Вирок № 55401181, 03.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 423/1045/15-к

Провадження № 11кп/782/311/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Сєвєродонецьк Луганської області

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді : Савича Ю. М.

суддів : Курліщук Н.Є., Тополюк Є.В.

при секретарі : Поповій Д.В.

за участю прокурора : Гринюк А.В.

обвинуваченого : ОСОБА_1

адвоката : Бондаренко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області старшого радника юстиції Мички В. І. на Вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 11 листопада 2015 року яким, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, українця, з професійно технічною освітою, не працюючого, неодруженого, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, маючого ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, раніше судимого:

-18.09.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 357, ст. ст. 72, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі, від відбуття покарання звільненого з випробувальним терміном на 1 рік, штраф 510 грн.;

-28.03.2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 міс.;

-23.11.2011 року Попаснянським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 304, ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, згідно ч. 4 ст. 70 КК України приєднана частина покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 28.03.2011 року у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі, остаточно визначено до відбування 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнено 11.03.2014 року на підставі постанови Краснолуцького міського суду Луганської області від 03.03.2014 року, із застосуванням ст.81 КК України на умовно - достроковий строк на не відбутий термін 1 рік 4 місяці 14 днів,

Визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. ст. 71, 72, 81 КК України, за сукупністю вироків до призначеного судом покарання за цим вироком, частково, у вигляді 2 місяців позбавлення волі приєднано не відбуте покарання, призначене за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 23.11.2011 року, та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) місяців.

Застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком чинності, взято його під варту негайно у залі суду.

Встановлено, що строк відбування покарання відраховано з 11.11.2015 року з 09.10 годин.

Задоволено цивільний позов, заявлений прокурором Попаснянського району Луганської області до ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Луганської обласної дитячої клінічної лікарні суму витрат на стаціонарне лікування потерпілої від правопорушення ОСОБА_4 у розмірі 11800 грн. 60 коп. , стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у сумі 736 грн. 56 коп., пов'язані із проведенням авто технічної експертизи № 96 від 26.08.2015 року.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

15.05.2015 року, приблизно о 19.30 годині ОСОБА_1, який не отримував посвідчення водія, разом з пасажиром ОСОБА_5 приїхали на мотоциклі марки «Дніпро МТ-9», реєстраційний номер НОМЕР_2 на вул. Поштову, с. Вовчоярівка, Попаснянського району, Луганської області, після чого ОСОБА_1 залишив мотоцикл біля огорожі магазину «Радуга». Приблизно, о 20.00 год. ОСОБА_1 вжив спиртні напої, та о 20.20 годині, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, без мотошолому сів за кермо мотоцикла «Дніпро МТ -9» р/н НОМЕР_2, пасажир ОСОБА_5 також без мотошолому сіла на сидіння за ним, після чого ОСОБА_1 запустив двигун, та порушуючи вимоги ч. 2.1 (а,г) Правил дорожнього руху, згідно якого, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії…; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; п. 2.3 (г) Правил дорожнього руху згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний : під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів, п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння ….., п. 10.1 Правил дорожнього руху, згідно якого «Перед початком руху, перестроювання та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам», побачивши пішохода - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, не переконався у безпечності маневру, різко розпочав рух, одночасно виконуючи маневр розвороту ліворуч, при цьому скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка стояла біля огорожі магазину «Радуга». З отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 буда госпіталізована до лікарні.

Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток середньої треті правої голені зі зміщенням, які згідно висновку судово - медичного експерта по судово - медичній експертизі № 159 від 12.08.2015 року відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я більш ніж три тижні.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом - мотоциклом марки «Дніпро МТ- 9» реєстраційний номер НОМЕР_2, порушив вимоги п. п. 2.1 (а, г) 2.3 (г), 2.9 (а), 10.1 Правил дорожнього руху, при цьому згідно висновку експерта по судовій авто технічній експертизі: в даній дорожній ситуації водію мотоцикла «Дніпро МТ - 9» перед початком руху слід було керуватися технічними вимогами пункту 10.1 Правил дорожнього руху. При вказаних обставинах ДТП водій мотоциклу «Дніпро МТ - 9» мав технічну можливість запобігти ДТП діючи відповідно до вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху, а саме перед початком руху переконавшись, що це буде безпечним для інших учасників руху, а саме для пішохода. З технічної точки зору, дії водія мотоцикла «Дніпро МТ - 9» невідповідні технічним вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху, знаходилися в причинному зв'язку із створенням аварійної ситуації і настанням ДТП.

На зазначений вирок суду подано апеляційну скаргу першим заступником прокурора Луганської області Мичкою В.І., в якій він ставить питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого через м'якість.

Просить ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді 2 років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 71,72,81 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Попаснянського районного суду від 23.11.2011 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В іншій частині просить вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається, що в порушення вимог ч.4 ст.71 КК України, а також п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком. Відповідно до п.26 зазначеної Постанови ПВСУ не відбутою частиною покарання за попереднім вироком належить вважати, зокрема, й частину покарання, від відбуття якого особу звільнено умовно - достроково.

Прокурор посилається, що суд призначаючи покарання, не врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та особу обвинуваченого, який скоїв правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, заподіявши тілесних ушкоджень середньої тяжкості неповнолітній потерпілій ОСОБА_4, в період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення.

Захисник-адвокат Бондаренко В.В. подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора. Просить залишити її без задоволення, відповідно до ч.2 ст.404 КПК України вийти за межі апеляційних вимог, покращити становище обвинуваченого ОСОБА_1, призначити йому покарання у вигляді штрафу , врахувати, що обвинувачений проживає єдиною сім'єю з ОСОБА_5, виховують двох дітей від першого шлюбу ОСОБА_5, кримінальне правопорушення вчинено з необережності, свою вину ОСОБА_1 визнав в повному обсязі та щиросердно розкаявся, добровільно виплатив потерпілій матеріальну шкоду. В зв'язку із чим, вважає, що йому призначено несправедливе покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу , просить її задовольнити, вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким остаточно призначити обвинуваченому покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, в іншій частині вирок суду залишити без змін, обвинуваченого та його захисника-адвоката Бондаренко Ю.Ю., які просять вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, провівши судові дебати та заслухавши обвинуваченого в останньому слові, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України перегляд судового рішення суду проводиться в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Сторонами, в тому числі в апеляційній скарзі прокурора, не оскаржуються фактичні обставини справи, винуватість ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

Вина обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у вироку, повністю доказана сукупністю зібраних по кримінальному провадженню доказів, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті / санкції частини статті / Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступіть тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання , необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або часткового приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Зазначені вимоги також продубльовані в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» . Окрім того, в п.26 ППВСУ роз'яснюється, що не відбутою частиною покарання за попереднім вироком вважається частина покарання, від відбування якого особу звільнено умовно - достроково.

Однак, вказана вимога судом першої інстанції не виконана.

Згідно із п.4 ч.1 ст.409 КК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 вимогам ч.ч.1,4 ст.71 КК України , що є підставою для скасування вироку суду та ухвалення нового вироку.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення , яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про обвинуваченого, який неодноразово судимий, судимості не погашені та не зняті у встановленому Законом порядку, постановою Краснолучського міського суду Луганської області від 03.03.2014 року звільненого умовно-достроково 11.03.2014 року на не відбуту частину покарання у вигляді 1 ріку 4 місяців 14 днів позбавлення волі, призначеного йому вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 23.11.2011 року , який скоїв нове правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України в період умовно-дострокового звільнення, не працює, не одружений, задовільно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшує покарання - його щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину та обставини, що обтяжує покарання - вчинення правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до вимог ст.ст.66,67 КК України

Доводи захисника - адвоката Бондаренко В.В., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, що на утриманні останнього перебувають двоє неповнолітніх дітей його співмешканки ОСОБА_5 від першого шлюбу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається із матеріалів провадження, обвинувачений офіційно не працює, тобто не має постійного доходу, а тому, ні співмешканка, ні її діти від першого шлюбу не можуть бути на утриманні у обвинуваченого, як і не може бути йому призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави, так як штраф призначається із урахуванням майнового стану винного.

Колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України покарання у вигляді 1 / одного / року 6 місяців обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами що ,відповідно до п.1 ч.1 ст.72 КК України відповідає 9 місяцям позбавлення волі, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 23.11.2011 року у вигляді 8 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді 1 року 5 місяців позбавлення волі, в іншій частині вирок суду належить залишити без змін, що на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень .

Разом із тим, строк відбування покарання належить обчислювати з моменту затримання та взяття під варту обвинуваченого з 11.11.2015 року, згідно п.5 ч.1 ст.72 КК України, виходячи із співвідношення, що одному дню перебування в СІЗО відповідають два дві позбавлення волі.

За таких обставин апеляційну скаргу прокурора належить задовільнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,405, п.3 ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.409, 417, п.1 ч.1 ст.413 , п.2 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І. задовольнити частково.

Вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 11 листопада 2015 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, призначити ОСОБА_1 , обвинуваченому за ч.1 ст.286 КК України покарання у вигляді 1 / одного / року 6 місяців обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що ,відповідно до п.1 ч.1 ст.72 КК України відповідає 9 місяцям позбавлення волі.

За сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 23.11.2011 року у вигляді 8 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді 1 року 5 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з 11.11.2015 року, тобто з моменту затримання та взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_1 .

В строк відбування покарання зарахувати перебування обвинуваченого ОСОБА_1 в СІЗО, тобто з 11.11.2015 року по 03.02.2015 року, по день ухвалення вироку апеляційним судом, згідно п.5 ч.1 ст.72 КК України, виходячи із співвідношення, що одному дню перебування в СІЗО відповідають два дві позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

На вирок можуть бути подані касаційні скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

С У Д Д І :

Курліщук Н.Є. Савич Ю.М. Тополюк Є.В.

_____ ____ _____

/ п і д п и с / / п і д п и с / / п і д п и с /