Рішення № 55403293, 27.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/158/15-10/164/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 Справа № 908/5596/15

за позовом: Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, ідентифікаційний код 34216986)

до відповідача: Фермерського господарства Орбіта-СМ (71611, Запорізька область, Василівський район, с. Лукянівське, ідентифікаційний код 23788166)

про стягнення 68370,41 грн.

суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, на підставі довіреностей № 21/16 від 04.01.2016 р.;

від відповідача ОСОБА_2, на підставі довіреності б/н від 01.09.2015 р.

До господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство БІЗОН-ТЕХ 2006, м. Запоріжжя до Фермерського господарства Орбіта-СМ, Запорізька область, Василівський район, с. Лукянівське про стягнення заборгованості в розмірі 68370, 41 грн. за договором поставки пестицидів № ТК-П-45 від 17.03.2014 року, яка складається з 45 656, 37 грн. (суми індексації ціни товару), 9 017, 13 грн. (суми пені), 13 696, 91 грн. (суми штрафу).

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 05.11.2015 р., справу 908/5596/15 передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5596/15. Справі присвоєно номер провадження № 3/158/15, її розгляд призначено на 30.11.2015 р.

В судовому засіданні 30.11.2015 р. оголошувалась перерва до 10.12.2015 р.

Згідно повідомлення по справі № 908/5596/15 від 09.12.2015 р. у звязку із перебуванням судді доповідача на лікарняному, розгляд справи відклався на 14.12.2015 р.

У звязку із перебуванням судді доповідача Соловйова В.М. на лікарняному, протоколом автоматичного розподілу справ між суддями, справу було передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

На підставі вищевикладеного суддя Алейникова Т.Г. прийняла справу до свого провадження та призначила судове засідання на 18.01.2016 р. о 09 год. 45 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2016 р. підтримав свої вимоги та надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Суд заяву прийняв та задовольнив. Також позивач в судовому засіданні надав заперечення проти доводів відповідача. Відповідач у судовому засіданні 18.01.2016 р. проти позову заперчував повністю.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У звязку із необхідністю надання додаткових доказів до справи, судом було оголошено перерву на 27.01.2016 р. о 10:15 год.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2016 р. проти позовних вимог заперечував. Представник позивач у судовому засіданні 27.01.2016 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та надав до суду письмові пояснення щодо правомірності заявленого до стягнення з відповідача розміру суми індексації ціни товару.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 27.01.2016 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки пестицидів № ТК-П-45 від 17.03.2014 року (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача (покупець за договором) пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива і далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

Згідно з п. 2.1. Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 2.2. Договору, кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Згідно з п. 4.3. Договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях.

Всього сторонами було підписано 5 (п'ять) Специфікацій до Договору, згідно з якими позивач зобовязався поставити відповідачу товар на загальну суму 396 148, 58 грн., а саме:

- Специфікація № 1 від 17.03.2014 року на загальну суму 8 996,70 грн.;

- Специфікація № 2 від 26.03.2014 року на загальну суму 1 400,00 грн.;

- Специфікація № 3 від 12.06.2014 року на загальну суму 51 960,00 грн.;

- Специфікація № 4 від 03.07.2014 року на загальну суму 310 211,88 грн.;

- Специфікація № 5 від 11.07.2014 року на загальну суму 23 580,00 грн.

Згідно з п. 2 Специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад позивача). Згідно з п. 4.1. Договору, вказана умова поставки (ЕХW) передбачає вибірку товару Покупцем зі складу Постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.

Згідно з пп. 7.1.4 Договору, відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання, по мірі з'явлення відповідача у місце поставки, передав відповідачу весь товар на загальну суму 396 148, 58 грн., що підтверджується Видатковими накладними:

- № ЗП649 від 17.03.2014 року на суму 8 996,70 грн.;

- № ЗП1174 від 31.03.2014 року на суму 1 400,00 грн.;

- № ЗП8564 від 17.06.2014 року на суму 51 960,00 грн.;

- №ЗП9665 від 08.07.2014 року на суму 310 211,88 грн.

- № ЗП9921 від 14.07.2014 року на суму 23 580,00 грн.,

та Довіреностями відповідача: № 8 від 14.03.2014 року, № 16 від 31.03.2014 року, № 73 від 12.06.2014 року, № 83 від 03.07.2014 року, № 90 від 11.07.2014 року.

Факт поставки товару також підтверджується й Актом звірки взаєморозрахунків від 01.08.2014 року, який з боку відповідача підписаний його директором, чий підпис засвідчений відбитком печатки відповідача.

Позивач зазначає, що Акт звірки відповідачем підписаний без застережень, а в п. 3 Акту відповідач підтвердив, що позивач свої зобов'язання з поставки товару за Договором виконав повністю та належним чином. Претензій щодо позивача стосовно виконання ним Договору, стосовно кількості, асортименту та якості поставленого товару у відповідач не було.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передав відповідачу весь товар на загальну суму 396 148, 58 грн.

Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір.

Згідно з п. 5.1. та пп. 7.1.1. Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що визначені в Специфікаціях.

Строки розрахунку за товар вказані в пунктах 3 Специфікацій.

Відповідач з простроченням, але повністю сплатив основний борг за Договором станом на 03.10.2014 року, що був перерахований ним у такі строки:

- 14.05.2014 року - 10 396,70 грн.;

- 30.09.2014 року - 110 211, 88 грн.;

-25.07.2014 року-51 960,00 грн.;

- 03.10.2014 року-200 000,00 грн.,

- 15.08.2014 року-23 580,00 грн.;

що підтверджується Банківськими виписками від 14.05.2014 року, від 25.07.2014 року, від 15.08.2014 року, 30.09.2014 року та від 03.10.2014 року.

Проте, відповідачем не було виконано передбачене п.п. 5.1., 5.6. Договору та його підпунктами, а також підпунктами 7.1.1 та 7.1.3., грошове зобов'язання зі сплати позивачу суми індексації ціни товару, навіть частково. Тобто суми здійснених платежів ним проіндексовані не були, а відповідно, сума індексації ціни товару з них не сплачувалась.

Таким чином, відповідачем були порушені умови Договору в частині виконання грошового зобов'язання зі сплати позивачу суми індексації ціни товару.

Згідно з п. 5.6. Договору: „Ціна товару, що вказана в Специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікації, то всі платежі Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації".

Згідно з п. 5.1., пп. 7.1.1., 7.1.3. Договору поставки відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному Договором.

У пункті 3 кожної Специфікації також зазначено, що суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. Договору визначили, що вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці www.udinform.соm) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який Сторони одержують із веб-сторінки www.udinform.соm).

Згідно з пп. 5.6.2. Договору, у день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу.

Згідно з пп. 5.6.6. Договору, зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати товару. Сплачені Покупцем Постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в Специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни Товару.

Як було зазначено вище відповідач не виконав вказаного свого грошового зобов'язання. Суми здійснених відповідачем платежів проіндексована не були, а, відповідно, сума індексації ціни товару з них не сплачувалась.

Несплачена відповідачем сума індексації ціни товару на момент подання позову до суду становить 45 656, 37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): „Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін", а частиною 2 цієї статті встановлено, що: „Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом".

Відтак, чинним законодавством України передбачено, і це беззаперечно, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни (у т.ч. збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у т.ч. збільшену) ціну товару (тобто доплатити суму збільшення ціни товару).

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено один з основних принципів законодавства - „свобода договору", яка визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України: ст. 3 ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд сторін).

Користуючись можливістю та правами наданими вищевказаними нормами, а також принципом свободи договору, Сторони в пункті 5.6. Договору і в його підпунктах 5.6.1 - 5.6.6., за взаємною згодою передбачили, що:

- ціна товару за Договором є такою, що збільшується шляхом індексації покупцем сум платежів за товар на певний індекс, який вираховується у порядку, передбаченому Договором, на підставі таких показників: курсу продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дню оплати товару, і курсу цієї валюти на дату укладення специфікацій;

- і обов'язок покупця (який є відповідачем у цій справі та боржником у зобов'язанні) проіндексувати на індекс, що вираховуються згідно з Договором, суми своїх платежів в оплату товару та сплатити відповідачу проіндексовані (тобто збільшені) платежі за товар.

Ця умова також відповідає й змісту ч. 2 ст. 692 ЦК України, згідно з якою: Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару".

За умовами Договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях (накладних), і з суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому п. 5.6. Договору, включаючи його підпункти 5.6.1 - 5.6.6.

Різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів, вказаних в специфікаціях (накладних), є сумою індексації (тобто збільшення) ціни товару за Договором.

Сторони Договору „збільшення" ціни товару назвали „індексацією" тільки тому, що платіж за товар (основний борг) збільшується на певний індекс, який сторони вираховують у порядку встановленому Договором.

Збільшення курсу продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, і внаслідок цього збільшення індексу який збільшує ціну товару, - це об'єктивний фактор, на який постачальник не може впливати. А, відтак, постачальник не може впливати на розмір суми індексації ціни товару, яку повинен сплатити покупець. Збільшення ціни товару за Договором не пов'язано з суб'єктивним фактором або дією сторони Договору.

Також позивач зазначає, що якщо б відповідач оплачував товар у день складання, то він би його оплачував за первинними, базовими цінами (без суми індексації ціни товару), про що вказано в Договорі. Вибір умов оплати товару належав і належить виключно покупцеві (тобто відповідачу). Саме він просив відстрочку платежів за товар і відповідно погодився з тим, що в майбутньому ціна на товар може бути більшою і прийняв на себе цей ризик.

У пункті 9.12. Договору сторони вказали, що: „Умови Договору його сторони визначають розумними та справедливими", що: ,Договір складений Сторонами при повному розумінні ними його змісту, прочитаний ними ....". Тобто відповідач підписуючи Договір сам підтвердив, що йому зрозуміло всі його умови, у т.ч. наявність такого обов'язку як сплата постачальнику проіндексованих (тобто збільшених) платежів за товар, порядок вирахування індексу на який збільшуються платежі за товар тощо.

Вищенаведеним підтверджується те, що п. 5.6. Договору і його підпункти відповідають передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно з п. 9.3. Договору: «Договір є виконаним Покупцем, коли Покупцем виконані всі обов'язки, у тому числі сплачена сума індексації ціни товару».

Правомірність умов Договору, у т.ч. його умов про збільшення ціни товару шляхом індексації сум платежів в оплату товару на певний індекс, який вираховується у порядку, передбаченому Договором, і залежить від показників курсів валют на певні дати (п. 5.1., п. 5.6. і його підпункти 5.6.1.-5.6.6., підпункти 7.1.1. і 7.1.3. п. 7.1. Договору), і правомірність заявлених позивачем позовних вимог про стягнення суми індексації ціни товару також підтверджується й судовою практикою господарських судів всіх інстанцій в аналогічних справах

Як вбачається з вищенаведеного, відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати суми індексації ціни товару.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами оплатити отриманий товар за Договором разом із сумою індексації ціни товару, попереджаючи про такі наслідки, як застосування до відповідача штрафних санкцій (штрафу та пені).

Незважаючи на низку заходів, що були вжиті позивачем: дзвінки, переговори, відповідач не виконав зобов'язання з оплати товару та продовжує ухилятись від виконання Договору.

У зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутися до господарського суду.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В обґрунтування вимог про стягнення суми пені та штрафу позивач зазначає, що підпунктом 8.1.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0.05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Сума пені за порушення відповідачем строків сплати суми індексації ціни товару за Договором становить 9 017, 13 грн.

Пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Сума штрафу за порушення відповідачем строків сплати суми індексації ціни товару становить 13 696, 91 грн.

Пунктом 9.12. Договору сторони визначили, що умови Договору є розумними та справедливими, а відтак, і визначений сторонами розмір неустойки є також справедливим і розумним.

Отже ціна позову на момент подання позову до суду становить 68 370, 41 грн., яка складається з 45 656, 37 грн. (суми індексації ціни товару), 9 017,13 грн. (суми пені), 13 696, 91 грн. (суми штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦКУ передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимоги - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

25.12.2015 р. представник позивача надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. В своїй заяві позивач зазначив, що сума пені за порушення відповідачем строків сплати суми індексації ціни товару - 9 017, 13 грн. - була нарахована за період з 04.10.2014 року по 02.11.2015 року. Однак прострочення відповідача після 02.11.2015 року триває, оскільки грошове зобов'язання за Договором зі сплати індексації ціни товару ним не виконано, навіть частково. У зв'язку з чим, позивач нараховує за додатково допущений відповідачем період прострочення: з 03.11.2015 року по 18.01.2016 року.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивач, користуючись правами, наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшує розмір позовних вимог про стягнення пені, а саме: просить стягнути із відповідача 10 774, 90 пені, замість 9 017, 13 грн.

Отже різниця між сумою пені, заявленої до стягнення за позовною заявою, та за заявою про збільшення розміру позовних вимог, становить 1 757,77 грн. (10 774,90 грн. - 9 017,13 грн.).

Саме на вказану суму також збільшується ціна позову та складає .

У зв'язку з донарахуванням пені сума позовних вимог на час розгляду справи по суті становить 70 128, 18 грн., яка складається з 45 656, 37 грн. індексації ціни товару; 13 696, 91 грн. штрафу та 10 774, 90 грн. пені.

Представник відповідача проти позову заперечував, та надав до суду відзив в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд заперечення відповідача не приймає, так як вони не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та повністю спростовуються належними доказами та письмовими поясненнями наданими до суду позивачем.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006, м. Запоріжжя до Фермерського господарства Орбіта-СМ, Запорізька область, Василівський район, с. Лукянівське про стягнення заборгованості в розмірі 70 128, 18 грн. за договором поставки пестицидів № ТК-П-45 від 17.03.2014 року, яка складається з 45 656, 37 грн. (суми індексації ціни товару), 10 774, 90грн. (суми пені), 13 696, 91 грн. (суми штрафу).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо обґрунтованих докази для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватне підприємство БІЗОН-ТЕХ 2006, м. Запоріжжя до Фермерського господарства Орбіта-СМ, Запорізька область, Василівський район, с. Лукянівське.

Стягнути з Фермерського господарства «ОРБІТА-СМ» (71611, Село Лук'янівське, Василівський район, Запорізька область, Ідентифікаційний код 23788166, П/р № 26008070153 ПАТ «МЕГАБАНК», код банку (МФО) 351629) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (69005, Вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, Ідентифікаційний код 34216986, П/р № 26006185176 в ПАТ «ОСОБА_3 АВАЛЬ», код банку (МФО) 380805) - 45 656 (сорок пять тисяч шістсот пятдесят шість) грн. 37 коп. індексації ціни товару, 13 696 (тринадцять тисяч шістсот девяносто шість) грн. 91 коп. штрафу та 10 774 (десять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 90 коп. пені. та 1 218(одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору

Видати відповідний наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 01.02.2016 р.