Постанова № 55387389, 03.02.2016, Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/26/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року

Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Невмержицький С. С. , розглянувши у скороченому провадженні в місті Овруч справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2015 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому зазначив, що з 24.12.2008 року і по даний час він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області і отримує пенсію за вислугу років довічно, відповідно до вимог Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, виданим 05.02.2009 року Пенсійним фондом України.

28.01.2014 року позивач був прийнятий на посаду головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Овруцької міжрайонної прокуратури Житомирської області, яку обіймав до 30.10.2015 року, і перебував на державній службі. Дана посада віднесена до категорії посад державних службовців.

З 1 квітня 2015 року відповідачем призупинено йому виплату пенсії за вислугу років з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, яким внесені зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

04 грудня 2015 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про надання роз'яснення причин припинення виплати йому пенсії та з вимогою відновлення виплати даної пенсії.

16.12.2015 року відповідачем розглянуто заяву позивача і надано йому відповідь за Листом № 1669/М-11 , в якій зазначено, що з 01 квітня 2015 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213, відповідно до якого у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, які мають право на призначення пенсії, щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються.

Крім того, відповідач повідомив, що оскільки з 01.04.2015 по 30.10.2015 року позивач працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», то з 01.04.2015 року по 30 жовтня 2015 року йому призупинено виплату пенсії за вислугу років, а з 31.10.2015 року позивачу поновлено виплату пенсії за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, просить відмовити позивачу у задоволенні позову за безпідставністю і неогрунтованістю.

Дослідивши та оцінивши в сукупності всі обставини справи та зібрані по ній докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності дост. 8 Конституції Українитаст. 8 КАС Україникерується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом з 24.12.2008 року і по даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирської області і отримує пенсію за вислугу років довічно, відповідно до вимог Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, виданим 05.02.2009 року Пенсійним фондом України.

28.01.2014 року позивач був прийнятий на посаду головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Овруцької міжрайонної прокуратури Житомирської області, яку обіймав до 30.10.2015 року, і перебував на державній службі. Дана посада віднесена до категорії посад державних службовців.

З 1 квітня 2015 року відповідачем призупинено йому виплату пенсії за вислугу років з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, яким внесені зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

04 грудня 2015 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про надання роз'яснення причин припинення виплати йому пенсії та з вимогою відновлення виплати даної пенсії.

16 грудня 2015 року відповідачем розглянуто його заяву і надано позивачу відповідь за № 1669/М-11, в якій зазначено, що підстави для поновлення пенсії відсутні.

Крім того, Відповідач повідомив, що оскільки він працюва на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», то з 01.04.2015 року по 30 жовтня 2015 року йому призупинено виплату пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ(в редакції Закону № 213, яка набрала чинності з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цьогоЗаконупоновлюється.

Відповідач вважає, що оскільки позивач працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 30 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно Закону № 2262 йому виплачуватись не повинна.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працював позивач дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", «Про статус народного депутата України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про судову експертизу", «Про Національний банк України", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213законщодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

З 1 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працював позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені статтею 54 Закону № 2262 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

З огляду на вказане, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 2262 підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у статті 54 вказаного Закону підстав для її невиплати. При цьому суд вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа».

На підставі наведеного, Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213- VIII та керуючись ст.ст.2,5,6,9-12,158,160-163, 183-2, 256, 267 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області відновити з 1 червня 2015 року по 30 жовтня 2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487грн. 20 коп.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області виконати постанову негайно у межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.

На постанову суду до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга на протязі 10 днів з дня отримання копії постанови, з одночасним направленням копії скарги до Житомирського апеляційного адміністративного суду особою, яка її подає.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С. С. Невмержицький