Рішення № 55389336, 02.02.2016, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3711/15-ц

Провадження № 2/307/242/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю: представника неповнолітнього позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Дубівської селищної ради, треті особи що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Тячівська державна нотаріальна контора та орган опіки і піклування Тячівської районної державної адміністрації про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у своїх інтересах звернулися в суд з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно житловий будинок № 42 (46) по вул. Горького в смт. Дубове, Тячівського району Закарпатської області.

Посилаються на те, що прабаба ОСОБА_4 та прадід ОСОБА_5 позивачів за час перебування у шлюбі побудували житловий будинок по вул. Горького в смт. Дубове, на який виконкомом Дубівської селищної ради 12.09.1972 р. ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок та зареєстровано за ним. 15.05.1997 р. прадід помер, а його жінка ОСОБА_4 залишилася проживати у вказаному будинку та через пять місяців також померла і не встигла оформити в нотконторі свідоцтво про право на спадщину за законом. За життя нею було складено заповіт, відповідно до якого, все своє майно вона заповіла ОСОБА_6 та ОСОБА_7

05.12.1986 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, від якого в них народилося двоє синів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. 01.10.2004 р. шлюб був розірваний, а 16.02.2013 р. ОСОБА_8 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок 42 (46) по вул. Горького в смт. Дубове, який йому заповідала ОСОБА_4 Єдиними спадкоємцями є діти покійного ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Інший спадкоємець вказаний у заповіті ОСОБА_7 уже зареєстрував за собою літню кухню, яка була у дворі будинку № 42 (46).

Просять визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку № 42 (46) по вул. Горького в смт. Дубове.

Представник Дубівської селищної ради у судове засідання не зявився. Надіслав суду заяву у які просить справу розглядати у його відсутності. Позовні вимоги визнає.

Представники Тячівської державної нотаріальної контори та органу опіки і піклування Тячівської РДА у судове засідання не зявилися. Надіслали суду заяви у яких просять справу розглядати у їх відсутності. Позовні вимоги визнають.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були батьками ОСОБА_7 та дідом і бабою ОСОБА_6 За своє життя вони спорудили житловий будинок № 42 (46) по вул. Горького в смт. Дубове, який було зареєстровано на імя ОСОБА_5 У 1997 р., спочатку ОСОБА_5, а потім і ОСОБА_4 померли. ОСОБА_4 після смерті чоловіка залишилася проживати ІНФОРМАЦІЯ_1 (46) по вул. Горького в смт. Дубове, а отже прийняла спадщину, хоча нотаріально її не оформила, так як померла через 5 місяців. Після себе вона залишила заповіт, яким своєму внуку ОСОБА_6 заповіла житловий будинок № 46 по вул. Горького в смт. Дубове, а синові ОСОБА_7 заповіла кухню, що знаходиться по вул. Горького № 46 в смт. Дубове. Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_6 залишився проживати у спірному будинку, про що свідчить реєстрація його дружини ОСОБА_1 від 17.08.1994 р., отже прийняв спадщину, хоча у нотаріальній конторі її не оформив. 16.02.2013 р. він також помер. Його діти, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на той час були неповнолітніми, отже прийняли спадщину за ним. Спадкоємець ОСОБА_7 право власності на заповідану йому кухню уже оформив, що стверджується, як його показаннями, так і наданим ним свідоцтвом про право власності.

З листа Тячівської державної нотаріальної контори № 564/01-16 від 20.08.2013 року вбачається, що оскільки спадщина в установлені законом строки після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не була прийнята, свідоцтво про право на спадщину видати неможливо.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У рішенні від 30.11. 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Отже, виходячи з наведеного, діти спадкодавця позбавлені можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на спадковий житловий будинок у нотаріальному порядку.

Свідоцтвом № 43 від 26.12.1948 р. стверджено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб.

Із свідоцтва на право особистої власності № 76 від 12.09.1972 р. убачається, що будинок № 42 по вул.. Горького в смт. Дубове належить ОСОБА_5

Довідкою Дубівської селищної ради № 2653 від 19.05.2014 р. стверджено, що у звязку з перейменуванням назв вулиць та зміною нумерації відповідно до рішення сесії Дубівської селищної ради № 259 від 18.12.2008 р. житловий будинок, який розташований в смт. Дубове по вул. Горького, колишній номер 46, теперішній номер 42 один і той же.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258, ст. 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово; у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні ствердив, що є сином покійних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_4 заповіла йому літню кухню, яка фактично є окремим будинком і знаходиться у тому ж дворі, що й будинок № 42(46), а своєму внукові ОСОБА_6 сам будинок. На кухню він уже оформив право власності, а у будинку проживає колишня дружина ОСОБА_3О ОСОБА_1 із дітьми, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Таким чином, суд приходить до висновку, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його діти ОСОБА_3 і ОСОБА_2, так як шлюб між ним та ОСОБА_1 було розірвано. Інших спадкоємців за законом, за заповітом та таких, які мають право на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_6 немає.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

У звязку з тим, що умови для оформлення спадщини за ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_3 у нотаріальній конторі відсутні, суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі та визнати за спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 по 1/2 частині житлового будинку.

За таких обставин керуючись ст.ст. 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1223, 1258, 1261, 1297 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 42 по вул. Горького в смт. Дубове, Тячівського району Закарпатської області, по ? частині за кожним.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.