Ухвала суду № 55379618, 26.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 р.Справа № 818/3445/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. по справі № 818/3445/15

за позовом ОСОБА_4

до ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області , в якому просить суд: визнати дії відповідача по проведенню перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2013 рік незаконними, такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 75, 77, 78. 79 Податкового кодексу України; визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення №001334170114058, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 279223,89 грн., в т.ч. 223379,11 грн. - за основним платежем та 55844,78 грн. - за штрафними санкціями та №0013351701/14060, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 170,00 грн. стягнути з Державного бюджету судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору - в сумі 4265,89 грн. та оплатою правових послуг адвоката в сумі 3000,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 р. адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 21 квітня 2015 року №0013341701/14058 та №0013351701/14060. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, не погоджуючись з вказаною постановою суду в частині задоволення позовних вимог, подала апеляційну скаргу, посилається на неповне з'ясування обставин справи, невірне застосування норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцем податкового органу 06.04.2015 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2013 рік платника податків - фізичної особи ОСОБА_4 , за результатами якої складено акт №702/18-19-17-03-19/2708503416 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в результаті недекларування отриманих доходів за 2013р. , абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано 223379,11 грн. податку з доходів фізичних осіб за 2013р.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0013341701/14058, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: податок на доходи фізичних осіб 279223,89 грн., в т.ч. 223379,11 грн. - за основним платежем та 55844,78 грн. - за штрафними санкціями ;

- №0013351701/14060, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: податок на доходи фізичних осіб 170,00 грн.

Підставою для проведення перевірки став лист ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" №04-2-0/1819 від 11.08.2014року, у якому підтверджується отримання громадянином ОСОБА_4 у І кварталі 2013року доходу у вигляді додаткового блага і, що 23.04.2014року та 09.10.2014року на адресу позивача було направлено повідомлення (листи) №33307/18-19-06 та №53263/18-1-9-17-01 про необхідність надання документального підтвердження або спростування щодо отримання у 2013 р. доходів у вигляді блага та подання декларації про майновий стан і доходи.

В Розділі 2 акту перевірки зазначено, що під час проведення даної перевірки, відповідно до інформації, наданої ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" встановлено, що громадянину ОСОБА_4 було повідомлено про отримання ним додаткового блага від даної юридичної особи шляхом анулювання заборгованості, але документи, які б підтверджували факт повідомлення про це громадянина ОСОБА_4 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не були надані, оскільки, дана інформація належить до банківської таємниці.

Таким чином, податковий орган вважає , що громадянин ОСОБА_4. отримавши доходи у вигляді додаткового блага, повинен був задекларувати його вартість в сумі 1315344,19 грн. та сплатити податок з доходів фізичних осіб в сумі 223379,11грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції виходив з того , що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в даному випадку не є доходом платника податків в розумінні ПК України та не підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій відповідача по проведенню перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2013 рік незаконними, такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 75, 77, 78, 79 Податкового кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача є саме скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п. п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманою та /або сплаченого податку.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

За змістом пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) і підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний похід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування платника податку - резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.

За змістом п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

В силу абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З урахуванням зазначених вище норм Податкового кодексу України обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов :

- отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу;

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду;

- відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Згідно з п. п."в" п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Матеріали справи свідчать , що 08.10.2007 р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту №014/0999/82/78762, відповідно до п.п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальникові, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в сумі 310000,00 грн. та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених даним договором (а. с. 36-38).

07.03.2013 року між банком та позивачем укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/0999/82/78762 від 08.10.2007року, згідно п.1.1. якого сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладення цього договору складає 1315344,19 грн. (далі боргові зобов'язання), в тому числі: 118361,82 грн. - по сплаті суми кредиту; 44245,59 грн. - відсотки, нараховані за користування кредитом; 1152736,78 грн. - пеня по кредиту.

Пунктом 1.2. вказаного договору встановлено, що у зв'язку із виконанням позичальником умов кредитора, сторони домовились, що з дати укладення цього договору боргові зобов'язання за кредитним договором припиняються, а кредитний договір вважається розірваним.

Так, на виконання умов укладеного договору 07.03.2013 року, позивачем було сплачено в повному обсязі 118361,82 грн. - по сплаті суми кредиту та 44245,59 грн. - відсотки, нараховані за користування кредитом.

Позивач з банком дійшли згоди про анулювання пені, що була нарахована в сумі 1152736,78 грн.

Враховуючи вищенаведені вимоги Податкового кодексу України, що прощена (анульована) пеня не є доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань та сума нарахованої пені не отримується боржником у грошовій формі.

Таким , визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Однак , пеня за несвоєчасну сплату зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням не є доходом платника податків в розумінні вимог Податкового Кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України.

В силу положень п.п.164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, списана позивачу пеня не є його доходом та додатковим благом, так як нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі.

Враховуючи вищевикладене , суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового Кодексу України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, тому податкове повідомлення - рішення №0013341701/14058 підлягає скасуванню.

Враховуючи те , що позивач доходу, який підлягає оподаткуванню не отримував, тому і не повинен декларувати його та подавати до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення №0013351701/14060 є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги носять майновий характер.

Таким чином, в даному випадку розмір ставки судового збору за подання ДФІ апеляційної скарги по справі за позовом майнового характеру становить 4692,48грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги), апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, але заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року клопотання апелянта було частково задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 стаття 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області суми судового збору в розмірі 4692,48 грн.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. по справі № 818/3445/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір у розмірі 4692,48 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2016 р.