Постанова № 55395132, 25.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року 810/5885/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко"

до

Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про

визнання недійсними наказів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання недійсними накази від 07.12.2015 №1014 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та від 25.12.2015 №1090 "Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Ніко" здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції в розумінні Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, а тому оскаржувані накази Ірпінської ОДПІ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача прийняті всупереч вимог чинного законодавства, оскільки ст. 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні АТО. При цьому, позивач вважає, що норми ст. 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", якою встановлено заборону на проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, є спеціальними по відношенню до норм Податкового кодексу України, а тому застосування норм податкового законодавства повинно відбуватись у частині, що не суперечить вимогам вказаного Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

У судове засідання, призначене на 21.01.2015, з’явився представник позивача та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.

До суду 20.01.2016 через засоби електронного зв’язку надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника Ірпінської ОДПІ на лікарняному.

Однак, будь-яких належних доказів на підтвердження зазначеного представник відповідача суду не представив.

Крім того, суд вважає, що Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яка є суб’єктом владних повноважень, мала право надати іншій особі повноваження на ведення даної справи в суді.

А відтак, суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко" зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті Макіївської міської ради Донецької області 18.08.1994 та до 28.11.2014 було зареєстроване за адресою: Україна, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайожна, 1-1.

Матеріали справи свідчать, що у зв’язку із неможливістю здійснення подальшого провадження господарської діяльності за основним місцезнаходженням - у м. Макіївка Донецької області, засновниками ТОВ "Ніко" було прийнято рішення про зміну місця реєстрації підприємства.

Так, з 01.12.2014 позивач зареєстрований за адресою: 07850, Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, буд. 44-Б, та знаходиться на податковому обліку в Бородянському відділенні Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Ліцензії Державної служби України з лікарських засобів Серії АЕ №193886, виданої на підставі рішення від 09.12.2014 №1451, ТОВ "Ніко" здійснює господарську діяльність з виробництва лікарських засобів за адресою: 86123, Донецька область, вул. Тайожна, буд. 1-1.

Відповідно до п. 1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, місто Макіївка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2015 начальником Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ №1014 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Згідно даного наказу доручено з 07.12.2015 провести тривалістю 10 робочих днів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ніко" (код ЄДРПОУ 20390397) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.08.2015.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його прийнято на підставі п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним наказом, 08.12.2015 ТОВ "Ніко" були подані до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області письмові заперечення, в яких зазначили, що при прийнятті рішення щодо проведення перевірки були проігноровані положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", якими запроваджено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні АТО.

Також, в даних запереченнях було зазначено, що первинні бухгалтерські документи, які необхідні для проведення позапланової перевірки, підприємством не можуть бути надані, оскільки їх певна частина знаходиться за місцем попередньої реєстрації, а саме на території зони АТО, а частина документів за період з моменту перереєстрації підприємства на підконтрольну територію України та по 24 липня 2015 року, які також входять до періоду перевірки, були вилучені співробітниками Слідчого відділу Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області.

08.12.2015 начальником Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ №1060 "Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки", яким перенесено терміни проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ніко" (код ЄДРПОУ 20390397) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.08.2015 до дати отримання документів або забезпечення доступу до них.

В подальшому, начальником Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ від 25.12.2015 №1090 "Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки", яким поновлено з 25.12.2015 термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ніко" (код ЄДРПОУ 20390397) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.08.2015.

Позивач, вважаючи, що підстави для проведення перевірки відсутні, не допустив працівників контролюючого органу до перевірки, та звернувся до суду з позовом про оскарження наказів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За правилами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що на законодавчому рівні визначено право відповідача на законних підставах та з дотриманням встановленого порядку, проводити документальні позапланові виїзні перевірки, призначення яких здійснюється за наявності законних підстав шляхом винесення відповідного наказу.

Положеннями ст. 21 Податкового кодексу України визначені обов’язки контролюючих органів, серед яких обов’язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та іншими законами.

Як було встановлено судом, позивач здійснює господарську діяльність за адресою: 86123, Донецька область, вул. Тайожна, буд. 1-1.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.

З викладеного слідує, що заборона проведення планових або позапланових перевірок стосується суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.

Тобто, визначальним у даному випадку є місце здійснення суб’єктом господарювання своєї діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року №1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 1 додатку до вказаного розпорядження м. Макіївка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Суд зазначає, що дію розпорядження №1053-р зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053" від 05 листопада 2014 року.

Відповідно до приписів частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Суд зазначає, що загальновідомою є обставина, що на території Донецької області та, зокрема, міста Макіївки триває антитерористична операція, а деякі населені пункти Донецької області є територіями, тимчасово не підконтрольними уряду Україні.

В подальшому, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 02 грудня 2015 року №1275-р про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить місто Макіївка Донецької області.

Як було встановлено судом, позивач до 28.11.2014 був зареєстрований за адресою: Україна, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайожна, 1-1.

Крім того, відповідно до Ліцензії Державної служби України з лікарських засобів Серії АЕ №193886, виданої на підставі рішення від 09.12.2014 №1451, позивач здійснює господарську діяльність з виробництва лікарських засобів за адресою: 86123, Донецька область, вул. Тайожна, буд. 1-1.

Таким чином, позивач здійснює господарську діяльність в місці, яке згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р, відноситься до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Суд вважає, що оскільки позивач здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, то на нього поширюються вимоги ст. 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", якою у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово встановлено заборону на проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.

Крім того, суд звертає увагу на те, частиною третьою статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з наведеного слідує, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що позивач здійснює господарську діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, а також тимчасову заборону на проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, яка визначена ст. 3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суд приходить до висновку, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Проте, приймаючи спірні накази, відповідач діяв всупереч зазначеним вище вимогам.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що ініціювання податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ніко" вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів від 07.12.2015 №1014 та від 25.12.2015 №1090 діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.12.2015 №1014 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та від 25.12.2015 №1090 "Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко" (ідентифікаційний код 20390397) судові витрати у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39473843).

Заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №810/5885/15, які були вжиті ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, - залишити в силі до набрання постановою суду законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.