Ухвала суду № 55381348, 02.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року справа №805/3772/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Ляшенка Д.В.

Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року по справі №805/3772/15-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу зі сплати орендної плати юридичних осіб, зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати авансованих внесків з податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати податку на додану вартість у розмірі 31152073,16,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках податковий борг у загальному розмірі 31152073,16 грн., з яких: зі сплати орендної плати юридичних осіб у розмірі 9246889,06 грн., зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7618023,80 грн., зі сплати авансованих внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3208771,48 грн., зі сплати податку на додану вартість у розмірі 11078388,82 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року позов задоволено, внаслідок чого стягнуто з рахунків публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу у загальному розмірі 31152073,16 грн., з яких: - заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 9246889 (дев'ять мільйонів двісті сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 06 копійок; - заборгованість зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7618023 (сім мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч двадцять три) гривні 80 копійок; - заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3208771 (три мільйони двісті вісім тисяч сімсот сімдесят одну) гривню 48 копійок - заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 11078388 (одинадцять мільйонів сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 82 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, ст.6 якого під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На адресу Донецького апеляційного адміністративного суду відповідачем надіслано клопотання про зупинення провадження по справі, в задоволені якого відмовлено.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що предметом позову по цій справі є стягнення з рахунків відповідача у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу у загальному розмірі 31152073 грн.16 коп., з яких:- заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 9246889, 06 горн.;- заборгованість зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7618023,80 грн.;- заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3208771,48 грн.;- заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 11078388, 82 грн..

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

За приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року,в якій самостійно визначив суму податкового зобовязання в розмірі 1840996,00 грн., податкову декларацію за грудень 2014 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 2760545,00 грн., податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 1650633,00 грн., податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 1979818,00 грн., податкову декларацію з ПДВ за квітень 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 743734,00 грн., податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 913942,00 грн., податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 909195,00 грн..

Крім того, податковим повідомлення-рішенням форми «Ш» від 05 травня 2015 року №0000121501 до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 46981,79 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ, яке було отримано відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення .

Позивачем 08 червня 2015 року також було винесене податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0000171501, яким до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 298406,27 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ, яке отримано відповідачем 08 червня 2015 року, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.

Доказів оскарження наведених вище податкових повідомлень-рішень в установленому законодавством порядку, відповідачем не надано.

Свої зобов'язання щодо сплати податкового зобов'язання відповідач не виконав, заборгованість з податку на додану вартість та пені становить- 11078388,82 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки .

Відповідачем до податкового органу 02 березня 2015 року було подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7701083,00 грн. та суму податкового зобовязання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 641757,00 грн.. За рахунок переплати у розмірі 92,57 гривень борг з податку на прибуток підприємств зменшений.

Податковими повідомлення-рішеннями форми «Ш» від 01 липня 2015 року №0000261503 та № 0000271503 до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 10465,79 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на прибуток, які отримані відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення .

01 липня 2015 року позивачем було винесене податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000251503, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 1,41 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств , яке отримане відповідачем, що засвідчується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення .

Доказів оскарження наведених вище податкових повідомлень-рішень в установленому законодавством порядку, відповідачем не надано.

Станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобовязання з податку на прибуток, авансових внесків за звітний податковий період 2014 рік та пені у загальному розмірі 10826795,28 грн. не сплачені, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

За приписами пункта 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи,відповідачем11 лютого 2014 року надано до податкового органу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму орендної плати 11205727,71 грн., щомісячно до сплати з січня по листопад 933810,64 грн. та за грудень 933810,67 грн..

09 лютого 2015 року відповідачем надано до податкової інспекції нову звітну декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий період січень-липень 2015 року, якою було визначено річну суму орендної плати 13996084,92 грн., щомісячно по 1166340,41 грн..

Доказів подання уточнюючих розрахунків до наведених вище декларацій про зменшення суми податкового зобов'язання відповідачем не надано.

Відповідачем податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за грудень 2014 року, звітний 2015 рік та пені у розмірі 9246889,06 грн. не сплачені, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання наведеної норми позивачем було складено податкову вимогу форми «Ю» № 2955-25від 03 червня 2014 року на суму податкового боргу 932579,34 грн., яка була отримана відповідачем10 червня 2014 року, що засвідчується відповідним підписом на корінці зазначеної вимоги.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 цього кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Перелік підстав,за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною, наведений у п.60.1ст. 60 Податкового кодексу України, який є вичерпний.

Відповідачем не доведено наявність наведених підстав, а тому доводи відповідача про те, що спірна сума грошового зобов'язання вважається неузгодженою, колегією суддів не прийнято до уваги.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

В матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують погашення відповідачем податкового боргу у загальному розмірі 31152073 грн.16 коп..За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

За приписами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Посилання відповідача на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, колегією суддів не прийнято до уваги виходячи з наступного.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення,02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII( надалі Закон №1669), згідно до статі 6 якого під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею ст. 10 Закону №1669 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками земельного податку своїх зобов'язань щодо сплати плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 28.07.2015р. №К/800/19383/15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме - є сертифіката Торгово-промислової палати України.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року по справі №805/3772/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року по справі №805/3772/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Ляшенко Д.В.

Ястребова Л.В.