Рішення № 55404791, 28.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016р. Справа№ 914/4365/15

За позовною заявою: Приватного підприємства «Торгівельна компанія Укр-Петроль, с.Прилуцьке, Ківерцівський район, Волинська область

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства Червоноградтеплокомуненерго, м. Червоноград, Львівська область

про: стягнення 36 318,89 грн.

Суддя Ділай У.І.

При секретарі Климишин Ю.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 представник (Довіреність 27/04 від 27.04.2015р.)

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 20.01.2016р.)

Права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія Укр-Петроль,, до відповідача ОСОБА_1 підприємства Червоноградтеплокомуненерго, про стягнення 36 318,89 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.01.2016р.

11.02.2016р. від представника позивача через канцелярію суду поступила заява (вих. № 04/01 від 04.01.16р. про те, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарські спори, немає справи зі спору між аналогічними сторонами, про той же предмет, і з тих же підстав, та немає рішення цих органів з такого спору.

14.01.16р. представником відповідача в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву № 1680 від 30.12.2015р., в якому останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) для КП «Червоноградтеплокомуненерго» на 50% та відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області у даній справі на шість місяців.

Представник позивача проти заявленого представником відповідача клопотання, щодо зменшення розміру пені та відстрочки виконання рішення суду заперечив.

В судовому засіданні 14.01.16р. судом оголошено перерву до 28.01.2016р. для надання сторонам можливості добровільно врегулювати спірні питання.

26.01.2016 р. за вх. № 366/16 від позивача надійшла в канцелярію суду заява про зменшення розміру позовних вимог листа 18/01 від 18.01.2016р.

Відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 29 862,75 грн. основного боргу за отримані нафтопродукти з урахуванням 20% річних в розмірі 1 603,58грн., інфляційних втрат в розмірі 1215,28 грн., подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 3 637, 27грн.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2016р. підтримав позовні вимоги згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.01.2016р.

Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, заборгованість за договором № 222 від 02.01.14р. в сумі 29 862,76 грн. визнає, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) для КП «Червоноградтеплокомуненерго» на 50% та відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області у даній справі на шість місяців.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

02.01.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупцем) укладено договір № 222, відповідно до п. 1.1 якого позивач взяв на себе зобовязання відпускати автомобільні бензини, дизельне пальне ( в подальшому нафтопродукти) по відомостях, по ціні, із знижкою 2% від ціни, яка існує на день реалізації на всі види нафтопродуктів на АЗС, а відповідач зобовязався оплатити і прийняти їх, згідно умов цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору оплата здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати за нафтопродукти. Днем перерахування коштів являється дата зарахування коштів на р/р продавця. В разі виникнення заборгованості покупця перед продавцем, продавець має право припинити відпуск нафтопродуктів покупцю до повного погашення заборгованості, а покупець в свою чергу зобовязується, погасити таку заборгованість на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати отримання нафтопродуктів, вказаних у накладній.

Обєм партії нафтопродуктів по номенклатурі, за який здійснюється попередня оплата узгоджується сторонами додатково, визначається в рахунку продавця, виставленому на адресу покупця (п.1.3.).

У п. 1.4 договору сторони узгодили, що підставою для оплати є рахунок, накладна на відвантаження нафтопродуктів із посиланням на договір.

Сторонами узгоджено (п. 1.5.), що підтвердженням розрахунків є оригінал проведеного платіжного доручення.

Згідно договору № 222 від 02.01.2014р. відповідачем отримано від позивача нафтопродукти на загальну суму 267 862,76 грн. відповідно до: накладної № 2516 від 31.01.2015р. на суму 28 500,00 грн., накладної № 2516 від 28.02.2015р. на суму 18 336,15 грн., накладної № 2517 від 28.02.2015р., на суму 28 420,52 грн., накладної № 2513 від 31.03.2015 року на суму 37 244,65 грн., накладної № 2540 від 30.04.2015 року на суму 36 508,86 грн., накладної № 2546 від 31.05.2015 року на суму 21 292,62 грн., накладної № 2545 від 30.06.2015 року на суму 34 883,87 грн. накладної № 2545 від 31.07.2015 року на суму 30 800, 65 грн. накладної № 2546 від 31.08.2015 року на суму 29 253,99 грн.

На початок 2015 року початкове сальдо становило 2 620, 94 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаєморозрахунків за період 2015 рік.

Відповідачем здійснено частково оплату за отриманні нафтопродукти в загальній сумі 238 000,00 грн. згідно: платіжного доручення № 18 від 27.01.2015 року на суму 10 000,00 грн., платіжного доручення № 26 від 29.01.2015 року на суму 20 000, грн., платіжного доручення № 44 від 04.02.2015 на суму 5 000,00 грн., № 57 від 09.02.2015 року на суму 3 000,00 грн., платіжного доручення № 146 від 25.02.2015 року на суму 6 000,00 грн., № 148 від 25.02.2015 року на суму 24 000,00 грн., платіжного доручення № 242 від 30.03.2015 року на суму 43 000,00 грн., платіжного доручення № 251 від 31.03.2015 року на суму 3000,00 грн., платіжного доручення № 419 від 28.04.2015 року на суму 35 000,00 грн., платіжного доручення № 561 від 21.05.2015 року на суму 10 000,00 грн. платіжного доручення № 588 від 27.05.2015 року на суму 15 000,00 грн., платіжного доручення № 72 від 30.06.2015 року на суму 34 000,00 грн., платіжного доручення № 148 від 30.07.2015 року на суму 15 000,00 грн., платіжного доручення № 158 від 04.08.2015 року на суму 5 000,00 грн., платіжного доручення № 159 від 06.08.2015 року на суму 10 000,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, 15.10.2015р. позивач направив претензію відповідачу про оплату заборгованості за отримані нафтопродукти. У відповідь відповідач направив лист за № 1393 від 05.11.2015р., в якому заборгованість у розмірі 29 862,76 грн. визнає та повідомляє, що станом на 04.11.2015р. накладений арешт на всі кошти на рахунках КП «Червоноградтеплокомуненерго», крім розподільчих рахунків відкритих відповідно до постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 року та спецрахунку для виплати лікарняних. Зазначає, що не може здійснювати будь-які фінансові операції. Просить врахувати важке матеріальне становище та відтермінувати оплату заборгованості до 31.12.2015 року.

Сторонами узгоджено п.4.1., що за затримку оплати предмету договору покупець зобовязаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Крім того покупець сплачує на користь продавця 20% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. (п.4.2.).

Спір виник внаслідок того, що відповідач не здійснив оплати позивачу за отримані нафтопродукти. Відтак, ПП Торгівельна компанія «Укр-Петроль звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 29 862,75 грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував відповідачу, керуючись п.4.1. 4.2. договору, 3 637,27 грн. пені, а також відповідно до положень ст. 625 ЦК України 1 603,58 грн. 20% річних та 1 215,28 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Позивач шляхом відпуску товару за накладними: № 2516 від 31.01.2015р. на суму 28 500,00 грн., № 2516 від 28.02.2015р. на суму 18 336,15 грн., № 2517 від 28.02.2015р., на суму 28 420,52 грн., № 2513 від 31.03.2015 року на суму 37 244,65 грн., № 2540 від 30.04.2015 року на суму 36 508,86 грн., № 2546 від 31.05.2015 року на суму 21 292,62 грн., № 2545 від 30.06.2015 року на суму 34 883,87 грн. № 2545 від 31.07.2015 року на суму 30 800,65 грн. № 2546 від 31.08.2015 року на суму 29 253,99 грн., а відповідач шляхом одержанням товару, вказаного у накладних, створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України. Зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем.

Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання щодо відпуску товару за видатковими накладними від № 2516 від 31.01.2015р. на суму 28 500,00 грн., № 2516 від 28.02.2015р. на суму 18 336,15 грн., № 2517 від 28.02.2015р., на суму 28 420,52 грн., № 2513 від 31.03.2015 року на суму 37 244,65 грн., № 2540 від 30.04.2015 року на суму 36 508,86 грн., № 2546 від 31.05.2015 року на суму 21 292,62 грн., № 2545 від 30.06.2015 року на суму 34 883,87 грн. № 2545 від 31.07.2015 року на суму 30 800,65 грн. № 2546 від 31.08.2015 року на суму 29 253,99 грн., виконав повністю, а відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково на суму 238 000,00 грн. (підтверджується платіжними дорученнями: № 18 від 27.01.2015 року на суму 10 000,00 грн., № 26 від 29.01.2015 року на суму 20 000, грн., № 44 від 04.02.2015 на суму 5 000,00 грн., № 57 від 09.02.2015 року на суму 3 000,00 грн., № 146 від 25.02.2015 року на суму 6 000,00 грн., № 148 від 25.02.2015 року на суму 24 000,00 грн., № 242 від 30.03.2015 року на суму 43 000,00 грн., № 251 від 31.03.2015 року на суму 3000,00 грн., № 419 від 28.04.2015 року на суму 35 000,00 грн., № 561 від 21.05.2015 року на суму 10 000,00 грн., № 588 від 27.05.2015 року на суму 15 000,00 грн., № 72 від 30.06.2015 року на суму 34 000,00 грн., № 148 від 30.07.2015 року на суму 15 000,00 грн., № 158 від 04.08.2015 року на суму 5 000,00 грн., № 159 від 06.08.2015 року на суму 10 000,00 грн.), в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 862,72грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Отже, відповідач своїх зобовязань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань по оплаті за отриманий товар і до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 29 862,72грн., відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок до заяви про зменшення позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 1215,28 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1603,58грн. 20% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 4.2 договору, за прострочення в оплаті продукції відповідач зобовязаний сплатити позивачу суму боргу у рахуванням, зокрема, 20% річних від простроченої суми.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень вказаної статті, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 20% річних за прострочення виконання, суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача та стягнути з відповідача 1 603,58 грн. 20 % річних за період з 04.09.2014р. по 10.12.2015р.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 637,27грн. пені суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за затримку оплати предмету договору покупець зобовязаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 4.1. договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, позивач просить, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 3 637,27 грн.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначив Пленум ВГС України в пп. 3.17.4. п. 3.17. Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 551 ЦК України для зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач є комунальним підприємством, суд вважає за можливе зменшити її розмір на 50% і стягнути з відповідача пеню в розмірі 1818,63 грн.

Судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 265 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 23966248) на користь Приватного підприємства Торгівельна компанія «Укр-Петроль (45244, Волинська область, Ківерцівський район, с. Прилуцьке, вул. Ківерцівська, 1, ідентифікаційний код 36905994) 29 862,75 грн. основного боргу, 20% річних в розмірі 1 603,58 грн., інфляційних втрат в розмірі 1215,28грн., 1 818,35 грн. пені та 1218,00грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 02.02.2016р.

Суддя Ділай У.І.