Постанова № 55380393, 27.01.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 січня 2016 р. №820/11118/15

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

суддів - Мельникова Р.В., Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України по відмові у поновлені строку на подачу апеляції на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмову у видачі диплома доктора медичних наук;

- зобов'язати Міністерство освіти і науки України передати на розгляд атестаційної колегії МОН заяву позивача від 14.09.2015 року про поновлення строку на подачу апеляції, поновити строк і створити апеляційну комісію для розгляду апеляції позивача по суті поставлених в ній питань.

В обґрунтування позову зазначив, що відмова у поновлені строку на подачу апеляції на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмову у видачі диплома доктора медичних наук порушує його права на захист інтелектуальної праці.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, жодних заперечень чи клопотань до суду не надавав.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Міністерства освіти і науки України (далі - МОН) від 26.02.2015р. №217 було затверджено рішення Атестаційної колегії Міністерства та скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 р. протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" і відмовлено позивачу у видачі диплома доктора медичних наук на підставі висновку (а.с.20).

Зазначений наказ ОСОБА_1 отримав 22.07.2015 року поштовою кореспонденцією разом з відповіддю директора Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації від 16.07.2015 року за № 14/2-396-15 (а.с.19).

Таким чином позивач дізнався про його порушені права, інтереси чи свободи 22.07.2015 року.

Також в зазначеній кореспонденції був атестаційний висновок щодо дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук ОСОБА_1 ( а.с.21-24).

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повторно розглянуло питання про видачу ОСОБА_1 диплому докора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Харківського державного медичного університету від 26.06.2003р. про присудження наукового ступеню доктора медичних наук відповідно до вимог чинного законодавства.

Експертною радою Міністерства з клінічної медицини (внутрішні хвороби) здійснена експертиза дисертації ОСОБА_1, для чого, з метою незалежності її оцінки, дисертацію разом з атестаційною справою було направлено у спеціалізовану вчену раду Д 08.601.02 ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" та ДУ "Інститут гастроентерології НАМН України", за результатами якої визначено, що дана дисертація на відповідає вимогам п.10 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 567 та скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 р. протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія".

Позивач не погодився з рішенням від 26.02.2015р. Атестаційної колегії Міністерства про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України та 04.08.2015 року направив апеляцію (а.с. 14-18).

В атестаційному висновку, що став підставою винесення наказу Міністерства освіти і науки України (далі - МОН) від 26.02.2015р. №217, яким було затверджено рішення Атестаційної колегії Міністерства та скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 р. протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" і відмовлено ОСОБА_1 у видачі диплома доктора медичних наук на підставі висновку, містяться неточні та неправдиві відомості. В апеляційній скарзі позивач зауважив, що тема його дисертації є актуальною як на час її написання так і на теперішній час та висвітлює причини летальності хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легень в розрізі того, що такими є не дихальна недостатність, як раніше стверджувалось, а сердцево - судинні захворювання, зауваження експертів загалом мають суб'єктивний та поверхневий характер, а висновок є необґрунтованим та містить в собі набір стандартних фраз.

Просив скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 26.02.2015р. №217 в частині затвердження рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 р. протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія" і відмови у видачі диплома доктора медичних наук на підставі висновку та розглянути питання про видачу ОСОБА_1 диплома доктора медичних наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 Харківського державного медичного університету МОЗ України від 26.06.2003 р., протокол №15 про присудження наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.11 "Кардіологія".

12.09.2015 року позивач, отримав відповідь від першого заступника Міністра МОН ОСОБА_3 від 07.09.2015 року № 1/11-13034, в якій зазначалось, що згідно п.43 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року №567 на рішення МОН, пов'язані з присудженням (позбавленням) наукового ступеня, здобувач може подати апеляцію до МОН не пізніше ніж через два місяці з дня його прийняття, враховуючи пропуск здобувачем відповідних строків Міністерство освіти і науки України не вбачає юридично обґрунтованих підстав для порушення питання про створення апеляційної комісії ( а.с.12-13).

Отримавши даний лист, позивач звернувся до відповідача з заявою від 14.09.2015 року про поновлення строку на подачу апеляції на рішення МОН ( а.с.11).

Обґрунтовуючи підстави поновлення відповідних строків позивач вказав, що про спірне рішення МОН від 26.02.2015 року він дізнався лише 22.07.2015 року з відповіді директора Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації від 16.07.2015 року за № 14/2-396-15 на свій лист від 03.07.2015 року. Отже, встановлені п.43 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника строки на подачу апеляції на рішення МОН були пропущені з поважних причин, а тому підлягають поновленню.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до МОН з листами, в яких просив його повідомити про результати розгляду дисертації, проте конкретної відповіді не отримував ( а.с.25-26).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав відповідь МОН від 07.10.2015 року № 1/11-14653, якою відповідач повідомив, що Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 567 та іншими нормативно - правовими актами з питань атестації кадрів вищої кваліфікації поновлення строку подачі апеляції не передбачено ( а.с.8-9).

З даною відмовою в поновленні строку на подачу апеляції позивач не погодився та звернувся за захистом своїх порушених прав до суду. Зазначив, що тривалий час, а саме протягом дванадцяти років, органи виконавчої влади - ВАК України, а тепер і його правонаступник - Міністерство освіти і науки України порушували його законне право на отримання диплому доктора медичних наук по дисертації, захищеній ОСОБА_1 ще у 2003р., а неодноразові незаконні відмови у видачі диплому скасовувались у судовому порядку.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013 "Питання Міністерства освіти і науки України" затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України ( надалі Положення № 240/2013).

Відповідно до пп. 34, 35, 37 п.4 Положення № 240/2013 МОН України відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів та вчених звань, проводить експертизу, в тому числі на відсутність текстових запозичень, дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також забезпечує розгляд апеляцій на рішення спеціалізованих вчених рад та вчених рад вищих навчальних закладів і наукових установ; формує мережу спеціалізованих вчених і експертних рад, затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів та скасовує такі рішення в разі невиконання державних вимог під час атестації наукових кадрів вищої кваліфікації, а також видає відповідні дипломи про наукові ступені; присвоює вчені звання старшого наукового співробітника, доцента, професора, видає відповідні атестати, затверджує перелік документів, необхідних для розгляду питань щодо позбавлення (відновлення) вчених звань.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України, яке містить в собі аналогічні приписи (далі за текстом - Положення № 630).

Згідно п. 1 та 2 Положення № 630, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями МОН є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (п. 3 Положення № 630).

Відповідно до п.п. 26, 29, 48, 49,50 п.4 Положення № 630, МОН відповідно до покладених на нього завдань зокрема організовує та координує інноваційну діяльність; здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної експертизи; утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад вищих навчальних закладів (наукових установ) про присвоєння науковим і педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення зазначених звань, оформляє та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії; за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) та подає його на розгляд Кабінету Міністрів України; встановлює порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів та науково-технічними радами наукових установ вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань.

Положеннями Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу" визначено правові, організаційні і фінансові основи експертної діяльності в науково-технічній сфері, а також загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у галузі організації та проведення наукової та науково-технічної експертизи з метою забезпечення наукового обґрунтування структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та оцінки ефективності використання науково-технічного потенціалу, результатів досліджень.

Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 567 (далі за текстом - Порядок № 567) врегульовано питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук

Відповідно до п. 6 Порядку №567, наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій. МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.

Спеціалізовані вчені ради (докторські, кандидатські) утворюються за рішенням МОН у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації, науково-дослідних, науково-технічних установах, що проводять фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження (далі - вищі навчальні заклади, наукові установи), за клопотанням центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких є вищі навчальні заклади та наукові установи, Національної академії наук та національних галузевих академій наук, а також вищих навчальних закладів та наукових установ, що належать до сфери управління МОН. Порядок утворення, функціонування і діяльності спеціалізованих вчених рад визначається положенням про раду, яке затверджує МОН (п. 7 Порядку 567).

Пунктом 9 Порядку № 567 визначено, що дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так до матеріалів справи надані судові рішення, які набрали законної сили, у справах № 2-2775/05 (постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2005 року), № 2а-2051/08 (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2008, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2008 року), № 2а-10713/10/2040 (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 року, ухвала Вищого адміністративного суду від 16.12.2014 року), № 2а-14768/11/2070 (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 року, ухвала Вищого адміністративного суду від 03.09.2014 року) (а.с. 27-56).

Суд зазначає, що в ході судового засідання було встановлено порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача, а саме право ОСОБА_1 на оскарження рішення Міністерства освіти та науки України від 26.02.2015 року.

Відповідно до абз.1 п.26 Порядку № 567, у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.

Абз. 13 п.26 Порядку № 567 визначено, що здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача.

Згідно з п.42-44 Порядку № 567, на рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження (позбавлення) наукових ступенів здобувачі та інші особи можуть подати протягом двох місяців з дня захисту дисертації апеляцію (оскарження рішення) до відповідної спеціалізованої вченої ради або до МОН. На рішення МОН, пов'язані з присудженням (позбавленням) наукового ступеня, здобувач може подати апеляцію до МОН не пізніше ніж через два місяці з дня його прийняття. У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків. Головою апеляційної комісії призначається, як правило, член атестаційної колегії МОН. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, підписаний всіма членами комісії, для розгляду атестаційною колегією МОН.

Таким чином, проаналізувавши положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки Міністерством освіти та науки було порушено чинне законодавство і відповідний висновок позивач отримав не в місячний строк, то відповідно дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови в створенні апеляційної комісії за апеляцією ОСОБА_1 від 04.08.2015 року на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук є протиправними.

Проте суд зазначає, що оскільки порядком № 567 не врегульовано питання щодо поновлення строків на подачу апеляцій на рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження (позбавлення) наукових ступенів, то суд приходить до висновку що вимога позивача щодо визнання протиправними дії Міністерства освіти і науки України по відмові у поновлені строку на подачу апеляції на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмову у видачі диплома доктора медичних наук не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що п. 46. Положення встановлено, що визначення процедури розгляду питань, пов'язаних з атестацією наукових кадрів, що не врегульовані законодавством, покладається на атестаційну колегію МОН.

Таким чином, створення апеляційної комісії для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук, дозволить відновити порушене право позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 24, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови в створенні апеляційної комісії за апеляцією ОСОБА_1 від 04.08.2015 року на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук.

Зобов'язати Міністерство освіти і науки України створити апеляційну комісію для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення МОН від 26.02.2015 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмови у видачі диплома доктора медичних наук.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02.02.2016 року.

Головуючий суддя Полях Н.А.

судді Мельников Р.В.

Нуруллаєв І.С.