Ухвала суду № 55380039, 27.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1701/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Миколаєць І.Ю.

Доповідач у суді апеляційної інстанції- Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Крижанівська Г.В.,

секретар Троц В.О.,

за участю:

представника позивача Передереєва В.Г.,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача

ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення зі спадкоємців заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 (далі - відповідачі), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 90-93), просило стягнути з відповідачів, як спадкоємців боржника ОСОБА_7, на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 07.04.2012 у розмірі 9 340,95 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог вказувало, що 07.04.2012 між банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір б/н за умовами якого остання отримала від банку кредит у сумі 10 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних за користування кредитом. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з цим позивач просив стягнути борг з відповідачів як спадкоємців померлої.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.09.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.04.2012 укладеним між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 9 340,95 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн. У задоволенні вимог до ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про заборгованість відповідача на підставі розрахунку заборгованості та не встановив обставину порушення боржником умов кредитного договору, а саме з якого часу та які були порушені умови кредитного договору. Крім того, зазначає, що в рішенні суду відсутнє посилання на вартість майна в межах якого відповідач зможе виконати зобов'язання за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що до відповідача ОСОБА_5, як спадкоємця першої черги, який прийняв спадщину, перейшла вся сукупність прав та обов'язків після смерті ОСОБА_7, а тому лише на нього покладається тягар відповідальності за кредитним зобов'язанням померлої.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 07.04.2012 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7 було укладено договір б/н (а.с.11-34).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_7 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З наданих позивачем виписки по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_7 за кредитним договором становить 9 340,95 грн., яка складається з: 8 232,43 грн. заборгованості за кредитом; 187,52 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 421 грн. штраф (процентна складова).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, про що Відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено актовий запис № 11421 та видане відповідне свідоцтво (а.с. 60).

Спадкоємцями померлої ОСОБА_7 є її неповнолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сестра ОСОБА_4

Згідно із ст.ст. 1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У відповідності з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги, а відповідач ОСОБА_4 - другої, тобто оскільки є спадкоємець першої черги, то саме він одержує право на спадкування.

При цьому, слід зазначити, що згідно вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2-4 ст. 1273 цього Кодексу.

Отже, оскільки ОСОБА_5 на час відкриття спадщини був неповнолітнім, він вважається таким, що прийняв спадщину.

З матеріалів справи також вбачається, що 14.04.2014 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення, яким ОСОБА_4 було призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_5 (а.с. 116).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1282 ЦК України передбачено особливості включення до складу спадщини боргових зобов'язань та межі їх виконання.

Відповідно до частин 1 - 4 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 02.09.2014.

Після відкриття провадження у справі стало відомо про смерть ОСОБА_7 у зв'язку з цим судом було задоволено клопотання представника позивача та витребувана матеріали спадкової справи з метою визначення кола спадкоємців.

З наведеного вбачається, що позивачем не було пропущено визначений законом строк для пред'явлення вимоги до спадкоємців.

Згідно із ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідач від прийняття після померлої спадщини не відмовився, однак свідоцтво про право на спадщину на даний час нотаріусом не видано, у зв'язку з наявністю даного спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1269 ЦК України).

Статтями 1297 та 1299 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Невиконання спадкоємцями вимог закону щодо оформлення та реєстрації спадкового майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 пояснила, що до складу спадщини входить Ѕ частина квартири в м. Києві та земельна ділянка за межами м. Києва,тобто вартість майна одержаного у спадщину є більшою ніж сума боргу, заявлена кредитором, що не заперечувалось сторонами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були наявні законні підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо не встановлення судом порушення боржником кредитного договору та суми заборгованості, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. Також не заслуговують на увагу доводи скарги про те, що в рішенні суду відсутнє посилання на вартість майна в межах якого відповідач зможе виконати зобов'язання за кредитним договором, оскільки відповідач визнав той факт, що вартість майна одержаного у спадщину є більшою ніж сума заборгованості.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді