Рішення № 55403727, 26.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016Справа №910/29620/15За позовом ОСОБА_1

до 1. Фонду державного майна України

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

3. Колективне сільськогосподарське підприємство «Полянка»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Кабінет міністрів України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Арбузинське районне управління юстиції Миколаївської області

про визнання недійсними актів та скасування реєстраційних записів, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (представник за довіреністю від 11.01.2016р.);

ОСОБА_4 (представник за довіреністю від 11.01.2016р.);

від відповідача 1: Склярук Ю.В. (представник за довіреністю №543 від 31.12.2015р.

від відповідача 2: не з'явились

від відповідача 3: Іпатова Р.Г. (без належних повноважень);

від третьої особи 1: не з'явились

від третьої особи 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про:

- визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (надалі також - відповідач-2) від 07.05.20112р. №230-п "Про приватизацію ДП "Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське»;

- визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 03.02.2014р. №35-п «Про припинення юридичної особи ДП «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» та про призначення комісії з його припинення»;

- визнання недійсним наказу Фонду державного майна України (надалі також - відповідач-1) від 23.12.2014р. №2839 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 21.11.2014р. №2657»;

- визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 29.12.2014р. №2896 «Про затвердження акта оцінки державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське»;

- визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 31.12.2014р. №2912 «Про затвердження плану приватизації державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (код ЄДРПОУ 36481123)» із змінами від 15.08.2015р. за №18;

- визнання недійсним наказу Фонду держмайна України від 12.03.2015р. №310 «Про завершення приватизації майна державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (код ЄДРПОУ 36481123)»;

- визнати недійсним Договір №99 безоплатної передачі частки державного майна державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» від 10.03.2015р., укладеного між Фондом державного майна України та Колективним сільськогосподарським підприємством «Полянка»;

- визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 21.01.2015р. №37-п «Про затвердження передавального акту ДП «СГП «Миколаївське»;

- скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.01.2015р. за №15021120009000496 та за №15021450000000678.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час приватизації Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (надалі - ДП «Миколаївське») Фонд держмайна України порушив вимоги ст. 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» в частині визначення способу приватизації та порядку прийняття рішення про приватизацію, чим порушено право позивача на участь у приватизації, як працівника ДП «Миколаївське».

Відповідачем-1 подано до суду письмові заперечення на позовну вимогу, в яких, як і в поясненнях представника, наданих в судовому засіданні, зазначено що Фонд держмайна України діяв у межах повноважень та на виконання вимог чинного законодавства, вказавши при цьому, що чинне законодавство не передбачає особливостей приватизації племінних заводів.

Відповідач-3 проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та пояснив суду, що Фонд держмайна України діяв законно та в межах чинного законодавства України, оскільки на момент прийняття спірних наказів ДП «Миколаївське» втратило статус племінного заводу. Спосіб приватизації шляхом перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство неодноразово обговорювався на загальних зборах трудового колективу. На підтвердження чого надано копії наказу управління агропромислового розвитку Арбузинської РДА Миколаївської області від 07.10.2014 № 1 «Про перевірку стану племінної справи у ДП «СГП «Миколаївське», акту комісії з перевірки стану племінної справи у ДП «Миколаївське» від 10.10.2014, листа управління агропромислового розвитку Арбузинської РДА Миколаївської області від 13.10.2014 № 394 на адресу департаменту агропромислового розвитку Миколаївської ОДА про порушення клопотання перед Міністерством аграрної політики та продовольства України про виключення ДП «Миколаївське» з Держплемреєстру, а також листа департаменту агропромислового розвитку Миколаївської ОДА від 22.04.2015 № 141/05/08-05/15 до департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства України з клопотанням про виключення ДП «Миколаївське» з Держплемреєстру та анулюванням свідоцтва про реєстрацію в Держплемреєстрі. Крім того, відповідачем-3 зазначено, що позивач не подав суду доказів порушення саме його законних прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки він звільнений з ДП «Миколаївське» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, а тому не входить до переліку осіб, які мають право на участь у його пільговій приватизації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 17.12.2015р. Крім того, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Кабінет міністрів України та Арбузинське районне управління юстиції Миколаївської області.

В судовому засіданні 17.12.2015р. судом було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 04.02.2016р. включно та відкладено розгляд справи до 26.01.2016р.

26.01.2016р. від третьої особи-1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання третьої особи-1 та додані до нього докази, судом було відмовлено в його задоволенні, оскільки стороною у справі є державна установа, а не окремий його представник, в ГПК України передбачена участь через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників прокурора та позивача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матерілах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 26 січня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2009р. наказом Міністерства аграрної політики України №889 на базі майна філії №24 «Миколаївське відділення агропромислового виробництва» Державного підприємства «Агроспецсервіс» створено ДП «Миколаївське» із наданням йому статусу юридичної особи.

Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Національної академії аграрних наук України від 21.02.2011р. №40/55 «Про внесення змін до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 04.12.2009р. №858/140» ДП «Миколаївське» присвоєно статус племінного заводу (порода: українська чорно-ряба молочна).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. №127 «Про затвердження переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняним до них особам звільняються від оподаткування» (далі - Постанова від 23.02.2011р. №127) ДП «Миколаївське» включено до переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняним до них особам звільняються від оподаткування.

Наказом Фонду держмайна України від 24.04.2012р. №566 «Про внесення змін та доповнень до Переліку об'єктів групи В, які підлягають підготовці до продажу у 2012 році з метою подальшого їх продажу» (далі - Наказ №566) ДП «Миколаївське» включено до переліку об'єктів групи В, які підлягають підготовці до продажу в 2012 році.

07.05.2015р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області було видано Наказ №230-п «Про приватизацію ДП «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (надалі також - Наказ 230-п, спірний наказ №1), яким вирішено приватизувати вказане підприємство шляхом перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство.

В подальшому, наказом регіонального відділення Фонду держмайна України по Миколаївській області від 03.02.2014р. № 35-п «Про припинення юридичної особи ДП «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» та про призначення комісії з його припинення» (надалі також - Наказ №35-п, спірний наказ №2), яким наказано припинити юридичну особу - ДП «Миколаївське» шляхом її перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство.

04.02.2014р. державним реєстратором Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції у Миколаївській області до ЄДР внесено запис №15021270007000496 про прийняття рішення щодо припинення ДП «Миколаївське» в результаті реорганізації шляхом його перетворення.

Наказом Фонду держмайна України від 21.11.2014р. № 2657 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта» (надалі також - Наказ №2657) прийнято рішення про приватизацію ДП «Миколаївське» шляхом перетворення його в публічне акціонерне товариство.

26.11.2014р. Фондом держмайна України прийнято наказ №2687 «Про передачу єдиного майнового комплексу ДП «СГП «Миколаївське» (надалі також - Наказ №2687), відповідно до якого Фондом держмайна України прийнято функції з управління майном вказаного підприємства.

Наказом Фонду держмайна України від 23.12.2014р. №2839 (надалі також - Наказ №2839, спірний наказ №3) внесено зміни до пункту 1 наказу від 21.11.2014р. №2657 замінивши слова «публічне акціонерне товариство» на «колективне сільськогосподарське підприємство».

Наказом Фонду держмайна України від 29.12.2014р. №2896 (надалі також - Наказ №2896, спірний наказ №4) затверджено акт оцінки вартості майна державного ДП «Миколаївське».

Пунктом 1 наказу Фонду держмайна України від 31.12.2014р. №2912 (надалі також - Наказ №2912, спірний наказ №5) затверджено план приватизації ДП «Миколаївське», а п. 3 наказано директору ДП «Миколаївське» Філіпішину С.Б.: забезпечити реєстрацію колективного сільськогосподарського підприємства; у тижневий строк з дня реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства подати до Фонду держмайна України копію статуту та свідоцтва про його державну реєстрацію; забезпечити припинення юридичної особи ДП «Миколаївське».

Наказом Фонду держмайна України від 15.01.2015р. №18 (надала також - Наказ №18) пункт 3 викладено у такій редакції: «Директору державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» Філіпішину С.Б.: 3.1. У двотижневий строк забезпечити припинення державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське», як юридичної особи, в результаті його перетворення в колективне сільськогосподарське підприємство відповідно до положень Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».; 3.2. У тижневий строк з дня державної реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства подати до Фонду державного майна України копію Статуту та свідоцтва про його державну реєстрацію.».

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №37-п від 21.01.2015р. «Про затвердження передавального акту ДП СГП «Миколаївське» (надалі також - Наказ №37-п, спірний наказ №7) було затверджено передавальний акт, складений комісією з припинення юридичної особи, створеної спірним наказом №2.

27.01.2015р. державним реєстратором Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції у Миколаївській області здійснено державну реєстрацію припинення ДП «Миколаївське» та створення КСП «Полянка» про що в ЄДР внесено записи №15021120009000496 та №15021450000000678 відповідно.

10.03.2015р. між відповідачем-1 (орган приватизації за Договором) та відповідачем-3 (набувач за Договором) було укладено Договір безоплатної передачі частки державного майна Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» №99 (надалі також - Договір №99, спірний договір), у відповідності до п. 1.1. якого відповідач-1 зобов'язався безоплатно передати у власність відповідача-3 частку державного майна Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» на суму 13 627 000,00 грн., а відповідач-3 зобов'язався прийняти об'єкт передачі в порядку і на умовах визначених цим Договором. До об'єкту передачі не входить частка державного майна Державного підприємства, що вилучена з вартості майна на підставі плану приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства, затвердженого спірним наказом №5, із змінами внесеними Наказом №18, на суму 7 694 000,00 грн., у тому числі об'єкти, що не підлягають приватизації, на суму 935 480,00 грн., та майно щодо якого прийнято рішення про його вилучення на суму 6 759 000,00 грн.

Наказом Фонду держмайна України від 12.03.2015р. №310 «Про завершення приватизації майна державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (код ЄДРПОУ 36481123)» (надалі також - Наказ №310, спірний наказ №6) наказано приватизацію майна ДП «Миколаївське» вважати завершеною.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормативними актами, які регулюють правовідносини приватизації державного майна у сфері агропромислового комплексу на законодавчому рівні є Закон України «Про приватизацію державного майна», Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», які покликані не тільки забезпечити підвищення ефективності використання державного майна шляхом його безоплатної передачі, але і захистити інтереси держави в процесі приватизації шляхом визначення частки держави під час приватизації підприємств, які мають особливий статус.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» на підставі рішення Кабінету Міністрів України приватизуються племінні заводи та підприємства.

Відповідно до п. 3 Порядку погодження з Кабінетом Міністрів України умов приватизації окремих об'єктів державної власності та закріплення в державній власності пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.1997р. №1035 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998р. №803), рішення про погодження умов приватизації об'єкта (проекту плану приватизації або плану розміщення акцій) та змін до них (якщо це стосується зміни способу розміщення та кількості запропонованих для реалізації акцій) приймається на засіданні Кабінету Міністрів України та оформлюється розпорядженням.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» встановлено, що приватизація зазначених підприємств та організацій агропромислового комплексу здійснюється шляхом перетворення їх в акціонерні товариства, крім тих, вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу акціонерного товариства. При цьому у статутному капіталі товариств першочергово визначається пакет акцій, що тимчасово залишається у власності держави, а решта акцій розміщується з наданням пільг, передбачених статтями 3, 6, 7 і 8 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний (складений) капітал акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218,00 гривень.

Водночас, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,00 гривень, з 1 грудня - 1378,00 гривень.

Таким чином, статутний (складений) капітал акціонерного товариства не може бути менше суми у розмірі 15 22 500,00 гривень у 2014 році та до грудня 2015 року.

Отже, з системного аналізу викладених норм вбачається, що законодавець передбачив особливий порядок приватизації племінних заводів та підприємств, приватизація яких, у разі вартості майна таких суб'єктів не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, має здійснюватися виключно шляхом перетворення їх в акціонерні товариства із визначенням частки держави у майні, умови приватизації яких мають бути погодженні Кабінетом Міністрів України шляхом видачі окремого розпорядження прийнятого на відповідному засіданні.

За змістом ст. 11 Закону України «Про племінну справу у тваринництві» державна реєстрація суб'єктів племінної справи здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру суб'єктів племінної справи у тваринництві.

Відповідно до п. 2.2. Положення про Державний реєстр суб'єктів племінної справи у тваринництві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.06.2012р. №358 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2012р. за №1118/21430, реєстрація суб'єктів племінної справи у тваринництві в Держплемреєстрі здійснюється за результатами проведення державної атестації та переатестації суб'єктів племінної справи у тваринництві.

Пунктом 2.7. зазначеного Положення встановлено, що у разі реєстрації суб'єкта племінної справи у тваринництві в Держплемреєстрі йому присвоюється реєстраційний номер і видається свідоцтво про реєстрацію в Держплемреєстрі.

Згідно з п. 1.5. Положення про присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринництві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук від 17.07.2001р. №215/66 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2001р. за №721/5912 (далі - Положення №215/66), офіційним документом про присвоєння суб'єкту племінної справи у тваринництві відповідного статусу є атестат.

Відповідно до п. 3.21. Положення №215/66 атестат утрачає чинність за умови: підписання наказу про наслідки проведення наступної державної атестації; підписання наказу про позбавлення суб'єкта племінної справи у тваринництві відповідного статусу за наслідками проведення державної переатестації з моменту опублікування повідомлення щодо втрати чинності атестатів у засобах масової інформації; визнання банкрутом юридичної особи, якій було присвоєно відповідний статус; ліквідації юридичної особи, якій було присвоєно відповідний статус.

Згідно з п. 3.19. Положення №215/66 результати розгляду матеріалів експертною комісією щодо присвоєння та позбавлення відповідного статусу суб'єктам племінної справи у тваринництві затверджуються наказом Міністерства аграрної політики України.

Як вже встановлено колегією суддів, 21.02.2011 ДП «Миколаївське» присвоєно статус племінного заводу та видано атестат суб'єкта племінної справи № 8892, про що зроблено відповідний запис в Держплемреєстрі.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на момент прийняття Фондом держмайна України та його регіональним відділенням по Миколаївській області оскаржуваних наказів Міністерство аграрної політики України, зокрема, прийняло рішення про наслідки проведення наступної державної атестації або рішення щодо позбавлення ДП «Миколаївське» статусу племінного заводу та в засобах масової інформації опубліковано повідомлення щодо втрати чинності такого атестату ДП «Миколаївське».

Посилання відповідача-3 на Акт комісії з перевірки стану племінної справи у ДП «Миколаївське» від 10.10.2014р. та відповідні листи управління агропромислового розвитку Арбузинської РДА Миколаївської області від 13.10.2014р. №394 та Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської ОДА від 22.04.2015р. №141/05/08-05/15 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки останні не є належними доказами позбавлення ДП «Миколаївське» статусу суб'єкта племінної справи у відповідності до норм зазначеного вище заканодавства.

В той же час, як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту оцінки майна ДП «Миколаївське», затвердженого спірним наказом №4, вартість єдиного майнового комплексу підприємства складає 13 627 000,00 грн., що значно перевищує 1250 мінімальних заробітних плат, необхідних для формування статутного капіталу акціонерного товариства, що є обов'язковою умовою в силу вимог ст. 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» для приватизації племінних заводів та підприємств на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд прийшов до висновку, що на момент прийняття Фондом держмайна України та його регіональним відділенням оскаржуваних наказів ДП «Миколаївське» мало статус племінного заводу, у зв'язку з чим останнє підлягло приватизації у спосіб, передбачений ст. 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», а не у будь-який інший спосіб, передбачений цим Законом чи визначений відповідачем-1.

Отже, оскаржувані накази Фонду держмайна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 07.05.2012р. №230-п, від 03.02.2014р. №35-п, від 23.12.2014р. №2839, від 29.12.2014р. №2896, від 31.12.2014р. №2912, від 12.03.2015р. №310 та від 21.01.2015р. № 37-п передбачали проведення приватизації ДП «Миколаївське» у інший ніж передбачено ст. 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» спосіб, а саме: шляхом перетворення державного підприємства в колективне сільськогосподарське підприємство, з огляду на що суд вважає, що такі накази видані всупереч вимогам ст. 25 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім того, враховуючи те, що державна реєстрація припинення ДП «Миколаївське» та державна реєстрація КСП «Полянка» здійснювалися на виконання наказів Фонду держмайна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 07.05.2012р. №230-п, від 03.02.2014р. №35-п, від 23.12.2014р. №2839, від 29.12.2014р. №2896, від 31.12.2014р. №2912, від 12.03.2015р. №310 та від 21.01.2015р. № 37-п, суд приходить до висновку, що визнання протиправними та скасування таких наказів має наслідком визнання протиправними та відміну державної реєстрації припинення ДП «Миколаївське» та державної реєстрації КСП «Полянка» шляхом скасування відповідних реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача-3 на відсутність порушення прав та законних інтересів позивача з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» встановлено, що право на пільгове придбання акцій, сума номінальної вартості яких становить 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, мають працівники підприємств (організацій), майно яких приватизується, а також прирівняні до них особи: колишні працівники таких підприємств (організацій), які вийшли на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням чисельності або штату і не працюють з моменту звільнення в інших суб'єктів господарювання різних форм власності, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на зазначеному підприємстві (організації), працівники, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, а також працівники соціально-культурних та лікувально-оздоровчих закладів, що приватизуються у складі підприємств (організацій), на балансі яких вони перебувають.

Як вже було зазначено, Постановою від 23.02.2011р. №127 ДП «Миколаївське» включено до переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», а Наказом №566 ДП «Миколаївське» включено до переліку об'єктів групи В, які підлягають підготовці до продажу в 2012 році.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття Постанови від 23.02.2011р. №127 та Наказу №566 позивачі працювали на ДП «Миколаївське», отже, за висновком суду, мали право на участь у його пільговій приватизації.

При цьому, суд вважає, що подальше звільнення позивача за ініціативою роботодавця ДП «Миколаївське» не припиняє їх права на участь у пільговій приватизації такого підприємства.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача-3 про відсутність у позивача права на участь у пільговій приватизації підприємства також і з огляду на те, що в матеріалах справи наявний список працівників, які мають право на пільгову участь в приватизації, затверджений рішенням загальних зборів трудового колективу ДП «Миколаївське» від 20.05.2014р., зі змісту якого вбачається, що позивач входить до складу таких працівників.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним Договору №99, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним договору на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 207, 208 Господарського кодексу України, під час вирішення цієї справи судом досліджуються обставини відповідності положень спірного договору вимогам законодавства на момент вчинення правочину.

Спірний договір був укладений на виконання ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», якою встановлено, що працівникам підприємства (організації), що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини першої статті 3 цього Закону особам безоплатно надається частка державного майна (акції), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб.

При цьому, згідно з ч. 2 вказаної статті безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування.

Враховуючи, що Договір №99 укладався між відповідачем-1 та відповідачем-3 на виконання спірного наказу №3, яким було протиправно змінено спосіб приватизації ДП «Миколаївське», окрім того, беручи до уваги, що суд визнав протиправною державну реєстрацію КСП «Полянка» як суб'єкта господарювання, то відповідно, зазначений договір на підставі ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та складення ним спірних актів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/29620/15 підлягають задоволенню в повному обсязі та: визнанню недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 07.05.20112р. №230-п "Про приватизацію ДП "Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське»; визнанню недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 03.02.2014р. №35-п «Про припинення юридичної особи ДП «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» та про призначення комісії з його припинення»; визнанню недійсним наказу Фонду державного майна України від 23.12.2014р. №2839 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 21.11.2014р. №2657»; визнанню недійсним наказу Фонду державного майна України від 29.12.2014р. №2896 «Про затвердження акта оцінки державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське»; визнанню недійсним наказу Фонду державного майна України від 31.12.2014р. №2912 «Про затвердження плану приватизації державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (код ЄДРПОУ 36481123)» із змінами від 15.08.2015р. за №18; визнанню недійсним наказу Фонду держмайна України від 12.03.2015р. №310 «Про завершення приватизації майна державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (код ЄДРПОУ 36481123)»; визнанню недійсним Договір №99 безоплатної передачі частки державного майна державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» від 10.03.2015р., укладеного між Фондом державного майна України та Колективним сільськогосподарським підприємством «Полянка»; визнанню недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 21.01.2015р. №37-п «Про затвердження передавального акту ДП «СГП «Миколаївське»; скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.01.2015р. за №15021120009000496 та за №15021450000000678.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи встановлені судом факти неправомірних дій відповідача-1 та відповідача-2, щодо винесення оскаржуваних наказів, судовий збір в розмірі 12 180,00 грн. (із розрахунку за десять вимог немайнового характеру), відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, присуджується до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (код ЄДРПОУ 20917284) від 07.05.20112р. №230-п «Про приватизацію ДП «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське».

3. Визнати недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (код ЄДРПОУ 20917284) від 03.02.2014р. №35-п «Про припинення юридичної особи ДП «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» та про призначення комісії з його припинення».

4. Визнати недійсним наказ Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) від 23.12.2014р. №2839 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 21.11.2014р. №2657».

5. Визнати недійсним наказ Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) від 29.12.2014р. №2896 «Про затвердження акта оцінки державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське».

6. Визнати недійсним наказ Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) від 31.12.2014р. №2912 «Про затвердження плану приватизації державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (код ЄДРПОУ 36481123)» із змінами від 15.08.2015р. за №18.

7. Визнати недійсним наказ Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) від 12.03.2015р. №310 «Про завершення приватизації майна державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» (код ЄДРПОУ 36481123)».

8. Визнати недійсним Договір №99 безоплатної передачі частки державного майна державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» від 10.03.2015р., укладений між Фондом державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) та Колективним сільськогосподарським підприємством «Полянка» (код ЄДРПОУ 36481123).

9. Визнати недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (код ЄДРПОУ 20917284) від 21.01.2015р. №37-п «Про затвердження передавального акту ДП «СГП «Миколаївське».

10. Скасувати реєстраційні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.01.2015р. за №15021120009000496 та за №15021450000000678.

11. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму понесених ним витрат по сплаті судового збору в розмірі 12 180,00 грн. (дванадцять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок).

12. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

13. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.02.2016р.

Суддя Морозов С.М.