Ухвала суду № 55377490, 02.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 876/9015/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волмакс» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

29.07.2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волмакс» звернулося до суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2015 року №0003451502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 61 599,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 41 066,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 533,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 05.06.2015 року №0003451502.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що під час проведеної камеральної перевірки Ковельською ОДПІ неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, а тому викладені в акті перевірки від 19.05.2015 року №372/15.02/39467871, на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними, передчасними та ґрунтуються на припущеннях.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відповідно до правил, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 20.12.1997 р. №1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Тобто, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9,п.213.1 ст.213 ПКУ.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відповідно до вказаних Правил №1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та /або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів, тощо) в установленому законодавством порядку.

Таким чином, апелянт вважає, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 19.05.2015 року головним державним інспектором Ковельської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за березень 2015 року ТзОВ «Волмакс».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.05.2015 року №372/15.02/39467871, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ст.213, ст.214, п.п.215.3.4 ст.215, ст.216 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та Наказу Міністерство Фінансів України №14 від 23.01.2015 р. (pареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за №105/26550) «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» ТзОВ «Волмакс» (39467871) що призвело до заниження акцизного податку, який піддягає сплаті до бюджету за березень 2015 р. в 41 065,92 грн. Перевіркою встановлено, що позивачем в Додатку 6 податкової декларації акцизного податку за березень 2015 року відображено факт реалізації товарів для комерційного використання в сумі 821 318,31 грн, однак дана сума не була включена до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам у загальному розмірі 41 065,92 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Ковельською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2015 року №0003451502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 61 599,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 41 066,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 533,00 грн.

В силу пп. 14.1.4. п. 14.1. ст. 14 ПК України акцизним податком є непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

У відповідності до вимог приписів пп.212.1.11. п.212.1 ст. 212, пп.213.1.9. п.213.1. ст.213 КП України платниками акцизного податку є особи-суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів.

За правилами пп.14.1.212. п.14.1 ст.14 ПК України реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж, зокрема, товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Згідно із пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відтак, виходячи з наведеного, не вважаються продажем (реалізацією), а отже не є об'єктом оподаткування акцизним податком операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З огляду на викладене особа, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок при здійсненні відпуску нафтопродуктів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності, не є платником акцизного податку в розумінні пп.212.1.11. п.212.1 ст.212 ПК України при здійсненні таких операцій.

Згідно із п.216.9. ст.216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було зроблено висновки, що лягли в основу оскаржуваного повідомлення-рішення, на підставі даних камеральної перевірки ТзОВ «Волмакс» за березень 2015 року, тобто з урахуванням розрахунку податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6 до декларації акцизного податку) та періодичних звітів по реєстраторах розрахункових операцій, однак інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт реалізації паливно-мастильних матеріалів для комерційного використання чи через роздрібну торгівлю для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві, відповідачем не досліджувалося.

Відповідно до приписів п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Відповідно до акту камеральної перевірки від 19.05.2015 року №372/15.02/39467871 перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за березень 2015 року, однак контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки такі дані не відображаються у податковій звітності, а тому під час проведення камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання.

На підставі наведеного слід вважати правильною думку суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є передчасними та ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі №803/1921/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волмакс» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.02.2016 року.