Постанова № 55380547, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4691/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Київській області, Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Київській області, Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області, в якому просив:

ѕ визнати протиправними накази начальника ГУ МВС України в Київській області №1569 від 12.08.2015. №454 о/с від 21.08.2015 про звільнення ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого СКР Фастівського МВ ГУ МВС України в Київської області;

ѕ постановити рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого СКР Фастівського МВ І У МВС України в Київської області як звільненого без поважних підстав:

ѕ стягнути з ГУ МВС України в Київської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2015 по день винесення рішення суду, (суму вказаної компенсації я уточню в судовому засіданні), а також моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

ѕ у відповідності до ст. 74 КАС України витребувати з Фастівського МВ довідку про середній заробіток ОСОБА_2.

ѕ запис в трудовій книжці № 3 від 21.08.2015 «звільнений з ОВС на підставі наказу 454 о/с від 21.08.2015» визнати недійсним, зобов'язати відповідача вчинити наступний запис «запис № 3 від 21.08.2015 вважати недійсним, поновити на службі на попередній посаді».

У судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_2 заявив клопотання про залишення без розгляду його позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн. з ГУ МВС України в Київській області та в частині вважати недійсним запис в трудовій книжці №3 від 21.08.2015 року «звільнений з ОВС на підставі наказу 454 о/с від 21.08.2015 року» та зобов'язати відповідача вчинити запис «запис №3 від 21.08.2015 року вважати недійсним, поновити на службі на попередній посаді» у зв'язку з їх відкликанням.

Дане клопотання було задоволено ухвалою від 04 листопада 2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано Наказ Начальника ГУ МВС України в Київській області Троян А.В. №1569 від 12.08.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» та Наказ Начальника ГУ МВС України в Київській області Троян В.А. №454 о/с від 21.08.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 (М-118620) оперуповноваженого сектора карного розшуку Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району), 21 серпня 2015 року.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області .

Стягнено з Головного управління МВС України в Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2015 року по 04.11.2015року у сумі 5626 (п'ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 28 коп.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Фастівського міського відділу ( з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області .

Допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Головного управління МВС України в Київській області на користь ОСОБА_2 заробітної плати за вересень 2015 року в сумі 2222(дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 40 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності прийнятих наказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Регулювання правового становища осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ здійснюється відповідно до спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ», затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний Статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114) відомчих наказів, постанов, інструкцій та інших.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 15.08.1997 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України, в тому числі з 27.06.2001 року на різних посадах: оперуповноваженим СКР, слідчим СВ Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області.

Наказом начальника ГУМВС України в Київській області №1569 від 12.08.2015року його на підставі п. «є» ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільненню з посади оперуповноваженого СКР Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області за порушення службової дисципліни, яке виразилося у порушенні вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, а саме: відсутності на службі без поважних причин, тобто вчинення прогулу.

Згідно Рапорту Позивача від 03.08.2015 року та відпускного посвідчення (а.с. 12, 13), ОСОБА_2 з 06.08.2015 по 13.08.2015р. перебував в черговій відпустці за 2015р.

14.08.2015р. ОСОБА_2 було ознайомлено з наказом № 1569 від 12.08.2015р.

Наказом ГУ МВС України № 454 о/с від 21.08.2015 року його звільнено з ОВС за п. «є» ст.64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

Як зазначено в наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, №1569 від 12.08.2015 ГУ МВС України в Київській області, він був відсутній на робочому місці 28.07.2015 р. на телефонні дзвінки не відповідав, на підставі чого було складено Акт про невихід на роботу №184 від 28.07.2015 року.

21.08.2015 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України видало Наказ №454 о/с про звільнення капітана міліції ОСОБА_2 (М-118620), оперуповноваженого сектора карного розшуку Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов до висновку, що підставою невиходу на службу 28.07.2015 є довідка № 2771 від 28.07.2015 видана Києво-Святошинською районною лікарнею. Тому, відповідно незаконними є накази від 12.08.2015 року та від 21.08.2015 року.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), - службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 даного Дисциплінарно статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з приписами ст..12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З гідно з ч.1 ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Відповідно до п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою КМ України 29 липня 1991 року № 114 (далі Положеня №114) звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленогоЗаконом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Згідно п. 66 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення за пунктом 66 Положення № 114 може мати місце лише тоді, коли за результатами проведеного службового розслідування повністю доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Згідно п.3.3 Розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 року № 155 - працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що «...відповідачем не доведено обґрунтованість застосування до позивача саме крайнього заходу дисциплінарного впливу...», але колегія суддів не погоджується з таким висновком, так як з матеріалів справи вбачається, що за час служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді ОСОБА_2 зарекомендував себе посередньо. Нормативні акти та накази, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ знає, але не завжди правильно використовує їх у повсякденній службовій діяльності. Має низькі результати службової діяльності. На зауваження та критику керівництва не реагує, потребує постійного контролю та нагадування з боку керівництва. Авторитетом та довірою серед особового складу міського відділу не користується. Самопідготовкою не займається, зошит зі службової підготовки та тривожна валіза відсутні.

Систематично, у разі відсутності на службі без поважних причин, звертається до будь-яких лікарень з метою отримання листків непрацездатності. Так, за останні 1,5 роки ОСОБА_2 відкривав 7 разів листки непрацездатності: з 25.03.2014 по 28.03.2014, з 18.06.2014 по 23.06.2014, з 14.07.2014 по 21.07.2014, з 17.09.2014 по 25.09.2014, з 21.10.2014 по 24.10.2014, з 22.04.2015 по 24.04.2015, з 27.05.2015 - 05.06.2015.

Має діючі дисциплінарні стягнення:

- догана, оголошена наказом ГУМВС України в Київській області від 28.11.2014 №2578;

- сувора догана, оголошена наказом Фастівського МВ від 12.01.2015 №

12;

- попередження про неповну посадову відповідність, оголошене наказом Фастівського МВ від 10.02.2015 № 60.

Із зазначеного колегія суддів робить висновок, що при обранні міри дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з ОВС були враховані діючі стягнення, а також службова характеристику позивача.

Щодо посилань позивача на ту підставу, що службове розслідування було призначено за фактом відсутності його на службі 27.07.2015 року, а в подальшому відповідач посилався на відсутність ОСОБА_2 28.07.2015 року, колегія суддів зазначає, положеннями ст.. 14 Дисциплінарного статуту, які кореспондуються із положеннями п. 5.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за № 541/23073, де визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

З пояснень представника відповідача 2 (Фастівського міського відділу(з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області) встановлено, що службове розслідування дійсно було призначено на 27.07.2015 року за фактом невиходу на службу ОСОБА_2 у період часу з 14:00 по 18:00 год., однак наступного дня він знову не з'явився на роботі (службове розслідування слід вважати таким, що продовжується) хоча факт невиходу 27.07.2015 року не підтвердився, проте під час ходу розслідування ОСОБА_2 був відсутній на службі і в рапорті вже надавав пояснення про відсутність і 27.07.2015 року і 28.07.2015 року.

Як зазначалось вище, підставою невиходу на службу 28.07.2015 є Довідка № 2771 від 28.07.2015 видана Києво-Святошинською районною лікарнею.

Дана довідка не дає підстави бути відсутнім на роботі, оскільки згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року №455 - тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Бланк листка тимчасової непрацездатності - це документ суворого обліку. Щодо нього встановлено жорсткі вимоги.

Згідно п. 2.7. Інструкції особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу.

Отже, колегія суддів робить висновок, що особам, які звернулися до лікувально-профілактичного закладу та не були визнаними тимчасово непрацездатними, надається саме такий вид документу. У довідці не зазначено причини звільнення з роботи, графи «звільнення з роботи», графи «Стати до роботи» та інше. Така довідка (довідка довільної форми) і була видана позивачеві.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи міститься відповідь Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району №306 від 20.10.2015 року (а.с.103) на лист Фастівського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області №245 від 15.10.2015 року, в якій ідеться про те, що «… громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в поліклініку та в приймальне відділення ЦРЛ 28.07.2015 року за медичною допомогою не звертався, та на стаціонарному лікуванні не перебував». Лист підписаний в.о. головного лікаря ЦРЛ Києво-Святошинського району С.О. Радкевичем та скріплений печаткою установи.

Крім того, в даній Довідці №2771 зазначено, що ОСОБА_2 перебував на прийомі у лікаря о 08:30 год., від госпіталізації відмовився, йому, також, рекомендовано звернутися до дільничного терапевта.

Аналізуючи дану Довідку №2771, колегія суддів зазначає, що звернення до лікувального закладу відбулось до початку робочого дня (згідно трудового розпорядку Фастівського МВ робочий день починається о 09:00 год.), його відмова від госпіталізації є незрозумілою, також, ніяких доказів подальшого звернення до лікувальних закладів, крім пояснень позивача, у матеріалах справи немає.

Також, незрозумілим є обставина чому ОСОБА_2, перебуваючи у м. Боярка, Київської області, після прийому у лікаря не поїхав у м. Київ до Військового госпіталю МВС України, оскільки з його ж пояснень вбачається, що із м. Боярка його забирав уже його ж знайомий на автомобілі і відвіз у Фастівську районну поліклініку.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав довідку № 2771 від 28.07.2015 року належним доказом непрацездатності ОСОБА_2 28.07.2015 року, оскільки, по-перше, довідка не засвідчує непрацездатність особи, по-друге, існує велика вірогідність того, що дана довідка взагалі не видавалась позивачеві.

Отже, Наказ №1569 від 12.08.2015 року дійсно засвідчує прогул ОСОБА_2 28.07.2015 року, тому Наказ №454 о/с від 21.08.2015 року виданий правомірно.

Щодо посилань позивача, що Наказ №1569 від 12.08.2015 року прийнятий у період його перебування у відпустці, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 18 Статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні, а також, перебувають у відпустці та відрядженні.

Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 08.10.2013 року №21-250а13.

Щодо посилань позивача, що Наказ №454 о/с виданий під час його перебування на лікарняному, колегія суддів зауважує, що частина 2 статті 18 Дисциплінарного статуту не містить застережень щодо можливості накладення дисциплінарних стягнень у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, на осіб рядового та начальницького складу, які тимчасово непрацездатні.

Аналогічна правова позиція висловлена, також, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 року № К/800/27008/13.

Також, колегія суддів зазначає, що всі питання по призначенню та виплаті грошового забезпечення позивачу за період проходження служби в Фастівському міському відділу вирішувались виключно фінансовим відділом Фастівського міського відділу, а не Головним управлінням.

Довідку про середній заробіток було витребувано судом та надано на виконання ухвали суду Фастівським міським відділом міліції.

Оскільки Фастівський міський відділ (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) ГУ МВС України в Київській області є юридичною особою, і відповідно до п.9 положення про Фастівський міський відділ, затвердженого наказом ГУМВС України в Київській області від 29.03.2013 №258 є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним державним майном на праві оперативного управління, то належним відповідачем в зазначеній справі щодо стягнення грошового забезпечення являється Фастівський міський відділ, а не Головного управління МВС України в Київській області.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач не довів поважність причин прогулу 28.07.2015 року, оскільки надана ним довідка не засвідчує непрацездатність, а також, у колегії виник сумнів щодо дійсності даної довідки, тому суд апеляційної інстанції вважає Накази від 12.08.2015 року та 21.08.2015 року такими, що видані відповідно до норм чинного законодавства, а звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ правомірним, зважаючи на діючі щодо нього дисциплінарні стягнення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Київській області, Фастівського міського відділу (з обслуговування міста Фастова та Фастівського району) Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 02 лютого 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.