Рішення № 55403242, 26.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/138/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016 Справа № 908/5095/15

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді Смірнов О.Г., Топчій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (адреса 04050 м. Київ, вул. Герцена, б. 10)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю « 21 ВІК» (адреса 69037 м. Запоріжжя, бул. Шевченка, б. 6 кв. 6)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (адреса - 01030 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48 а)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_2 (адреса - 69098 АДРЕСА_1)

про відшкодування шкоди

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_3, наказ № 02/ОК від 17.03.1998р.;

ОСОБА_4, довіреність б/н від 12.01.2016р.;

від третьої особи-1: не зявився;

від третьої особи-2: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 09.07.2008р.

Суть спору:

21 вересня 2015року до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (далі за текстом ПрАТ «ПРОСТО-страхування») з позовною заявою до Відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю « 21 ВІК» (далі за текстом ТОВ « 21 ВІК») про відшкодування шкоди.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. порушено провадження у справі № 908/5095/15, судове засідання призначено на 08.10.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.10.2015р. розгляд справи відкладено на 05.11.2015р.

ТОВ « 21 ВІК» звернувся до суду з клопотанням (вх№0906/40937 від 05.11.2015р.) про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України, проте в судовому засіданні 05.11.2015р. Відповідач просив суд вказане клопотання залишити без розгляду, у звязку з чим клопотання ТОВ « 21 ВІК» про припинення провадження у справі судом не розглядалося.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.2015р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (далі за текстом ПАТ «СК «Універсальна») та ОСОБА_2; продовжено строк вирішення спору у справі № 908/5095/15 на пятнадцять днів, до 08.12.2015р.; розгляд справи відкладено на 23.11.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2015р. розгляд справи відкладено на 03.12.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.12.2015р. розгляд справи відкладено на 07.12.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2015р. прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Сушко Л.М., судді - Смірнов О.Г., Топчій О.А.; судове засідання призначено на 12.01.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2016р. розгляд справи відкладено до 26.01.2016р.

В судовому засіданні 26.01.2015р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Відповідача та Третьої особи-2 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 12.04.2014р. в м. Запоріжжі на вул. Авраменка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ГАЗ 2705, д/н НОМЕР_2, що належить ТОВ « 21 ВІК» та перебував під керуванням ОСОБА_2 (цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна» за полісом №АС/8227387) та транспортного засобу Audi Q5, д/н НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5 та перебував під її керуванням.

Згідно з умовами договору ПК №002700 від 07.06.2013р., що укладений між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_5, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №96693 та інших зібраних по справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 768,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14418 від 13.05.2014р.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2014р. по справі №336/2969/14-П винним у настанні ДТП є ОСОБА_2

Оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ « 21 ВІК» на момент скоєння ДТП була застрахована в АТ «СК «Універсальна», останнє, виконуючі взяті на себе зобовязання, сплатило на користь АТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування у розмірі 24 246,70 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до Договору про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 14.07.2014р. Однак, суми грошових коштів у розмірі 24 246,70 грн. не достатньо для покриття збитків, яких зазнало АТ «ПРОСТО-страхування».

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ТОВ « 21 ВІК» на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 4 522,10 грн., а також стягнути з Відповідачів судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№0906/37717 від 08.10.2015р.) з тих підстав, що по-перше, Позивачем до позову не додано розрахунку суми заліку, з якого повинно вбачатися розрахунки франшизи та інші показники, з яких Сторони виходили при укладанні Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог.

По-друге, з платіжного доручення №14418 від 13.05.2015р. вбачається, що Позивач сплатив страхове відшкодування не потерпілому (страхувальнику за Договором), а іншій особі.

Також, сума страхового відшкодування становила 28 768,80 грн., тоді як згідно Звіту №39/1 від 23.04.2014р. вартість матеріальної шкоди склала 27 805,70 грн. Тобто, Позивач виплатив страхове відшкодування у сумі більшій, ніж заподіяно шкоду.

По-третє, в обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на положення статей 993, 1187, 1191 ЦК України. Таким чином, фактично, Позивач одночасно посилається на різні за предметом регулювання правовідносини: відшкодування шкоди, суброгація, регрес.

Третя особа-2 ОСОБА_2 письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні дав пояснення в усному порядку, відповідно до яких проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві Відповідача.

Третьою особою-1 по суті спору надано письмові пояснення (вх.№0906/358 від 11.01.2016р.). Так, у поясненнях зазначено, що відповідно до Звіту № 39/1 про оцінку автомобіля НОМЕР_4, складеного 23.04.2014 р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля становить 0,0832, а вартість відновлювального ремонту Audi Q5 р/н НОМЕР_5 з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складає 27 805,70 грн. з ПДВ. Саме тому при визначенні розміру страхового відшкодування ПАТ «СК «Універсальна» було застосовано коефіцієнт фізичного зносу 0,0832.

Договір добровільного страхування каско № 002700 від 07.06.2013 р., згідно п. 1.8.1. якого передбачена виплата без вирахування зносу, регулює відносини Позивача та страхувальника ОСОБА_5, та не поширюється на ПАТ «СК «Універсальна», яка в даному випадку здійснює обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ відповідно до Закону.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Фактично ремонт пошкодженого ТЗ здійснювався у ФОП ОСОБА_7, який не є платником ПДВ, оплата ремонту також не включала в себе суму ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-001 від 16.04.2014 та платіжним дорученням № 14418 від 13.05.2014.

Таким чином, ПАТ «СК «Універсальна» було правомірно вирахувано суму ПДВ із розміру страхового відшкодування.

Крім того, ПАТ «СК «Універсальна» зазначив, що згідно п. 12.1 ст. 12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка відповідно до полісу № АС/8227387 становить 510 грн.

Враховуючи вищенаведені норми Закону, розмір страхового відшкодування, належного до сплати Позивачу, склав 24 246,70 грн. Виплата була здійснена шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідно до Угоди від 14.07.2014 р.

Отже, зобов'язання з виплати страхового відшкодування були виконані ПАТ «СК «Універсальна» в повному обсязі та належним чином.

Запис розгляду справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксування судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

07.06.2013р. між АТ «ПРОСТО-страхування» (правонаступником якого є ПрАТ «ПРОСТО-чстрахування») - Страховик та ОСОБА_5 Страхувальник укладено Договір ПРОСТО-КАСКО (індивідуальні умови добровільного страхування) ПК №002700 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб Audi Q5 2013 року випуску, д/н НОМЕР_3.

12.04.2014р. в м. Запоріжжі на вул. Авраменка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ГАЗ 2705, д/н НОМЕР_2, що належить ТОВ « 21 ВІК» та перебував під керуванням ОСОБА_2 (цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна» за полісом №АС/8227387) та транспортного засобу Audi Q5, д/н НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5 та перебував під її керуванням.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2014р. по справі №3/336/831/2014 винним у настанні ДТП визнано ОСОБА_2, на якого накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП України у вигляді накладання штрафу розмірі 340 грн. на користь держави.

Як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2015р. по справі №336/8129/14-ц за позовом ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ « 21 ВІК».

ФОП ОСОБА_7 (авторемонтне підприємство) виставлено ОСОБА_5 рахунок-фактуру №СФ-001 від 16.04.2014р. на оплату ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_6, на суму 31 700,00 грн.

Згідно Звіту №39/1 від 23.04.2014р. про оцінку автомобіля НОМЕР_7, складеного спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Audi Q5 2013 року випуску, д/н НОМЕР_3 в результаті його пошкодження, складає 27 805,70 грн. з врахуванням ПДВ на запчастини та матеріали, а також з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,0832.

ОСОБА_5 подано до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» заяву від 29.04.2014р. на виплату страхового відшкодування в розмірі 28 768,80 грн.

Згідно страхового акту №96693 від 12.05.2014р. ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було розраховано страхове відшкодування, яке склало 28 768,80 грн. (вартість матеріального збитку 31 700,00 грн. - розмір франшизи 2 931,20 грн.).

Відповідно до заяви ОСОБА_5 ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 28 768,80 грн., шляхом перерахування страхового відшкодування безпосередньо на ремонтне підприємство для ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_8, що підтверджується платіжним дорученням №14418 від 13.05.2014р.

Цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів ТОВ « 21 ВІК» застрахована у ПАТ «СК «Універсальна» за Полісом №АС/8227387 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сума франшизи за даним полісом становить 510,00 грн.

14.07.2014р. між ПАТ «СК «Універсальна» та ПрАТ «ПРОСТО-страхування» укладено Угоду про проведення заліку взаємних однорідних вимог до договору/полісу ПАТ «СК Універсальна» №АС/8227387 та до договору/полісу АТ «ПРОСТО-страхування» №АС/4517778.

Згідно п. 1 даної Угоди погоджений Сторонами розмір страхового відшкодування в порядку регресу за пошкодження автомобілю НОМЕР_8 складає 24 246,70 грн.

При цьому, з листа ПАТ «СК «Універсальна» №2146/09-203 від 11.12.2014р., надісланого ОСОБА_2, вбачається, що сума 24 246,70 грн. страхового відшкодування розрахована наступним чином: 24 753,70 грн. - розмір відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,08 відняти франшизу за полісом №АС/8227387 від 19.10.2013р. в розмірі 510,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2015р. по справі №336/8129/14-ц за позовом ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу відмовлено в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що автомобіль НОМЕР_9 належить на праві власності ТОВ « 21 ВІК», а на момент скоєння ДТП знаходився під керуванням ОСОБА_2, який в свою чергу перебував в трудових відносинах з ТОВ « 21 ВІК».

ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» звернулося до ТОВ « 21 ВІК» із заявою №04-7016 від 23.06.2015р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 4 522,10 грн.

Проте, до теперішнього часу страхове відшкодування ТОВ « 21 ВІК» не сплачено, у звязку з чим ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулося до господарського суду з позовом на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 1191 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють данні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач звернувся до суду із позовом про захист його порушеного права шляхом стягнення з ТОВ « 21 ВІК» на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування» витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 522,10 грн.

Разом з тим, статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст.4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані з: життям, здоровям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме: особисте, майнове та страхування відповідальності.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки (суброгація).

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. Отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Роз'яснення про застосування вищезазначених понять також наведені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013р., згідно з яким, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

В даному випадку, перехід права вимоги від страхувальника до страховика, за договором добровільного страхування, не є регресом (регрес виникає на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу), а є - суброгацією.

У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобовязанні (заміна активного субєкта) зі збереженням самого зобовязання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку ж регресу одне зобовязання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Враховуючи викладені обставини та роз'яснення щодо застосування понять «регресу» та «суброгації», суд приходить до висновку, що до Позивача не перейшло право регресної вимоги до Відповідача, а виникло право вимоги саме в порядку суброгації.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, а також взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу не підлягає задоволенню.

В той же час, як зазначалося вище, Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається також і на ст. 993 ЦК України (право вимоги в порядку суброгації).

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При зверненні до суду з даним позовом ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до позовної заяви додано нечитаєму фотокопію Договору страхування ПК №002700 від 07.06.2013р.

При цьому, в судових засіданнях Відповідачем ставилися під сумнів змісти та форма копій зазначеного Договору та відповідність їх оригіналам.

Як зазначено в п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Чисельними ухвалами господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р., 08.10.2015р., 05.11.2015р., 03.12.2015р., 07.12.2015р. та 12.01.2016р. Позивача було зобовязано надати суду для огляду оригінали всіх документів, доданих до позову, а також читаєму копію Договору страхування ПК №002700 від 07.06.2013р., крім того, зобовязано надати пояснення щодо нарахування під час здійснення розрахунку страхової виплати франшизи у сумі 2 931,20 грн. (оскільки відповідно до умов Договору ПК №002700 від 07.06.2013р. франшиза встановлена 0,0%). При цьому, явка представників сторін судом визнана обовязковою.

На виконання вимог господарського суду, Позивачем 23.11.2012р. та 25.01.2016р. надіслано до суду фотокопії Договору страхування ПК №002700 від 07.06.2013р., в яких також частина тексту не читається.

При цьому, в поясненнях, що надійшли на адрес суду 25.01.2016р., Позивач зазначає, що відповідно до Полісу ПК 002700 в п. 1.13. Договору зазначено, що франшиза становить 0,0, але у електронній базі Договорів, витяг з якої додається, франшиза була встановлена у розмірі 0,5% від страхової суми. При виплаті страхового відшкодування експерт АТ «ПРОСТО-страхування» керувався даними електронної системи, оскільки усі дані з полісів, вносяться до бази, а паперові примірники Полісів прошиваються та віддаються на зберігання до відділу статистики одразу після їх підписання. Таким чином джерелом отримання даних для експертів є електронна база, у якій, скоріш за все була допущена помилка. Страхувальник при отриманні страхового відшкодування не заперечував проти застосування франшизи та погодив суму у відповідній заяві.

Наданий Позивачем витяг Полісу з електронної бази даних (дублікат), в якому зазначено, що франшиза становить 0,5%, не засвідчено у відповідності до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55.

Також, Позивач в додаткових поясненнях, що надійшли на адресу суду 25.01.2016р., посилається на п. 2.8.9.3. Договору, в той же час до пояснень додано бланк Договору «Просто-Каско» (додаток 5 до наказу №88 від 27.02.2013р.), без зазначення дати укладання та без підписів Страховика та Страхувальника.

Крім того, з доданого Позивачем до позовної заяви Рахунку-фактури №СФ-001 від 16.04.2014р. ФОП ОСОБА_7 (авторемонтне підприємство) на оплату ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_6, на суму 31 700,00 грн., вбачається, що отримувачем є ОСОБА_5, Audi Q5, АР 6000 СІ, тобто державний номер пошкодженого автомобіля НОМЕР_10 та державний номер автомобіля, на ремонт якого виписано рахунок Audi Q5, АР 6000 СІ, не співпадають.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, суд дійшов висновку, що надані Позивачем в обґрунтування позовних вимог докази не можуть бути розцінені як належні та допустимі докази в розумінні ст. 34 ГПК України - обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ПрАТ «ПРОСТО-страхування» про стягнення з ТОВ « 21 ВІК» 4 522,10 грн. страхового відшкодування не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю « 21 ВІК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

Головуючий суддя Сушко Л.М.

Суддя Смірнов О.Г.

Суддя Топчій О.А.

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 01.02.2016р.