Рішення № 55404648, 27.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016р. Справа№ 914/4022/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АВІА СНАБ СЕРВІС, м. Київ

до відповідача: Військової частини №А2595, м. Броди, Львівська область

за участі: Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону

про стягнення заборгованості за договором №5 РЕМ від 11.10.2013р. в сумі 1 070 309,08 грн.

та за зустрічним позовом: Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах

позивач 1: Міністерство оборони України, м. Київ

позивач 2: Військова частина А2595, м. Броди, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АВІА СНАБ СЕРВІС, м. Київ

про стягнення штрафних санкцій та пені за прострочення виконання зобовязання за договором №5РЕМ-13/59 від 11.10.2013р.

Cуддя Коссак С.М.

при секретар Куць М.Я.

Представники:

Від прокуратури: ОСОБА_1 посвідчення № 033498 від 18.05.2015р..

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 представник за довіреністю № 9-00001/15 від 15.05.2015р.;

від відповідача за первісним позовом (позивача 2 за зустрічним позовом): ОСОБА_3 представник за довіреністю від 26.01.2016р. № 01/43/58;

від позивача 1 за зустрічним позовом: ОСОБА_4 представник за довіреністю від 30.12.2015р. № 220/842/р.;

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю АВІА СНАБ СЕРВІС подано позов до Військової частини №А2595 про стягнення заборгованості за договором №5 РЕМ від 11.10.2013р. в сумі 1 070 309,08 грн., а саме: 879 376,90 грн. основна сума боргу з врахування індексу інфляції, 20 526,83 грн. 3% річних, 161 805,35 грн. пені та 8 600,00 грн. правових послуг.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.11.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.12.2015р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок в матеріалах справи).

10.12.2015р. військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону подано повідомлення про вступ у справу (вх. № 53610/15).

10.12.2015року заступником військового прокурора Тернопільського гарнізону подано зустрічний позов в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: позивач:1 Міністерство оборони України, позивач:2 Військова частини №А2595 подано до Товариства з обмеженою відповідальністю АВІА СНАБ СЕРВІС про стягнення штрафних санкцій та пені за прострочення виконання зобовязання за договором №5РЕМ-13/59 від 11.10.2013р.

Ухвалою від 14.12.2015р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та відстрочено сплату судового збору за подачу зустрічної позовної заяви до 12.01.2015р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.12.2015р. розгляд справи відкладено 12.01.2015р.

12.01.2016р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 27.01.2016р. Крім цього, задоволено клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення.

25.01.2016р. позивачем за первісним позовом подано зміни до позовної заяви (заяви про збільшення позовних вимог вх. № 342/16), в якій просить стягнути 1 113 713,52 грн., а саме: 566 244,00грн основний борг, з урахуванням інфляційних втрат 904 857,91 грн., 38 450,26 грн. 3% річних, 161 805,35 грн. пені та 8 600,00 грн. правових послуг.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 566 244,00грн основний борг, з урахуванням інфляційних втрат 904 857,91 грн., 3% річних в сумі 38 450,26 грн., пені 161 805,35грн., правові послуги 8 600,00грн. Зокрема, стягнення пені обґрунтовує п.7.4. Договору, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязань при розрахунку за виконані послуги Замовник буде сплачувати Учаснику пеню у розмірі 0,1% від вартості (з ПДВ) неоплачених послуг за кожний календарний день прострочення поза встановлені Договором терміни оплати послуг, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідач за первісним позовом заперечує факт існування заборгованості, просить відмовити у його задоволенні та застосувати позовну давність щодо стягнення штрафних санкцій (відзив на позовну заяву вх. №3104/16 від 27.01.16р.).

Заступником військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах позивач -1 Міністерство оборони України, позивач 2 в/ч А2595 подав зустрічний позов до ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» про стягнення штрафу у розмірі 157 290,00 грн. та пені у розмірі 408 954, 00грн., що становить разом 566 244,00грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що п. 7.2. Договору передбачено, що у разі затримки вчасного надання послуг у строки, передбачені цим Договором або затримку їх неякісного надання чи усунення недоліків Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасного надання послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідач за зустрічним позовом надав суду відзив на зустрічну позовну заяву ( вх..№882/16 від 12.01.16р.). У зазначеному відзиві ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» зазначає, зокрема, що прокурором пропущено строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, що є підставою для відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви. Крім цього вказує на те, що Закон України «Про судовий збір» позбавив органи прокуратури привілеїв щодо звільнення від сплати судового збору. Відповідно, просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви повністю.

У судовому засіданні 27.01.2016 року, заслухавши пояснення учасників спору, вислухавши аргументи один одного сторони конфлікту прийняли таке рішення: позивач за первісним позовом ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» подав клопотання про зменшення позовних вимог (вх..№407/16 від 27.01.2016р.), а саме стягнути з відповідача за первісним позовом в/ч А 2595 недоплаченої суми основної заборгованості у розмірі 566 244,00грн. Зі своєї сторони, позивач за зустрічним позовом - представник прокуратури, позивач 1 Міністерства оборони України, позивача 2 в/ч А2595 подали спільне клопотання, що ними підписане про залишення зустрічного позову до відповідача за зустрічним позовом ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» без розгляду. При цьому зазначено, що залишення позову без розгляду обумовлюється зменшенням позивачем за первісним позовом суми стягнення з 1 070 309, 08 грн. до суми основної заборгованості за договором 566 244,00грн.

У судовому засіданні 27.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Між військовою частиною А2595 (за договором Замовник) та ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» (за договором Виконавець) укладено договір №5 РЕМ 13/59 капітального ремонту блоків та агрегатів для відновлення вертольотів від 11 жовтня 2013 року (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець бере на себе зобовязання провести капітальний ремонт і надати Замовнику: « 30.30.6. Послуги щодо капітального ремонтування та переобладнання повітряних літальних апаратів і авіаційних двигунів» в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невідємною частиною договору, а Замовник прийняти і оплатити Виконавцю його вартість у строки та порядку, передбаченими цим Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна Договору буде складати 2 331 350, 00 грн. Розрахунки будуть проводитися шляхом оплати Замовником за практично виконану роботу після предявлення Учасником рахунку на оплату у 2 примірниках та після підписання сторонами ОСОБА_6 приймання передачі.

Згідно з п.3.1. Договору термін виконання послуг до 01.12.2013 року з урахуванням Специфікації до даного договору.

30 грудня 2013 року сторонами підписано ОСОБА_6 №1 приймання наданих послуг (товарів) за Договором на суму 84 350, 00грн.

02 липня 2014 року сторонами підписано ОСОБА_6 №2 приймання наданих послуг (товарів) за Договором на суму 2 247 000,00грн.

Матеріали справи містять платіжне доручення №12 від 14 липня 2014 року про перерахування позивачу коштів на суму 1 680 756,00грн. та платіжне доручення №5 від 07 квітня 2014 року на суму 84 350,00 грн. Разом 1 765 106,00грн.

31 липня 2015 року позивач направив відповідачу за первісним позовом претензію на суму 1 300 844,41 грн.

У відповідь на претензію в/ч А2595 повідомила позивача про порушення ним термінів надання послуг і, відповідно до п.7.2. Договору нарахувала штрафні санкції на суму 566 244, 00 грн., що складає неоплачену різницю коштів ( 2 331 350, 00грн. 1 765 106,00грн.).

Зокрема, п.7.2. Договору передбачає, що у разі затримки вчасного надання послуг у строки, передбачені цим Договором або затримку їх неякісного надання чи усунення недоліків Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасного надання послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

ОСОБА_6 обставина зумовила подання заступником військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах позивач -1 Міністерство оборони України, позивач 2 в/ч А2595 зустрічного позову до ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» про стягнення штрафу у розмірі 157 290,00 грн. та пені у розмірі 408 954, 00грн., що становить разом 566 244,00грн.

У свою чергу, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 566 244,00грн основний борг, з урахуванням інфляційних втрат 904 857,91 грн., 3% річних в сумі 38 450,26 грн., пені 161 805,35грн., правові послуги 8 600,00грн. Зокрема, стягнення пені обґрунтовує п.7.4. Договору, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязань при розрахунку за виконані послуги Замовник буде сплачувати Учаснику пеню у розмірі 0,1% від вартості (з ПДВ) неоплачених послуг за кожний календарний день прострочення поза встановлені Договором терміни оплати послуг, але не більше подвійної облікової ставки Націоанльного банку України.

Позивач за первісним позовом подав клопотання (вх..№883/16/ від 12.01.16р.) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме телеграми, адресованої командиру в/ч А2595 про мирне врегулювання судового спору шляхом відмови обох сторін від застосування штрафних санкцій та перерахування в/ч основної суми боргу у розмірі 566 244,00грн.

У судовому засіданні 27.01.2016 року, заслухавши пояснення учасників спору, вислухавши аргументи один одного сторони конфлікту прийняли таке рішення: позивач за первісним позовом ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» подав клопотання про зменшення позовних вимог (вх..№407/16 від 27.01.2016р.), а саме стягнути з відповідача за первісним позовом в/ч А 2595 недоплаченої суми основної заборгованості у розмірі 566 244,00грн. Зі своєї сторони, позивач за зустрічним позовом - представник прокуратури, позивач 1 Міністерства оборони України, позивача 2 в/ч А2595 подали спільне клопотання, що ними підписане про залишення зустрічного позову до відповідача за зустрічним позовом ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» без розгляду. При цьому зазначено, що залишення позову без розгляду обумовлюється зменшенням позивачем за первісним позовом суми стягнення з 1 070 309, 08 грн. до суми основної заборгованості за договором 566 244,00грн. Слід також зазначити, що подаючи зустрічний позов, прокуратура, враховуючи майновий стан, подала клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке судом частково задоволено і відстрочено сплату судового збору до 12.01.2016 року. Однак в подальшому доказів сплати судового збору прокурором та позивачами за зустрічним позовом не подано, що зумовлено відсутністю коштів. ОСОБА_6 обставина озвучена представниками сторін у судовому засіданні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Щодо первісного позову.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору капітального ремонту блоків та агрегатів для відновлення вертольотів в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача неоплачену суму основної заборгованості в розмірі 566 244,00грн.

Так, відповідно до п.3.1. Договору сторони передбачили, що ціна Договору буде складати 2 331 350, 00 грн. Розрахунки будуть проводитися шляхом оплати Замовником за практично виконану роботу після пред»явлення Учасником рахунку на оплату у 2 примірниках та після підписання сторонами ОСОБА_6 приймання передачі.

Згідно з п.3.1. Договору термін виконання послуг до 01.12.2013 року з урахуванням Специфікації до даного договору.

30 грудня 2013 року сторонами підписано ОСОБА_6 №1 приймання наданих послуг (товарів) за Договором на суму 84 350, 00грн.

02 липня 2014 року сторонами підписано ОСОБА_6 №2 приймання наданих послуг (товарів) за Договором на суму 2 247 000,00грн.

Отже, загальна сума, що підлягає оплаті відповідно до зазначених вище актів складає 2 331 350,00грн., що становить ціну Договору, і ,відповідно, відображена у Протоколі погодження договірної ціни між ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» та в/ч А2595 (додаток №2 до Договору).

Матеріали справи містять платіжне доручення №12 від 14 липня 2014 року про перерахування позивачу коштів на суму 1 680 756,00грн. та платіжне доручення №5 від 07 квітня 2014 року на суму 84 350,00 грн.

Отже, разом оплачена відповідачем сума за Договором становить 1 765 106,00грн. Відповідно основна заборгованість відповідача за Договором складає 566 244, 00 грн.( 2 331 350, 00грн. 1 765 106,00грн.).

Факт існування цієї заборгованості та виконання умов договору відповідачем не заперечується, що слідує із змісту зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій та пені за прострочення виконання зобовязання за договором та відзиву на позовну заяву (вх..№3104/16 від 27.01.2016р.).

Необґрунтованою, на думку суду, є позиція відповідача про відсутність у нього обовязку сплати основної суми заборгованості за Договором, з посиланням при цьому на п. 11.6. Договору як підставу застосування оперативно господарської санкції.

Відповідно до п.11.6. Договору сторони будуть домовлятися, що у разі порушення Учасником порядку та термінів поставки товарів, при зміні Учасником в односторонньому порядку умов договору, Замовник в односторонньому порядку має право відмовитися від подальшого приймання товарів, поставлених Учасником із вказаним порушенням та від виконання зобовязань перед Учасником за договором щодо таких товарів чи розірвати договір на підставі вимог Цивільного та Господарського кодексів України.

Однак відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів відмови від прийняття товарів чи послуг чи розірвання договору. Натомість сторонами надано докази прийняття послуг та існування основної заборгованості за Договором.

Матеріали справи містять, що не заперечується відповідачем (див. відзив на позов, с.5 абз.1), ОСОБА_6 №1 від 30.12.2013р. приймання наданих послуг (товарів) за Договором на суму 84 350, 00грн. та ОСОБА_6 №2 від 02 липня 2014 року приймання наданих послуг (товарів) за Договором на суму 2 247 000,00грн. ОСОБА_6 належним чином підписані сторонами договору без будь яких застережень. ОСОБА_7 містить п.2 та п.3 такого змісту: « 2. За результатами виконаних робіт Сторони одне до одного претензій не мають. 3. Даний ОСОБА_7 є підставою для розрахунків за виконані роботи».

Відповідачем частково оплачено надані послуги (товари) в сумі 1 765 106,00грн. (платіжні документи в матеріалах справи). Також, як зазначено у відзиві, відповідач відмовився від надання згоди на розірвання Договору з ініціативи позивача.

Отже, у даному випадку застосування п.11.6. Договору зі сторони В/ч А2595 не підтверджується матеріалами справи та належними та допустимими доказами.

Також суд зазначає таке. Відповідно до ст.. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно зі ст.. 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій, зокрема одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо.

З аналізу зазначених норм та Договору слідує, що сторони передбачили у Розділі 11 «Інші умови» Договору право Замовника (в/ч А2595) в односторонньому порядку відмовитися від подальшого приймання товарів, поставлених Учасником із вказаним порушенням та від виконання зобов»язань перед Учасником за договором щодо таких товарів чи розірвати договір на підставі вимог Цивільного та Господарського кодексів України. Проте належних та допустимих доказів відмови від приймання товарів, і як наслідок застосування оперативно господарської санкції, відповідач суду не надав.

Слід зауважити, що посилання відповідача при цьому на п.7.1. та 7.2., що містяться у Розділі 7 «Відповідальність сторін» Договору є безпідставні, оскільки вони передбачають загальні підстави відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання умов Договору.

Оперативно господарські санкції відрізняються від цивільно правової відповідальності: 1) оперативно господарські санкції застосовуються незалежно від вини (ч.3 ст.235 ГК України; 2) оперативно господарські санкції застосовуються в односторонньому порядку, цивільно правова відповідальність і відповідно цивільно правові санкції (штраф, пеня) мають місце за рішенням суду (ключове вина), у випадку, якщо добровільно порушник не сплатить штрафні санкції; 3) особливість оперативно господарських санкцій полягає в правильному їх застосуванні з врахуванням імперативності їх визначення в законі (ст..236 ГК України) та чіткого передбачення у договорі (ч.3 ст.236 ГК України).

Отже, суд доходить висновку, що відповідач прийняв послуги (товари) в повному обсязі відповідно до ціни Договору, належних та допустимих доказів іншого суду не надав, а тому вимога позивача за первісним позовом про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 566 244, 00 є обґрунтовано, підтвердженою, такою, що підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом - представник прокуратури, позивач 1 Міністерство оборони України, позивач 2 в/ч А2595 подали спільне клопотання, що ними підписане про залишення зустрічного позову до відповідача за зустрічним позовом ТзОВ «ОСОБА_5 Сервіс» без розгляду. При цьому зазначають, що залишення позову без розгляду обумовлюється зменшенням позивачем за первісним позовом суми стягнення з 1 070 309, 08 грн. до суми основної заборгованості за договором 566 244,00грн. Слід також зазначити, що подаючи зустрічний позов, прокуратура, враховуючи майновий стан, подала клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке судом частково задоволено і відстрочено сплату судового збору до 12.01.2016 року. Однак в подальшому доказів сплати судового збору прокурором та позивачами за зустрічним позовом не подано, що зумовлено, як було зазначено в судовому засіданні, відсутністю коштів. ОСОБА_6 обставина озвучена представниками сторін у судовому засіданні. Однак на час розгляду справи в суді вимога суду щодо сплати судового збору не виконана.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору, чого зі змісту клопотання прокуратури не вбачається.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статтею 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015, прокуратура та органи державної влади виключено з передбаченого статтею 5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, звільнених від сплати судового збору, тому повинні сплачувати його на загальних засадах.

Таким чином, прокуратура та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови щодо обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України при застосуванні статті 8 Закону України "Про судовий збір" (ухвали ВСУ від 13.11.2015 у справі № 910/3551/15-г та від 17.11.2015 у справі № 923/1899/14) та Вищий господарський суд України у постанові від 29 грудня 2015 року у справі №914/3397/15.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає розгляду спору.

Як зазначено у п.4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в звязку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Прокуратурою та позивачами за зустрічним позовом не виконано ухвали суду, зокрема щодо сплати судового збору, подано спільну заяву про залишення позову без розгляду, враховуючи зменшення розміру позовних вимог позивачем за первісним позовом, що, на думку суду, слугує підставою залишення зустрічного позову без розгляду.

ОСОБА_6 процесуальна дія це диспозитивне право позивача. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, що не повинно містити обмеження у його реалізації, хоча і непередбачене безпосередньо в ст.. 81 ГПК України, яка містить відповідні імперативні приписи стосовно дій суду, однак випливає з системного аналізу правових норм Конституції України, ст.. 22 ГПК України, оскільки звернення до суду з позовом є субєктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 8, 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. «Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів

права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права...» (рішення Конституційного суду України у справі №1-10/2004 від 01 грудня 2004 року №18 рп/2004) справа про охоронюваний законом інтерес).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про задоволення первісного позову повністю (з врахуванням зменшення позовних вимог) та стягнути з В/ч 2595 заборгованість у розмірі 566 244,00грн. Зустрічний позов залишити без розгляду.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, за первісним позовом (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в сумі 8 493,66 грн. покласти на відповідача.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 34, 49, 81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини № А2595 (80603, Львівська область, м.Броди, вул. Храпая, 1; код ЄДРПОУ 07567158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВІА СНАБ СЕРВІС (04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36-А; код ЄДРПОУ 37826186) 566 244,00грн. заборгованості та 8 493,66 грн. витрат по сплаті судового збору за первісним позовом.

3. Зустрічний позов залишити без розгляду.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 02.02.2016 року.

Суддя Коссак С.М.