Рішення № 55400413, 28.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.16р. Справа № 904/10629/15

За позовом комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6", м. Дніпропетровськ

до комунального закладу "Обласний шкірно-венерологічний диспансер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3205,89 грн. заборгованості за використані комунальні послуги

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.07.2015 року, адвокат

ОСОБА_2, довіреність № б/н від 25.09.2015 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з комунального закладу "Обласний шкірно-венерологічний диспансер" 3 205,89 грн. заборгованості за використані комунальні послуги, 2 000,00 грн. витрати на правову допомогу, 1 827,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 529-ДКП/12 від 13.12.2012 року оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста між сторонами укладено договір №529/1 від 13.12.2012 року на відшкодування витрат комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю на 2012 рік, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Караваєва, 68, на другому поверсі будівлі, загальною площею 11,3 кв.м. За період з 2012 року по 2013 рік відповідач не перерахував плату за послуги теплопостачання, водопостачання та електропостачання, а саме:

- 2 723,70 грн. заборгованість за послуги теплопостачання у 2012 році;

- 209,07 грн. - заборгованість за послуги водопостачання у 2012 році;

- 63,64 грн. - заборгованість за послуги електропостачання у 2012 році;

- 207,60 грн. - заборгованість за послуги водопостачання у 2013 році;

- 1,88 грн. - заборгованість за послуги електропостачання у 2013 році.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відзив на позов комунальний заклад "Обласний шкірно-венерологічний диспансер" суду не надало. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судове засідання 28.01.2016 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 29.12.2015 року (а.с. 58 том 1).

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2015 року з призначенням її до розгляду на 29.12.2015 року, після чого оголошувалась перерва до 28.01.2016 року.

У судовому засіданні 28.01.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.12.2012 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (далі - Орендодавець) та комунальним закладом "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 17" Дніпропетровської обласної ради", правонаступником якого є комунальний заклад "Обласний шкірно-венерологічний диспансер" (далі - Орендар) укладено договір № 529-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (далі - Договір оренди).

Згідно п. 1.1 Договору оренди з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 року №41/11 із змінами та доповненнями передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди) загальною площею 11,3 кв.м. розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Караваєва, 68, на другому поверсі будівлі, балансова вартість приміщення станом на 01.03.2012 року становить 4 499,66 грн., без ПДВ, що перебуває на балансі комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6", для використання під розміщення кабінетів Орендаря.

Відповідно до п.2.2 Договору оренди Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди. Передача об'єкта оренди в оренду здійснюється на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем (п.2.3 Договору оренди).

На виконання умов Договору оренди Орендодавець передав Орендарю нежитлове приміщення загальною площею 11,3 кв.м. розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Караваєва, 68, що підтверджується Актом приймання-передачі від 13.12.2012 року (а.с. 25 том 1).

13.12.2012 року між комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6" (далі - Балансоутримувач) та комунальним закладом "Обласний шкірно-венерологічний диспансер" (далі - Орендар) укладено договір № 529/1 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір на відшкодування витрат).

Згідно п.1.1 Договору на відшкодування витрат у відповідності з договором № 529-ДКП/12 від 13.12.2012 року орендар використовує приміщення, що знаходиться на балансі комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6", та відшкодовує комунальні послуги, експлуатаційні витрати. Орендар дотримується вимог, встановлених правилами користування комунальними послугами (п.1.2 договору на відшкодування витрат).

Загальна сума договору складає 3 143,93 грн., в т.ч. КЕКВ 2271: "Оплата теплопостачання" 2 992,82 грн.; КЕКВ 2272: "Оплата водопостачання та водовідведення" 71,14 грн.; КЕКВ 2273: "Оплата електроенергії" 79,97 грн. (п.1.3 договору на відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.2 договору на відшкодування витрат Балансоутримувач зобов'язався своєчасно надавати рахунки Орендареві за одержані комунальні послуги тарозрахунок розміру щомісячного відшкодування виконувати згідно технічних розрахунків, та за діючими тарифами, сума розрахунків може змінюватись при зміні діючих комунальних тарифів.

Орендар зобов'язався укласти договори з комунальними підприємства міста на оплату комунальних послуг (електроенергія, тепло, водопостачання, вивіз сміття, дезінфекція і дератизація, ліфт), у місячний термін після укладання договору оренди. у разі неможливості укласти договори, відшкодовувати витрати за спожиті комунальні послуги згідно розрахунків не пізніше 10 числа наступного місяця (п.2.2 договору на відшкодування витрат).

Згідно з п.2.3 договору на відшкодування витрат Орендар зобов'язується щомісячно своєчасно у повному обсязі відшкодовувати експлуатаційні витрати (у відповідності до фактичних витрат установи на утримання будівель закладу) не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до п.3.1 договору на відшкодування витрат цей договір діє з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, або до повного його виконання. На підставі ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України сторони домовились, що термін дії цього договору починається з 01.01.2013 року (п.3.2 договору на відшкодування витрат).

У відповідності до аналізу заборгованості за спожиті енергоносії заборгованості відповідача на 01.01.2015 року становить:

- 2 723,70 грн. заборгованість за послуги теплопостачання у 2012 році;

- 209,07 грн. - заборгованість за послуги водопостачання у 2012 році;

- 63,64 грн. - заборгованість за послуги електропостачання у 2012 році;

- 207,60 грн. - заборгованість за послуги водопостачання у 2013 році;

- 1,88 грн. - заборгованість за послуги електропостачання у 2013 році.

Відповідач заборгованість за спожиті енергоносії не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 3 205,89 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору відповідачем не заперечується факт отримання послуг та не надано доказів їх оплати на суму 3 205,89 грн., а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 218 гривень, з 1 вересня - 1 378 гривень, у погодинному розмірі: з 1 січня - 7,29 гривні, з 1 вересня - 8,29 гривні.

З урахуванням ціни позову з майновими вимогами у сумі 3 205,89 грн. судовий збір повинен складати 1 218,00 грн. Сума сплаченого позивачем судового збору складає 1 827,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 20.05.2015 року (а.с. 8 том 1).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 609,00 грн. (1 827,00 1 218,00 = 609,00).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Станом на час розгляду справи позивач з клопотанням про повернення судового зборку не звертався.

Згідно з частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 218,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання юридичної допомоги № 8 від 19.10.2015 року (а.с. 44 том 1), акт приймання-здачі виконаних послуг від 19.10.2015 року (а.с. 45 том 1), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0958 від 12.10.2000 року (а.с. 46 том 1) та квитанцію від 19.10.2015 року згідно якої здійснено оплату за надання юридичної допомоги у сумі 2 000 грн. (а. с. 46 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013року).

Враховуючи наведене, наявні в матеріалах справи докази понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 2 000,00 грн., господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, підлягає задоволенню повністю, а саме у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального закладу "Обласний шкірно-венерологічний диспансер" (49074, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, будинок 9-А, ідентифікаційний код 01985417) на користь комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31, ідентифікаційний код 37899736) основний борг у розмірі 3 205,89 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2016 року.

Суддя ОСОБА_3