Постанова № 55395175, 27.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року 810/5613/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доУправління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій щодо нарахування заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування та зобов'язання скасувати нараховану заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідачів щодо нарахування заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування є протиправними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач звільнений від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, що отримує відповідно до закону пенсію.

Відповідачі позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких просили суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що умови призначення позивачу пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", а саме: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Враховуючи зазначене, положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" поширюються на осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування". Позивач з 2010 року отримує пенсію, призначену відповідно до інших законів України, а тому йому необхідно сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування на загальних підставах.

До початку розгляду справи по суті представники сторін звернулись до суду з письмовими клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 25.01.2008, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до положень статті 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" із зниженням пенсійного віку згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 ААЕ №268172 від 04.03.2010 та розпорядженням від 20.05.2010 №148370, копії яких наявні в матеріалах справи.

Так, в липні 2015 року позивач звернувся до УПФУ у Вишгородському районі Київської області із заявою щодо боргу по сплаті єдиного соціального внеску станом на 01.10.2013.

Листом від 16.07.2015 №120/Д-01 УПФУ у Вишгородському районі Київської області повідомило позивача про те, що станом на 01.10.2013 заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування перед Пенсійним фондом становить 3930,95 грн. за період вересень-грудень 2012 року та І-ІІ квартали 2013 року. Також, УПФУ у Вишгородському районі Київської області в даному листі зазначило, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та обчислені за Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", сплачують єдиний соціальний внесок.

Також, позивач в липні 2015 року звернувся до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою з питань нарахування чи звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування, а також про існування можливого боргу.

Листом від 28.07.2015 №552/4/10-08-23-022 Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача, що станом на 01.07.2015 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування становить 8879,55 грн. Також зазначила, що вказана заборгованість виникла в результаті щоквартального нарахування сум єдиного соціального внеску фізичній особі-підприємцю, який обрав спрощену систему оподаткування, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування".

Проте, не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 7 розділу I Закону України 07.07.2011 №3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (набрав чинності з 06.08.2011) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", згідно з якими статтю 4 цього Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Статтею 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статями 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до 01.10.2013 знаходився на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в подальшому позивач знаходиться на такому обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

В той же час, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області як пенсіонер за віком, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями пенсійного посвідчення ОСОБА_1 ААЕ №268172 від 04.03.2010 та розпорядженням від 20.05.2010 №148370.

Посилання відповідачів на те, що до ОСОБА_1 не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", оскільки він не досяг 60-річного віку, з настанням якого особі призначається пенсія за віком відповідно до приписів статті 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, адже вищевказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Крім того, суд зазначає, що частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" не містить застережень щодо незастосування її до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, в тому числі, відповідно до приписів пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, оскільки позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до закону, він звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування.

В той же час, суд зазначає, що до набрання чинності змін внесених Законом України 07.07.2011 №3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", позивач мала обов'язок по сплаті єдиного внеску.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства, суд приходить до висновку, що дії Пенсійного фонду та податкового органу щодо нарахування позивачу заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування є неправомірними, оскільки позивач є пенсіонером за віком та згоди на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не надавав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірність вчинюваних дій щодо нарахуванню позивачу заборгованості по сплаті єдиного внеску.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені під час розгляду справи та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 97, 122, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування на загальну суму 8879,55 грн.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області та Вишгородську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області скасувати нараховану ОСОБА_1 заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.