Постанова № 55400064, 02.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 910/13397/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Прокопанич Г.К. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015

зі справи № 910/13397/15

за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Київ,

до фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство), м. Київ,

про стягнення штрафу у розмірі 68 000 грн. та пені у розмірі 68 000 грн., зобов'язання вчинити дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

Відділення - Портянко О.В. -предст. (дов. від 04.01.2016)

Товариства - Случак О.О. предст. (дов. від 23.04.2013)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зобов'язання Товариства вчинити дії на виконання рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2013 № 14/01-П у справі № 19-01/02.13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/13397/15 (суддя Гумега О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (судді Хрипун О.О. - головуючий, Станік С.Р., Власов Ю.Л.), позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано, що Товариство протягом періоду з 01.06.2011 до 21.02.2013 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг в межах будинків, які знаходяться на балансі (обслуговуванні) Товариства на території міста Києва, з часткою 100 %, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

визнано дії Товариства, які полягають в укладенні з мешканцями будинку № 26 по пр. К. Комарова договорів про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, редакція яких не відповідає типовим договорам, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та від 21.07.2005 № 630, "Про затвердження Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг в межах будинків, які знаходяться на балансі Товариства на території міста Києва, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;

зобов'язано Товариство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом приведення договорів про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у відповідність до Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення";

за вказане порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.;

- копію рішення отримано Товариством 08.04.2013, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2013 зі справи № 910/11383/13 за позовом Товариства до Відділення про визнання недійсним Рішення АМК, яке (рішення суду) набрало законної сили та встановлені обставини у якому мають преюдиціальне значення для даної справи;

- Товариство оскаржило Рішення АМК до господарського суду міста Києва у межах двомісячного строку з дня його одержання;

- ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2013 порушено провадження у справі № 910/11383/13 за позовом Товариства до Відділення про визнання недійсним Рішення АМК;

- рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2013 у справі № 910/11383/13 у задоволенні позову відмовлено;

- ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 910/11383/13 прийнято апеляційну скаргу Товариства до провадження;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 у справі № 910/11383/13 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін;

- ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2014 у справі № 910/11383/13 прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 зі справи № 910/11383/13;

- постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін;

- Рішення АМК Товариством у добровільному порядку не виконано;

- за невиконання Рішення АМК щодо сплати штрафу Відділенням нараховано до стягнення 68 000,00 грн. пені за періоди: з 19.08.2013 по 14.10.2013; з 16.01.2014 по 03.04.2014; з 23.04.2014 по 21.05.2015.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства штрафу, пені та зобов'язання Товариства до вчинення дій внаслідок невиконання Рішення АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір (аналогічна правова позиція викладена у пункті 20.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

У розгляді справ зі спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і статтею 281 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", з урахуванням того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за відповідне порушення, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строки, визначені статтею 250 ГК України, до відповідних правовідносин не застосовуються (пункт 5 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ).

Згідно з частиною першою статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу (пункт 22 означеної постанови Пленуму ВГСУ).

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

З огляду на те, що Рішення АМК є чинним, проте Товариством у добровільному порядку не виконано, місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 зі справи № 910/13397/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич

Суддя В. Студенець