Постанова № 55375903, 28.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа№ 910/21176/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Порожнюк О.О. - представник;

Від відповідача: Бурлаченко С.Г.- представник.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015

у справі № 910/21176/15 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

про стягнення 329 985,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 по справі № 910/21176/15 позов Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" про стягнення 329 985,74 грн. було задоволенно частково.

Присудженно до стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" 179 258,78 грн. - основного боргу, 127 999,09грн. збитків від інфляції, 13 501,15 грн. 3% річних, 6 415,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині в позові було відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/21176/15 та прийняти нове рішення, яким Публічному акціонерному товариству "Мостобуд" у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" у справі № 910/21176/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, було здійснено заміну судді на суддю Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/21176/15, у судовому засіданні за участю представників сторін на 15.12.2015.

23.11.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

27.11.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у зв'язку з виходом судді Тищенко А.І., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.,

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" була прийнята до провадження.

У судове засідання 15.12.2015 з'явилися представники сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 28.01.2016.

В судовому засіданні 28.01.2016 представники позивача та відповідача надали свої пояснення по справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.09.2005 між позивачем (далі - підрядник) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 36ПЗ/ДН-6-052325/НЮ (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 07.06.07. до Договору) Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати у встановлений строк роботи по улаштуванню правобережної естакади на території Мостозагону № 2 при будівництві об'єкту: "Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро в м. Києві" відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов'язується надати Підрядникові фронт робіт, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи та сприяти у наданні фронту робіт.

Склад та обсяг робіт змінювався додатковими угодами до Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 15.1 з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п. 1.2 Договору Замовник бере на себе зобов'язання щодо організації та оплати проектування та будівельно-монтажних робіт по виносу будівель, споруд та комунікацій з місця забудови, а також проведення необхідних узгоджень та здачі в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Відповідно до п. 2.1 Договору, початок робіт - вересень 2005 року Підрядник розпочинає роботи після виконання Замовником зобов'язань за п. п. 2.3, 4.2, 5.1 цього Договору.

Роботи виконуються поетапно відповідно графіку виконання робіт (Додаток № 3 до Договору та додатку № 1 до додаткової угоди № 1 до Договору) (п. 2.4 Договору).

В п. 2.6 додаткової угоди № 1 до Договору сторони погодили, що додаткові роботи, які не увійшли до складу договірної ціни, вважаються прийнятими замовником після підписання акту приймання виконаних робіт.

Договірна ціна об'єкту динамічна (п. 3.1 Договору).

Загальна вартість робіт за Договором сторонами змінювалась підписаними додатковими угодами та встановлювалась орієнтовно з прив'язкою до проектно-кошторисної документації.

Відповідач прийняв роботи на суму 222 400,86 грн. за наступними наявними в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В: № 1 за червень 2012 року на суму 57 072,30 грн., № 2 за червень 2012 року на суму 20 540,66 грн., № 1 за липень 2012 року на суму 20 515,46 грн., № 1 за серпень 2012 року на суму 20 667,86 грн., № 1 за грудень 2012 року на суму 36 231,29 грн., № 1 за лютий 2013 року на суму 62 196,68 грн., № 2 за лютий 2013 року на суму 5 176,61 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем робіт за Договором.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Замовник щорічно перераховує Підряднику аванс, що не перевищує 30% вартості річного обсягу. Замовник щомісячно здійснює платежі за виконані роботи на підставі "Акту приймання виконаних робіт" (форма КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних робіт" (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт та довідку готує підрядник та передає для підписання уповноваженому представнику Замовника в строк не пізніше 30 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника протягом рої днів перевіряє реальність акту та підписує його. Оплата виконаних робіт проводиться протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. п. 4.2, 4.3 Договору в редакції додаткової угоди № 1 до Договору та протоколу врегулювання розбіжностей).

Остаточні розрахунки між Підрядником і Замовником проводяться протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних підрядних робіт з урахуванням раніше сплачених авансів (п. 4.12 Договору в редакції протоколу врегулювання розбіжностей).

Тобто вказаним пунктом чітко встановлено, що 30 банківських днів для здійснення остаточних розрахунків обраховуються з дати підписання акту приймання виконаних робіт, а не з дати надання підрядником генпідряднику документації на виконані роботи, як на тому наголошує відповідач.

Відповідач оплатив частково лише роботи за актом № 1 за червень 2012 року та сплатив 43 142,08 грн.

Оскільки виконання позивачем та прийняття відповідачем без зауважень робіт на суму 222 400,86 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаними сторонами і скріпленими їх печатками актами приймання виконаних робіт та "довідками про вартість виконаних робіт, а з врахуванням п. 4.3, п. 4.12 Договору строк оплати є таким, що настав, то вказані твердження відповідача не приймаються судом.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.2012 № 01-06/908/2012.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем порушено строк виконання зобов'язання, суд відзначає, що під час прийняття виконаних робіт, під час їх виконання та аж до моменту звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем жодних претензій Підряднику щодо строків виконання робіт за Договором не пред'являлось. Зворотного відповідачем не доведено.

Крім того, між сторонами було підписано та скріплено печатками акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2014, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем визначено в розмірі 179 258,78 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до відповідача з Претензією № 876/21-14 від 05.08.2014 щодо заборгованість на суму 179 258,78 грн.

Таким чином відповідач свого обов'язку по сплаті передбаченої Договором вартості виконаних робіт в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, внаслідок чого заборгованість Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" перед Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" становить 179 258,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті виконаних робіт не здійснив, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 179 258,78 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності (п. 2.2 1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.

Зокрема, у ч. 1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. (п. 4.3 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Пунктом 4.4.1 вказаної Постанови передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З матеріалів справи вбачається, 31.12.2014. (тобто в межах трирічного строку позовної давності) сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014.

У розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, акт звірки фактично є дією яка свідчить про визнання покупцем товару боргу і як наслідок переривання строку позовної давності. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 24.04.07. Верховного Суду України по справі № 26/271, від 06.02.13., від 16.01.14. та від 20.08.14. Вищого господарського суду України по справах № 25/067-11, № 901/1682/13, № 910/18104/13.

До того ж, дії по визнанню боргу було вчинено відповідачем до моменту спливу трирічного строку позовної давності з моменту початку його перебігу.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище викладене та умови Договору, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 127 999,09 грн. збитків від інфляції та 13 501,15 грн. 3% річних. В іншій частині слід відмовити.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/21176/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/21176/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська