Постанова № 55395626, 22.01.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/6231/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі: представника відповідачаОСОБА_3розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 смт. Ярмолинці Хмельницької області до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Ярмолинецького відділення про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить стягнути з Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на його користь борг в загальній сумі 101323,56 грн., в тому числі борг із врахуванням індексу інфляції за 2013-2015 роки в розмірі 72876,09 грн., 3 % річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 3554,56 грн., збитки у вигляді недоотриманої фінансової вигоди в розмірі 24892,91 грн.

Свій позов позивач мотивує тим, що в 2012 році при сплаті податків утворилася переплата коштів з податку на додану вартість, розмір яких на даний час становить 40799,20 грн.

Починаючи з 28 грудня 2012 року позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути надміру сплачені суми сплаченого податку на додану вартість, або зарахувати їх в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, однак завжди отримував безпідставні відмови.

Згідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 року по справі № 822/481/14 у позивача відсутній борг по сплаті податків.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України відповідач має сплатити позивачу суму боргу з врахуванням інфляційних втрат за 2013-2015 роки в розмірі 72876,09 грн., 3 % річних з простроченої суми за період 1060 днів в розмірі 3554,56 грн., а також збитків у вигляді недоотриманої фінансової вигоди в розмірі 24892,91 грн.

Відповідні розрахунки додані до позову.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що в 2012 році при сплаті податків утворилася переплата коштів з податку на додану вартість, розмір яких на даний час становить 40799,20 грн.

Починаючи з 28 грудня 2012 року позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути надміру сплачені суми сплаченого податку на додану вартість, а бо зарахувати їх в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, однак завжди отримував безпідставні відмови.

Згідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 року по справі № 822/481/14 у позивача відсутній борг по сплаті податків.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України відповідач має сплатити позивачу суму боргу з врахуванням інфляційних втрат за 2013-2015 роки в розмірі 72876,09 грн., 3 % річних з простроченої суми за період 1060 днів в розмірі 3554,56 грн., а також збитків у вигляді недоотриманої фінансової вигоди в розмірі 24892,91 грн.

Відповідні розрахунки додані до позову.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що за даними карток особового рахунку у позивача рахується переплата з податку на додану вартість в сумі 40799,20 грн.

Повернення помилково та/або надміру сплачених коштів проводиться лише після повного погашення податкового боргу.

Згідно даних картки особового рахунку з податку на доходи фізичних осіб за позивачем рахується заборгованість в сумі 1489,31 грн.

Позивачу пропонувалося погасити вказаний борг за рахунок переплати з податку на додану вартість, але позивач не вжив заходів щодо погашення такого боргу.

Позивач просить стягнути на його користь суму боргу з врахуванням інфляційних втрат, 3 % річних, збитків у вигляді недоотриманої фінансової вигоди, при цьому посилається на норми ЦК України.

Відповідач не погоджується з такими вимогами оскільки між позивачем та відповідачем склались правовідносини які регулюються нормами Податкового кодексу України, а не Цивільного кодексу України.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобовязаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів-центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску його територіальні органи.

В судовому засіданні встановлено, що за даними карток особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як платника податків, рахується надміру сплачена сума грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 40799,20 грн.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Згідно пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Починаючи з грудня 2012 року позивач неодноразово звертався до контролюючого органу з відповідними письмовими заявами про повернення йому надміру сплаченої суми грошового зобов'язання, але відповідач в порушення вимог статті 43 Податкового кодексу України не здійснив будь-яких дій для того щоб повернути позивачу надміру сплачені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Станом на час розгляду справи в суді, надміру сплачена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість яка підлягає поверненню становить суму в розмірі 40799,20 грн.

Підставою для відмови у поверненні надміру сплаченої суми грошового зобов'язання, стала наявність на думку контролюючого органу податкового боргу за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2280,15 грн.

Разом з тим в судовому засіданні представник відповідача не надала жодних доказів наявності у позивача як платника податків будь-якого податкового боргу та визнала, що на даний час у позивача відсутній податковий борг по всіх податках і зборах які він зобовязаний сплачувати.

Із пояснень позивача судом встановлено, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 822/481/14 від 16 липня 2015 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі за позовом Городоцької обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Городоцької обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу відмовлено.

Таким чином станом на 16 липня 2015 року у позивача був відсутній податковий борг з будь-яких податків і зборів.

В звязку з відсутністю податкового боргу та наявністю надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 40799,20 грн., позивач 10.08.2015 року письмово звернувся до відповідача з проханням повернути вказану суму надміру сплачених грошових зобов'язань на відповідний рахунок у банку, на що отримав письмову відмову № 391 від 21.08.2015 року, яка мотивована наявністю несплаченого податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2280,15 грн.

Така відмова є протиправною, оскільки в судовому засіданні представником відповідача не надано жодних доказів наявності податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2280,15 грн., чи з будь-яких інших податків і зборів.

За змістом статті 43 Податкового кодексу України не вбачається стягнення надміру сплачених грошових зобов'язань з контролюючого органу, в звязку з чим суд вважає за необхідне зобовязати Городоцьку обєднану державну податкову інспекцію підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів позивачу та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Верховний суд України у своїй постанові від 24.11.2015 року по справі № 816/1229/14|21-3669а15 визначив таку правову позицію при вирішенні аналогічних спорів, а саме: вимога позивача про стягення надміру сплачених грошових зобов'язань з контролюючого органу, не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Згідно частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Що стосується стягнення з відповідача боргу із врахуванням індексу інфляції за 2013-2015 роки в розмірі 72876,09 грн., 3 % річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 3554,56 грн., збитків у вигляді недоотриманої фінансової вигоди в розмірі 24892,91 грн., то в цій частині позовних вимог необхідно відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 17.1.11 пункту 17.1 статті 43 Податкового кодексу України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Згідно пункту 21.3 статті 21 Податкового кодексу України шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Дослідження змісту Податкового кодексу України, дає суду підставу зробити висновок про те, що Податковим кодексом України не врегульовані питання про підстави та порядок відшкодування шкоди завданої неправомірними діями (бездіяльністю) контролюючих органів та їх посадових осіб, але законодавець звертає увагу на окремий закон який встановлює порядок відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб).

Загальні положення про відшкодування шкоди врегульовані главою 82 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Аналіз змісту вказаних норм ЦК України, дає суду підстави зробити висновок про те, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, підлягає відшкодуванню тільки в тому разі якщо вона носить майновий характер.

Позивач не надав в судовому засіданні жодних доказів того, що відмовою в поверненні надміру сплачених коштів з податку на додану вартість йому завдана будь-яка майнова шкода.

Посилання позивача на статтю 625 ЦК України як на правову підставу своїх позовних вимог є невірним, тому що вказана стаття регулює цивільні правовідносини зобовязального характеру між сторонами-боржником та кредитором за підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, так як позивач не подавав відповідної податкової декларації та не визначав суму податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд при вирішенні спору не вправі застосувати правила цієї статті Податкового кодексу України відносно нарахування пені на суму надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, так як позивач не подавав відповідної податкової декларації з податку на додану вартість із зазначенням суми податку до відшкодування, нарахованої за правилами статті 200 Податкового кодексу України.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами частково, тому його необхідно задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 11, 15, 16, 17, 21, 23, 41, 43, 102, 162, 200 ПК України, ст. ст. 625, 1166, 1174 ЦК України, ст.ст. 9, 11, 72, 86, 157, 159 163, 167, 244-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в звязку з не вчиненням дій щодо повернення надміру сплачених грошових зобовязань фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

Зобовязати Городоцьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області підготувати та подати до виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суми податку на додану вартість в розмірі 40799,20 грн., з відповідного бюджету.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1016,24 грн.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 27.01.2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2016 року

Суддя/підпис/ОСОБА_1"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1