Постанова № 55395628, 25.01.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 січня 2016 р. № 820/6518/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

суддів Панченко О.В., Спірідонова М.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Торгсервіс" до Державної реєстраційної служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Реал банк", про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач вернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить суд:

- скасувати Рішення від 25.10.2014 року Державної реєстраційної служби України №17475961.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення субєкта владних повноважень прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, відповідачем проігноровано той факт, що на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. «А-5» загальною площею 238,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Дружби Народів, 228-Б за ПАТ «Реал Банк» було накладено заборону відчуження, накладену Приватним нотаріусом ОСОБА_3 19.11.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того, вказав, що вартість іпотечного майна, за якою було реалізоване майно значно перевищує розмір заборгованості.

Відповідач, Державна реєстраційна служба України, в судове засідання призначене на 25.01.2016 року свого представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень проти позову не подав, правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Представник третьої особи, ПАТ «Реал Банк», в письмових запереченнях та судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що а ні самим банком, а ні реєстраційною службою не було вчинено жодних порушень чинного законодавства, які б могли вплинути на правомірність прийнятого рішення Державної реєстраційної служби України № 17475961.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 19 листопада 2012 року між ПАТ «Реал Банк» та ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» було укладено договір про надання кредитної лінії № 1416/09-2-08, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти, а Позичальник в свою чергу зобов'язується сплатити процент за користування грошовими коштами та повернути їх в строк до 18 листопада 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язання Позичальника по кредитному договору, ПАТ «Реал Банк» згідно з Іпотечним договором, посвідченим 19.11.2012 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 за реєстровим номером № 2558, прийняв в іпотеку належні Позичальнику: нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. «А-5», загальною площею 238, 3 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, Харківська область, вул. Дружби Народів, 228-Б; нежитлову будівлю, майстерню хімзахисту в літ. «А-1» загальною площею 629, 9 кв.м., розташовану за адресою: с. Подвірки, Дергачівського району Харківської області, вул.Набережна.

03 березня 2014 року ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» було виписано платіжне доручення № 44 на суму 11000 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 1416/09-2-08.

Вказане платіжне доручення було повернуто на адресу підприємства позивача у зв'язку з тим, що в банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

15.08.2014 року ПАТ «Реал Банк» направив на адресу ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» вимогу № 14-04/3562 про сплату у повному обсязі заборгованості за договором про надання кредитної лінії.

Вказана вимога була отримана ТОВ «ТЗП» Торгсервіс» 12.09.2014 року, що підтверджується розпискою в повідомленні про вручення поштового відправлення.

29.10.2014 року ПАТ «Реал Банк» звернувся до Державної реєстраційної служби Харківського міською управління юстиції Харківської області з заявою про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. «А-5» загальною площею 238,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Дружби Народів, 228-Б за ПАТ «Реал Банк».

Суд вважає, що в даному випадку у Державної реєстраційної служби були наявні підстави для відмови у реєстрації права власності на вищевказані обєкти нерухомості, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:

- рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса;

- згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до статті 37 зазначеного Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З метою правильного застосування викладених норм законодавства та уникнення ситуації, коли іпотекодавець змушений у судовому порядку оскаржувати рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки та доводити, що основне зобовязання і умови іпотечного договору не були порушені, слід мати на увазі наступне.

Необхідно розрізняти між собою застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Застереження у іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобовязань боржником.

Окрім того, у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя можливо передбачити будь-які не заборонені Законом способи задоволення вимог за основним зобовязанням, у тому числі і такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, як перехід права власності на предмет іпотеки, тоді як у застереженні до іпотечного договору такий спосіб, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання застосований бути не може.

Таким чином, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлювальним документом буде або договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується із твердженням позивача про те, що іпотечним договором № 1417/09-2-08, не встановлено перехід права власності на предмет іпотеки, а лише визначено спосіб задоволення грошових вимог іпотекодержателя.

Вказаної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України про розгляді справи № 802/3623/13-а.

Крім того, як вбачається з вимоги банку від 15.08.2015 року, банк посилається на статтю 33 Закону України «Про іпотеку» та попереджує про наслідки, передбачені цією статтею, зокрема про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так само, як і в самому іпотечному договорі міститься посилання лише на статтю 33 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобовязання, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, попередивши позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки одним із способів, передбачених статтею 33 Закону України «Про іпотеку», банк скористався способом звернення стягнення іпотечного майна, передбаченого статтею 36 Закону України «Про іпотеку».

Застосовуючи такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як застереження в іпотечному договорі, банком не було виконано приписи ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у відповідності до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, такої оцінки на момент подання до реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, здійснено не було. Вказаний факт підтверджується внутрішнім описом документів по справі № 512412363101 (а.с.84).

Пунктом 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, залишок заборгованості за кредитом є значно меншим, ніж вартість іпотечного майна, за яку банком було його реалізовано.

При цьому, перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя позивачу не поверталось.

Крім того, отримавши вимогу банку від 15.08.2014 року 12.09.2014 року (що підтверджується копіює розписки, що міститься в матеріалах справи (а.с.95)), позивач направив листа 17.09.2014 року до банку, в якому не відмовлявся виконати зобовязання, а пропонував здійснити зарахування зустрічних вимог, та зарахувати в рахунок погашення заборгованості грошові кошти, що обліковуються на рахунках позивача.

Банком був отриманий вказаний лист, оскільки листом від 17.10.2014 року № 14-04/4497 банком була направлена відповідь на адресу, відмовивши в зарахуванні зустрічних вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, банк надав позивачу відповідь після сплину тридцяти денного строку, вказаного у вимозі від 15.08.2014 року та одночасно звернувся до Реєстраційної служби, чим позбавив позивача можливості виконати вимогу № 14-04/3562 про сплату у повному обсязі заборгованості за договором про надання кредитної лінії та попередити реєстрацію права власності на іпотечне майно за банком.

Отже, державним реєстратором під час проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки не було надано належної оцінки тому факту, що у вимозі про погашення заборгованості не були зазначені наслідки, передбачені ст. 36 Закону України «Про іпотеку» та той факт, що позивач не відмовлявся виконати вимогу, а лише запропонував один із варіантів вирішення спору.

Відповідно ч. 2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. «А-5» загальною площею 238,3 кв. м., що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Дружби Народів, 228-Б за ПАТ «Реал Банк» було накладено заборону відчуження, накладену Приватним нотаріусом ОСОБА_3 19.11.2012 року.

Відповідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

З огляду на вищезазначене, Рішення від 25.11.2014 року Державної реєстраційної служби України № 17475961 було прийнято без обґрунтованих законодавчих підстав.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, внаслідок невідповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з відсутністю законодавчо визначених підстав для відмови в проведенні реєстраційної дії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Торгсервіс" до Державної реєстраційної служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Реал банк", про визнання дій протиправними та скасування рішення задовольнити.

Скасувати Рішення від 25.10.2014 року Державної реєстраційної служби України №17475961.

Стягнути з Державної реєстраційної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Торгсервіс" (юридична адреса: вул. Набережна, буд. 6А, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, код ЄДРПОУ 23762557) витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 січня 2016 року.

Головуючий суддя Тітов О.М.

СуддіПанченко О.В.

ОСОБА_4