Постанова № 55399955, 01.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2016 року № 826/23194/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Нагорянського С.І., суддів Аблова Є.В., Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа:Міністерства оборони України, Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича Генеральна прокуратура Українипроскасування пунктів наказів

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича, третя особа: Генеральна прокуратура України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 1 резолютивної частини наказу Міністра оборони України №180КП від 02.09.15 р. щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з тим, що назване рішення суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України;

- визнати протиправним та скасувати п. 6 пар. 3 наказу Міністра оборони України по особливому складу № 696 від 15.09.15 р. про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за службовою невідповідністю, який є похідним від вищезазначеного;

- зобов'язання поновити ОСОБА_1 на військовій службі з 15.09.15 р. (в редакції згідно заяви від 29.10.15 р.).

В судовому засіданні 02.12.15 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 28.04.15 р. ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідні посади (наказ Міністерства оборони України (по особовому складу) від 28.04.15 р. №287).

З 28.04.15 р. по 09.07.15 р. позивач проходив військову службу на посаді старшого слідчого військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України.

Відповідно до розпорядження військового прокурора Західного регіону України від 01.07.15 р. №130 було призначено службове розслідування (перевірка) за фактом порушення ОСОБА_1 вимог положень Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують його як працівника прокуратури та шкодять авторитету прокуратури.

На підставі висновків службового розслідування (перевірки) військовим прокурором Західного регіону України наказом від 09.07.15 р. №454 "Про звільнення з посади" (зі змінами) на підставі п. 2,6 ч. 2 ст. 46-2, ч. 3 ст. 48 Закону України "Про прокуратуру" за порушення вимог Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки та поведінки працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, позивача звільнено із займаної посади та відповідно до наказу Військового прокурора Західного регіону України від 09.07.15 р. № 455к зараховано у розпорядження військового прокурора Західного регіону України.

Відповідно до клопотань заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора Західного регіону України (від 30.07.15 р. № 10/5-998 вих.-15) Міністром оборони України прийнято рішення та видано наказ від 02.09.15 р. №180КП "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно якого за порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на позивача накладено стягнення "звільнення з військової служби за службовою невідповідністю".

Відповідно до п. 12.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.09 р. №170, Міністром оборони України було видано наказ від 15.09.15 р. № 696, яким звільнено позивача в запас за п. "е" ч. 6 з урахуванням ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через службову невідповідність.

Позивач вважає накази Міністра оборони України №180КП від 02.09.15 р. та від 15.09.15 р. №696 протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.

Позивач посилається на ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тоді як позивача двічі притягнено до відповідальності за одне й те саме правопорушення наказом військового прокурора Західного регіону України від 09.07.15 р. №454 "Про звільнення з посади" та наказом Міністра оборони України від 02.09.15 р. №180КП "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

При цьому, при прийнятті оскаржуваного наказу Міністра оборони України не наведено мотивів звільнення позивача з військової служби саме за службовою невідповідністю, не враховано ставлення позивача до вчиненого правопорушення, у вчиненні якого позивач розкаюється; позивач має на утриманні трирічну дитину; має бажання в подальшому проходити військову службу у ЗСУ, в тому числі, і в зоні проведення АТО.

Крім того, згідно ст. 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше, ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

Службове розслідування було завершено 09.07.15 р., а позивача притягнуто до відповідальності 02.09.15 р.

Відповідач Міністерство оборони України проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на звільнення позивача з військової служби згідно вимог законодавства.

Генеральна прокуратура України - проти задоволення позовних вимог заперечила.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, з ОСОБА_1 в порядку ст. 20 Закону укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років та прийнято його на військову службу за контрактом (наказ Міністра оборони України від 28.04.15 р. №287).

Згідно ст. 46-1 Закону України "Про прокуратуру" (від 05.11.91 р. № 1789-XII) військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону, військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.

Судом встановлено, що на виконання вказаного положення Закону, а також п. 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.08 р. №1153/2008, вказаним наказом Міністра оборони України від 28.04.15 р. №287 позивача відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

Таким чином, позивач, залишаючись на військовій службі та працюючи в органах прокуратури, підпорядковується вимогам актів законодавства, що регулюють проходження служби в обох з них.

Згідно матеріалів справи, під час роботи на посаді старшого слідчого військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України позивач допустив порушення вимог Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки та поведінки працівника прокуратури (висновок службового розслідування (перевірки) від 09.07.15 р.), у зв'язку з чим прокурором Західного регіону України наказом від 09.07.15 р. №454 "Про звільнення з посади" (зі змінами) на підставі п. 2,6 ч. 2 ст. 46-2, ч. 3 ст. 48 Закону України "Про прокуратуру" позивача звільнено з посади.

Відповідно до ст. 46-2 Закону України "Про прокуратуру" (від 05.11.91 р. № 1789-XII) прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Військовослужбовці військових прокуратур можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження.

Прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках: 2) порушення "Присяги працівника прокуратури" чи відмови від її прийняття; 6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України

Згідно ст. 48 Закону за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8, п. 5 ч. 1 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.91 р., дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Дисциплінарними стягненнями є: 5) звільнення.

Розглядаючи адміністративну справу, суд не досліджує відповідність законодавству проведеного щодо позивача службового розслідування та вказаного наказу від 09.07.15 р. №454 "Про звільнення з посади", оскільки позивач не заперечує вчинення ним правопорушення та вказаний наказ не оскаржує.

Згідно п. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 р. № 551-XIV, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Відповідно до п. 228 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється в разі: застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно п. 238 Положення наказ про застосування до військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про його звільнення.

В силу п. 245 Положення звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ і організацій, здійснюється посадовими особами, зазначеними в пункті 225 цього Положення за поданням керівників державних органів, установ і організацій, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.

Днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, установах і організаціях, до яких вони були відряджені.

Згідно вказаних положень законодавства, 30.07.15 р. військовий прокурор Західного регіону України листом за №1015-998вих-15 та 03.08.15 р. заступник Генерального прокурора України, Головний військовий прокурор листом за №10/5-693вих-15 звернулися до Міністра оборони України з клопотанням про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно ст. 68 Дисциплінарного статуту України.

Оскаржуваний наказ Міністра оборони України №180КП від 02.09.15 р. щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю прийнято саме за результатами розгляду вказаних клопотань.

При чому, окреме службове розслідування щодо позивача Міністерством оборони України не проводилося, оскільки з військової служби позивача звільнено за той самий проступок, що став підставою для його звільнення з органів прокуратури.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: е) через службову невідповідність.

Якщо наказом Міністра оборони України №180КП від 02.09.15 р. позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, то п. 6 пар. 3 наказу Міністра оборони України по особливому складу №696 від 15.09.15 р. вирішено питання про звільнення позивача з військової служби в запас у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Згідно п. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

Як було зазначено вище, згідно п. 245 Положення днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, установах і організаціях, до яких вони були відряджені.

В даному випадку позивача звільнено з посади наказом прокурора Західного регіону України наказом від 09.07.15 р. №454 "Про звільнення з посади" на підставі висновків службового розслідування (перевірки), затверджених в той же день 09.07.15 р., тому вимоги п. 87 Дисциплінарного статуту не порушено.

Щодо висновку позивача про притягнення його двічі до відповідальності за одне й те саме правопорушення суд зазначає наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про притягнення позивача двічі до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки звільнення з конкретної посади, яку обіймає особа (в даному випадку - старший слідчий військової прокуратури) та звільнення з військової служби (під час проходження якої позивач обіймав відповідну посаду) не можуть вважатися двома окремими випадками притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Звільнення з посади потягло за собою як наслідок звільнення з військової служби на передбачених законодавством підставах.

З врахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя С.І. Нагорянський

Судді Є.В. Аблов

Я.І. Добрянська