Рішення № 55403502, 01.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/154/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016 Справа № 908/5936/15

за позовом Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго в особі Запорізького району електричних мереж, (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства МКЗ Груп (79000, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок, вул. Українська, 23-А)

про стягнення 35403,71 грн. боргу за спожиту електричну енергію, сума пені в розмірі 3 308,19 грн., сума трьох процентів річних вхід в розмірі 2 036,06 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 20 837,47 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2. довіреність № 77 від 31.12.15р.;

від відповідача ОСОБА_3 довіреність № б/н від 08.01.14р.

02.12.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства МКЗ Груп, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок про стягнення 35403,71 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 3308,19 грн. пені, 19881,57 грн. інфляційні нарахування, 1785,82 грн. 3% річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2015 р. справу № 908/5936/15 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5936/15, справі присвоєно номер провадження справи 4/154/15, судове засідання призначено на 21.12.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. В судовому засіданні 21.12.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 25.01.2016р. Ухвалою суду від 25.01.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2016р.

В судовому засіданні 01.02.2016р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

25.01.2016р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою посилаючись на ст. 22 ГПК України, позивач збільшує періоди нарахування 3 % річних та інфляції станом на 26.01.2016р., оскільки оплати за спірний період за активну електроенергію відповідачем не здійснювалось, та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 підприємства МКЗ Груп , с. Світанок, Запорізький район, Запорізька область суму основного боргу 35 403, 71 грн., суму пені в розмірі 3 308,19 грн., суму трьох процентів річних вхід в розмірі 2 036,06 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 20837,47 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2016р. у справі №908/5936/15 заяву позивача про збільшення позовних вимог судом задоволено та прийнято збільшені позовні вимоги, а саме про стягнення з відповідача 35 403, 71 грн., суму пені в розмірі 3 308,19 грн., суму трьох процентів річних вхід в розмірі 2036,06 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 20 837,47 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, Законом України Про електроенергетику, приписах постанови НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. Про затвердження правил користування електричною енергією зі змінами внесеними Постановою НКРЕ від 04.02.2010р. №105 та умовами укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 760 від 04.11.2010 р., на підставі яких позивач просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 підприємства МКЗ Груп, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок суму 35403, 71 грн. основного боргу, суму пені в розмірі 3 308,19 грн., суму трьох процентів річних вхід в розмірі 2036,06 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 20837,47 грн..

Відповідач проти позову заперечив, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, свої заперечення мотивує наступним. Як зазначає відповідач позивач мав право нараховувати суму боргу за грудень 2013 р. за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії за попередній розрахунковий період та за січень 2014 р. за потужністю, згідно п. 6.39 Правил користування електричною енергією та п. 12 Додатка № 4 до Договору, лише при наявності належних та допустимих доказів неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту відповідачем електричну енергію в зазначений термін. Тому застосовувати в даному випадку норми п. 6.39 Правил користування електричною енергією не можливо. Зазначає, що Представник Відповідача 08.01.2014 р. з'явився до Позивача для подання Акту про спожиту у грудні 2013 р. електроенергію. На вимогу Відповідача ОСОБА_4 був посвідчений підписом контролера Позивача. Розрахункова служба Позивача, всупереч п. 5 Додатку № 4 до Договору, відмовила в прийнятті Акту, мотивуючи тим, що Позивач встановив для своїх робітників робочі дні 2, 3 та 4 січня і термін подання Акту закінчився. Як вказує Позивач, встановлення останнім 2, 3 та 4 січня 2014 р. робочими днями відбулося не згідно звичайного робочого розпорядку на підприємстві, а було введено розпорядженням Запорізького РЕМ № 448 від 20.12.2014 р. Відповідач, як Сторона за Договором, не був належним чином про це попереджений та не міг про це знати, бо вищевказане розпорядження є документом внутрішнього документообігу Позивача. У звязку із викладеним відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.2010 р. Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (позивачем у справі) та ОСОБА_1 підприємством МКЗ Груп (відповідачем у справі) був укладений Договір № 760 про постачання електричної енергії з відповідними додатками до нього (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (Постачальник електричної енергії) продає електричну енергію відповідачу (Споживачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до положень ст. 26 Закону України Про електричну енергію та п. 5.1 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. за № 1399/11679, в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, (далі за текстом Правила), споживачі електричної енергії зобовязані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Пункт 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. № 28, визначає, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Пунктом 10 п.п. 10.2 Правил зазначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору і відповідно оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно з умовами пункту 2.2.2 договору № 760, позивач здійснює поставку електроенергії, а відповідач згідно пункту 2.3.4 зобов'язаний своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію в порядку визначеному додатками № 4 Порядок розрахунків та № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 760 споживач не пізніше 14 годин 2 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою:

- Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за формою Додатка № 5.1 ;

- Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу за формою Додатка № 5.5 (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу);

- Акта результатів замірів електричної потужності" за формою додатка № 5.4. постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

Згідно п. 11 додатку № 4 до договору № 760 споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). З урахуванням пробігу по місту Запоріжжю - 3 дні;

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;

- при направленні нарочним - дата вручення споживачу.

Відповідно до п. 12 додатку № 4 до договору № 760 якщо споживач не надав "Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати. Сума платежу розраховується виходячи із середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної електроенергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 3 Додатку № 5 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" без подальшого перерахунку.

Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Отже, за змістом додатка № 4 до договору № 760 від 04.11.2010 року сторони узгодили умови Договору в частині порядку визначення обсягів електричної енергії за умови ненадання споживачем Акту про спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію в строк не пізніше 14 години 2 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, - шляхом самостійного визначення обсягу споживання електричної енергії, виходячи із середньодобового обсягу споживання за минулий розрахунковий період, не відступаючи від змісту типового Договору. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струймоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно переліку струймоприймачів, вказаних споживачем, зняття показів засобів обліку електричної енергії» без подальшого перерахунку.

На виконання умов договору про постачання електричної енергії усіх споживачів Запорізького РЕМ - 2, 3, 4 січня в Запорізькому РЕМ відповідно до Розпорядження № 448 від 20.12.2013р. були робочими днями, що дало змогу прийняти звіти усіх споживачів без винятку в строки, передбачені договорами.

Відповідач у відповідності до п. 5 Додатка № 4 договору № 760 до енергопостачальника не пізніше 14 годин 2 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, у січні 2014р. - не з'явився, Акт про спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію, за грудень 2013р. - не надав, про причини неявки - не повідомив, попередньо навіть у телефонному режимі не цікавився про робочі чи святкові дні енергопостачальника - 2, 3 та 4 січня 2014 р.

4 січня було остаточно сформовано загальний обсяг спожитої електроенергії за грудень 2013р. дані про що внесено до програмного забезпечення бухгалтерського обліку, про що починаючи з 8 січня 2014 формували відповідні звіти та податкові накладні, а тому, як пояснив позивач, проводити будь-які корегування чи виправлення в програмі не можливо з багатьох об'єктивних причин.

Посилання відповідача на Розпорядження Кабінету Міністрів України № 920-р від 21.11.2013р. Про перенесення робочих днів у 2014 році є безпідставним, оскільки вказане розпорядження не носить зобов'язального характеру та не є обов'язковим до виконання по всі й території України, так як в тексті даного розпорядження зазначено про рекомендацію юридичним особам перенести вихідні, а не пряму вказівку, яку необхідно в обов'язковому порядку виконати.

Враховуючи те, що споживач не виконав вимоги п. 5 додатку № 4 до договору № 760, а саме не з'явився до енергопостачальника не пізніше 14 годин 2 робочого дня січня місяця 2014р., що є наступним за розрахунковий, Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін - не надав, 04.01.2014р. відносно відповідача за грудень 2013р. було проведеного розрахунок за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії, сума якого скала 1969,75 грн., про що споживачу було виставлено та направлено рахунок № 760/12а від 04.01.2014р. Зазначений рахунок споживачем оплачений, заборгованість за грудень 2013р. відсутня.

За січень 2014р. - У перші 2 робочих дні лютого 2014р. споживач також не з'явився для надання Акту про спожиту протягом розрахункового періоду січня 2014р. активну електричну енергію після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струймоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 6 Додатку № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії без подальшого перерахунку, сума проведеного розрахунку склала 26661,95 грн., в результаті чого позивачем було виставлено та направлено рахунок № 760/1а від 06.02.2014р.

За лютий 2014р. - 13.02.2014 р. між позивачем та відповідачем був складений спільний акт візуального зняття показів розрахункових засобів обліку (п.12 додатка 4 до Договору № 760) для відновлення розрахунків за розрахунковим засобом обліку. Так, розрахунок активної електричної енергії за лютий місяць було проведено наступним чином:

- з 01.02.2014 по 12.02.2014р. по потужності: Р=30 кВт х 12 дн. Х24 год = 8640кВтгод.х 4 грн. = 8919,94 грн. (без ПДВ); - з 13.02.2014 по 28.02.2014 р. за показами лічильника згідно акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за лютий 2014 р.: початкові покази ел. лічильника 56752 кВтгод - кінцеві 058165 кВтгод = 1413 кВтгод + втрати холостого ходу трансформатора 146 кВтгод = 1559 кВтгод х 1,0324 грн. = 1609,51 грн. (без ПДВ).

Всього за лютий 2014 року нараховано 12635,34 грн. (з ПДВ). Позивачем було виставлено та направлено рахунок № 760/2а від 05.03.2014р.Відповідачем сплачено: 853,58 грн., 1300,00 грн. та 1740, 00 грн., в зв'язку із чим сума до сплати становить 8741,76 грн.

Зазначені рахунки були направлені за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується фіскальними чеками за №7150 від 06.02.2014р. і від 06.03.2014р. та реєстрами рекомендованих листів за лютий 2014р та березень 2014р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи за період з січня 2014р по лютий 2014р., у зв'язку з не наданням відповідачем даних про спожиту електричну енергію, розрахунок було здійснено згідно п. 6.39 Правил та умов договору за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

Відповідно до п. 6.39 Правил, яким передбачено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Відповідно до п. 1.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України N 28 від 31.07.96, зареєстрованих в Мінюсті України 02.08.1996 р. за N 417/1442, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Пунктом 1.3 Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору № 760 від 04.11.2010 р. про постачання електричної енергії належним чином та в повному обсязі не виконав.

Суд вважає, що проводені позивачем нарахування за січень - лютий 2014р., за величеною дозволеної потужності здійснені відповідачу правомірно, відновідно до умов укладеного сторонами договору та вимог чинного законодавства.

Доводи відповідача судом не приймаються, оскільки Згідно умов Договору № 760 між сторонами врегульовано не лише порядок здійснення розрахунків споживача, а й право енергопостачальника самостійного визначення обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті за умови наявного випадку, передбаченого п. 12 додатку № 4 до Договору № 760, в результаті чого норма п. 6.39 ПКЕЕ в частині надання доказів з боку енергопостачальника щодо неможливості отримання останнім даних про спожиту Відповідачем електричну енергію в зазначений термін не застосовується.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 підприємства МКЗ Груп, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок на користь ВАТ Запоріжжяобленерго в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя 35403,71 грн. боргу за спожиту електричну енергію за договором на постачання електричної енергії № 760 від 04.11.2010 р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п.п. 4.2.1. п.4.2 Договору, який передбачає, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 760 від 04.11.2010 р. позивачем предявлені до стягнення пеня в розмірі 3308,19 грн., яка розрахована за період з 19.02.2014р. по 17.09.2014р.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3308,19 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься втрати від інфляції грошових коштів.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 20837,47 грн. інфляційних нарахувань, за період з 01.03.2014р. по 31.12.2015р. та 2036, 06 грн. 3% річних за період з 19.02.2014р. по 25.01.2016р.

Зазначені розрахунки судом перевірені та визнані такими, що виконані вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 20837,47 грн. інфляційних нарахувань та 2036, 06 грн. 3% річних заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 підприємства МКЗ Груп, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства МКЗ Груп (79000, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок, вул. Українська, 23-А, код ЄДРПОУ 36065722) на користь Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізького району електричних мереж, (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38, код ЄДРПОУ 00130926, на п/р із спеціальним режимом використання № 260373141420, МФО 313957, ЄДРПОУ-00130926 в ЗОУ ВАТ Державний Ощадний банк України) 35 403 (тридцять п'ять тисяч чотириста три) грн. 71 коп. основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства МКЗ Груп (79000, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок, вул. Українська, 23-А, код ЄДРПОУ 36065722) на користь Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізького району електричних мереж, (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38, код ЄДРПОУ 00130926, на р/р Філія «Запорізьке РУ «ПАТ КБ «Приватбанк» № 26000111111104, ЄДРПОУ-00130926) 3308 (три тисячі триста вісім) грн. 19 коп. пені, 2036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 06 коп. 3 % річних, 20 837(двадцять тисяч вісімсоттридцять сім) грн. 47 коп. інфляційного нарахування та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 03 лютого 2016 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.