Ухвала суду № 55404711, 02.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.02.2016 р. Справа№ 914/782/14

За скаргою Львівської міської ради, м. Львів,

про визнання недійсною постанови державного виконавця від 23.10.2015 р.; зобовязання державного виконавця поновити виконавче провадження

у справі за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма Турист, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів,

про звільнення земельної ділянки та приведення до попереднього стану.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача (скаржник): ОСОБА_2,

від відповідача: не зявився,

від третьої особи: не зявився,

від ДВС: не зявився.

На розгляд господарського суду Львівською міською радою подано скаргу про визнання незаконною постанови державного виконавця від 23.10.2015 р.; зобовязання державного виконавця поновити виконавче провадження по примусовому виконанню рішення у справі за позовом Львівської міської ради до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма Турист за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 районної адміністрації Львівської міської ради про звільнення земельної ділянки та приведення до попереднього стану.

У звязку з перебуванням судді Синчука М.М. у відрядженні, на підставі проведеного автоматизованого розподілу скаргу у справі №914/782/14 передано для розгляду судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 23.11.2015 р. скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 08.12.2015 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 22.12.2015р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

У судовому засіданні 02.02.2016 р. представник стягувача (скаржника) вимоги за скаргою підтримав. Зазначив, що, виносячи постанову від 23.10.2015р. про закінчення виконавчого провадження у справі, державний виконавець не дослідив, яким чином виконати рішення без участі боржника неможливо, не надав оцінки та не дослідив, яким чином виконання рішення суду повязано з особою боржника. Таким чином, оскаржувана постанова, на думку стягувача, є незаконною та порушує права позивача, а бездіяльність державного виконавця свідчить про ухилення від здійснення виконавчих дій.

У судові засідання 08.08.2015р., 22.12.2015р., 26.01.2016р. та 02.02.2016р. представник ДВС не зявився. 22.01.2016р. надіслав на адресу суду заперечення на скаргу, у якому в хронологічному порядку описав як відбувалося виконавче провадження, просив розглядати скаргу без його участі та відмовити у її задоволенні.

У судові засідання 08.12.2015р., 22.12.2015р., 26.01.2016р. та 02.02.2016р. боржник (відповідач) та третя особа не зявилися, причин неприбуття не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2014р. у справі №914/782/14 (суддя Синчук М.М.) зобовязано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма Турист звільнити земельну ділянку на пл. Двірцевій 1 у м. Львові, на якій розміщена мала архітектурна форма, та привести земельну ділянку до попереднього стану; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма Турист на користь Львівської міської ради 1 218,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. рішення суду І інстанції залишено без змін.

21.07.2014 р. видано накази про примусове виконання рішення суду.

Листом №1104-вих-862 від 29.07.2014р. позивач звернувся до Залізничного ДВС ЛМУЮ зі заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2014р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. у справі №914/782/14 про зобовязання ОСОБА_4 «Фірма «Турист» звільнити земельну ділянку на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, на якій розміщена мала архітектурна форма, та привести земельну ділянку до попереднього стану.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2014р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

06.08.2014р. державним виконавцем Залізничного ДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44279764 з примусового виконання наказу №914/782/14 від 21.07.2014р. про зобовязання ОСОБА_4 «Фірма «Турист» звільнити земельну ділянку на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, на якій розміщена мала архітектурна форма та привести земельну ділянку до попереднього стану та надано боржнику строк до 13.08.2014р. для добровільного виконання рішення суду.

21.08.2014р. з виходом на територію за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 з метою перевірки виконання боржником ОСОБА_4 «Фірма «Турист» рішення суду державним виконавцем встановлено, що рішення суду не виконано, про що складено Акт.

22.08.2014р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду в добровільному порядку.

29.08.2014р. з виходом на територію за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 з метою перевірки виконання боржником ОСОБА_4 «Фірма «Турист» рішення суду державним виконавцем встановлено, що рішення суду не виконано, про що складено Акт.

29.08.2014р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду в добровільному порядку.

У матеріалах справи міститься лист державного виконавця від 20.10.2015р. вих. №16378 про звернення до Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області зі заявою про внесення даних до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування щодо ОСОБА_4 «Фірма «Турист» у звязку з невиконанням рішення суду, однак докази його скерування адресату та результати розгляду відсутні.

23.10.2015р. державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 21.07.2014р., у якій зазначено таке. Згідно акту державного виконавця від 22.08.2014р. боржником рішення не виконано, за невиконання даного рішення суду накладено на боржника штраф. Згідно акту державного виконавця від 29.08.2014р. рішення суду не виконано, за невиконання даного рішення суду на боржника накладено штраф у подвійному розмірі. Винесено подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено і «обовязковість рішень суду».

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру. За ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном і не може бути його позбавлена інакше як в інтересах суспільства. За ст.13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Невід'ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захисту права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення, яке в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців. У своїх рішеннях, в тому числі і щодо України, Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що неможливість отримати виконання рішення становить втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, як це передбачено у першому реченні першого пункту статті 1 Першого протоколу (див. рішення у справі «Заїченко протии України», остаточне від 31.03.2008р.). У рішенні по справі «ОСОБА_5 проти України» (остаточне від 10.03.2010р.) ЄСПЛ зазначив: «Заявниця може вважати себе жертвою порушення її прав, гарантованих Конвенцією, щодо тривалості невиконання рішення, винесеного на її користь (див., наприклад, рішення у справі «Ромашов проти України» та рішення у справі «Войтенко проти України»)».

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження»).

За ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Виносячи оскаржувану постанову, державний виконавець керувався п.11 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», де передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. Частина 3 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Наведені вище положення закону визначають дії державного виконавця щодо рішення суду, виконати яке без участі боржника неможливо. Застосувавши їх, державний виконавець не обґрунтував, чому судове рішення про звільнення земельної ділянки та приведення її до попереднього стану не можна виконати без участі боржника і яким чином виконання такого рішення суду безпосередньо повязане з особою боржника.

Державний виконавець не звернув увагу, що за ч.1-2 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. Також суд відзначає, що як ЗУ «Про виконавче провадження», так й Інструкція про проведення виконавчих дій від 15.12.1999р. (була чинна на момент закінчення виконавчого провадження) передбачають можливість для державного виконавця у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

У даному випадку судове рішення набрало законної сили 02.07.2014р., однак досі не виконано, що призводить до втручання у право позивача (стягувача) на мирне володіння майном. Тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження суперечить наведеним вище вимогам закону.

Згідно з ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Пленум Вищого господарського суду України у п.9.13 постанови №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відзначає, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З наведеного вище суд робить висновок про обгрунтованість скарги Львівської міської ради і наявність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Львівської міської ради задоволити.

2. Визнати недійсною постанову, винесену 23.10.2015 р. державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про закінчення виконавчого провадження ВП №44279764.

3. Зобовязати Залізничний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відновити виконавче провадження ВП №44279764 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 21.07.2014р. у справі №914/782/14.

Суддя Яворський Б.І.