Рішення № 55403921, 28.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2016Справа №910/29746/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/29746/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Унікком», м. Київ,

до дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

про стягнення 102 706,04 грн.,

за участю представників:

позивача - Руденко А.Ю. (договір про надання правової допомоги від 10.03.2015 №1003/15);

відповідача - Білоножко Р.В. (довіреність від 13.11.2015 № 1631/11-2015).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унікком» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» (далі - Підприємство) Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення: 3 675,59 грн. основної заборгованості; 2 788,79 грн. 3% річних; 53 980,98 грн. втрат від інфляції; 42 260,68 грн. пені, а всього 102 706,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 12.01.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2016 подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 було відкладено розгляд справи на 28.01.2016; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

28.01.2016 позивач подав суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

28.01.2016 відповідач подав суду клопотання, в якому просив зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення на три місяці, починаючи з лютого місяця 2016 року рівними частинами.

Представник позивача у судовому засіданні 28.01.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.2016 надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог не заперечив; позов визнав повністю; просив зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2014 Підприємством (замовник) і Товариством (виконавець) укладено договір поставки № 30/09 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник (виконавець) зобов'язується поставити частини та приладдя до автотранспортних засобів, а замовник зобов'язується приймати товар і своєчасно оплачувати його вартість. Код товару відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010-29.32.3 (частини та приладдя до моторних транспортних засобів) (пункт 1.1 Договору);

- товар поставляється постачальником та приймається замовником за номенклатурою (в асортименті), за ціною та у кількості, зазначеними у специфікаціях, що укладаються сторонами на кожну окрему замовлену партію поставки товару, згідно із загальною специфікацією, що є додатком № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 Договору);

- ціна Договору становить 353 392 грн., у тому числі ПДВ 20% - 58 898,67 грн. (пункт 3.1 Договору);

- розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі рахунку-фактури постачальника згідно з специфікацією на окрему партію поставки товару виключно в національній валюті України в безготівковій формі протягом 15 банківських днів з дня отримання товару та з обов'язковим виконанням умов, зазначених у пункті 5.3 Договору (пункт 4.1 Договору);

- оплата вартості товару здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у Договорі (пункт 4.2 Договору);

- поставка кожної партії товару здійснюється на умовах DDP (Правила Інкотермс у редакції 2000 року), що зобов'язує постачальника поставити товар за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 2 (пункт 5.1 Договору);

- строки поставки, асортимент, кількість товару, що поставляється за Договором, зазначаються у кожній окремій специфікації на кожну окрему партію поставки товару (пункт 5.2 Договору);

- при поставці кожної партії товару постачальник зобов'язаний передати замовнику рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, всі необхідні документи, що підтверджують якість товару; у випадку поставки товару не у повному обсязі чи повернення частини товару, постачальник зобов'язаний надати замовнику розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (пункт 5.3 Договору);

- дата отримання замовником партії товару вказується у видатковій накладній (пункт 5.4 Договору);

- товар вважається переданим постачальником та переходить у власність замовника після підписання видаткової накладної (пункт 6.2 Договору);

- договір набирає чинності з дати підписання Договору уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2014 (пункт 13.1 Договору).

Специфікацією до Договору (додаток №1 до Договору) сторони узгодили найменування товару, кількість та вартість автозапчастин; додатком №2 до Договору сторони визначили уповноважену особу постачальника на приймання замовлення від замовника; додатком №3 до Договору сторони визначили уповноважених осіб замовника на замовлення та приймання товару від постачальника.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та від відповідача директором ОСОБА_5, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач поставив відповідачу на виконання умов Договору товар на суму 167 526,98 грн., що підтверджується такими видатковими накладними:

- від 27.10.2014 № УН-000107 на суму 3 675,59 грн.;

- від 14.11.2014 № УН-000118 на суму 41 110,72 грн.;

- від 26.12.2014 № УН-000131 на суму 78 215,89 грн.;

- від 25.02.2015 № УН-0000018 на суму 44 524,78.

Вказані видаткові накладні підписані повноваженими представниками, скріплені печаткою позивача та приймаються судом як належні докази виконання Договору позивачем щодо поставки товару.

Крім того, факт отримання товару повноважними представниками відповідача підтверджується довіреностями, які видані керівником Підприємства для отримання від позивача матеріальних цінностей, а саме, товару за Договором.

Позивач виставив відповідачу такі рахунки-фактур: від 27.10.2014 №УН-0000121 на суму 3 675,59 грн.; від 14.11.2014 № УН-0000132 на суму 41 110,72 грн.; від 26.12.2014 № УН-0000145 на суму 78 215,89 грн.; від 25.02.2015 № УН-0000018 на суму 44 524,78 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, а саме 12.08.2015 перерахував позивачу грошові кошти у сумі 163 851,39 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 3 675,59 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 погасити заборгованість (лист від 19.03.2015 № 08/2015).

Підприємство надіслало Товариству відповідь на претензію (лист від 07.04.2015 № 667/04-2015), в якому повідомило, що станом на квітень 2015 року не має можливості задовольнити претензію у повному обсязі.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідачем було прострочено оплату за трьома накладними та не погашено заборгованість за накладною № УН-000107.

Так, за видатковою накладною від 27.10.2014 № УН-000107 строк оплати до 17.11.2014; за видатковою накладною від 14.11.2014 № УН-000118 строк оплати до 05.12.2014; за видатковою накладною від 26.12.2014 № УН-000131 строк оплати до 22.01.2015; за видатковою накладною від 25.02.2015 № УН-0000018 строк оплати до 19.03.2015.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3 675,59 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 53 980,98 грн. втрат від інфляції, 2 788,79 грн. 3% річних і 42 260,68 грн. пені. Позивач визначає такі періоди прострочення: за видатковою накладною від 27.10.2014 № УН-000107 - з 18.11.2014 по 18.05.2014 щодо пені та з 18.11.2014 по 23.11.2015 щодо втрат від інфляції та 3% річних; за видатковою накладною від 14.11.2014 № УН-000118 - з 06.12.2014 по 06.06.2014 щодо пені та з 06.12.2014 по 12.08.2015 щодо втрат від інфляції та 3% річних; за видатковою накладною від 26.12.2014 № УН-000131 - з 23.01.2015 по 23.07.2015 щодо пені та з 23.01.2015 по 12.08.2015 щодо втрат від інфляції та 3% річних; за видатковою накладною від 25.02.2015 № УН-0000018 - з 20.03.2015 по 12.08.2015 щодо пені та з 20.03.2015 по 12.08.2015 щодо втрат від інфляції та 3% річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару постачальник має право стягнути із замовника пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Разом з тим, відповідач подав суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначив, що заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, утворилася внаслідок того, що відповідно до Наказу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 04.03.2015 № 68 та Наказу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 20.04.2015 № 93 відповідач змушений провести процедуру скорочення чисельності працівників у кількості 171 чоловік, яка вимагає здійснення розрахунків з працівниками шляхом виплати компенсації за невикористані відпустки та надання вихідної допомоги. Зокрема, відповідач зазначив, що на виконання зобов'язань перед працівниками, які звільняються, Підприємством вже виплачено понад 7 000 000 грн. Саме такі обставини (обов'язкові виплати вивільнюваним працівникам), як зазначає відповідач у клопотанні, призвели до складного фінансового стану Підприємства, у зв'язку з чим виконання зобов'язань перед позивачем за Договором стало неможливим.

Проте, вказані обставини не є тими підставами, при наявності яких суд може зменшити розмір пені.

Крім того, обов'язок відповідача з оплати товару, поставленого за видатковими накладними, виник ще у 2014 році та на початку 2015 року, а обставини, про які зазначає відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, виникли у березні - квітні 2015 року.

Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та позовні вимоги визнав у повному обсязі.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 135 витрат за послуги адвоката.

Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Позивачем подано суду: копію Договору від 10.03.2015 № 1003/15 про надання правової допомоги, укладеного адвокатським об'єднанням «Астар» (далі - Об'єднання) та Товариством; копію додаткової угоди від 10.11.2015 № 2; копію платіжного доручення від 20.11.2015 № 166 на суму 5 135 грн. (оплата послуг адвоката), що підтверджує перерахування вказаних коштів позивачем на рахунок Об'єднання; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.09.2012 № 5336, виданого на ім'я Руденко А.Ю., та копію ордеру серії КВ № 28352 від 11.12.2015, виданого Об'єднанням на ім'я Руденко А.Ю. (представник позивача у судових засіданнях під час розгляду справи № 910/29746/15).

Так, відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 10.11.2015 № 1 сторони погодили вартість і об'єм послуг, що буде надаватись виконавцем замовнику. Так в рамках договору замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги адвоката у питанні стягнення Товариством заборгованості з Підприємства за Договором (основного боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 10.11.2015 № 1 вартість послуг становить 5 135 грн., без ПДВ.

Судом встановлено, що 20.11.2015 позивач сплатив Об'єднанню грошові кошти у сумі 5 135 грн.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що сума відшкодування послуг адвоката, яка підлягає стягненню з відповідача є розумною та співрозмірною, з огляду на обсяг виконаної адвокатом роботи, кількість судових засідань та складність справи.

Враховуючи те, що позовні вимоги Товариства задоволені у повному обсязі, витрати з оплати послуг адвоката покладаються на відповідача у повному обсязі, тобто у сумі 5 135 грн.

Що ж до клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, то воно підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання мотивоване тим, що у зв'язку з несприятливою фінансовою ситуацією та тимчасовими фінансовими труднощами, відповідач не може виконати рішення одразу повністю.

З огляду на викладене Господарський суд міста Києва вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання даного рішення суду в частині стягнення основного боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних у сумі 102 706,04 грн. на три місяці, починаючи з лютого 2016 року рівними частинами.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 2; ідентифікаційний код: 31059253) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Унікком» (02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, буд. 8-А; ідентифікаційний код: 39003962): 3 675 (три тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 59 коп. основного боргу; 2 788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 79 коп. 3% річних; 53 980 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн. 98 коп. втрат від інфляції; 42 260 (сорок дві тисячі двісті шістдесят) грн. 68 коп. пені; 5 135 (п'ять тисяч сто тридцять п'ять) грн. витрат за послуги адвоката та 1 540 (одну тисячу п'ятсот сорок) грн. 59 коп. судового збору.

3. Розстрочити виконання даного судового рішення до 28.04.2016 шляхом сплати дочірнім підприємством «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 2; ідентифікаційний код: 31059253) суми заборгованості, 3% річних, втрат від інфляції та 3% річних, а саме 102 706,04 грн. таким чином: до 28.02.2016 - 34 235,36 грн.; до 28.03.2016 - 34 235,34 грн.; до 28.04.2016 - 34 235,34 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 03.02.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук