Постанова № 55381005, 02.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року справа №805/2679/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2014р. у справі №805/2679/14 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000761703/6799/10/05-15-17-03 від 16.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську Донецької області Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області від 16.09.2013 року №0000761703/6799/10/05-15-17-13.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2014р. у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, невідповідність викладених висновків фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем було в повному обсязі добровільно погашено всю заборгованість за кредитним договором та сплачено нараховані на момент погашення відсотки, тому списання відсотків в розмірі 304735,52грн. не можна розглядати як додаткове благо в розумінні ст.14 Податкового кодексу України.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10 липня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір кредиту №307і/2007, предметом якого є наступне: кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 1334536,00грн. із сплатою 15,5 відсотків річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 15 числа кожного місяця згідно графіку, який вказано в п.п.1.1.1 п.1.1 ст.1 договору.

Листом №701.5-2263/96-9783 від 27.12.2011 року кредитор повідомив позичальника про умови погашення його заборгованості за кредитним договором №307і/2007, а саме:

- одноразове повне погашення заборгованості за тілом кредиту;

- одноразове погашення 50% заборгованості за відсотками на дату погашення;

- прощення штрафів та пені;

- після повного погашення заборгованості за тілом кредиту, погашення 50% заборгованості за відсотками здійснити виведення переданого в іпотеку та заставу Банка майна;

- погашення заборгованості здійснити до 1-го лютого 2012 року.

Листом №19.1-10/96-2285 від 21.02.2012 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило ОСОБА_2 про списання кредитної заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 304735,52грн. за договором кредиту №307і/2007 від 10.07.2007 року відповідно до Протокольного рішення ПАТ «Укрсоцбанк» б\н від 25.11.2011 року.

24.04.2013р. позивачем до ДПІ у м.Краматорську було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік, де задекларовано дохід у вигляді заробітної плати на суму 73800 грн.

09 серпня 2013 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №193/05-15-17-03-2330507494 від 09.08.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, а саме платником податків - ОСОБА_2 у податковій декларації про майновий стан і доходи не задекларований дохід, отриманий у вигляді додаткового блага (анулювання суми боргу платника податку кредитором до закінчення строку позовної давності) у сумі 304735,52 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб належного до сплати до бюджету у сумі 51590,44грн. Також згідно акту перевірки у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року позивачем облік доходів і витрат не вівся у книзі обліку доходів та витрат, що є порушенням п.176.1 ст. 176 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000761703/6799/10/05-15-17-03 від 16.09.2013 року, згідно якого сума грошового зобов'язання ОСОБА_2 за основним платежем складає 51590,44грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12897,61грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення п.п.164.2.17«д» п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України позивачем було занижено дохід за 2012 рік на загальну суму 304735,52грн. та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 51590,44 грн.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з пп.164.2.17«д» п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Відповідно до п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно зі пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, додатковим благом є кошти, які повинні бути виплачені платнику податку, тобто позивачу, податковим агентом, тобто ПАТ «Укрсоцбанк».

В той же час відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником на користь кредитора, тому їх списання (прощення) не є доходом, одержаним як додаткове благо у розумінні пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, та, як наслідок, не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пп.49.18.4 п. 49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Оскільки списані (прощені) відсотки не є доходом позивача, обов'язок щодо подання податкової декларації про майновий стан та доходи громадян за 2012 рік у останнього відсутній.

Проаналізувавши наведені нормативно-правові акти, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з доводом апелянта, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000761703/6799/10/05-15-17-03 від 16.09.2013 року. Отже позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2014р. у справі №805/2679/14 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000761703/6799/10/05-15-17-03 від 16.09.2013 року - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2014р. у справі №805/2679/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Юрія Павловича до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000761703/6799/10/05-15-17-03 від 16.09.2013 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000761703/6799/10/05-15-17-03 від 16.09.2013 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області сплачений судовий збір в розмірі 950,04грн. (дев'ятсот п'ятдесят гривень 04 копійки).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів Сухарьок М.Г.

Гаврищук Т.Г.

Ястребова Л.В.