Ухвала суду № 55404064, 01.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.02.2016 Справа № 910/2697/15-гЗа скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»

на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/2697/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал

Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

про стягнення 21 430, 43 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (скаржника): Лембей Р.М. за довіреністю № 0002-ЮРС від

04.01.2016 р.;

від третьої особи: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - позивач/стягувач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - відповідач/боржник) про стягнення 22 064, 64 грн. Також, позивач просив суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/2697/15-г позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (01010, місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 21/17, квартира 1; код ЄДРПОУ 20448234) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154; код ЄДРПОУ 33908322) суму страхового відшкодування у розмірі 21 430 (двадцять одну тисячу чотириста тридцять) грн. 43 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

13.05.2015 р. на виконання означеного рішення господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано відповідний наказ.

18.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої він просив суд:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Власюк Світлани Віталіївни щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 47785561 з виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/2697/15-г;

- визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Власюк Світлани Віталіївни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 47785561 від 27.08.2015 р. з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/2697/15-г від 13.05.2015 р.;

- визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Власюк Світлани Віталіївни щодо зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні ВП № 47785561;

- зняти арешт, накладений на майно боржника у виконавчому провадженні ВП № 47785561.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець наклав арешт на майно боржника за обставин, коли він ще до відкриття виконавчого провадження в добровільному порядку виконав рішення суду, про що вчасно повідомив державного виконавця. Крім того, боржник оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту під час закриття виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2016 р. було вирішено прийняти до розгляду скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/2697/15-г та призначити її розгляд на 01.02.2016 р.

01.02.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 47785561 та клопотання про розгляд скарги без участі його представника. При цьому, зазначається, що проти поданої скарги ВДВС заперечує, оскільки відносно боржника відкриті й інші виконавчі провадження і зняття арешту з його майна є недоцільним.

У судове засідання 01.02.2016 р. представники позивача (стягувача), третьої особи та ВДВС не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228, 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Від представника скаржника в судовому засіданні надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Розглянувши скаргу відповідача (боржника) на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/2697/15-г, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Розглядаючи заявлені боржником у поданій до суду скарзі вимоги, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 47785561, 08.06.2015 р. стягувач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання прийнятого у даній справі рішення.

08.06.2015 р. внаслідок автоматичного розподілу виконавчого провадження з виконання виконавчого документу № 910/2697/15-г між державними виконавцями воно було передано державному виконавцю Білоус Олександру Олександровичу.

10.06.2015 р. старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Білоус О.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 47785561, при цьому було встановлено строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа в сім днів з моменту винесення постанови.

02.07.2015 р. боржником до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві було подано заяву, відповідно до якої він просив закінчити виконавче провадження з огляду на фактичне виконання наказу господарського суду міста Києва від 13.05.2015 р. № 910/2697/15-г.

При цьому, до вказаної заяви було додано копію платіжного доручення № 3203 від 08.06.2015 р., згідно з яким боржник перерахував 23 257, 43 грн. стягувачу.

Однак, не зважаючи на надання боржником доказів добровільного виконання рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження № 47785561, 27.08.2015 р. старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Власюк Світлана Віталіївна винесла постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення в розмірі 23 257, 43 грн.

03.11.2015 р. старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Власюк Світлана Віталіївна винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 47785561 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на фактичне виконання рішення суду боржником.

При цьому, накладений постановою від 27.08.2015 р. арешт майна боржника та заборона на його відчуження зняті не були, що і стало підставою для звернення боржника з даною скаргою до суду.

Оцінюючи фактичні обставини виконання прийнятого у даній справі судового рішення, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З наведених приписів чинного законодавства та встановлених судом обставин вбачається, що державний виконавець під час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення арешту на кошти боржника, діяв не у межах наданих йому повноважень та не у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Так, отримавши від боржника докази фактичного виконання ще до відкриття виконавчого провадження прийнятого у даній справі рішення суду, державний виконавець мав закінчити виконавче провадження та не вживати заходів примусового виконання рішення.

Крім того, закінчуючи виконавче провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на фактичне виконання рішення суду боржником, державний виконавець мав зняти арешт, накладений на майно боржника, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що скарга боржника в частині вимог про визнання незаконними дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження; визнання недійсною постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 47785561 від 27.08.2015 р. та визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні ВП № 47785561, є обґрунтованою.

Так, згідно з п. 9.13. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Разом з тим, що стосується вимог про зняття арешту, то в цій частині вимоги скарги є безпідставними, оскільки відповідно до п. 9.13. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Оскільки судом встановлено часткову обґрунтованість скарги боржника, вона підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/2697/15-г задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Власюк Світлани Віталіївни щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 47785561 з виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/2697/15-г.

3. Визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Власюк Світлани Віталіївни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 47785561 від 27.08.2015 р. з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/2697/15-г від 13.05.2015 р.

4. Визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Власюк Світлани Віталіївни щодо зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні ВП № 47785561.

5. В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

6. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака