Ухвала суду № 55403559, 26.01.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26 січня 2016 р. Справа № 909/1251/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Максимів Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Івано-Франківської міської ради,

вул.Грушевського,21, м.Івано-Франківськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Сіті",

вул. Національної Гвардії, 3А, м. Івано-Франківськ,

про банкрутство,

учасники у справі про банкрутство:

від заявника: ОСОБА_1- головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 2197/01-20/66-в від 06.01.15);

від ВДВС: ОСОБА_2- заступник начальника відділу, (довіреність № 02-19/В-5/3171 від 26.01.16);

арбітражний керуючий: ОСОБА_3, (посвідчення №805 від 19.04.13);

від боржника: ОСОБА_4- представник, (довіреність № 64 від 19.10.15 )

встановив: до господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Івано-Франківської міської ради про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Сіті".

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство спеціалізованого суду (диск CD-R, серійний номер 712 144 756 В 11).

Ухвалою суду від 10.11.2015 р. прийнято заяву про порушення провадження у справі про банкрутство до розгляду; призначено підготовче засідання на 24.11.15; арбітражним керуючим, визначеним автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України є ОСОБА_3 та зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_3 до 20.11.15 надати заяву на участь у даній справі та відсутність обставин, що перешкоджають призначенню розпорядником майна.

До суду поступила заява від арбітражного керуючого ОСОБА_3 про призначення розпорядником майна у справі про банкрутство (вх. № 12086/15 від 11.11.2015 р.).

До суду поступило клопотання від представника заявника про фіксування судового процесу в господарській справі за допомогою звукозаписувального технічного запису (вх. №18332/15 від 23.11.2015 р.). Клопотання судом задоволено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство спеціалізованого суду (диск CD-R, серійний номер 712 144 756 В 11).

Відповідач надав суду відзив (вх.№18397/15 від 24.11.15) в якому зазначено, що боржник не погоджується із заявленою Івано-Франківською міською радою заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 24.11.2015 р. відкладено підготовче засідання суду на 01.12.15. Крім того, судом встановлено факт невиконання вимог ухвали суду від 10.11.2015 р. заявником; встановлено факти неприбуття в судове засідання представників боржника (про дату, час та місце судового засідання повідомлено належним чином) та невиконання вимог ухвали суду від 10.11.2015 р. боржником, при надісланні відзиву на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, в якому заперечує проти заяви про порушення у справі про банкрутство, а також просить викликати для дачі пояснень по справі державного виконавця Відділу державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_5; встановлено факт неприбуття в судове засідання арбітражного керуючого ОСОБА_3 (про дату, час та місце судового засідання повідомлено належним чином); визнано обовязковою явку представників заявника та боржника, арбітражного керуючого ОСОБА_3; зобовязано заявника та боржника виконати вимоги ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2015 р.

Івано - Франківська міська рада надала суду письмові пояснення (вх.№18785/15 від 30.11.15) в яких зазначається, що ними при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором дотримано вимог ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 01.12.2015 р. відкладено підготовче засідання суду на 25.12.15 та викликано в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_5 для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи в підготовчому засіданні суду та зобов'язано надати суду письмові пояснення що стосуються проведення виконавчих дій з виконання наказів господарського суду Івано-Франківської області № 102 від 05.02.2015 р. та № 246 від 17.03.2015 р.;

Ухвалою суду від 25.12.2015 р. встановлено факт неприбуття в судове засідання державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_5; встановлено факт невиконання вимог ухвали суду від 01.12.2015 р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_5 щодо дачі письмових пояснень; повторно зобовязано державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_5 зявитись в засідання суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи в підготовчому засіданні суду; надати суду письмові пояснення що стосуються проведення виконавчих дій з виконання наказів Господарського суду Івано-Франківської області № 102 від 05.02.2015 р. та № 246 від 17.03.2015 р.; явку в підготовче засідання визнано обовязковою; підготовче засідання відкладено на 26.01.15 (ухвала суду від 29.12.15).

Крім того, до суду від боржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи (вх.№18823/15 від 01.12.15), а саме: аудиторського висновку (звіт незалежного аудитора) щодо фінансового стану ТОВ «Арсенал Сіті» від 30.11.15.

Крім того, арбітражний керуючий ОСОБА_6 надав суду заяву про згоду на участь у справі про банкрутство ТОВ «Арсенал Сіті» (вх.№253/16 від 11.01.16). Однак, суд зазначену заяву до уваги не бере, оскільки автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна на запит суду у порядку, визначеному п.4.6. Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство, затвердженого Постановою Пленуму Вищого господарського суду від 16.01.13 №1, погодженою Міністерством юстиції листом від 15.01.13 № 13.2-20/120, для участі у справі про банкрутство ТОВ «Арсенал Сіті» визначено кандидатуру арбітражного керуючого, а саме: ОСОБА_3, про що свідчить довідка щодо кандидатури арбітражного керуючого від 10.11.15 оформлена відповідно до п. 4.11. Положення та яка знаходиться в матеріалах справи.

В засіданні суду представник Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції надав суду письмові пояснення (вх.№1030/16 від 26.01.16) що стосуються проведення виконавчих дій з виконання наказів Господарського суду Івано-Франківської області № 102 від 05.02.2015 р. та № 246 від 17.03.2015 р.

В підготовчому засіданні суду представник заявника заяву про порушення провадження у справі про банкрутство підтримав з мотивів, вказаних в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство та письмових поясненнях, просить суд порушити провадження у справі про банкрутство ТОВ «Арсенал Сіті», оскільки наявні всі підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.

Представник боржника проти вимог заявника заперечив з мотивів, викладених у відзиві на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство та зазначає, що немає підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Арсенал Сіті», оскільки відсутні ознаки неплатоспроможності.

В судове засідання 26.01.16 для дачі пояснень, що стосуються проведення виконавчих дій з виконання наказів господарського суду Івано-Франківської області № 102 від 05.02.2015 р. та № 246 від 17.03.2015 р., зявився державний виконавець Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції, який вказав на те, які саме дії вчинялись на виконання наказів Господарського суду Івано-Франківської області № 102 від 05.02.2015 р. та № 246 від 17.03.2015 р. При цьому, з відповідей державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції на запитання сторін спору також вбачається про наявність заходів примусу, що могли бути вжиті до боржника у відповідності ЗУ «Про виконавче провадження», однак не були вжиті.

Розглянувши справу в підготовчому засіданні суду, враховуючи вимоги чинного законодавства, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду учасників у справі про банкрутство, перевіривши обґрунтованість вимог заявника суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. стягнуто з ТОВ «Арсенал Сіті» на користь Івано-Франківської міської ради заборгованість по орендній платі 1 851 600,99 грн. та 37 032,02 грн. судового збору. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. стягнуто з ТОВ «Арсенал Сіті» на користь Івано-Франківської міської ради 1 218,00 грн. судового збору.

Факти перегляду вищевказаних рішень Господарського суду Івано-Франківської області за нововиявленими обставинами, а також наявності ряду судових спорів, повязаних із рішеннями у справах № 909/785/14 та № 909/1197/14, на які посилається боржник в обґрунтування спірності вимог заявника, Господарським судом Івано-Франківської області до уваги не беруться з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 909/785/14 від 27.01.2015 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 909/1197/14 від 20.05.2015 р., рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14 набрали законної сили.

Крім того, господарський суд Івано-Франківської області не бере до уваги доводи боржника щодо руху по інших судових справах, повязаних із рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14, з огляду на те, що рух по інших судових справах, по-перше: жодним чином не впливає на набрання законної сили рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14 безпосередньо аж до їх скасування; по-друге: не мають відношення щодо розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, господарський суд Івано-Франківської області, дослідивши дані Єдиного державного реєстру судових рішень з метою встановлення обєктивної істини та зясування обставин справи, враховуючи відсутність доказів, поданих боржником, які б спростовували факт набрання законної сили рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14, прийшов до висновку про чинність вищевказаних судових рішень.

Таким чином, господарський суд Івано-Франківської області вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі про банкрутство приймає до уваги факт набрання законної сили рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14, що підтверджують зобовязання боржника перед заявником.

На виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 видано наказ про примусове виконання № 102, який звернено до виконання. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2015 р. відкрито виконавче провадження.

На виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14 видано наказ про примусове виконання № 246, який звернено до виконання. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2015 р. відкрито виконавче провадження.

З моменту відкриття виконавчих проваджень за наказом про примусове виконання № 102 та наказом про примусове виконання № 246 на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство минуло більше трьох місяців, при цьому за період до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14, що набрали законної сили, не були виконані боржником добровільно.

Разом з тим, державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_5 винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2015 р. про стягнення за наказом № 102, виданим господарським судом Івано-Франківської області та постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2015 р. про стягнення за наказом № 246, виданим господарським судом Івано-Франківської області.

Як вбачається з вказаних вище постанов державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_5, листа № В-20/12352 від 05.11.2015 р. за підписом заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_7, письмових пояснень державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції, які знаходяться в матеріалах справи, Відділом державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції вчинявся комплекс заходів, спрямованих на виявлення майна боржника, а саме: наявності рахунків у банківських установах, нерухомого майна, речові права на яке у відповідності до чинного законодавства України підлягають реєстрації.

Також, постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.02.2015 р. на майно боржника накладено арешт в межах суми боргу. Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.02.2015 р. накладено арешт на кошти, що мітяться на рахунок боржника в фінансових установах. Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції від 20.07.2015 р. повторно накладено арешт на кошти, що мітяться на рахунок боржника в фінансових установах.

Окрім того, державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції 26.05.2015 р. направлено запити в органи, до компетенції яких належить державна реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Як вбачається з листа № В-20/12352 від 05.11.2015 р. за підписом заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_7, письмових пояснень державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції - майно за боржником не зареєстроване.

Як вбачається з листа № В-20/12352 від 05.11.2015 р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції також направлено вимогу в Управління статистики в Івано-Франківській області про надання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Крім того, господарським судом Івано-Франківської області в підготовчому засіданні суду з пояснень державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції встановлено, що жодних інших дій, передбачених Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14 не вчинялись.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції зобовязаний здійснити всі передбачені чинним законодавством України заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції щодо здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено право державного виконавця накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, а п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах. На рахунках в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заходи примусового виконання рішень, якими, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено загальний порядок стягнення на майно боржника.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Згідно ч. 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У відповідності до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб, а згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. При цьому, згідно ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Як вбачається із змісту ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

У відповідності до ч. 7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Згідно ч 9. ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», під час проведення опису майна боржника юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Главою 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливості звернення стягнення на майно боржника юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

У відповідності до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У відповідності до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Згідно ч 2. ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); 2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено комплекс заходів, які підлягали до здійснення державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14.

Однак, як вбачається з тверджень представника боржника, письмових пояснень державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції що стосуються проведення виконавчих дій з виконання наказів господарського суду Івано-Франківської області № 102 від 05.02.2015 р. та № 246 від 17.03.2015 р., а також усних пояснень наданих в підготовчому засіданні суду державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції, зокрема, не було: за умови встановленого факту відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог заявника, виконання не звернено на належне боржнику інше майно; не було звернено стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; за умови про освідомлення державного виконавця про юридичну адресу боржника не було проведено опис майна боржника, яке знаходиться за такою адресою; не вжито заходів щодо виявлення іншого майна, належного боржникові, в тому числі не враховані відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку; не вжито заходів щодо встановлення факту наявності в боржника каси, інших сховищ, а в разі наявності не звернено стягнення на готівку в касі, інших сховищах; не вжито заходів щодо встановлення факту про наявність у боржника філій, представництв, інших відокремлених підрозділів, а в разі наявності не звернено стягнення на майно, належне філіям, представництва, іншим відокремлених підрозділів боржника; не встановлено факту наявності чи відсутності майна, належному боржникові, що перебуває в обороті, а в разі наявності такого майна не звернено стягнення на таке майно.

Разом з тим, судом досліджено Журнал-ордер і Відомості по рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та банківські виписки по рахунках боржника в фінансових установах за період 27.02.15-23.11.15 та встановлено, що протягом зазначеного періоду на рахунках, арештованих відповідно до постанов державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.02.2015 р., перебували грошові кошти в сумі, достатній для погашення боргу (що виник з рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14).

При цьому, боржником, на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2015 р., ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до матеріалів справи додано оригінал бухгалтерської довідки, за даними якої вбачається наявність в боржника майна, загальної вартості якого достатньо для виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14 в примусовому порядку за умови належного виконання державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 2 п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику у справах про банкрутство», відповідно до визнання терміна «неплатоспроможність», для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності. У звязку із зазначеним, суд не бере до уваги факт наявності в боржника коштів та майна в розмірі, достатньому для виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14. З цих же ж мотивів суд не бере до уваги Аудиторських висновок (звіт незалежного аудитора) щодо фінансового стану ТОВ «Арсенал Сіті» станом на 30.11.2015 р. При цьому, суд враховує доводи заявника про те, що наявність активів, вартість яких перевищує суму боргу не є підставою для відмови у відкритті провадження про банкрутство (а також постанову Вищого господарського суду України від 11.03.2014 р. у справі № 901/2434/13).

Разом з тим, суд встановив, що Відділом Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції не вчинялись дії, спрямовані на списання коштів за постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2015 р. та постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2015 р. по виконанню рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14 відповідно. Крім того, встановлено, що Відділом Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції також не вчинялись будь-які інші заходи, спрямовані на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність безспірних вимог заявника до боржника, а, отже вважає за доцільне відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Арсенал Сіті" та виходить з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Визначення безспірних вимог кредиторів встановлено ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Таким чином, ознаками безспірності вимог кредиторів є, по-перше: наявність судового рішення, що набрало законної сили; по-друге: наявність постанови про відкриття виконавчого провадження; по-третє: факт списання коштів з рахунків боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження. Те ж саме вбачається з приписів п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику у справах про банкрутство».

У відповідності до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

У відповідності до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику у справах про банкрутство», до розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів.

Як встановлено господарським судом Івано-Франківської області, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14 набрали законної сили, а за виконавчими документами, виданими за такими рішеннями, державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Водночас, боржником представлено докази наявності на рахунках грошових коштів, що підлягали до списання в період після винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень та постанов про арешт рахунків боржника в фінансових установах.

Разом з тим, як вбачається з доказів, поданих боржником та не спростованих заявником, однак підтверджених письмовими та усними поясненнями державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції, списання коштів з рахунків боржника в порядку, встановленому чинним законодавством України, не здійснювалось.

При цьому, державними виконавцями Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції не було вжито заходів для звернення стягнення на інше майно боржника. Фактично, мала місце ситуація, за якої всі рахунки боржника в фінансових установах, а також майно боржника є арештованими. Відтак, боржник не має можливості розпорядитись майном в будь-який спосіб, в тому числі навіть виконати в добровільному порядку рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14. Разом з тим, державними виконавцями Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції також не вчиняються належні заходи, спрямовані на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 р. у справі № 909/785/14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/1197/14, в тому числі не здійснюється списання коштів.

Такі факти в сукупності мають наслідком виникнення заборгованості боржника перед заявником в розмірі та протягом строків, що у відповідності до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дають підстави для звернення заявника із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Разом з тим, такі ж факти мають наслідком й відсутність іншої суттєвої ознаки безспірності вимог заявника списання коштів з рахунків боржника (звернення стягнення на майно боржника).

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість встановлення факту безспірності вимог заявника з огляду на те, що списання коштів з рахунків боржника не здійснювалось.

Господарський суд Івано-Франківської області також бере до уваги актуальну практику вищестоящих судових інстанцій, а саме: постанову Донецького апеляційного господарського суду у справі № 21/315/10 від 05.07.2011 р., залишену без змін постановою Вищого господарського суду України у справі № 21/315/10 від 31.08.2011 р. та постановою Верховного Суду України від 16 січня 2012 року. Зокрема, із зазначених судових рішень вбачається обовязок належним чином перевіряти належність доказів, які б підтверджували ознаки банкрутства, в тому числі доказів, що підтверджують факт списання коштів з рахунків за судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, чи стягнення майна в іншому порядку.

Водночас, суд спростовує письмові пояснення заявника щодо вищевказаної практики. Зокрема, з постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі № 21/315/10 від 05.07.2011 р., постанови Вищого господарського суду України у справі № 21/315/10 від 31.08.2011 р. та постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року вбачається ряд підстав для відмови в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, проте, однією з таких підстав власне є відсутність доказів підтвердження проведення стягнення боргу, а заявник в письмових пояснення веде мову про іншу.

У відповідності до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону.

При цьому, кожна з підстав для відмови у порушенні справи про банкрутство, вказана в ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство, є самостійною. Таким чином, відсутність хоча б однієї з ознак неплатоспроможності боржника, передбачених ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, є самостійною підставою для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, Заявник на підтвердження своїх вимог зобовязаний був надати Господарському суду Івано-Франківської області докази, які підтверджують факт неплатоспроможності Боржника та безспірності вимог.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що у відповідності до п. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику у справах про банкрутство», безспірність вимог підтверджується, по-перше: постановою суду, що набрала законної сили; по-друге: постановою про відкриття виконавчого провадження; по-третє: фактом списання коштів з рахунків боржника за такими постановою суду та постановою про відкриття провадження, заявником по справі не було надано доказів безспірності вимог, передбачених п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику у справах про банкрутство». Окрім того, той факт, що вимоги не є безспірними також підтверджуються письмовими та усними поясненнями державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України Івано-Франківського міського управління юстиції.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що у порушенні провадженні у справі про банкрутство боржника необхідно відмовити у зв'язку з тим, що на час порушення справи про банкрутство відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство та здійснення подальшого її руху.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом.

Оскільки, у порушенні провадженні у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Сіті" судом відмовлено, заяву арбітражного керуючого ОСОБА_3 №173 від 10.11.15 (вх.№12086/15 від 11.11.15) слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2 , 9-16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.4-1,4-2,4-2,32-34, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Сіті", вул. Національної Гвардії, 3А, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 34084722).

Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених законом.

Суддя Булка В.І.

Дану ухвалу направити:

1. Заявнику;

2. Боржнику;

3. Арбітражному керуючому ОСОБА_3, АДРЕСА_1;

4. Арбітражному керуючому ОСОБА_6 (вул.Маршала Гречка,13, каб.526, м.Київ, 04136).;

5.Відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).