Ухвала суду № 55380568, 01.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа№826/26805/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву в.о. ректора Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі Гужви І.Ю. про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Київський національний торговельно-економічний університет про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1223-р «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі».

21.12.2015 до Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем було подано клопотання про забезпечення поданого позову шляхом зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України №1223-р «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі» від 25.11.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у задоволенні даного клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заявлене клопотання.

Свою позицію апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне дослідження доказів і встановлення обставин справи, а також не враховано всіх чинників, що порушують права позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія зазначає наступне..

Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. № 1223-р «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі» (далі - Розпорядження КМ України №1223-р) і наказу Міністерства освіти і науки України від 17 грудня 2015 р. № 1309 «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі» (далі - наказ МОН України №1309) прийнято рішення припинити Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі (далі - Університет, УДУФМТ) шляхом його приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету (далі - КНТЕУ).

21.01.2016 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі в особі голови комісії з реорганізації Мазаракі А.А. про відкликання апеляційної скарги, яку мотивовано тим, що відповідно до пункту 3 наказу Міністерства освіти та науки України від 17 грудня 2015 року №1309 «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі» (далі - Наказ МОН №1309) створено комісію з реорганізації Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.

Згідно з частиною четвертою статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Відповідно до пункту 12 наказу Університету від 18 грудня 2015 р. № 802 «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі» скасовано всі довіреності, видані від імені Університету.

Голові комісії з припинення стало відомо, що ОСОБА_3 звернувся від імені Університету з апеляційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 р. у зв'язку з відмовою вжити заходів для забезпечення позову.

Вказана заява надійшла до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, 28 січня 2015 року представник УДУФМТ Івасин О.Р. підтримав подану заяву, представник КМ України, Золотухіна Г.О., також, підтримала дану заяву, представник УДУФМТ ОСОБА_3 - заперечив, діючий ректор УДУФМТ, ОСОБА_7, також, заперечив.

Вислухавши пояснення всіх учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_3 має право представляти УДУФМТ в суді, з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи містяться дві довіреності, видані на ім'я ОСОБА_3, однак одна з них видана УДУФМТ в особі ректора ОСОБА_7 08 грудня 2015 року, а інша видана УДУФМТ в особі в.о. ректора ОСОБА_8 16 грудня 2015 року.

Однак, хоча вони видані до 18 грудня 2015 року, вони є дійсними, оскільки ректор ОСОБА_7 станом на 28.01.2016 року був діючим, оскільки Контракт №І-134 від 15 червня 2015 року, укладений між МОН України в особі Міністра Квіта Сергія Мироновича та ОСОБА_7 не розірвано, тому, не зважаючи на попередження про звільнення, яке отримав ОСОБА_7, він наразі є діючим ректором, який має відповідні повноваження, передбачені, зокрема і Контрактом №І-134.

Так, зокрема, п.2 Контракту №І-134 передбачено, що керівник здійснює безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу та є представником вищого навчального закладу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах наданих повноважень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що в судовому засіданні, 28.01.2016 року, ОСОБА_3 є належним представником УДУФМТ.

Тобто, в даному випадку склалась ситуація за якої від імені УДУФМТ діють представники, які мають різну думку як до заяви про відкликання апеляційної скарги, так і до клопотання про забезпечення позову, тобто виник конфлікт інтересів між представниками позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.

Отже, заява про відкликання апеляційної скарги від 21.01.2016 року не підлягає задоволенню, оскільки один із представників УДУФМТ, ОСОБА_3, а також, ректор ОСОБА_7 не визнали вказану заяву.

Однак, 01.02.2016 року від імені УДУФМТ в.о. ректора І.Ю. Гужва подав заяву про відмову від апеляційної скарги, до цієї заяви додано належним чином завірену копію Наказу МОН України від 29.01.2016 року №31-к «Про звільнення ОСОБА_7.».

В судовому засіданні 01.02.2016 року представник УДУФМТ ОСОБА_3 подав клопотання про перерву у даному судовому засіданні, обґрунтовуючи її тим, що наразі до Голосіївського районного суду міста Києва подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказів МОН України від 29.01.2016 року №31-к «Про звільнення ОСОБА_7.» та №32-к «Про покладення обов'язків ректора». Також, ОСОБА_3 під звукозапис заявив, що у телефонному режимі його було повідомлено про прийняття рішення стосовно забезпечення позову, за його словами дію вказаних вище Наказів було зупинено.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила задовольнити дане клопотання. Перерву було оголошено до 15:30 год. 01 лютого 2016 року.

Однак, після закінчення перерви представник ОСОБА_3 не надав суду копію рішення Голосіївського районного суду щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказів МОН України від 29 січня 2016 року №31-к та №32-к.

Натомість представник ОСОБА_3 почав стверджувати, що перебував на особистому прийомі Голови Голосіївського районного суду міста Києва і, що ніби Голова суду погодилася з його думкою і обіцяла зайняти його позицію щодо вирішення питання про забезпечення позову.

Однак, колегія суддів критично оцінює твердження представника ОСОБА_3, оскільки вони є передчасними та ґрунтуються на припущеннях, крім того, ОСОБА_3 не може як на докази посилатись на чиї-небудь слова щодо майбутнього судового рішення, якщо таке взагалі буде прийняте.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Згідно приписів частини 1статті 69 Кодексу суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги осіб, на підставі підтверджених доказами фактичних даних. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, пояснень сторін, їхніх представників, письмових доказів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 86 Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1-2 ст. 50 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Статтею 56 КАС України встановлено, що сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Частиною 1 ст. 58 КАС України передбачається, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Однак, станом на 01.02.2016 року колегія суддів апеляційної інстанції не може вважати ОСОБА_3 належним представником УДУФМТ, оскільки його довіреність підписана ректором ОСОБА_7, який наразі є звільненим з посади та не є тією особою, яка може представляти позивача.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції розцінює дії представника ОСОБА_3 як затягування розгляду заяви про відмову від апеляційної скарги.

Згідно з ч.4 ст. 193 КАС України, - особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Повторне апеляційне оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції з тих самих підстав не допускається.

Проаналізувавши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши всі наявні докази та пояснення учасників процесу, колегія суддів дійшла до висновку, що станом на 01 лютого 2016 року діючим в.о. ректора УДУФМТ Гужвою І.Ю. подана заява про відмову від апеляційної скарги, саме дана особа наділена повноваженнями щодо представництва інтересів УДУФМТ і, оскільки, в судовому засіданні Гужва І.Ю. повноваження ОСОБА_3 не підтвердив, тому заява про відмову від апеляційної скарги приймається судом.

Керуючись статтями 117, 118, 160, 165, 193, 254 КАС України, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву в.о ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі Гужви І.Ю. про відмову від апеляційної скарги - прийняти.

Провадження у справі за апеляційною скаргою Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Київський національний торговельно-економічний університет про визнання недійсним рішення - закрити.

Ухвала може бути призначена оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 02 лютого 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.