Ухвала суду № 55380959, 27.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 р. Справа № 816/1460/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 816/1460/15

за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання незаконною та скасування вимоги, визнання податкової застави такою, що припинилась,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" , звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконною та скасування податкової вимоги № 336-25 від 23.07.2014 року на суму 153345204 грн. 79 коп.; визнання такою, що припинилась податкову заставу майна Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія", що виникла у зв'язку із надсиланням податкової вимоги № 336-25 від 23.07.2014 року на суму 153345204 грн. 79 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 56.18 ст. 56, п. 58.1 ст. 58, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, пп.1.6.3 Наказу ДПС України від 31.10.2012 року № 948 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 10.10.2015 року, замінено на підставі ст. 55 КАС України відповідача Полтавську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Полтавську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 27.01.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те, що сума податкового боргу, зазначена у оскаржуваній вимозі від 23.07.2014 № 336-25 виникла у зв'язку з несплатою позивачем узгоджених грошових зобов'язань, визначених позивачу податковими повідомленнями - рішеннями Полтавської ОДПІ від 12.09.2013 № 00013222000, № 0001332200, № 0001342200.

Так, 12.09.2013 Полтавською ОДПІ на підставі акта перевірки від 27.08.2013 № 757/16-01-22-01-09/20041662 винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 00013222000, яким СП "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "рентна плата за нафту, що видобувається в Україні" за основним платежем на суму 70132294 грн. 45 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17533073 грн. 61 коп. /а.с. 132/;

- № 0001332200, яким СП "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні" за основним платежем на суму 45428567 грн. 02 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11357141 грн. 75 коп. /а.с. 132/;

- № 0001342200, яким СП "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "рентна плата за газовий конденсат, що видобувається в Україні" за основним платежем на суму 7115302 грн. 37 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1778825 грн. 59 коп. /а.с. 132/.

Позивач не погодився з вказаними вище податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 у справі № 816/539/14 адміністративний позов Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 від 12 вересня 2013 року визнано протиправними та скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" витрати у вигляді судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок, сплачені відповідно до платіжного доручення № 804 від 31 січня 2014 року /а.с. 104-106/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 816/539/14 апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року по справі № 816/539/14 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень /а.с. 62-64/.

Відповідно до частини 1, 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 816/539/14 набрала законної сили 24.06.2014.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі № 816/539/14 внесено виправлення допущеної описки в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. по справі за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 816/539/14 за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Додано до резолютивної частини постанови від 24 червня 2014 року слово "відмовити" та вважати вірним наступне викладення абзацу третього резолютивної частини постанови від 24 червня 2014 року: "Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити" /а.с. 107/.

Відповідно до підпункту 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України /у редакції чинній на час винесення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги/ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З огляду на приписи пункту 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, грошові зобов'язання, визначені позивачу податковими повідомленнями - рішеннями Полтавської ОДПІ від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 набрали статус узгоджених з дня набрання законної сили постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 816/539/14 - 24.06.2014.

Відтак, твердження позивача про те, що на час винесення оскаржуваної податкової вимоги № 336-25 від 23.07.2014 податкові зобов'язання, визначені позивачу податковими повідомленнями - рішеннями Полтавської ОДПІ від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, були неузгодженими, є помилковими.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2014 у справі № К/800/36981/14 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 /а.с. 113/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 у справі № К/800/36981/14 у задоволенні клопотання Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 до закінчення касаційного перегляду справи відмовлено /а.с. 112/.

Станом на час розгляду даної справи Вищим адміністративним судом України не винесено рішення у справі № К/800/36981/14 за касаційною скаргою Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З огляду на вищевикладене, правомірність податкових повідомлень-рішень Полтавської ОДПІ від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, які були предметом судового розгляду у справі № 816/539/14 за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, та у визнанні протиправними та скасуванні яких Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 816/539/14 було відмовлено, не може оспорюватися у даній справі за участю тих самих сторін.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність доводів позивача про протиправність податкових повідомлень - рішень Полтавської ОДПІ від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 2.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 /надалі - Порядок/, встановлено, що податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків.

Пунктом 3.5 Порядку передбачено, що форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 /надалі - Порядок № 765/.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 765 облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 765 встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

При взятті на облік платника протягом відповідного року територіальним органом Міндоходів відкриваються інтегровані картки платника з дати нарахування або сплати податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Згідно пункту 1 Положення про Полтавську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 63 /а.с. 125-131/, Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ) з центром у Полтавському районі з Диканським, Новосанжарським та Решетилівським відділеннями є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів та Головному управлінню Міндоходів у Полтавській області (далі - ГУ Міндоходів). ДПІ забезпечує реалізацію повноважень Міндоходів на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Підпунктом 11 пункту 4 вказаного Положення визначено, що ДПІ відповідно до покладених на неї завдань здійснює заходи щодо погашення податкового боргу з податків і зборів платників податків, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску.

Як зазначено податковим органом, в залежності від адміністративно - територіального розміщення корисних копалин, СП "Полтавська газонафтова компанія" перебуває на податковому обліку (за неосновним місцем обліку) в Полтавській ОДПІ (Новосанжарське відділення), як платник податків за неосновним місцем обліку, так як має спеціальні дозволи на користування надрами для видобування вуглеводної сировини на території Новосанжарського району Полтавської області, у зв'язку з чим податкові розрахунки подаються позивачем до Новосанжарського відділення Полтавської ОДПІ, тобто за місцем перебування за неосновним місцем податкового обліку як платника окремих податків та за місцезнаходженням ділянок надр, на які маються спеціальні дозволи /а.с. 61/.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представником позивача, що СП "Полтавська газонафтова компанія" перебуває на податковому обліку в Новосанжарському відділенні Полтавської ОДПІ як платник податків за неосновним місцем обліку з 04.02.1994 за № 124 /а.с. 65/.

Полтавською ОДПІ відкрито інтегровані картки платника податків СП "Полтавська газонафтова компанія": за платежем 17010200 "рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні", за платежем 17010300 "рентна плата за газовий конденсат, що видобувається в Україні", за платежем 17010100 "рентна плата за нафту, що видобувається в Україні" /а.с. 114-124/.

Згідно відомостей інтегрованих карток платника податків СП "Полтавська газонафтова компанія" станом 22.07.2014 за позивачем рахувався податковий борг, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200: за платежем рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні, в розмірі 56785708 грн. 77 коп. /зворот а.с. 116/; за платежем рентна плата за газовий конденсат, що видобувається в Україні, в розмірі 8894127 грн. 96 коп. /а.с. 120/; за платежем рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, в розмірі 87665368 грн. 06 коп. /зворот а.с. 123/.

Таким чином, у строк, встановлений Податковим кодексом України, позивачем не сплачено суми узгоджених грошових зобов'язань з урахуванням штрафних санкцій в загальному розмірі 153345204 грн. 79 коп., визначені податковими повідомленнями -рішеннями від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200.

23.07.2014 Полтавською ОДПІ винесено податкову вимогу № 336-25 /а.с. 11/, якою керівника СП "Полтавська газонафтова компанія" повідомлено про те, що станом на 22.07.2014 сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 153345204 грн. 79 коп., у тому числі:

- сума податкового боргу по рентній платі за нафту, що видобувається в Україні, складає 87665368 грн. 06 коп., у тому числі: за основним платежем в сумі 70132294 грн. 45 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17533073 грн. 61 коп.;

- сума податкового боргу по рентній платі за природний газ, що видобувається в Україні, складає 56785708 грн. 77 коп., у тому числі: за основним платежем в сумі 45428567 грн. 02 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11357141 грн. 75 коп.;

- сума податкового боргу по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні, складає 8894127 грн. 96 коп., у тому числі: за основним платежем в сумі 7115302 грн. 37 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1778825 грн. 59 коп.

Податкова вимога Полтавської ОДПІ від 23.07.2014 № 336-25 містить відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу, тобто всі необхідні відомості, передбачені приписами абзацу 2 пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що помилкове зазначення у оскаржуваній податковій вимозі про те, що вона винесена відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків замість Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків не є підставою для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування, оскільки спірна податкова вимога від 23.07.2014 № 336-25 винесена відповідачем у межах своєї компетенції, містить всі необхідні відомості, які повинна містити за приписами абзацу 2 пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, зі змісту податкової вимоги можна чітко встановити зміст цього рішення.

Вищий адміністративний суд України у листі від 28.03.2014 № 375/11/14-14 роз'яснив, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 в обґрунтування неправомірності податкової вимоги, винесеної контролюючим органом на підставі статей 20, 59, 60 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить таких висновків: аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Предметом судового розгляду у справі № 21-425а14 було визнання незаконним наказу начальника Інспекції від 27 липня 2011 року № 226 "Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки" та протиправними дії Інспекції щодо її проведення.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 Товариство звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Разом з тим, податкова вимога № 336-25 від 23.07.2014, що оскаржується у даній справі, винесена Полтавською ОДПІ на підставі статей 20, 59, 60 Податкового кодексу України.

Оскільки висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції виключно при застосуванні таких норм права - підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, суд вважає безпідставним посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 в обґрунтування неправомірності податкової вимоги, винесеної контролюючим органом на підставі статей 20, 59, 60 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної податкової вимоги від 23.07.2014 № 336-25, винесеної Полтавською ОДПІ.

За приписами підпункту 89.1.2 пункту 89 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, право податкової застави виникло в силу закону у зв'язку з несплатою позивачем у строки, встановлені Податковим кодексом України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, - з дня виникнення податкового боргу.

У податковій вимозі Полтавської ОДПІ від 23.07.2014 № 336-25 серед іншого зазначено відомості про факт виникнення права податкової застави та розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою.

Пунктом 93.1 статті 93 Податкового кодексу України встановлено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Згідно пункту 93.2 статті 93 Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Однак, станом на час розгляду даної справи судом, події, визначені підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України, не настали.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконною та скасування податкової вимоги № 336-25 від 23.07.2014 року на суму 153345204 грн. 79 коп. та про визнання такою, що припинилась податкову заставу майна Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія", що виникла у зв'язку із надсиланням податкової вимоги № 336-25 від 23.07.2014 року на суму 153345204 грн. 79 коп.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги податкового законодавства України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року по справі № 816/1460/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 816/1460/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2016 р.