Постанова № 55395540, 26.01.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 січня 2016 р. № 820/106/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітов О.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції, про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 714163 від 25.11.2003 року, що була винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Фрунзенського районного у м.Харкові управління юстиції (на цей час Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції), якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 та якою заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй випадково стало відомо про існування відносно неї постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №714163 від 25.11.2003 року, а саме: накладений арешт на кв. №24, вул. Олімпійська, б. 31, м. Харків, згідно виконавчого листа №2-6331, виданого 04.09.2003 р. Фрунзенським районним судом м Харкова, що підтверджується довідкою ПрАТ «Кївстар» від 07.12.2015 року. Дані дії відповідача призвели до того, що позивач не має можливості прийняти спадщинну за заповітом у своє володіння. Позивач зазначає, що рішення суду виконано та на даний момент незавершених виконавчих проваджень щодо неї не закінчено, арешт досі не знято. 15.12.2015 р. позивач звернулася до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції із заявою про зняття арешту з майна, однак відповідач листом від 15.12.2015 р. повідомив про те, що відповідно до документації організаційного забезпечення діяльності Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції та перевіркою єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень вищевказаний виконавчий документ на виконанні у відповідача не перебуває. У зв'язку з цим позивач просить скасувати постанову АА №714163 від 25.11.2003 року, та зняти арешт з майна.

Позивач в судове засідання не прибула, про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, але надала до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив справу розглядати за її відсутності за наявними доказами у справі.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за рішенням Фрунзенського районного суда м Харкова з позивача було стягнуто на користь ПрАТ «Кївстар» суму заборгованості за послуги звязку у розмірі 677,41 грн, у звязку з чим було видано виконавчий лист №2-6331, виданого 04.09.2003 р.

25.11.2003 року державним виконавцем Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції ОСОБА_2 було винесено постанову АА №714163 та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, а саме: на кв. №24, вул. Олімпійська, б. 31, м. Харків та заборона здійснювати відчудження будь-якого майна, яке належить позивачу.

ОСОБА_1 рішення суду виконано, сума заборгованості була сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління з листом про зняття арешту з усього майна, який накладений постановою від 25.11.2003 року АА №714163, однак у наданій відповіді від 11.11.2015 № 332/1-16 відповідач повідомив, що відповідно до документації організаційного забезпечення діяльності Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції та перевіркою єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень вищевказаний виконавчий документ на виконанні у відповідача не перебуває.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (надалі Закон).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606- XIV), заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно із ст. 52 Закону №606- XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності із ст. 57 Закону №606- XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими ч.2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтями 50, 60 Закону №606- XIV, згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ст.59 Закону № 606-XIV у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 1.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція) основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр).

Згідно п. 1.12.1 Інструкції відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Як вбачається з матеріалів справи, з наданої відповіді Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління, що відповідно до документації організаційного забезпечення діяльності Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції та перевіркою єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень вищевказаний виконавчий документ на виконанні у відповідача не перебуває.(а.с. 16)

Таким чином на виконанні у Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління відсутні виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, в тому числі і шляхом його арешту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту. Також відповідачем не надано доказів стягнення з позивача виконавчого збору та відкриття з цього приводу виконавчого провадження, що також обумовлювало би залишення в силі накладеного на його майно арешту.

Також судом встановлено, що позивачем було сплачено суму заборгованості перед ПрАТ «Кївстар», згідно наданої довідки. ( а.с.11)

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування накладеного на майно позивача арешту.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151,154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції, про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 714163 від 25.11.2003 року, що була винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Фрунзенського районного у м.Харкові управління юстиції (на цей час Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції), якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 та якою заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

Стягнути з Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції (юридична адреса: б-р Б. Хмельницького, 30, м. Харків, 61099, код ЄДРПОУ 33292041) на користь ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, 61000, код ОСОБА_3) витрати зі сплати судового збору у розмірі 565,20 грн. (п'ятсот щістдесят п'ять грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

СуддяТітов О.М.