Рішення № 55404604, 23.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015р. Справа№ 914/2823/15

Господарський суд Львівської області розглянув в судовому засіданні матеріали справи за позовом:

ОСОБА_1, с.Грабовець, Стрийський район, Львівська область

ОСОБА_2,м.Київ

до відповідача 1: Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», м.Стрий, Львівської області

до відповідача 2: ОСОБА_3, м.Київ

до відповідача 3: ОСОБА_4, м.Київ

до відповідача 4: ОСОБА_5, м.Стрий, Львівської області

до відповідача 5: ОСОБА_6, м.Стрий, Львівської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Реєстраційна служба Стрийськогоміськрайонного управління юстиції м.Стрий Львівської області

про: відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди)

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Ділай У.І.

суддя Мороз Н.В.

Представники:

відпозивачів: ОСОБА_7 - представник (договір про надання правової допомоги від 20.07.2015р.);

відвідповідача 1: ОСОБА_8 - представник (довіреність від 17 лютого 2015р.);

від відповідача 2: ОСОБА_9 - представник (довіреність від 5 жовтня 2015 р.);

від відповідача ОСОБА_10 - представник (довіреність від 5 жовтня 2015р.);

ОСОБА_11 - представник (довіреність від 23 січня 2015р.);

від відповідача 5: не з»явився

від третьої особи: не з»явився

Права та обов'язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам Сторін. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: позов заявлено ОСОБА_1, с.Грабовець Стрийського району Львівської області, та ОСОБА_2, м.Київ, до відповідача 1 - Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», м.Стрий Львівської області, до відповідача 2 - ОСОБА_3, м.Київ, до відповідача 3 - ОСОБА_4, м.Київ, до відповідача 4 - ОСОБА_5, м.Стрий Львівської області, до відповідача 5 - ОСОБА_6, м.Стрий Львівської області про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.08.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2015 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі суду.

З підстав, зазначених у поданих відзовах на позовну заяву відповідачі 2,3,4,5 просять відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

З підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву відповідач 1 позовні вимоги заперечує та просить в їх задоволенні відмовити повністю.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду. Так, зокрема, розгляд справи відкладався з підстав, зазначених судом в ухвалах по справі. Ухвалою від 23.09.2015 року до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 залучено Реєстраційну службу Стрийського міськрайонного управління юстиції (м.Стрий) та зобов»язано останню надати для огляду матеріали реєстраційної справи по відповідачу 1. Ухвалою від 03.11.2015 року призначено колегіальний розгляд справи №914/2823/15 у складі трьох суддів. Наявним у справі протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів підтверджується визначення суддів Мороз Н.В. та Ділай У.І. членами колегії для розгляду даної справи. Ухвалою від 04.11.2015 року справу №914/2823/15 прийнято до розгляду у колегіальному складі суддів: головуючий суддя - Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В. та Ділай У.І.

Документи, які поступили до справи від учасників судового процесу, пройшли реєстрацію в автоматизованій системі документообігу господарського суду в день їх поступлення та приєднані до матеріалів справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1 -4, судом встановлено.

Позов заявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_12 до відповідача 1, Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», до відповідачів 2,3,4,5 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (учасників відповідача 1).

Як вбачається, предметом заявлених позивачами вимог є стягнення з підстав порушення вимог закону та прав і охоронюваних законом інтересів позивачів, як учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» (далі -Товариство),заподіяних збитків (матеріальної шкоди), спричинених позбавленням позивачів їхнього майна - корпоративних прав на частки в статутному капіталі Товариства, через непоновлення їх у складі учасників Товариства після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної дії за судовим рішенням (рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2014р. у справі №914/850/14, яким визнано недійсними та скасовано рішення позачергових загальних зборів Товариства від 26.12.2013 року оформлених протоколом №5/2013 якими було виключено позивачів з числа учасників Товариства, визнано недійсними та скасовано зміни внесені до установчих документів, які викладені у вигляді змін до Статуту та зареєстровані державним реєстратором, зобов»язано державного реєстратора скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідний реєстраційний запис), а також через проведення 29.12.2014 року реєстрації змін до установчих документів товариства, внаслідок якої зареєстрований новий склад учасників, однак позивачі в складі учасників відсутні.

З підстав, зазначених у відзиві,наданих суду поясненнях представник відповідача 1 заявлені позовні вимоги заперечує та просить в їх задоволенні відмовити повністю. Пояснює, що позивачі звертались до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» та до Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсними та скасування рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий»; визнання недійсними та скасування змін , внесених до установчих документів товариства від 08.01.2014 року під номером 14171050004000939, які викладені у вигляді змін до Статуту та зареєстровані державним реєстратором Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції; зобов»язання скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис від 08.01.2014 року під номером 14171050004000939. Питаннями 3 та 4 оскаржених рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом 5/2013 від 26.12.2013 року, було передбачено виплату позивачам вартості частини майна Товариства, яке є пропорційним їх часткам відповідно до вимог Статуту Товариства та положень чинного законодавства України. Проте в лютому 2014 року позивачами була подана до господарського суду позовна заява про визнання рішень загальних зборів Товариства від 26.12.2013 року недійсними, тим самим унеможливлюючи забезпечення відповідної оцінки вартості часток та проведення з виключеними учасниками Товариства (позивачами) належних розрахунків. На думку відповідача 1 та обставина, що позов позивачів було задоволено, а відтак позивачів повернуто до складу учасників ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий», автоматично означала відмову позивачів від отримання вартості їхніх часток в статутному капіталі Товариства внаслідок виключення їх з числа учасників Товариства і наведене підтверджує необгрунтованість заявлених позовних вимог з приводу стягнення з Товариства, а тим більше засновників (учасників) товариства збитків (матеріальної шкоди), оскільки заявляючи позов про скасування рішень загальних зборів учасників ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий» від 26.12.2013 року позивачі, як вважає відповідач 1, висловили свою позицію щодо небажання отримати вартість належних їм часток, у зв»язку з виключенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства.

Щодо заявлених у позові сум на користь кожного із позивачів, то посилаючись на положення п.30 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», а також результати проведеного аналізу фінансового стану ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий» станом на 30.11.2013 року аудиторською фірмою «Фортел», відповідач 1 вважає їх такими, що необґрунтовані жодним розрахунком та є неможливими як з точки зору законодавства, так і з точки зору економічних показників.

Посилання позивачів на непоновлення їх у складі засновників Товариства при обґрунтуванні заявлених позовних вимог відповідач 1 вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідачі по справі не мають жодного відношення до виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року у справі №914/850/15 в цій частині. Більше того, винесене господарським судом Львівської області рішення про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів Товариства від 26.12.2013 року та зобов»язання державного реєстратора скасувати запис від 08.01.2014 року під номером №14171050004000939, як підтверджують і самі позивачі, було виконано.

Позовні вимоги не визнають відповідачі 2,3,4, та їх представник у судовому засіданні, просять в їх задоволенні відмовити. Вважають, що позивачами безпідставно зазначено в якості відповідачів громадян - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки даний спір не стосується корпоративних прав відповідачів - фізичних осіб, а також, що відповідачі 2,3,4,5 не мають жодного відношення та не спричиняли збитків позивачам, а відтак останні безпідставно заявили вимоги про стягнення солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» та фізичних осіб - відповідачів 2,3,4,5 матеріальної шкоди (збитків). Що ж стосується вкладів позивачів як учасників ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий», то на думку відповідачів 2,3,4,5 частки позивачів однозначно не може вважатись сумою зазначеною в позовній заяві, виходячи із положень п.30 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Третьою особою подано до справи копії документів з матеріалів реєстраційної справи Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий». В судове засідання 23.12.2015 року третя особа явку повноважного представника не забезпечила.

Відповідач 5 явку повноважного представника в судове засідання 23.12.2015 р. не забезпечив, у поданому до суду відзиві (вх.№40297/15 від 22.09.2015р.) позовні вимоги заперечує, просить у в задоволенні позовних вимог відмовити з аналогічних (як і відповідачі 2,3,4) підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2014 року рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/850/14 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю: визнано недійсним та скасовано рішення позачергових загальних зборів ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий», оформленого протоколом №5/2013 від 26.12.2013 року про виключення з числа учасників Товариства позивачів - ОСОБА_1. та ОСОБА_2 які відповідно до Статут Товариства володіли частками в Статутному капіталі в розмірі 440 227,67грн кожен, що у відсотковому відношенні становить 20, 9632% на кожного, а в сукупності частки позивачів в Статутному капіталі у відсотковому відношенні становили 41,9264%; визнано недійсним та скасовано зміни, внесені до установчих документів ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий» від 08.01.2014 року під номером №14171050004000939 які викладені у вигляді змін до Статуту та зареєстровані Державним реєстратором Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції; зобов»язано державного реєстратора Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції (м.Стрий) скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис від 08.01.2014 року під номером №14171050004000939.

Відповідно до вимог п.9.1 статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" в редакції від 15.07.2011 року, вищим органом Товариства є загальні збори учасників Товариства, які можуть бути черговими або позачерговими. У загальних зборах учасників мають право брати участь всі учасники Товариства. Підпунктом 9.11.11 п.9.11 Статуту до компетенції загальних зборів учасників Товариства віднесено виведення (виключення) учасника з Товариства.

Як встановлено судом у справі №914/850/14, у результаті прийняття загальними зборами ряду рішень та складення оспорюваного протоколу (№5/2013 від 26.12.2013 року), було внесено зміни до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» від 08.01.2014 року під номером 14171050004000939, які були викладені у вигляді змін до Статуту та зареєстровані державним реєстратором Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, а саме зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу та інформації про засновників, що полягає у наступному: виключено зі складу учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1; збільшено розмір часток у статутному фонді наступних учасників: ОСОБА_3 - 1 374 507,98 грн. (було 440 227,67 грн.); ОСОБА_13 - 1 334 071,59 грн. (було 440 227,67 грн.); ОСОБА_5 - 1 334 071,59 грн. (було 181 740,49 грн.); збільшено статутний капітал - 4 200 000,00 грн. (було 2 100 000,00 грн.). Такі зміни позивачі просили визнати недійсними та скасувати, а також заявляли вимогу до Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції (зобов'язання державного реєстратора скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис від 08.01.2014 року під номером 14171050004000939).

Дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність захисту порушених прав позивачів, суд вважав за необхідне задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Матеріалами у справі (копії матеріалів реєстраційної справи по відповідачу 1, Витяги з ЄДРПОУ станом на 31.07.2015р. та станом на 08.09.2015 року) підтверджується, що державним реєстратором скасовано реєстраційну дію за судовим рішенням - 28.11.2014р. №14179990006000939 (скасовано зміни, внесені до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» від 08.01.2014 року під номером 14171050004000939).

Реєстраційною службою Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області (державний реєстратор ОСОБА_14) проведено 29.12.2014 року за номером 14171050008000939 державну реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» за №427 від 20.11.2014 року, Львівський апеляційний господарський суд Постановою від 02 квітня 2015 року у справі №914/850/14 рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» без задоволення. Постанова набрала законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачі стверджують,що внаслідок незаконних дій відповідачів (фізичних осіб-засновників та посадових осіб товариства, які подали для державної реєстрації документи про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 корпоративних прав товариства) позивачі позбавлені корпоративних прав на частки в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий».

Поряд з цим, у Додаткових поясненнях по даній справі (вх.№52598/16 від 04.12.15р.) позивачі стверджують про те, що документи, які вказані в «Описі документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» від 26.12.2014р., а саме: нова редакція установчих документів - Статут товариства, затверджений протоколом №4/2014 від 4 листопада 2014р.; рішення про внесення змін до установчих документів (протокол зборів №4/2014 від 4 листопада 2014р.); договір про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства (договір купівлі-продажу частки від 31 жовтня 2014р.); реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 26.12.2014р.; копія квитанції про оплату, довіреність, - не могли бути належною підставою для внесення змін до установчих документів Товариства, оскільки станом на момент внесення змін ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були поновлені у складі засновників товариства, однак нова редакція статуту містить зовсім інший склад засновників (без ОСОБА_1 та ОСОБА_2.); протокол №4/2014 від 4 листопада 2014р. не міг бути підставою внесення змін до установчих документів, оскільки з 28 листопада 2014 року дані про засновників, відображені у протоколі, не відповідали даним державного реєстру, оскільки з 28 листопада 2014 року в реєстр внесені зміни щодо корпоративних прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відтак, позивачі стверджують, що подані 26.12.2014 року Товариством державному реєстратору документи не могли бути підставою для внесення змін до установчих документів, оскільки їхній зміст прямо суперечив даним державного реєстру щодо складу засновників, які вправі були приймати рішення про внесення змін до установчих документів.

Судом встановлено, що 20.04.2015 року до Господарського суду Львівської області у справі №914/850/14 надійшла заява (вх. № 16066/15) Стрийського міськрайонного управління юстиції про надання роз'яснення щодо виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 року, оскільки в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії, проведені після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування її державної реєстрації.

Розглянувши зазначене звернення, в ухвалі від 05.05.2015 року по справі №914/850/14 суд зазначив про те, що ні нормами розділуХ1У Господарського процесуального кодексу України, який регламентує виконання рішень, ухвал, постанов суду, ні іншими нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості надання судом першої інстанції роз'яснення щодо виконання постанови суду апеляційної інстанції. Також суд зазначив і про те, що в ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження (п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Вказана заява розцінена судом як заява про роз'яснення порядку виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду, а згідно з нормами чинного законодавства не передбачено можливості роз'яснювати судові рішення інших судів, як і визначати порядок виконання судового рішення.

Суд також звернув увагу, що підставою звернення з таким запитом, як вбачається з тексту заяви, є ті обставини, що Львівським апеляційним господарським судом рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року, яким визнано недійсними та скасовано рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий, оформлені протоколом №5/2013 від 26.12.2013 року; визнано недійсними та скасовано зміни, внесені до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» від 08.01.2014 року під номером 14171050004000939, які викладені у вигляді змін до Статуту та зареєстровані державним реєстратором Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції; зобов'язано державного реєстратора Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис від 08.01.2014 року під номером 14171050004000939,- залишене без змін. Однак, як встановлено реєстратором, у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії, проведені після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування її державної реєстрації, зокрема, 02.09.2014 року, 29.12.2014 року, 30.03.2014 року.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі, якщо під час внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи державний реєстратор встановлює, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії, проведені після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування її державної реєстрації, державний реєстратор зобов'язаний повідомити про це суд, який прийняв таке судове рішення. На підставі повідомлення державного реєстратора суд, який прийняв судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, приймає додаткове рішення про скасування також реєстраційних дій, проведених після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

В ухвалі судом зазначено, що як свідчить судова практика, прийняття господарським судом «додаткових рішень», про які йдеться у ч. 4 ст. 31 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», можливе лише на загальних підставах і в порядку, визначеному розділами VIII, ІХ, ст. ст. 69-85 ГПК України, тобто за результатами подання і розгляду відповідних позовних заяв, причому прийняте рішення не іменується додатковим, і не зважаючи на те, що ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено можливість звернення державного реєстратора з відповідним повідомленням, процесуальні підстави для задоволення таких заяв відсутні, оскільки процесуальним законодавством не передбачено права суду на винесення додаткового рішення за зверненням державного реєстратора з вимог, що не заявлялись при розгляді справи та з підстав не визначених у ст. 88 ГПК України. Згідно зі ст. 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Вказаною статтею встановлено вичерпний перелік підстав, з яких суд може винести додаткове рішення у справі.

Суд також вказав в ухвалі від 05.05.2015 року №914/850/14 про те, що заява Стрийського міськрайонного управління юстиції не подана до суду як заява про скасування таких реєстраційних дій, заявником не сформулювало прохальної частини документа належним чином, чітко та конкретно, зазначено господарським судом в ухвалі від 05.05.2015 року у справі №914/850/14.

Відтак, керуючись ст.ст.86,89 Господарського процесуального кодексу України , суд ухвалив у задовленні заяви Стрийського міськрайонного управління юстиції (вх. № 16066/15) про надання роз'яснення щодо виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 року відмовити.

Ухвала суду від 05.05.2015 року у справі №914/850/14 сторонами не оскаржувалась і набрала законної сили.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного .

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 ГПК України).

Пунктом 4 ч.1. ст.12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов»язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових відносин.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Корпоративні права, відповідно до ч.1 ст.167 ГК України, - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом наведених вище правових норм до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин, виключно між такими суб»єктами: господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув; учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, які пов»язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Верховний Суд України (далі ВСУ) у Постанові від 17.11.2009 у справі №2-692/08 вказав, що суб»єктом корпоративних прав стосовно господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) вказаного товариства.

Усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером) у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов»язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов»язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб»єктного складу учасників спору (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.151 ЦК України товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлений статутом.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.

Згідно ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Стаття 98 ЦК України передбачає, що загальні збори товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Зважаючи, що загальні збори є органом товариства, то їх рішення розцінюються як рішення самого товариства, а не окремих його учасників , оскільки учасники господарського товариства не наділені суб»єктивним правом щодо здійснення повноважень товариства. Як учасники товариства вони можуть брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, а безпосереднє управління товариством здійснюють його органи, які і представляють товариство у відносинах з третіми особами.

Не учасниками Товариства, фізичними особами, а загальними зборами Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», тобто, вищим органом Товариства, приймались рішення, оформлені протоколом №5/2013 від 26.12.2013 року, а відтак ці рішення розцінюються як рішення самого товариства, а не окремих його учасників. Тому й відповідачем у спорі про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства від 26.12.2013 року, оформлених протоколом №5/2013,було Товариство з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий».

Рішення загальних зборів учасників та інших органів господарських товариств є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов»язковий характер для суб»єктів цих відносин.

Отже, доводи позивачів про те, що рішення загальних зборів від 26.12.2013 року, оформлені протоколом 5/2013, які були предметом розгляду у справі № 914/850/14 господарського суду Львівської області, приймались учасниками Товариства є хибними, оскільки учасники не наділені суб»єктивним правом щодо здійснення повноважень товариства, як учасник товариства вони може брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, а безпосереднє управління товариством здійснюють його органи, зокрема загальні збори товариства, рішення яких розцінюються як рішення самого товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Як вже зазначено вище, пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК України, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Частиною 3 ст.50 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що у випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов»язаннями товариства у межах невнесеної частини вкладу.

Тобто, законодавець передбачив конкретні випадки, коли учасники товариства виступають відповідачами по зобов»язаннях Товариства, а належним відповідачем у корпоративних спорах є господарське товариство.

На підставі вищенаведеного, матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. ст. 1, 12, 21, 43 ГПК України судом перевірено відповідність статтям 1, 21 ГПК України складу учасників спору та досліджено чи правовідносини, щодо яких виник спір між позивачами та відповідачами 2,3,4,5 виникли із корпоративних відносин (п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України). Оскільки сторонами даного спору (відповідачами 2-5) є фізичні особи, учасники Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» та спір щодо стягнення збитків з фізичних осіб,відповідачів 2-5, за своєю правовою природою не є корпоративним спором, то відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі щодо заявлених позовних вимог до відповідачів 2-5 підлягає припиненню.

Щодо заявлених позовних вимог до відповідача 1.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст.151 ЦК України товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлений статутом.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов»язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов»язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.

Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере (ст. 64 Закону України «Про господарські товариства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно п.п. 2, 7 ч. 4 ст. 145 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, виключення учасника із товариства.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» питання про виключення учасника з товариства належать до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Будь-яких застережень щодо можливості вирішення питання про виключення учасника в іншому порядку ні ЦК України, ні Закон України «Про господарські товариства» не містить.

Отже, питання щодо виключення учасника з товариства повинно вирішуватись на загальних зборах учасників товариства шляхом прийняття відповідного рішення.

Це питання є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства і господарські суди не вправі втручатися в діяльність товариства шляхом прийняття рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів.

Як встановлено судом, 28.10.2014 року рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/850/14 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю : визнано недійсним та скасовано рішення позачергових загальних зборів учасників ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий», оформленого протоколом №5/2013 від 26.12.2013 року, яким, зокрема, позивачів було виключено з числа учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий»; визнано недійсним та скасовано зміни, внесені до установчих документів ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий» від 08.01.2014 року під номером №14171050004000939 які викладені у вигляді змін до Статуту та зареєстровані Державним реєстратором Реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції; зобов»язано державного реєстратора Реєстраційної служби Стрийськогоміськрайонного управління юстиції (м.Стрий) скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис від 08.01.2014 року під номером №14171050004000939.

Вказане рішення Господарського суду Львівської області набрало законної сили з дня прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом у справі №914/850/14, а саме - з 02 квітня 2015 року та є чинним на момент розгляду справи №914/2823/15.

Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 ст. 35 ГПК встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивачами доказів вжиття заходів щодо примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року у справі №914/850/14 не подано, однак і даним рішенням не зобов»язано відповідача 1 до вчинення певних дій. При визнанні недійсними актів, зокрема, рішення загальних зборів, установлюється факт відповідності цього акта вимогам законодавства і наявність порушення прав позивача та не встановлюється обов»язок відповідача вчиняти певні дії. При цьому, наслідком визнання акта недійсним є втрата цим актом обов»язкового характеру для осіб, яким він був адресований. Водночас , визнання недійсним рішення не потребує видачі наказу, а відтак, рішення суду не потребує вчинення жодних дій стосовно його виконання, оскільки визнаний недійсним судом акт втрачає силу з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно приписів ст..6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зокрема, проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб.

Закон передбачає, що господарюючий суб»єкт може бути лише ініціатором відповідних змін до установчих документів (ч.1 ст.29 Закону) і тільки реалізовуючи рішення, які попередньо прийняті його засновниками (учасниками).

У разі, коли рішення засновників (учасників) юридичної особи про внесення змін до установчих документів юридичної особи скасовані судом,- державний реєстратор в силу ст.31 Закону є особою, яка вчиняє відповідні дії, пов»язані із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Як встановлено, що підтверджують не лише відповідачі а й позивачі, державним реєстратором скасовано реєстраційну дію за судовим рішенням у справі №914/850/14 - 28.11.2014 року, номер запису 14179990006000939 (скасовано зміни , внесені до установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» від 08.01.2014 року за номером 14171050004000939), а відтак, рішення господарського суду виконано. За таких обставин позивачі вважаються поновленими в учасниках товариства.

Доказів прийняття інших рішень загальними зборами Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» щодо виключення зі складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» позивачів, суду не представлено і на наявність таких доказів сторони не посилаються.

Статтею 148 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно ч. 3 ст. 148 ЦК України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

З огляду на наведене, ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» вихід учасника товариства із складу учасників товариства і виникнення у зв'язку з цим в такого учасника права на отримання вартості частки майна і частини прибутку товариства пов'язують з повідомленням товариства його учасником про свій вихід із товариства.

В п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачі звертались до відповідача 1 із заявами про вихід із складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий».

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

Таким чином, за відсутності чинного рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» про виключення позивачів із складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», при наявності рішення суду, яким визнано недійсним та скасовано рішення позачергових загальних зборів Товариства, що оформлене протоколом №5/2013 від 26.12.2013 року, яким було виключено ОСОБА_1. та ОСОБА_2 із складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий»; визнано недійсним та скасовано зміни, внесені до установчих документів ТДВ «Меблевий комбінат «Стрий» від 08.01.2014 року під номером №14171050004000939 які викладені у вигляді змін до Статуту та зареєстровані Державним реєстратором Реєстраційної служби Стрийськогоміськрайонного управління юстиції; зобов»язано державного реєстратора Реєстраційної служби Стрийськогоміськрайонного управління юстиції (м.Стрий) скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис від 08.01.2014 року під номером №14171050004000939 і рішення суду виконане, а також за відсутності належним чином оформлених та поданих згідно Закону України «Про господарські товариства» і статуту заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вихід із складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий»,у відповідача 1 не виникає обов»язку по вчиненню дій для внесення змін до установчих документів товариства про їх державну реєстрацію, оскільки позивачами не подавались заяви про вихід з товариства, крім того,у позивачів не виникає право на виплачу їм вартості часток, так як не ґрунтується на вимогах законодавства.

Щодо доводів позивачів про те, що внаслідок дій позивачів пов»язаних з поданням відповідачем 1 державному реєстратору документів, на підставі яких останнім було вчинено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис 29.12.2014 року та проведена нова реєстрація змін до установчих документів №14171050008000939, якою зареєстрований новий склад засновників серед яких немає позивачів, у зв»язку з чим позивачів позбавлено корпоративних прав на частку в статутному капіталі товариства;щодо тверджень позивачів про вичерпаність всіх можливостей для відновлення їх (позивачів) порушених прав та законних інтересів які випливають з корпоративних відносин в інший спосіб, ніж як шляхом стягнення збитків з огляду на ухвалу господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року у справі №914/850/14, то слід зазначити наступне.

Статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що: «У разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі -відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

У разі, якщо під час внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи державний реєстратор встановлює, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії , проведені після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування її державної реєстрації, державний реєстратор зобов»язаний повідомити про це суд, який прийняв таке судове рішення.

На підставі повідомлення державного реєстратора суд, який прийняв судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, приймає додаткове рішення про скасування також реєстраційних дій, проведених після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Суд, який прийняв судове рішення щодо скасування державної реєстрації реєстраційних дій, проведених після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації реєстраційних дій, проведених після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації реєстраційних дій, проведених після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру записи щодо скасування державної реєстрації реєстраційних дій, проведених після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, і в той самий день повідомляє про внесення таких записів органи статистики , державної податкової служби, Пенсійного фонду України».

Станом на дату внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису за номером 14171050008000939, а саме - 29.12.2014 року, в Реєстрі був попередній запис, вчинений державним реєстратором, а саме 28.11.2014 року за № 14179990006000939 на підставі рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2014 року у справі №914/850/14.

В порядку, передбаченому ст..31 Закону з повідомленням про те, що під час внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи державним реєстратором встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії , проведені після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування її державної реєстрації, державний реєстратор до господарського суду Львівської області у справі №914/850/14 не звертався. Зазначене вбачається і зі змісту ухвали господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року у справі №914/850/14, у якій дано відповідь на розглянуте клопотання державного реєстратора про роз»яснення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 року у справі №914/850/14, при цьому враховуючи,що така заява не є тотожною поняттю повідомлення, яке за умови наявності конкретних, передбачених у ст..31 Закону та встановлених державним реєстратором обставин, повинно державним реєстратором скеровуватись до суду, який прийняв судове рішення про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Ухвала господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року у справі №914/850/14 не оскаржувалась і набрала законної сили.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачає, що господарюючий суб»єкт може бути лише ініціатором відповідних змін до установчих документів (ст..29 Закону) і тільки реалізовує рішення, які попередньо прийняті його засновниками (учасниками), і такі заходи були вжиті відповідачем 1 шляхом подання відповідно до положень вказаного Закону документів для реалізації попередньо прийнятих 4 листопада 2015 року рішень вищого органу Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий», оформлених протоколом №4/2014.

Запис в Державному реєстрі на підставі поданих документів вчинено державним реєстратором після вчинення державним реєстратор запису на підставі рішення суду.

Сама лише дія з подання відповідачем 1 документів державному реєстратору не спроможна позбавити позивачів їх корпоративних прав, зокрема права на виплату частки у статутному капіталі товариства, що безпідставно стверджують позивачі.

Ініціювання відповідних змін до установчих документів юридичної особи на підставі рішень, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з боку господарюючого суб»єкта (товариства) передбачено Законом.

Перевірка отриманих від господарюючого суб»єкта документів на предмет дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» входить до компетенції лише державного реєстратора. Державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, згідно приписів ст..6 Закону, проводить державний реєстратор.

Доводи позивачів, висловлені у Додаткових поясненнях (вх..№52598/16 від 04.12.15р.) про те, що документи, які зазначені в «Описі документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» від 26.12.2014 року не могли бути належною підставою для внесення змін до установчих документів товариства, оскільки їхній зміст суперечить даним державного реєстру щодо складу засновників, які вправі були приймати рішення про внесення змін до установчих документів (станом на 26.12.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були поновлені у складі засновників, однак нова редакція статуту від 26.12.2014р. містить зовсім інший склад засновників, без ОСОБА_1 та ОСОБА_2).; протокол №4/2014 від 4 листопада 2014р. не міг бути підставою внесення змін до установчих документів, оскільки передбачені ним зміни до установчих документів не були зареєстровані в період з 4 листопада 2014р. по 28 листопада 2014р. а з 28 листопада 2014 року дані про засновників, відображені в протоколі, не відповідають даним державного реєстру; порушення строків відповідачем 1, передбачених ст.7 Закону для повідомлення органу, що провів реєстрацію, для внесення змін до державного реєстру, - стосуються правомірності чи/або неправомірності дій державного виконавця при проведенні 29.12.2014 року державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (відповідача 1) і не входять в предмет дослідження у даній справі.

Згідно з ч.1-5 ст.25, ч.2-3 ст.27, ч.13 ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» функції щодо реєстрації змін до установчих документів здійснює державний реєстратор, як суб»єкт владних повноважень.

Крім того, зазначені твердження позивачів спростовують доводи самих же позивачів, які наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, про наявність протиправної поведінки відповідача 1, яка полягає у непоновленні позивачів у складі учасників Товариства після внесення державним реєстратором 28.11.2014 року до Реєстру запису скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, невиконанні рішення суду, яке набрало законної сили, ініціюванні відповідних змін до установчих документів шляхом подання державному реєстратору документів для реалізації рішень які прийняті 4 листопада 2015 року вищим органом Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» та оформлені протоколом №4/2014.

Доказів того, що позивачі звертались до суду із позовними вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства , оформлених протоколом 4/2014 від 4 листопада 2014 року, про визнання недійсними та скасування змін до установчих документів, зобов»язання державного реєстратора скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційного запису від 29.12.2014р. №141710500080009939 суду не надано.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012).

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення. Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в ході її розгляду,- в обґрунтування завданої шкоди позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує розмір збитків, жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує отримання збитків саме в результаті діяльності чи бездіяльності відповідача 1; позивачі, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не довели наявності у діях відповідача 1 складу цивільного правопорушення.

Щодо розміру збитків,нарахованих позивачами шляхом вчинення арифметичної дії «множення» розміру частки у статутному капіталі кожного з позивачів ( а це -440227,67 грн. за даними Статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» , затвердженого протоколом установчих зборів Товариства за №1 від 15 липня 2011 року) на сумарний коефіцієнт інфляції (173,98%) за період з січня 2014р. по серпень 2015р. ,що становить 765 908,10 грн. для кожного з позивачів, то необхідним є зазначити, що позивачами не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами, що нараховані і заявлені до стягнення грошові суми є збитками, а саме: втратами, яких позивачі зазнали у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витратами, які позивачі зробили або мусять зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходами, які позивачі могли б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормою закону, сьогодні чітко визначено те, що господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ст. 115 ЦК України).

Учасники господарського товариства мають право, за ст. 116 ЦК України, у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Майже тотожними за змістом є й положення ст. 88 ГК України і ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства. Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином (п. 3.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»).

Як передбачено ст. 100 ЦК України, ст. 88 ГК України, п. «в» ч. 1 ст. 10 Закону учасник товариства має право вийти в установленому порядку з товариства.

Стаття 148 ЦК України, ст. 54 Закону, встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до а. 6 п. 3.5. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»: «Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства».

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.7. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» відповідно до статей 54 і 64 Законуучасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610».

Також, за п. 3.7. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Щодо доводів позивачів про наявність для них єдиного способу захисту порушених корпоративних прав пов»язаних із їх частками в статутному капіталі Товариства (і це - стягнення матеріальної шкоди (збитків)), то такі твердження не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст.33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст..34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст..43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо відповідача 1 необгрунтовані та безпідставні, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст.49 ГПК України

Керуючись ст..ст.1,2, 4-3, 12, 21, 32, 33, 24, 35, 36, 43, 44, 49, п.1 ч.1 ст.80, 82,84,85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову в частині вимог до відповідача 1, Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий» (вул.Грабовська,3, м.Стрий, Львівська область, 82400; код ЄДРПОУ 00274878) про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди) - відмовити повністю.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог до відповідача 2, ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 01010; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1), до відповідача 3, ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 01010; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2), до відповідача 4, ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, 82400; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3), до відповідача 5, ОСОБА_6 (АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_4) про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди).

В судовому засіданні 23.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення. У зв»язку із тривалою непрацездатністю головуючого судді, повний текст рішення виготовлено 01.02.2016р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мороз Н.В.