Постанова № 55380288, 23.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р. Справа№ 910/24023/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ніколаєв В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24023/15 (суддя: Грехова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про стягнення 23 339, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24023/15 позов ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" до ПАТ "Страхова група "ТАС" про стягнення 23 339,77 грн.- задоволено, а саме: присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" страхове відшкодування в сумі 23339 (двадцять три тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) №К8947-020/07/СТ від 27.11.2007 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі, загалом в розмірі фактично понесених витрат в сумі 23 339,77 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 по справі №910/24023/15 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 - скасувати в частині стягнення з ПАТ "Страхова група "ТАС" 23 339,77 грн. та прийняти нове, яким стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" суму, що не перевищує 17 351,31 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування, а у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, що обумовлено зокрема ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з чим відшкодуванню підлягає сума, за розрахунком відповідача, в розмірі 17 357,31 грн., тобто з врахуванням зносу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПАТ "Страхова група "ТАС" по справі № 910/24023/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 05.11.2015 по справі №910/24023/15 апеляційну скаргу ПАТ "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 по справі №910/24023/15 було прийнято та призначено до розгляду на 02.12.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 02.12.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.12.2015.

В судовому засіданні 23.12.2015 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ПАТ "Страхова група "ТАС" 23 339,77 грн. та прийняти нове, яким стягнути з ПАТ "Страхова група "ТАС" суму, що не перевищує 17 351,31 грн.

Позивач в судове засідання 23.12.2015 представників не направив, причин неявки суду апеляційної інстанції не повідомив.

16.11.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24023/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність прийнятого рішення нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вказував на те, що коефіцієнт фізичного зносу не підлягає застосуванню у даному випадку, оскілки умовами Договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) №К8947-020/07/СТ від 27.11.2007 між позивачем та його страхувальником було узгоджено здійснення страхової виплати в межах фактичних затрат, а саме в сумі 23 339,77 грн.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника позивача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" (нова назва - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"), як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) №К8947-020/07/СТ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (нова назва - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк").

Строк дії договору встановлено з 28.11.2007 до 26.11.2014.

06.09.2013 в м. Києві по вул. Кільцева дорога, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля марки "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, не обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.10.2013 у справі №752/16581/13-п встановлено порушення ОСОБА_4 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу.

09.09.2013 власник застрахованого автомобіля марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про страхову виплату, в якій повідомив про настання ДТП та просив виплатити страхове відшкодування згідно з умовами страхування на СТО - Товариство з обмеженою відповідальністю "Голосіївський" для здійснення ремонту.

Як зазначає позивач, вартість відновлювального ремонту автомобіля "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена на підставі протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 20.09.2013, складеного ОСОБА_5, і ремонтної калькуляції НОМЕР_1 "Audatex" від 02.10.2013 та становить 25432,47 грн.

Відповідно до Звіту НОМЕР_1-07.10/2 про оцінку автомобіля "NISSAN Х-Trail", держномер НОМЕР_1 від 07.10.2013, складеного оцінювачем ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМ України МФ НОМЕР_3 від 15.04.2008) матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження складає 17357,31 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Вигодонабувач за договором добровільного страхування - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" листом вих. №10.1-186/67-20568 від 16.10.2013 повідомило ПАТ НАСК "Оранта" про варіанти виплати страхового відшкодування, зокрема, не заперечувало щодо перерахування суми страхового відшкодування на рахунок ремонтного підприємства (СТО) для відновлення автотранспорту, який є заставним майном банку.

Крім того, згідно з листом вигодонабувача вих. №10.1-186/67-20568 від 05.03.2015, в позичальника ОСОБА_3 станом на 05.03.2015 заборгованість по кредиту повністю погашена та ПАТ "Укрсоцбанк" повідомляє, що страхове відшкодування може бути виплачене на розсуд страхувальника.

З урахуванням умов Договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) №К8947-020/07/СТ від 27.11.2007, позивач склав страховий акт №СТ-13-11629/1 від 17.03.2015, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 23339,77 грн.

На підставі складеного страхового акту №СТ-13-11629/1 від 17.03.2015 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 23339,77 грн. страхувальнику - ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №17249 від 26.03.2015 та відомістю переказів, підготовлених клієнтом для передавання в банк (реєстр №17548).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним страховим договором.

Таким чином, з урахуванням з наведених приписів законодавства, до ПАТ НАСК "Оранта" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_4 та знаходився під його керуванням, і ОСОБА_4 згідно постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 02.10.2013 івизнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як власником цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника автомобіля "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (полісу) №АЕ/0858426, який діяв станом на дату ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

Вказаним договором (полісом №АЕ/0858426) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Позивач звертався до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою на виплату страхового відшкодування вих. №09-06-08/8341 від 04.06.2015, в якій просив сплатити на його рахунок 23339,77 грн. Вказана заява отримана відповідачем 11.06.2015, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Втім, ПрАТ "Страхова група "ТАС" в листі вих. №3981 від 24.07.2015 відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Не погоджуючись з позовом відповідач наполягає на тому, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування, а у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що дійсно, здійснення ПАТ "НАСК "Оранта" виплати страхового відшкодування на користь свого страхувальника (ОСОБА_3) в сумі без врахування коефіцієнту фізичного зносу не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) №К8947-020/07/СТ від 27.11.2007, а положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування, що і було здійснено позивачем.

Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин дійшов висновку, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 25432,47 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми - 23339,77 грн., а полісом №АЕ/0858426 визначені розміри лімітів відповідальності (50000,00 грн.) та франшизи (0 грн.), у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 23339,77 грн.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції щодо розміру страхового відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає виносок суду першої інстанції про стягнення 23 339,77 грн. таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, що згідно з п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині присудженої до стягнення суми страхового відшкодування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Наведена вище позиція узгоджується також з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 02.12.2015.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, виплативши страхове відшкодування на користь свого страхувальника (потерпілої ОСОБА_3) за договором майнового страхування, отримало від потерпілого права кредитора до відповідача, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 в справі № 910/22731/14).

В свою чергу, зношеність пошкодженого при ДТП майна (автомобіля "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1) враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Отже, позивач набувши права кредитора від потерпілого, відповідно набув право отримати вартість спричинених пошкоджень від відповідача, проте, з урахуванням зношеності майна, що обумовлено зокрема ст. статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та обсягом набутих від потерпілого прав кредитора у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

В свою чергу, відповідно до Звіту НОМЕР_1-07.10/2 про оцінку автомобіля "NISSAN Х-Trail", держномер НОМЕР_1 від 07.10.2013, складеного оцінювачем ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМ України МФ НОМЕР_3 від 15.04.2008) матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження складає 17 357,31 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача, застрахована яким особа є винуватцем ДТП, 17 357,31 грн. вартості матеріального збитку з урахуванням зносу, що відповідає ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та розмір якого визначено згідно Звіту НОМЕР_1-07.10/2 про оцінку автомобіля "NISSAN Х-Trail", держномер НОМЕР_1 від 07.10.2013.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24023/15 підлягає зміні в частині суми присудженого до стягнення розміру страхового відшкодування і стягненням з відповідача на користь позивача 17 357,31 грн. страхового відшкодування. В решті позовних вимог слід відмовити.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24023/15 підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми страхового відшкодування, із здійсненням перерозподілу судового збору.

Судовий збір за подачу позову покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24023/15 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24023/15 змінити в частині присудженого до стягнення розміру страхового відшкодування, присудивши до стягнення 17 357,31 грн. страхового відшкодування, з відмовою у позові в іншій частині.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24023/15 в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) страхове відшкодування в сумі 17 357 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 80 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) з Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №46924 від 25.08.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/24023/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова