Ухвала суду № 55394348, 02.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-8450/2011

Провадження № 22-ц/779/107/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.,

секретар Яковин М.Я.,

з участю: відповідача ОСОБА_2

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» за участі військової прокуратури Західного регіону України до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплачених коштів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про стягнення коштів за апеляційною скаргою державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

у липні 2009 року ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звернулося з даним позовом, посилаючись на те, що директор цього підприємства ОСОБА_2 у порушення норм КЗпП України, статутних документів, відомчих інструкцій, безпідставно нарахував та виплатив собі винагороду (матеріальне заохочення) за підсумками 2005-2007 років у розмірі 308 800 грн, а в 2008 році йому зайво нарахована надбавка за вислугу років в сумі 4 010,17 грн, допущено переплату при нарахуванні відпускних в сумі 9 133,55 грн, чим завдав підприємству шкоди в загальному розмірі 321 943,72 грн, яку просило стягнути з ОСОБА_2

В січні 2012 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов, мотивуючи його тим, що йому як директору ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» відповідно до діючого на підприємстві Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників за 2007 рік було нараховане, але неотримано додаткове матеріальне заохочення сумі 96 440,47 грн, у 2008 році йому незаконно не було нараховано таке заохочення в сумі 108 764,44 грн. Уточнивши позовні вимоги, остаточно просив стягнути з підприємства у його користь кошти на загальну суму 205 204,91 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2015 року в задоволенні позову ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплачених коштів відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про стягнення коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ДП «Івано-Франківський військовий ліспром комбінат» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд не врахував, що нарахування матеріального заохочення ОСОБА_2 проводилось на підставі абз. 2 п. 3.2 контракту, проте такий вид винагороди керівнику підприємства здійснюється лише на підставі наказу директора Департаменту економічної та господарської діяльності МО України, яким такі накази не видавались, натомість відповідачем одноособово видано накази про виплату собі матеріальної винагороди, чим порушено умови контракту. Відповідно до п. 1.1 Положення «Про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від 05.06.2006 на додаткове матеріальне заохочення працівників підприємства використовується 35% чистого прибутку підприємства за звітний рік, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та платежів. Суд не врахував, що на додаткове матеріальне заохочення за 2005, 2006, 2007 роки підлягав розподілу чистий прибуток як фактична, а не розрахункова величина, після реального залишення у розпорядженні даного підприємства за результатами відповідного року. Підприємство мало податкові борги на звітні дати та заборгованість з оплати праці, фінансовий план не виконувався, однак директору, управлінському персоналу і працівникам нараховувалось та виплачувалось додаткове матеріальне заохочення за результатами роботи за 2005, 2006, 2007 роки. При наявній заборгованості із заробітної плати та обовязкових платежів до бюджетів підприємство на порушення вимог трудового, пенсійного, податкового законодавства щодо першочерговості та пріоритетності виконання зобовязань з виплати заробітної плати, сплати страхових внесків, податків та платежів, неправильно визначало розмір чистого прибутку на вище вказані звітні роки для його розподілу на додаткове матеріальне заохочення. Крім того, надбавка за вислугу років обмежена умовами контракту розміром 25%, тому нарахування надбавки в розмірі 40% суперечить його умовам, у звязку з чим ОСОБА_2 зайво нарахована надбавка за вислугу років на суму 4 010,17 грн. Також, при нарахуванні відпустки у 2008 році в розрахунок середньомісячної заробітної плати включались виплати одноразового характеру, що призвело до її переплати в розмірі 9 133,55 грн. Умови матеріального забезпечення відповідача як керівника визначено контрактом, укладеним з Міністерством оборони України, тому всі види матеріального заохочення повинні бути погоджені цим органом. З наведених мотивів просить оскаржуване рішення скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДП ««Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 незаконно нараховані кошти в сумі 321 943,72 грн; в решті рішення залишити без змін.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про стягнення коштів не оскаржується, тому відповідно до ст. 303 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається.

В засіданні апеляційного суду представник ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністра оборони України № 770 від 29.12.2006 ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та укладено з ним трудовий контракт на термін до 29.12.2009. Пунктами 3.1 та 3.2 контракту ОСОБА_2 передбачалось нарахування заробітної плати, і окрім окладу та премії, також надбавку за вислугу років в розмірі до 25% посадового окладу, матеріальні винагороди; крім того частина прибутку відповідно до ст. 38 Закону України "Про власність" надходить у розпорядження трудового колективу за його рішенням.

Статутом ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» визначено право підприємства отримувати чистий прибуток та самостійне встановлення форм, систем та розмірів оплати праці.

Наказами директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» ОСОБА_2 № 91-в від 25.04.2007, № 215-в від 23.11.2007 «Про виплату додаткового матеріального заохочення», у відповідності до Постанови КМУ № 157 від 28.02.2005, Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», на підставі показників виконання фінансового плану за 2005 рік, 2006 рік наказано провести виплату із фонду матеріального заохочення, в т.ч. директору та управлінському персоналу згідно розрахункової відомості, а керівникам підрозділів провести нарахування цього заохочення працівникам, подати директору для погодження з обєднаним профкомом на затвердження. Аналогічний наказ від 27.05.2008 № 92-в був виданий директором за підсумками показників виконання фінансового плану за 2007 рік, а також про виплату надбавки з 01.01.2008 працівникам вказаного підприємства за вислугу років за наказом № 18-в від 17.01.2008.

Профспілкою ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» погоджено Порядок визначення суми додаткового матеріального заохочення, що виплачується працівникам з чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив із того, що ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» не надало суду належних та допустимих доказів протиправної поведінки ОСОБА_2 під час виконання ним посадових обовязків, внаслідок якої підприємству була б заподіяна пряма дійсна шкода та завдано збитків. Позивачем також не доведено підстави повернення безпідставно набутих коштів у вигляді заробітної плати ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статей 3, 4 ЦПК України, право на звернення до суду має особа, права, свободи чи інтереси якої порушуються, не визнаються або оспорюються, захист яких здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст.11 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із додаткових пояснень ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" від 27.11.2014 вбачається, що підставами для стягнення коштів з ОСОБА_2 позивач визначив норми ст. 38 Закону України "Про власність" (втратив чинність з 20.06.2007 на підставі Закону України від 27.04.2007 № 997-V), ст. ст. 57, 58, 65, 73, 75 Господарського кодексу України щодо розподілу прибутку (доходу) державних комерційних підприємств, який здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Фінансові плани ДП були затверджені Міністром оборони України на 2005-2008 роки та подані звіти підприємством про фінансові результати за дані роки.

Як вбачається із матеріалів справи, накази ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", на підставі яких проведено виплату ОСОБА_2 (№ 91-в від 25.04.2007, № 215-в від 23.11.2007, № 92-в від 27.05.2008), прийняті відповідно до Постанови КМУ № 157 від 28.02.2005, Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників підприємства на підставі показників виконання фінансового плану за 2005-2007 роки. Згідно зазначених наказів постановлено провести виплату із фонду матеріального заохочення директору та управлінському персоналу.

Питання додаткового матеріального стимулювання керівників та працівників підприємства регламентовано Положенням "Про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" МО України.

Пунктом 1.1. цього Положення передбачено, що на додаткове матеріальне заохочення працівників комбінату використовується 35% чистого прибутку за звітний рік, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та платежів. Термін дії Положення встановлено з пролонгацією, тобто до часу введення в дію нових нормативних документів, вимогам яких дане Положення не буде відповідати.

Крім того, 05.06.2006 затверджено Порядок визначення суми додаткового матеріального заохочення, яке виплачується працівникам ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" МО України з чистого прибутку по результатах фінансово-господарської діяльності комбінату за рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про власність" прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Пунктом 3.2 абз. 4 контракту, укладеного з ОСОБА_2, передбачено, що керівнику виплачується, зокрема, частина прибутку, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про власність" надходить у розпорядження трудового колективу (за його рішенням).

Згідно висновку №2148/11-19 експертного економічного дослідження Київського НДІСЕ від 17.03.2011 виплати ОСОБА_2 додаткового матеріального заохочення (по двох сумах) не підтверджені саме як виплати, що проведені з порушенням чинного законодавства, та такі виплати відповідають п.3.2.4 контракту.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2013 року, постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2013 року, якою скасовано постанову ст. слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України від 01.08.2012 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, залишено без змін. Згідно ухвали оскаржуване рішення є достатньо вмотивованим наявністю в матеріалах справи висновку №1166/3327 судово-економічної експертизи ЛНДІСЕ від 26.08.2011, яким не підтверджується протиправна поведінка ОСОБА_2, а також висновку економічного дослідження №2148/11-19 Київського НДІСЕ від 17.03.2011, висновків додаткової судово-економічної експертизи №№ 1087, 1088, 1092, 13002 Харківського НДІСЕ від лютого-травня 2012 року, які також підтверджують правомірність поведінки ОСОБА_2 щодо фактичної виплати додаткового матеріального заохочення директору, управлінському персоналу та працівникам підприємства за підсумками 2005-2007 років. (т. 3 а. с. 7-9).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач у відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду щодо їх оцінки.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

ОСОБА_4