Ухвала суду № 55400086, 01.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 лютого 2016 року Справа № 910/12806/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги заступника Генерального прокурора Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.10.2015у справі№910/12806/15за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України, Міністерства культури України та ДП "Об'єднання по торгівлі та постачанню" до1.РВ Фонду державного майна України по м.Києву; 2.ТОВ "Провідна видавнича група"(треті особи про- Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", Інститут модернізації змісту освіти, Інститут освітньої аналітики) визнання недійсними наказів від 07.10.2011 та від 17.11.2011, договору оренди від 22.11.2011 та зобов'язання повернути нежитлові приміщенняВ С Т А Н О В И В :

Подана повторно касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХП1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.

Як встановлено п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Разом з тим, з 01.09.2015р. заявник не входить до передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, а тому повинен сплачувати його на загальних засадах.

Таким чином, за змістом пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг у справах, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015р., розраховується виходячи з суми судового збору, підлягаючого до сплати при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015р.), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати, розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015р. за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору (абзац 2 п.5 Інформаційного листа ВГСУ від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VІІІ)).

Наведеним спростовуються безпідставні твердження заступника Генерального прокурора України (далі - прокуратури) про відсутність його обов'язку сплачувати судовий збір з причин існування нульової базової ставки збору на час подання позову в травні 2015 року, які (твердження) ґрунтуються на вибірковому довільному тлумаченні змісту Закону України "Про судовий збір".

Як вбачається з поданої повторно касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, відстрочка (розстрочка) сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком господарського суду.

Клопотання прокуратури про звільнення від сплати судового збору обґрунтовано посиланням на те, що після позбавлення органів прокуратури пільг на сплату судового збору відповідні зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" щодо видатків на сплату судового збору не внесені та фінансування прокуратури на зазначені цілі наразі відсутнє.

Однак, колегія зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на звільнення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме вкрай скрутного фінансового становища заявника, його банкрутства, реальної загрози банкрутства тощо, наявності яких зі змісту поданої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається і всупереч приписам ст.33 ГПК України не доведено заявником.

При цьому, пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законом України від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015р., прокуратура та органи державної влади виключено з передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, звільнених від сплати судового збору, а тому повинні сплачувати його на загальних засадах.

Як роз'яснено в абзаці 3 п.3.1 постанов Пленуму від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, як прокуратура та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг державним органам та бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення від сплати судового збору (в даному випадку заявник по суті просить звільнити його від сплати значної для держбюджету суми - 92080,80грн.) призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України при застосуванні ст.8 Закону України "Про судовий збір" (ухвали ВСУ від 13.11.2015 у справі №910/3551/15-г від 17.11.2015 у справі №923/1899/14, від 04.01.2016 у справі №910/23985/14, від 06.01.2016 у справі №911/541/15 та від 06.01.2016 у справі №910/24069/14).

З огляду на вищевикладене, касаційна інстанція не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору, а тому касаційна скарга підлягає поверненню без розгляду.

Разом з тим, стосовно заявленого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Як вбачається зі змісту клопотання, на підтвердження поважності причин пропуску 20-денного процесуального строку заявник посилається на початкове звернення з касаційною скаргою в межах строку та подальше її повернення ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2015 на підставі п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України у зв'язку з несплатою судового збору та відхиленням клопотання про відстрочення його сплати.

Виходячи зі змісту ст.ст.52,110 ГПК України недотримання порядку подання касаційної скарги, строку її подання, неподання доказів підписання скарги уповноваженою особою, ненадіслання копії скарги сторонам по справі, незазначення суті порушення або неправильного застосування норма матеріального чи процесуального права, так само як і неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі у цей обмежений процесуальним законом часовий період не зупиняють перебігу вказаного строку. В зв'язку з цим, скарга вважається фактично поданою лише за умов її належного оформлення, тобто в будь-який можливий момент після усунення недоліків, передбачених п.п.1-6 ч.1 ст.1113 ГПК України.

Відтак, наявна реалізація заявником права на повторне звернення з касаційною скаргою, передбаченого ч.3 ст.1113 ГПК України, не тягне автоматичного визнання причин пропуску процесуального строку поважними та його відновлення.

При цьому колегія вважає, що, з урахуванням п.2 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.42 ГПК України та ст.5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015р.), само по собі очікування появи чи надходження на рахунок скаржника суми грошових коштів, необхідної для сплати судового збору, не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.

До того ж, чинне законодавство не забороняє сплату судового збору за заявника будь-якою іншою юридичною чи фізичною особою.

За таких обставин, колегія не приймає до уваги наведене у клопотанні обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку виключно правом на повторне звернення зі скаргою, оскільки пропуск строку стався не з поважних причин в розумінні ст.53 ГПК України, а передусім внаслідок попереднього порушення заявником норм процесуального закону, дотримання яких є обов'язковим для всіх учасників господарського процесу і залежить виключно від добросовісності скаржника. Підтвердженням цього є ухвала Вищого господарського суду України від 02.12.2015, якою первісну касаційну скаргу було правомірно повернуто без розгляду у зв'язку з допущеним заявником порушенням норм процесуального закону.

Відповідно до ч.2 ст.110 ГПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин, клопотання про відновлення пропущеного строку підлягає відхиленню, а подана касаційна скарга - поверненню заявнику у зв'язку з відсутністю підстав для поновлення строку.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.53,86 та п.п.4,5 ч.1 ст.1113 ГПК України, Вищий господарський суд

УХВАЛИВ:

Клопотання про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.

Відхилити клопотання про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі №910/12806/15.

Касаційну скаргу повернути скаржнику, а справу №910/12806/15 - до господарського суду м.Києва.

Судді:В.Овечкін Ж.Корнілова Є.Чернов