Постанова № 55380174, 02.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року 810/5173/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., у розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001032200 від 22.05.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» строків надходження на валютні рахунки позивача виручки за зовнішньоекономічним договором.

Позивач вважає помилковою позицію відповідача про те, що надходження на валютні рахунки позивача виручки за зовнішньоекономічною діяльністю має бути здійснене у відповідності до положень постанов правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарі від запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» № 453 від 14.11.2013 та № 270 від 17.05.2014, зокрема, протягом 90 днів з дати митного оформлення товару, оскільки Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлений строк у 180 календарних днів з дати митного оформлення відповідної продукції для зарахування відповідної виручки, який не може бути змінений підзаконними нормативно-правовими актами.

Крім того, на думку позивача, під час перевірки ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» контролюючим органом було безпідставно включено до розрахунку граничного строку повернення валютної виручки календарний день її фактичного отримання, адже таким днем є день, що передує її фактичному надходженню на розподільчий банківський рахунок відповідного суб'єкта господарювання.

Також, позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо того, що моментом експорту товару є дата подачі митним органом митної декларації, оскільки таким моментом слід вважати саме фактичний перетин експортованого товару через митний кордон України.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки Постанова НБУ №270 діяла з 20.05.2014 по 20.08.2014, а періодом дії постанови НБУ №453 є 20.11.2013-17.05.2014, у той час як граничними строками надходження валютної виручки (за твердженням податкового органу) за митними деклараціями №125130007/2014/616569 та №125130007/2014/616964 є 28.08.2014 та 24.09.2014 відповідно, позивач вважає, що нарахування відповідачем пені за порушення строків здійснення розрахунків за цими МД є протиправним, адже у день настання граничного строку надходження валютної виручки жодна із зазначених постанов НБУ не діяла, у зв'язку з чим застосуванню підлягає загальний строк тривалістю 180 днів.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що позивачем не дотримано 90-денного строку на зарахування валютної виручки на банківський рахунок ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», який встановлений постановами правління НБУ № 453 від 14.11.2013 та №270 від 12.05.2014, що надає податковому органу право у відповідності до вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахувати ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, яка становить 73 788, 00 грн. та свідчить про правомірність винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

25.11.2015 на адресу суд від представника позивача надішли додаткові пояснення по справі б/н від 25.11.2015 (вх. № 19709/15 від 25.11.2015).

Присутній у судовому засіданні 02.12.2015 представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження. Вказане клопотання позивача було прийнято судом, про що було постановлено усну ухвалу із занесенням до журналу судового засідання.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, та враховуючи заявлене представником позивача клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 11 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 визначено, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 22.04.2015 по 28.04.2015 Миронівською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» (код ЄДРПОУ 32967502) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 15.03.2014 по 30.11.2014, за результатами якої було складено акт від 07.05.2015 № 165/22-011/32967502.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 Постанови правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 Постанови правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу в іноземній валюті», у зв'язку з чим ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було несвоєчасно здійснено розрахунки в іноземній валюті за експортним контрактом № 07/Е від 08.08.2012.

Вказані висновки були засновані на тому, що позивачем не були дотримані встановлені постановами правління Національного банку України 90-денні строки для надходження валютної виручки за експортним контрактом № 07/Е від 08.08.2012 від ТОВ «ТОРИЁ» на валютні рахунки позивача.

Так, зокрема, податковим органом було зазначено про те, що вказане порушення стосується експортних операцій за наступними вивізними митними деклараціями:

- митна декларація № 12530007/2014/614583 від 31.01.2014, за якою сума валютної виручки становить 35 305, 36 дол. США. Граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 01.05.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 14.05.2014;

- митна декларація № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014, у відповідності до якої сума валютної виручки становить 26 420, 81 дол. США. Граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 01.07.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 25.07.2014;

- митна декларація № 125130007/20144/616569 від 30.05.2014, за якою сума валютної виручки складає 41 758, 20 дол. США. Граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 28.08.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 25.09.2014;

- митна декларація № 125130007/2014/616964 від 24.06.2014, за якою сума валютної виручки становить 36 701, 66 дол. США. Граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 22.09.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 18.11.2014.

В акті перевірки відповідачем вказано на те, що порушення позивачем строків надходження валютної виручки передбачає застосування у відповідності до положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті.

Крім того, в акті перевірки відповідачем було зазначено про те, що контролюючим органом було зупинено з 18.09.2014 нарахування позивачу пені за митною декларацією № 125130007/20144/616569 від 30.05.2014 на суму 41 758, 20 дол. США та з 24.09.2014 - за митною декларацією № 125130007/2014/616964 від 24.06.2014 на суму 36 701, 66 дол. США, оскільки вказані суми коштів стягуються позивачем з ТОВ «ТОРИЁ» у судовому порядку, зокрема, у Господарському суді м. Києва в межах справи № 910/19555/14.

На підставі акта перевірки Миронівською ОДПІ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0001032200, яким позивачу нарахована пеня у сумі 73 788, 00 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 08.08.2012 між ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» (Постачальник) та ТОВ «ТОРИЁ» (Замовник) було укладено контракт № 07/Е, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити на умовах даного контракту кондитерські вироби (товар), а замовник зобов'язався прийняти його та здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2 контракту найменування, кількість, ціна товару кожної партії, що постачається узгоджується сторонами і фіксується в Специфікації (Додатку) до даного контракту, яка підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно з п. 3.2 контракту постачальник здійснює відвантаження товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту здійснення замовником передплати у відповідності до з п. 5.1.

Пунктом 3.4 контракту встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ - Душанбе, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

За умовами п. 3.5 контракту постачальник зобов'язаний надати замовнику: товарно-супровідну CMR; сертифікат відповідності, завірений оригіналом печатки виробника; сертифікат походження СТ-1; рахунок-фактуру на партію відвантаженої продукції; посвідчення якості; експортну декларацію; ВМД-оригінал.

Ціна одиниці товару зазначається в Додатку (Специфікації) на кожну партію товару. Загальна вартість контракту буде складати суму всіх поставлених партій товару, відповідно до специфікацій за даним контрактом (п.п. 4.1-4.2 контракту).

Відповідно до п. 5.1 контракту замовник здійснює 100 % передплату за товар, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту узгодження з постачальником специфікації.

Згідно з п. 5.2 контракту валютою платежу є долар США.

Пунктом 5.4 контракту встановлено, що датою оплати за отриманий замовником товар вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 6.2 контракту товар вважається переданим постачальником та отриманим покупцем, якщо якість товару відповідає сертифікату відповідності товару, а кількість відповідає вазі, яка зазначена в транспортних документах.

Відповідно до п. 11.2 даний контракт діє з моменту підписання до 31 грудня 2013.

12.09.2012 між сторонами було підписано Додаткову угоду до контракту № 07/Е від 08.08.2012, сторони погодили, що замовник здійснюватиме 100 % передплату за товар протягом 30 днів з моменту митного оформлення товару на території України. Також, 25.02.2013 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до контракту поставки № 07/Е від 08.08.2012, за умовами якої поставка здійснюється на умовах СРТ - станція Душанбе-1 код. 243205, відповідно до «ІНКОТЕРМС 2010». З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог вказаного контракту, позивачем було здійснено поставку товару (вафлі) за наступними митними деклараціями:

- митна декларації № 125130007/2014/614583 від 31.01.2014, за якою було поставлено товар на загальну суму 35 305, 36 дол. США.

- митна декларація № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014, за якою поставлено товар на загальну суму 26 420, 81 дол. США;

- митна декларація № 125130007/2014/616569 від 30.05.2014, за якою поставлено товар на загальну суму 41 758, 20 дол. США;

- митна декларація № 125130007/20114/616964 від 24.06.2014, за якою поставлено товар на загальну суму 36 701, 66 дол. США.

Зі змісту повідомлень Луганської митниці Міністерства доходів та зборів України про фактичне вивезення товарів вбачається, що датами фактичного вивезення товару за вказаними митними деклараціями є наступні дати:

- за митною декларацією № 125130007/2014/614583 від 31.01.2014 датою вивезення є 10.02.2014;

- за митною декларацією № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014 датою вивезення товару є 06.04.2014;

- за митною декларацією № 125130007/2014/616569 від 30.05.2014 датою вивезення товару є 03.06.2014;

- за митною декларацією № 125130007/20114/616964 від 24.06.2014 датою вивезення товару є 30.06.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог п. 5 контракту, позивачем під час здійснення фактичної поставки партії товару, у відповідності до вищезазначених митних декларацій, було додано рахунок-фактуру на оплату, Специфікацію на поставку, дублікат видаткової накладної, акт комісійного навантаження та сертифікат походження товару.

Судом встановлено, що ТОВ «ТОРИЁ» було перераховано на рахунки ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» валютні кошти за поставлений у відповідності до вказаних митних декларацій позивачем товар, що підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача.

Так, зокрема, грошові кошти за товар, оформлений за митною декларацією № 125130007/2014/614583 від 31.01.2014, на суму 35 305, 36 дол. США, надійшли на поточний валютний рахунок позивача 14.05.2014; грошові кошти за товар, оформлений за митною декларацією № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014, на суму 26 420, 81 дол. США, надійшли на поточний валютний рахунок позивача 25.07.2014; грошові кошти за товар, оформлений за митною декларацією № 125130007/2014/616569 від 30.05.2014, на суму 41 758, 20 дол. США, надійшли на поточний валютний рахунок позивача 25.09.2014; грошові кошти за товар, оформлений за митною декларацією № 125130007/20114/616964 від 24.06.2014, на суму 36 701, 66 дол. США, надійшли на поточний валютний рахунок позивача 18.11.2014.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначено строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидентів встановлена частиною 1 ст. 4 Закону № 185/94, якою обумовлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В свою чергу, згідно з ч. 4 ст. 1 Закону № 185/94 Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, зокрема, відповідно до п.1 Постанови правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарі від запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 № 453, яка була чинною до 17.05.2014, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічне положення закріплено в постанові Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарі від запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», від 12.05.2014 № 270, яка набрала чинності 20.05.2014 та діяла до 20.08.2014.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що НБУ має право встановлювати інший, ніж передбачений в Законі № 185/94, строк надходження валютної виручки, це право закріплено на законодавчому рівні, що спростовує відповідні твердження позивача про відсутність у НБУ таких повноважень.

Щодо моменту початку відліку 90-денного строку для зарахування валютної виручки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (надалі - Закон №959) експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Аналогічне визначення цього терміну наведено в пункті 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. N 136 (в подальшому - Інструкція №136).

При цьому, момент здійснення експорту (імпорту), згідно з визначенням, наведеним в абзаці 38 статті 1 Закону №959, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР, є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України.

Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 16 січня 2012 р. у справі № 21-412а11.

Отже, суд погоджується з твердженням позивача про те, що початок перебігу 90-денного строку для надходження валютної виручки за експортований товар слід відраховувати від дати фактичного перетину товаром митного кордону України, а не від дати подачі митної декларації.

У той же час, суд не може погодитися з позицією позивача щодо необхідності застосування загального строку здійснення розрахунків (180 днів) за експортований товар у разі, якщо у день спливу скороченого строку (90 днів) відповідна постанова НБУ втрачає свою чинність, оскільки визначальним є саме момент здійснення експортованої операції під час дії відповідної постанови НБУ.

Так, суд зауважує, що вимоги постанови правління НБУ щодо 90-денного строку зарахування валютної виручки починають діяти з моменту набрання чинності вказаним актом, а тому якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.

Таким чином, якщо експортні або імпортні операції відбувалися в період чинності відповідних постанов НБУ, то на розрахунки за вказаними експортними, імпортними операціями поширюється 180-денний строк розрахунків.

Така правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 у справі №806/4257/14 (касаційне провадження № К/800/62409/14), від 26.05.2015 у справі №810/2195/14 (касаційне провадження № К/800/46138/14).

Судом встановлено, що всі експортні операції відбувалися (дата перетину митного кордону України як момент початку спливу строку здійснення розрахунків в сфері ЗЕД) в період чинності постанов правління Національного банку України № 453 від 14.11.2013 та № 270 від 17.05.2014, у зв'язку з чим валютна виручка мала надійти на валютний рахунок позивача впродовж 90 днів.

Крім того, позивач також посилається на те, що податковим органом було безпідставно враховано день надходження валютної виручки на відповідний рахунок у складі кількості днів прострочення. На думку позивача, останнім днем прострочення слід вважати той день, що передує надходженню грошових кошів на рахунок ПрАТ Кондитерська фабрика «Лагода».

Проте, суд не приймає зазначені твердження позивача, у зв'язку з наступним.

Як зазначено вище, за змістом ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підставою для застосування встановлених Законом санкцій є тільки факт порушення терміну зарахування виручки в іноземній валюті або надходження імпортного товару.

Слід зазначити, що законодавство України не дає правового визначення терміна «валютна виручка», проте містить визначення споріднених понять. Зокрема, в абз. 4, 5 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 520 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.12.2004, № 637, міститься визначення поняття готівкова виручка (виручка) - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, виконаних робіт, наданих послуг) та позареалізаційні надходження; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майн.

Виходячи із наведених визначень понять «готівкова виручка» та «готівкові розрахунки», виручкою резидента у іноземній валюті слід вважати суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб'єктом господарювання - резидентом продукцію (роботи, послуги) у визначені Законом терміни.

Отже, при визначенні суми виручки, що повинна бути зарахована на рахунок резидента, слід виходити з вартості фактично реалізованої резидентом продукції (робіт, послуг), а підставою для застосування передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» санкцій є незарахування виручки у іноземній валюті у встановлені терміни за фактично реалізовану резидентом продукцію (роботи, послуги).

Крім того, слід зазначити, що специфіка штрафної санкції, передбаченої ст. 4 Закону України № 185/94, полягає в тому, що вона нараховується до моменту її погашення. В даному випадку - зарахування виручки на валютний рахунок суб'єкта ЗЕД.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Інструкції №136 відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документа). Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

При цьому зазначеною Інструкцією не встановлено моменту, у який закінчується порушення.

Частиною 1 ст. З Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом ст. 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, експортна операція резидента знімається банком з контролю лише після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок резидента, у свою чергу день зарахування виручки за поточний рахунок резидента має бути включений у період розрахунку пені.

Так, зокрема, такої позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10.12.2013 (№ К/9991/1040/11) та в ухвалі від 12.05.2015 (№ К/800/53886/14).

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що зарахуванню валютної виручки на поточний рахунок суб'єкта господарювання передує надходження цих коштів на розподільчий рахунок, яке, зазвичай, відбувається на один операційний день раніше за надходження коштів на поточний рахунок, оскільки, як зазначалося вище, експортна операція знімається з контролю саме після зарахування коштів на поточний (не розподільчий) рахунок. Крім того, Закон №185/94 також визначає, що саме зарахування коштів на валютний рахунок є кінцевим моментом виконання обов'язку в сфері ЗЕД.

Враховуючи викладене, розрахунок пені за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону №185/94, має бути наступним.

Щодо пені за митною декларацією № 125130007/2014/614583 від 31.01.2014 на суму 35 305, 36 дол. США.

Як зазначено вище, товар за вказаною митною декларацією був фактично вивезений з території України (перетнув митний кордон України) 10.02.2014. Отже, враховуючи вищенаведене та вимоги п. 1 Постанови № 453, суд дійшов висновку про те, що перебіг 90-денного строку для надходження валютної виручки розпочався з 11.02.2014 та закінчився 11.05.2014.

Як було зазначено вище, вказана сума грошових коштів надійшла на поточний валютний рахунок позивача 14.05.2014.

На думку суду, вказане дає підстави для висновку про те, що ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» дійсно не було вчасно отримано валютні кошти у сумі 35 305, 36 дол. США на відповідний рахунок.

Так, зокрема, кількість днів прострочення становить 3 днів (з 12.05.2015 по 14.05.2015).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем було невірно визначено в акті перевірки кількість днів відповідного прострочення за вказаною митною декларацією - з 02.05.2014 по 14.05.2014, з підстав, описаних вище.

У зв'язку з цим, сума пені за порушення позивачем строків розрахунків за митною декларацією № 125130007/2014/614583 від 31.01.2014 на суму 35 305, 36 дол. США за період з 12.05.2014 по 14.05.2014 становить 317,75 дол. США (35 305, 36 дол. США (сума заборгованості) х 0,3% (розмір пені за кожний день прострочення) х 3 (кількість днів прострочення)), що еквівалентно 3 687, 63 грн. (курс НБУ гривні до 100 дол. США на день виникнення заборгованості (12.05.2014) становив 1160,5445 грн.).

Щодо пені за митною декларацією № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014 на суму 26 420, 81 дол. США.

Як зазначено вище, товар за вказаною митною декларацією був фактично вивезений з території України (перетнув митний кордон України) 06.04.2014. Отже, враховуючи вищенаведене та вимоги п. 1 Постанови № 453, суд дійшов висновку про те, що перебіг 90-денного строку для надходження валютної виручки розпочався з 07.04.2014 та закінчився 05.07.2014.

Як було встановлено судом, вказана сума грошових коштів надійшла на поточний валютний рахунок позивача 25.07.2014, що свідчить про те, що ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» дійсно було порушено вимоги законодавства щодо своєчасного отримання валютних коштів у сумі 26 420, 81 дол. США на валютний рахунок в установі банку.

Так, зокрема, кількість днів прострочення становить 20 днів (з 06.07.2014 по 25.07.2014).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем невірно визначено кількість днів прострочення зарахування відповідної суми валютної виручки за вказаною митною декларацією - з 02.07.2014 по 25.07.2014.

Таким чином, сума пені за порушення позивачем строків розрахунків за митною декларацією № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014 на суму 26 420, 81 дол. США за період з 06.07.2014 по 25.07.2014 становить 1 585,25 дол. США (26 420,81 дол. США (сума заборгованості) х 0,3% (розмір пені за кожний день прострочення) х 20 (кількість днів прострочення)), що еквівалентно 18 748,90 грн. (курс НБУ гривні до 100 дол. США на день виникнення заборгованості (06.07.2014) становив 1182,7096 грн.).

Щодо пені за митною декларацією № 125130007/2014/616569 від 30.05.2014 на суму 41 758, 20 дол. США.

Як зазначено вище, товар за вказаною митною декларацією був фактично вивезений з території України 03.06.2014.

Отже, враховуючи вищенаведене та вимоги п. 1 Постанови № 270, суд дійшов висновку про те, що перебіг 90-денного строку для надходження валютної виручки розпочався з 04.06.2014 та закінчився 01.09.2014.

Як зазначено вище, вказана сума грошових коштів надійшла на рахунок позивача 25.09.2014.

Суд вважає, що вищенаведене свідчить про те, що ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» не було своєчасного зараховано грошові кошти у сумі 41 758, 20 дол. США на відповідний валютний рахунок в установі банку.

Так, зокрема, кількість днів прострочення становить 24 дні (з 02.09.2014 по 25.09.2014).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем невірно визначений період прострочення зарахування позивачем відповідної суми виручки за вказаною митною декларацією - з 29.08.2014 по 25.09.2014.

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 порушено провадження у справі №910/19555/14 за позовом ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРИЁ» про стягнення заборгованості у сумі 41 758, 20 дол. США.

Відповідно до положень статті 4 Закону №185/94 у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, нарахування позивачу пені за прострочення розрахунки за вказаної митною декларацією у сумі 41 758, 20 дол. США було зупинено.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19555/14 від 15.12.2014 було припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «ТОРИЁ» заборгованості у сумі 41 758, 20 дол. США, у зв'язку з її оплатою, що свідчить про те, що періодом нарахування пені є 02.09.2014 - 17.09.2014 (16 днів).

Отже, сума пені за порушення позивачем строків розрахунків за митною декларацією № 125130007/2014/616569 від 30.05.2014 на суму 41 758, 20 дол. США за період з 02.09.2014 по 17.09.2014 становить 2004,39 дол. США (41 758, 20 дол. США (сума заборгованості) х 0,3% (розмір пені за кожний день прострочення) х 16 (кількість днів прострочення)), що еквівалентно 26074,41 грн. (курс НБУ гривні до 100 дол. США на день виникнення заборгованості - 02.09.2014 становить 1300,8652 грн.)

Щодо пені за митною декларацією № 125130007/20114/616964 від 24.06.2014 на суму 36 701, 66 дол. США.

Як зазначено вище, товар за вказаною митною декларацією був фактично вивезений з території України 30.06.2014.

Отже, враховуючи вищенаведене та вимоги п. 1 Постанови № 270, суд дійшов висновку про те, що перебіг 90-денного строку для надходження валютної виручки розпочався з 01.07.2014 та закінчився 28.09.2014.

При цьому, вказана сума грошових коштів надійшла на рахунок позивача 18.11.2014.

Суд вважає, що вищенаведене свідчить про те, що ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» не було своєчасного отримано грошові кошти у сумі 36 701, 66 дол. США на відповідний валютний рахунок в установі банку.

Так, зокрема, кількість днів прострочення становить 51 день (з 29.09.2014 по 18.11.2014).

У той же час, відповідачем невірно визначено кількість днів прострочення зарахування позивачем відповідної суми виручки за вказаною митною декларацією - з 22.09.2014 по 18.11.2014.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19555/14 за позовом ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРИЁ» про стягнення заборгованості у сумі 41 758,20 дол. США.

Крім того, з акта перевірки та зі змісту рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/19555/14 вбачається, що 24.09.2015 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог на суму 36 701,66 дол. США за поставлений за митною декларацією товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19555/14 від 15.12.2014 було задоволено вимогу позивача в частині стягнення з ТОВ «ТОРИЁ» заборгованості у сумі 36 701, 66 дол. США.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про те, прийняття Господарським судом міста Києва заяви про збільшення ціни позову та подальше ухвалення рішення по справі № 910/19555/14 від 15.12.2014 зумовили звільнення позивача від сплати пені за відповідний період прострочення зарахування грошових коштів на суму 36 701, 66 дол. США, зокрема, за період з 29.09.2014 по 18.11.2014.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем дійсно було порушено строки розрахунків за вищевказаними митними деклараціями, однак відповідачем було невірно здійснено розрахунок пені, загальний розмір якої складає 48510,94 грн. (3 687,63 грн. + 18 748,90 грн. + 26074,41 грн.).

Таким чином відповідачем було невірно визначено загальну суму пені та помилково нараховано позивачеві 25277,06 грн. (73788,00 грн. - 48510,94 грн.).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001032200 від 22.05.2015 підлягає частковому скасуванню, зокрема, в частині нарахування позивачеві пені у сумі 25277,06 грн.

Відповідно до ч 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем за заявлену позовну вимогу було сплачено судовий збір в розмірі 1 218, 00 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлену позовну вимогу майнового характеру на загальну суму 73 788, 00 грн., сума судового збору за заявлення якої становить 1 218, 00 грн., у той час як судом задоволено позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001032200 від 22.05.2015 на суму 25277,06 грн., сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, складає 417, 24 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 0001032200 від 22.05.2015 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «Лагода» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 25277 (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 06 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Фрунзе, будинок 99, ідентифікаційний код 32967502) судовий збір у сумі 417 (чотириста сімнадцять) грн. 24 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Леніна, будинок 52, ідентифікаційний код 39469156).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.