надавався для огляду суду в 2014 році і станом на сьогодні оригінал договору відсутній.

Також суду не надано будь яких належних та допустимих доказів виконання вищезазначеного договору.

Відтак, суд критично ставить до тверджень відповідача, щодо створення ОСОБА_11 кондитерської прикраси "Маша і Медвідь" ще у 2008 році без використання зображення "Мєдвєдь" з аудіовізуального твору "Маша і Мєдвєдь".

Судом встановлено, що 8 червня 2010 року між позивачем (ліцензіат) та ОСОБА_8 (ліцензіар) укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) (з додатком № 1, том 1, а.с. 13 26, надалі - договір)

Згідно з пунктом 1.1 договору ліцензіар надає ліцензіату на строк дії даного договору за винагороду право використання творів в установлених даним договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими цим договором, іншими особами.

Малюнки, а також DVD-диск із записом названих малюнків і першої серії анімаційного серіалу "Маша и Медведь", які використовуються для ідентифікації предмету даного договору, є додатком № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Ліцензіар гарантує, що він особисто створив твори, є їхнім єдиним автором, на момент передачі прав за договором ліцензіар є власником прав на твори, що передаються ліцензіату, а також, що при створенні творів ним дотриманні інтелектуальні права інших осіб, що охороняються законом (пункт 1.2 договору).

За пунктом 2.1 договору право використання творів способами, передбаченими даним договором, надається ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на строк з дати укладення даного договору до 30 червня 2025 року включно.

Згідно з підпунктів 2.2.1 - 2.2.11 пункту 2.2 договору за даним договором ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо, наступними способами: відтворювати твори, тобто виготовляти один чи більше екземпляри творів та (або) їх частини в будь-якій матеріальній формі, у тому числі шляхом візуального запису без обмеження тиражу; "будь-яка матеріальна форма" - це у тому числі будь-які промислові вироби (сувеніри, предмети галантереї, текстильні, трикотажні вироби, ігри, іграшки та ін.), пам'ять ЕОМ без залежності від способу дії, оптичні диски, цифрові диски, носії високої чіткості, машинозчитувальні носії, магнітні стрічки, фото-кіно плівки будь-яких форматів, а також інші носії як відомі на момент укладення Договору, так і ті, що стануть відомими протягом строку дії Договору з рівня техніки; розповсюджувати екземпляри творів; здійснювати публічний показ; імпортувати оригінали чи екземпляри творів; надавати в прокат оригінали чи екземпляри творів; публічно виконувати; сповіщувати в ефір чи по кабелю; здійснювати переклад чи іншу переробку; доводити до загального відома; використовувати шляхом включення до інших творів.

Ліцензіат має право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів, як торговельні марки (пункти 2.5 - 2.7 договору).

Відповідно до пункту 2.10 договору якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, і таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права; відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перепоною для самостійного вжиття ліцензіатом заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом всього строку надання прав на використання творів, встановлених пунктом 2.1 договору, які діють протягом строку дії виключних прав на складні об'єкти, в які будуть включені твори (персонажі, частини, елементи).

Крім того, 8 червня 2010 року та 12 листопада 2010 року між ТОВ Студія "Амімаккорд" (правовласник) та позивачем (правонабувач) укладено договори про відчуження виключних прав на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") № 010601-МиМ (з додатками № 1 - 8) та № 1007/19 (з додатками № 1 - 2) відповідно (том 2, а.с. 20 35, надалі - договори).

За умовами вказаних договорів правовласник в порядку, передбаченому цими договорами, передає правонабувачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал "Маша и Медведь", який має статус "національного фільму", а правонабувач зобов'язується виплатити правовласнику обумовлену договором винагороду.

Передачі підлягає виключне право на наступні серії аудіовізуального твору: "Раз, два, три! Елочка гори", "Первая встреча", "До весны не будить!", "Весна прийшла!", "Ловись рыбка!", "Следы невиданных зверей!", "С волками жить...!", "Позвони мне, позвони!", День варенья", Праздник на льду", "Первый раз в первый клас", "Граница на замке" (пункти 1.1 договорів).

Основні ідентифікаційні характеристики серій аудіовізуального твору, виключні права на які підлягають передачі відповідно до даних договорів, наведені в додатках № 1, які є невід'ємною частиною даних договорів (пункт 1.2 договорів).

Згідно з пунктами 1.3 - 1.5 договорів правовласник гарантує, що є власником виключних прав на аудіовізуальний твір. Виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу у повному обсязі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі. Виключне право на аудіовізуальний твір переходить від правовласника до набувача в момент підписання сторонами договору.

Дані договори вступають в силу з моменту їх підписання і діють протягом всього строку дії виключного права на аудіовізуальний твір (пункт 6.1 договорів).

Вищезазначені договори підписані уповноваженими представниками юридичних осіб і скріплений відтисками печаток останніх.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання ліцензійного договору від 8 червня 2010 року № ЛД-1/2010, договору від 8 червня 2010 року № 010601-МиМ та договору від 12 листопада 2010 року, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Відповідно до статті 1108 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Відповідно до частини 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 6 вищевказаної статті зазначено, що права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права (частина 1 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

У свою чергу, за частиною 1 статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються (частини 1 - 3 статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Враховуючи зазначене вище, виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що ТОВ "Маша і Мєдвєдь" є власником виключних майнових авторських прав на персонаж "Медведь" і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з цим позовом.

З огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, суд враховує, зокрема таке: відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: суд встановлює конкретні форму і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

31 грудня 2013 року представниками ТОВ "Маша і Мєдвєдь" було придбано кондитерські прикраси серії "Маша і Медвідь" з колекції "Дитячі казки" ПП "Фабрика кондитерських прикрас" у кількості 5 шт.

Вартість однієї прикраси становить 63 грн. 00 коп.

Матеріалами справи стверджується факт купівлі зазначеного товару рахунком-фактурою № ПН-001388 від 26 грудня 2013 року на суму 315 грн. 00 коп. (том 1, а.с.11) та квитанцією від 31 грудня 2013 року № 1941.1249.1 на суму 315 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 12).

Також, факт виготовлення та продажу товару підтвердили уповноважені представники відповідача у судових засіданнях.

Матеріали справи містять висновки № 4822/4823 (том 2, а.с. 5 - 12, надалі - висновок 1) та висновком № 1038 за результатами проведеної повторної комісійної судової експертизи (том 3, а.с. 2 - 49, надалі - висновок 3).

Як встановлено за результатами судових експертиз, зокрема висновоком 1: зображення ведмедя в кондитерських прикрасах "Дівчинка і Ведмідь" з колекції "Дитячі казки" є використанням (шляхом відтворення) художнього зображення персонажу "Мєдвєдь" мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь"; висновок 3: зображення кондитерських прикрас "Дівчинка і Ведмідь" (знімки № 9-10, 12-13, 15-16, 18-19, 21-22, 24-25, 27-28) містить зображення "Ведмедя", який є переробкою зображення персонажа "Медведь" (назва вказана російською мовою) з аудіовізуального твору "Маша и Медведь", і, у цьому контексті, відповідає останньому.

У судових засіданнях уповноважені представники відповідача зазначали, що питання на експертизу сформульовані не чітко, також вказували на те, що висновки 1 та 3 експертиз різняться між собою, наполягали на проведенні повторної експертизи.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

При підготовці справи до проведення експертизи відповідач безпосередньо брав участь у формуванні питань до експертів та погодився із їх редакцією.

Висновками 1 та 3 встановлено, що відповідачем було використано зображення персонажа "Мєдвєдь", права на який належать позивачу, різниця полягає у способах використання, так у першому висновку зазначено, що способом використання твору є відтворення, а у третьому висновку зазначено спосіб використання твору, як перетворення шляхом створення тривимірної фігури.

Відтак, висновками судових експертиз чітко встановлено використання персонажу "Мєдвєдь" при виготовленні продукції відповідачем.

Також, як свідчать матеріали справи, з ініціативи відповідача (заява про призначення повторної експертизи від 2 березня 2015 року), було призначено повторну експертизу.

Відповідно до частини 3 статті 41 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

З зазначеного суд вбачає, у разі не погодження або нечіткості питань, відповідач мав право подати на розгляд суду питання, які на його думку необхідно було поставити перед експертом та призначити додаткову судову експертизу.

Також у судових засіданнях, уповноважені представники відповідача, наголошували на тому, що висновок 1 не відповідає матеріалам справи, в ньому використано літературу, яка на момент проведення висновку є не актуальною, сам висновок є необґрунтованим, викликає сумнів у його правильності.

З приводу вищезазначених тверджень відповідача, суд зазначає, що у відповідності до статті 383 Кримінального кодексу України судовий експерт попереджається про кримінальну відповідальність і у разі встановлення фактів передбачених зазначеною статтею кримінального кодексу, зокрема подання завідому неправдивого висновку, експерт понесе відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Як доказ неналежності висновку 1, уповноважені представники відповідача долучили до матеріалів справи лист про розгляд звернення від 16 жовтня 2015 року № 5/1490-ц в якому заступник начальник управління протидії злочинності у сфері економіки повідомляє, що звернення, щодо можливих неправомірних дій з боку судового експерта ОСОБА_7 розглянуто. По даному факту відкрито кримінальне провадження за № 12015140090003355 від 1 жовтня 2015 року за статтею 384 частиною 1 Кримінального кодексу України.

Водночас суду не надано жодного процесуального документа повноважного органу, які б вказували на неправомірність дій судового експерта ОСОБА_7, або щодо неправдивості висновків судових експертиз.

Таким чином, з урахуванням зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що зображення персонажу "Медвідь" в кондитерській прикрасі "Маша і Медвідь" з авторської колекції "Дитячі казки" є відтворенням персонажу "Мєдвєдь" із аудіовізуального твору "Маша и Медведь" шляхом переробки останнього, автором персонажів є громадянин ОСОБА_8 якому належить немайнові права, виключні майнові права належать ТОВ "Маша и Медведь".

З матеріалів справи та пояснень представників сторін судом з'ясовано, що використання зображення персонажу "Медведь" до анімаційного дитячого серіалу "Маша и Медведь" при виготовленні прикрас "Дівчинка і Ведмідь" та його розповсюдження, здійснювалося без згоди позивача як суб'єкта авторського права.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про порушення ПП «Фабрика кондитерських прикрас» виключних авторських майнових прав позивача.

Згідно статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

У вирішенні питань про те, чи є конкретний результат об'єктом авторського права, слід враховувати, що: за змістом статтей 421, 433, 435 ЦК України, статтей 7 і 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в їх взаємозв'язку таким є лише той результат, який створено творчою працею; доки не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею; правовій охороні як об'єкт авторського права підлягає твір, виражений в об'єктивній формі, а не його зміст.

Судом встановлено, що персонаж "Медведь" є самостійним твором образотворчого мистецтва та частиною аудіовізуального твору, який може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

Згідно з пунктом а частини 1 статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

У статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" наведені визначення понять:

аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер;

розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором;

контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідач, здійснюючи виготовлення та реалізацію кондитерської прикраси, тим самим розповсюджував контрафактний примірник твору, оскільки використання зображення персонажу "Медведь" здійснювалося з порушенням авторського права.

Розповсюдження контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір, незалежно від того, створено цей примірник самим порушником чи придбано у третіх осіб (для подальшого використання у комерційних цілях). Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами. Відтак порушенням виключних майнових прав на твір є виготовлення одного чи кількох примірників, здійснене з контрафактного примірника або за неправомірного доведення до загального відома (в тому числі при неправомірному розміщенні в мережі Інтернет).

Особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами.

Позадоговірне використання творів та/або об'єктів суміжних прав може здійснюватися лише в цілях і в обсязі, прямо визначених у законі. Вирішуючи питання про правомірність дій сторін, суд повинен установити, чи відповідали законові цілі позадоговірного використання і чи не перевищував обсяг використання межі, визначені законом для даних об'єктів авторського права та/або суміжних прав. За авторсько-правовою системою охорони об'єктів цих прав захист авторам та іншим суб'єктам авторського права (суміжних прав) надається лише проти будь-якого свідомого несанкціонованого використання іншою особою охоронюваного об'єкта (крім передбачених законом випадків вільного використання творів і об'єктів суміжних прав). Тому факт позадоговірного порушення авторських прав вважається встановленим лише у разі доведення автором чи іншим суб'єктом зазначених прав обставин, пов'язаних з копіюванням або запозиченням іншою особою істотних рис твору чи об'єкта суміжного права, що був раніше введений в цивільний оборот, або з незаконним використанням відповідного твору чи об'єкта суміжного права в інший спосіб.

Викладене також стверджується узагальненням практики, викладеної у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року 3 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності".

Враховуючи, що позивачем доведено факт несанкціонованого розповсюдження прикраси, в якому використано зображення персонажу "Мєдвєдь" з анімаційного дитячого серіалу "Маша и Медведь", тобто без згоди автора (суб'єкта авторських прав) та за відсутності підстав для його вільного використання (статтей 21, 25 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), а також те, що відповідачі не довели додержання ними вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні об'єктів інтелектуальної власності та не спростували визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (стаття 614, 1166 ЦК України), отже визнаються порушниками авторського права.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статті 432 ЦК України одним із способів захисту прав є стягнення збитків (матеріальної шкоди) за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а також компенсації за порушення авторського права і суміжних прав.

Крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до пункту "г" частини 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (час подання позову) розмір мінімальної заробітної плати станом на дату прийняття рішення становить 1 218 грн. 00 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що з урахуванням заяви про зібільшення розміру позовних вимог сума позову становить 175 006 грн. 00 коп., водночас оцінюючи зібрані у матеріалах справи докази суд вбачає, що ціна проданого примірника контрафактної продукції станосить 63 грн. 00 коп., дії відповідача полягають у виготовленні та розповсюдженні кондитерської прикраси містять самостійний склад порушення авторського права, а отже заявлена до стягнення компенсація в сумі 175 006 грн. 00 коп є непомірно великою, суд беручи до уваги наявність доказів вчинення відповідачем дій, які визнаються порушенням авторського права, зважаючи на характер порушення та заяву про збільшення розміру позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 73 080 грн. 00 коп.

Відтак, суд позов задольняє частково на суму 73 080 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статтей 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє позов в сумі 73 080 грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових прав.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог із врахуванням розміру мінімального судового збору станом на момент подачі позову.

Так, позивачем сплачено судового збору, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в сумі 2 625 грн. 09 коп.

Враховуючи те, що судом позов задоволено частково, на суму 73 080 грн. 00 коп. а сума позову складає 175 006 грн. 0 коп., відтак у відсотковому співвідношенні позов задоволено на 41 відсоток.

Тому відповідно до пропорції, сума судового збору, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 1 096 грн. 20 коп.

У відповідності до частини 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі було проведено три експертизи, за першу позивач поніс витрати у розмірі 3 075 грн. 00 коп. (том 2, а.с. 4), за другу відповідач поніс витрати у розмірі 19 353 грн. 60 коп. (том 2, а.с. 135, 136), за третю позивач поніс витрати в сумі 10 002 грн. 00 коп. (том 3, а.с. 72), разом 32 430 грн. 60 коп.

Враховуючи зазначене вище, позивачу необхідно відшкодувати для відповідача 6 057 грн. 05 коп. витрат на проведення судових експертиз.

Керуючись статтями 32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Фабрика кондитерських прикрас" (33001, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Чернишова, будинок 9, ідентифікаційний код: 33214039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3, ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р 40702810900000013706 в ПАТ Банк "ОТКРЫТИЕ", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) суму компенсації в розмірі 73 008 (сімдесят три тисячі вісім) грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 096 (одна тисяча дев'яносто шість) грн. 20 коп.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 101 926 грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3, ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р 40702810900000013706 в ПАТ Банк "ОТКРЫТИЕ", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) на користь ОСОБА_1 підприємства "Фабрика кондитерських прикрас" (33001, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Чернишова, будинок 9, ідентифікаційний код: 33214039) 6 057 (шість тисяч п'ятдесят сім) грн. 05 коп. витрат на проведення судової експертизи.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "22" січня 2016 року.

Суддя Торчинюк В.Г.