Рішення № 55400908, 01.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.2016 Справа № 905/3255/15 Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтком"

до

про

Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта "Білозерська”

стягнення 33257,84 грн

за участю представників:

від позивача

не з'явився;

від відповідача

не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтком” про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта Білозерська” заборгованості на загальну суму 33257,84 грн. у тому числі основний борг розмірі 29777,10 грн, пеня у розмірі 2537,71 грн., 3% річних у розмірі 301,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №ШБЗ-2014/476-КП від 31.12.2014 щодо здійснення повної оплати вартості товару поставленого за видатковими накладними №24 від 23.02.2015 та №56 від 27.05.2015.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №ШБЗ-2014/476-КП від 31.12.2014; специфікацій до договору від 10.02.2015 та від 13.05.2015; видаткових накладних №24 від 23.02.2015 та №56 від 27.05.2015;довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей №094 від 20.02.2015 та №336 від 27.05.2015; розрахунку суми заборгованості; банківської виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтком"; декларації про прийняття вантажу№2114003046; рахунку на оплату по замовленню №77 від 27.05.2015; податкової накладної від 27.05.2015.

Позивачем, через канцелярію суду, подана заява про уточнення позовних вимог Відповідно до змісту останньої вбачається, що в результаті помилки при складення позовної заяви, позивачем помилково не вказано у прохальній частині позовної заяви вимоги про стягнення інфляційних втрат, хоча останні входять до складу ціни позову та позивачем поданий відповідний розрахунок. Отже, позивач просить стягнути також з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 641,95грн.

З розрахунку суми позову вбачається, що позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 641,95грн. включена до ціни позову, проте помилково в прохальній частині позовної заяви не зазначена.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України судом приймається заява позивача про уточнення позовних вимог. За таких обставин, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта Білозерська” заборгованості на загальну суму 33257,84 грн. у тому числі основний борг розмірі 29777,10 грн, пеня у розмірі 2537,71 грн., 3% річних у розмірі 301,08 грн. та інфляційні втрати у розмірі 641,95грн.

Відповідач явку своїх представників 01.02.2016 не забезпечив, вимог суду не виконав, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Білозерська" в розписці про оголошення перерви , якаміститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

31.12.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю “Шахта "Білозерська” (покупець, відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтком” (постачальник, позивач) підписаний договір поставки №№ШБЗ-2014/476-КП(далі-договір).

За умовами вказаного договору постачальник зобов’язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі – продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід’ємними частинами даного договору(п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, у відповідності з умовами останнього.

Відповідно до п.4.1 договору поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, якості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгодженні сторонами в специфікаціях до даного договору. Умови поставки продукції-DDP відповідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов та обмовок, наявних у договорі та/або специфікаціях до нього(п.4.2. договору).

Згідно п.4.3. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну,відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості, дозвіл Держмістпромнагляду, інструкцію з експлуатації, технічну документацію.

Відповідно до п.4.7 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, вказана в залізничній накладній, яка свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію.

Згідно з п.4.8 договору обов'язки постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Обов'язки покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Відповідно до п.5.1 загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємними частинами вищезазначеного договору.Проте не перевищувати 999000,00грн.

Ціна на поставлену продукцію встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору(п.5.2.договору). При надходженні грошових коштів, які поступають в рахунок на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони узгоджують, що у будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати поставляємої постачальником продукції(п.5.3. договору).

Згідно з п.5.4 договору розрахунки за поставлену продукцію постачальником здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальником протягом 5 робочих днів с 60 календарного дня с дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем строку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору, якщо інший строк відстрочки не обумовлений у відповідній специфікації.

31.12.2014 між сторонами підписано протокол розбіжностей до договору.

Згідно п.4.2 договору у випадках, коли сторонами в специфікаціях узгоджуються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

10.02.2015 та13.05.2015 між сторонами підписано Специфікації до Договору, якими визначено асортимент, кількість, ціну, умови поставки товару, строки поставки регулюються положеннями договору. Відповідно до останніх розрахунок за поставлену продукції здійснюються покупцем протягом 5(п'яти) робочих днів, починаючи з 90 календарного дня від дати поставки відповідної продукції.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 45510,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №24 від 23.02.2015 на суму 20977,20грн. та №56 від 27.05.2015 на суму 24532,80грн.

Відповідач вищезазначений товар отримав, про що свідчить підпис представника останнього за довіреностями №094 від 20.02.2015 та №336 від 27.05.2015.

Відповідач не надав жодних заперечень щодо не отримання товару або не отримання будь-якого супроводжуючого документу від позивача.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеній накладній, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними не здійснив. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження перерахування коштів за поставлену продкуцію позивачу.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочини за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом враховані положення п.4.7 договору про дату поставки, а саме датою поставкивважається дата вказана представником покупця на видатковій накладній. Дослідивши видаткові накладні №24 від 23.02.2015 та №56 від 27.05.2015, судом відмічається про відсутність будь –яких дат проставлених представником відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають видаткові накладні, яка засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

На видаткових накладних №24та №56 проставлені дати їх складання 23.02.2015 та 27.05.2015. Інших відміток з боку сторін, не міститься.

Відповідно до матеріалів справи поставка товару здійснювалась перевізником «Нова пошта» та «Ін Тайм».

Відповідачем отримано товар за вказаними накладній та підписано останні без будь-яких зауважень та заперечень, а тому суд приходить до висновку, що відповідач погодився із зазначеними на видаткових накладних датами, та датами поставки є дати складання видаткових накладних, тобто 23.02.2015 та 27.05.2015. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар виходячи з дати поставки, яка співпадає з датою складення видаткової накладної. Інших дат сторонами не визначено та судом не встановлено. За таких обставин, датою оплати продукції за видатковою накладною №24 від 29.05.2015 є 29.05.2015, а за видатковою накладною №56 від 27.05.2015- 01.09.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, а саме 31.07.2015 на суму 15732,90грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтком", яка наявна в матеріалах справи.

За таких обставин,Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта"Білозерська" свої зобов'язання не виконало, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача 29777,10 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування позивачу коштів у розмірі 29777,10грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 29777,10грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач, на підставі п.6.8 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2537,71 грн.

Згідно з п.6.8 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно сплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником забов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового забов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини забов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли забов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його арифметично не вірним, оскільки станом на момент вирішення справи судом, заборгованість відповідача становить 29777,10 грн. від якої і нараховується пеня не більше 5%, тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 1488,86 грн..

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 30.05.2015 по 13.11.2015 за прострочену зоборгованість по видатковій накладній №24 від 23.02.2015 та з 02.09.2015 по 13.11.2015 по видатковій накладній №56 від 27.05.2015 у розмірі 301,08грн. Інфляційні втрати за період з серпня 2015 по вересень 2015 по видатковій накладній №24 від 23.02.2015 та за вересень 2015 по видатковій накладній №56 від 27.05.2015 у розмірі 641,95грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає його арифметично вірним. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення суми 3% річних у розмірі 301,08грн. та інфляційних втрат у розмірі 641,95грн. таким що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта "Білозерська”(85013, Донецька обл., м. Добропілля, м.Білозерське, вул. Строїтельна,17, код ЄДРПОУ 36028628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтком" (61070, Харківська область, м.Харків, вул.Академіка Проскури, б.1, офіс 117, код ЄДРПОУ 38278627) суму основного боргу у розмірі 29777(двадцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім)грн. 10коп.; суму пені у розмірі 1488(одна тисяча чотириста вісімдесят вісім)грн. 86коп.; суму втрат від інфляції у розмірі 641(шістсот сорок одна)грн. 95коп.; суму 3% річних у розмірі 301(триста одна)грн. 08коп.; суму судового збору у розмірі 1179(одна тисяча сто сімдесят дев'ять)грн. 59коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 03.02.2016.