Рішення № 55403445, 28.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/152/15-10/165/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 Справа № 904/9180/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36641388)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ідентифікаційний код 00130872) в особі Відокремленого підрозділу Криворізька теплова електрична станція (53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольск, пл. Енергетиків, 1, ідентифікаційний код 38024613)

про стягнення заборгованості в сумі 246827,77 грн.

суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, на підставі довіреностей № б/н від 19.05.2014 р.;

від відповідача не зявився.

20.10.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ до відповідача ОСОБА_2 ДТЕК Дніпроенерго в особі ВП Криворізька теплова електрична станція про стягнення з ОСОБА_2 ДТЕК Дніпроенерго на користь позивача заборгованості за договором поставки від 31.03.2015р. № К235 в сумі 246827,77 грн., а саме: 225772,66 грн. основного боргу, 14930,85 грн. пені, 5192,77 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 931,49 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2015р. № 904/9180/15 вирішено передати справу № 904/9180/15 за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

28.10.2015р. справа № 904/9180/15 надійшла на адресу господарського суду Запорізької області

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2015р. справу № 904/9180/15 розподілено судді Соловйову В.М.

Ухвалою від 29.10.2015 р. справа прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Ухвалою суду від 19.11.2015 розгляд справи відкладався на 07.12.2015 р.

07.12.2015 р. позивач надав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.4ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Отже уточнена ціна позову дорівнює: 265 018, 16 грн., яка складається з 245 772, 66 грн. (суми основного боргу), 12 538, 63 грн. (пені), 5 652, 77 грн. (інфляційних), 1 054, 10 грн. (3 % річних).

Згідно повідомлення по справі № 908/5596/15 від 08.12.2015 р. у звязку із перебуванням судді доповідача на лікарняному, розгляд справи відклався на 14.12.2015 р.

У звязку із перебуванням судді доповідача Соловйова В.М. на лікарняному, протоколом автоматичного розподілу справ між суддями, справу було передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

На підставі вищевикладеного суддя прийняти справу до свого провадження та призначити судове засідання на 18.01.2016 р. о 10 год. 00 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2016 р. підтримав свої вимоги викладені в позові. Відповідач у судовому засіданні 18.01.2016 р. визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу. В іншій частині позову просив суд відмовити.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У звязку із необхідністю надання додаткових доказів до справи, судом було оголошено перерву на 28.01.2016 р. о 10:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 28.01.2016 р. підтримав свої вимоги та надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 10000 грн. платежем від 22.01.2016 р. В частині боргу в розмірі 10000 грн. просить суд провадження закрити. Суд заяву прийняв та задовольнив. Відповідач у судове засідання 28.01.2016 р. не зявився та надіслав на адресу суду письмовий відзив, в якому просить суд відмовити в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних, а суму основного боргу просить розстрочити на невизначений час. Про час та місце проведення судового засідання представник відповідача був повідомлений належним чином.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України,

- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 28.01.2016 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Дніпроавтозапчастини» (Позивач) та ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» в особі відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» (Відповідач) було укладено Договір поставки № К235 від 31.03.2015 р., за яким позивач зобов'язався поставити у власність відповідача продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення, асортимент, кількість та ціна якої визначені у п.1.1 Договору поставки. Відповідно до п.1.2 Договору поставки. Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Відповідно до п.4.2 Договору поставки погодженим місцем призначення поставки продукції є склад ДТЕК Криворізька ТЕС за адресою: пл. Енергетиків, 1 в м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області.

На підставі вказаного Договору Позивач поставив, а Відповідач - прийняв продукцію на суму 250 772, 66 грн., а саме:

- по накладній № ТОВ-000365 від 23.04.2015р. - на суму 19 305, 00 грн.

- по накладній № ТОВ-000437 від 26.05.2015р. - на суму 7 576,32 грн.;

- по накладній № ТОВ-000438 від 26.05.2015р. - на суму 223 891,34 грн.

Факт поставки продукції стверджується рахунками, накладними, довіреностями на ТМЦ, додатковими накладними.

Згідно з п. 5.4 Договору поставки розрахунки за продукцію, що поставляється за цим Договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки продукції.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України та ст. 265 ГК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Згідно із ст.ст. 530, 692 ЦК України вартість товару підлягає оплаті у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати зобов'язання належним чином у відповідності до умов договору та вимог закону.

Таким чином, зазначена продукція підлягала оплаті у строк:

до 29.07.2015р. - в сумі 19 305,00 грн.

до 31.08.2015р. -в сумі 231 467,66 грн.

Однак за поставлену продукцію відповідач сплатив лише 25 000, 00 грн. платіжним дорученням від 13.08.2015 р. Решта заборгованості на час подання позову до суду не була погашена.

Таким чином, сума простроченої заборгованості по оплаті продукції дорівнює: 250 772, 66 грн. - 25 000, 00 грн. - 225 772, 66 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.8 Договору поставки у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості не оплаченої своєчасно продукції.

Постановою Правління НБУ від 02.03.2015 р. № 154 облікова ставка з 04.03.2015 р. була встановлена у розмірі 30 % річних. Постановою Правління НБУ від 27.08.2015 р. № 557 облікова ставка з 28.08.2015р. була встановлена у розмірі 27 % річних. Постановою Правління НБУ від 24.09.2015 р. № 627 облікова ставка з 25.09.2015р. була встановлена у розмірі 22% річних.

Отже позивачем була нарахована відповідачу пеня за прострочення оплати продукції по Договору поставки в розмірі 14 930, 85 грн.

Також згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Період для нарахування інфляції на суму боргу - вересень 2015р.

Згідно з відомостями Держкомстату визначений наступний індекс інфляції: у вересні 2015р. - 102, 3 %. Тобто інфляційні втрати за період дорівнюють 2, 3%.

Сума інфляційних втрат була нарахована позивачем в сумі 5 192, 77 грн.

Сума 3 % річних за період прострочення оплати продукції по Договору поставки склав 931, 49 грн.

Отже позивачем були заявлені вимоги на суму 246 827, 77 грн. (двісті сорок шість тисяч вісімсот двадцять сім гривень 77 коп.), які складаються з 225 772,66 грн. (сума основного боргу) + 14 930,85 грн. (пеня) - 5 192,77 грн. (інфляційні) + 931,49 грн. (3% річних).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно частини 2 цієї статті судовий захист здійснюється зокрема шляхом примусового виконання обов'язку в натурі. Згідно зі ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): „Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін", а частиною 2 цієї статті встановлено, що: „Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом".

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено один з основних принципів законодавства - „свобода договору", яка визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України: ст. 3 ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд сторін).

Ця умова також відповідає й змісту ч. 2 ст. 692 ЦК України, згідно з якою: Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару".

Як вбачається з вищенаведеного, відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати суми індексації ціни товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦКУ передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимоги - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

07.12.2015 р. позивач надав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Отже уточнена ціна позову дорівнює: 265 018, 16 грн., яка складається з 245 772, 66 грн. (суми основного боргу), 12 538, 63 грн. (пені), 5 652, 77 грн. (інфляційних), 1 054, 10 грн. (3 % річних).

28.01.2016 р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. В своїй заяві позивач просить суд у звязку з частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 10000 грн. платежем від 22.01.2016 р. стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 235 772, 66 грн., сума пені в розмірі 125 38, 63 грн., інфляційних витрат в розмірі 5652, 77 грн. та 1054, 10 грн. 3% річних.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивач, користуючись правами, наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшує розмір позовних вимог. Провадження в частині суми боргу в розмірі 10000, 00 грн. просить закрити.

У зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, сума позовних вимог на час розгляду справи по суті становить 2550 18, 16 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 235 772, 66 грн., сума пені в розмірі 125 38, 63 грн., інфляційних витрат в розмірі 5652, 77 грн. та 1054, 10 грн. 3% річних.

Представник відповідача проти позову в частині стягнення суми пені, інфляції та 3 % річних заперечував, та надав до суду відзив в якому визнав позовні вимоги лише в частині стягнення основного боргу та просив суд надати розстрочку сплати основного боргу на невизначений термін.

Суд заперечення відповідача не приймає, так як вони не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та повністю спростовуються належними доказами та письмовими поясненнями наданими до суду позивачем. Суд в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду відмовляє так як відповідачем не було надано в достатній кількості доказів свого майнового стану та не зазначено строку надання розстрочки.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ до відповідача ОСОБА_2 ДТЕК Дніпроенерго в особі ВП Криворізька теплова електрична станція про стягнення заборгованості в розмірі 2550 18, 16 грн., за договором поставки № К 235 від 31.03.2015 р., яка складається з основного боргу в розмірі 235 772, 66 грн., сума пені в розмірі 125 38, 63 грн., інфляційних витрат в розмірі 5652, 77 грн. та 1054, 10 грн. 3% річних.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо обґрунтованих докази для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ТОВ ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ до відповідача ОСОБА_2 ДТЕК Дніпроенерго в особі ВП Криворізька теплова електрична станція.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Дніпроенерго (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ідентифікаційний код 00130872) в особі Відокремленого підрозділу Криворізька теплова електрична станція (53860, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольск, пл. Енергетиків, 1, ідентифікаційний код 38024613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36641388) - основного боргу в розмірі 235 772 (двісті тридцять пять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 66 коп., сума пені в розмірі 125 38 (дванадцять тисяч пятсот тридцять вісім) грн. 63 коп., інфляційних витрат в розмірі 5652 (пять тисяч шістсот пятдесят дві ) грн. 77 коп., 1054 (одна тисяча пятдесят чотири) грн. 10 коп. 3% річних та 3 975 (три тисячі девятсот сімдесят пять) грн. 28 коп. судового збору

Видати відповідний наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 02.02.2016 р.