Постанова № 55375758, 28.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа № 922/995/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М суддя, ОСОБА_1

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 28.12.2015 р.)

відповідача ОСОБА_3 (дов. №85/1244 від 25.12.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (вх.№154Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04 січня 2016 року у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К. ", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 11 770 678,21 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.", м. Харків

про зобовязання виконати поставку товару та стягнення 2 346 231,09, грн. пені

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" 22.12.2015 р. звернувся до господарського суду Харківської області з заявою, в якій просив відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2015 р. у справі №922/995/15 до 31 жовтня 2016 р.; зняти арешт з грошових коштів, що накладені у виконавчому провадженні №47985923 згідно постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 31.07.2015 р. та від 01.09.2015 р.; зняти арешт з усього майна ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", накладений у виконавчому провадженні №47985923 згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 28.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2016 р. у справі №922/995/15 (суддя Погорєлова О.В.) в задоволені заяви ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" відмовлено повністю.

ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

ПрАТ "У.П.Е.К." проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що з моменту виникнення зобовязання по оплаті товару боржник отримав 586,704 млн. доходу, що підтверджує фінансову можливість боржника виконати свої зобовязання перед ПрАТ "У.П.Е.К.". Просить ухвалу господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" без задоволення.

Апелянт 28.01.2016 р. надав до суду додаткові документи та оригінал платіжного доручення №1 від 05.01.2016 р. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1378,00 грн., які колегією суддів долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "У.П.Е.К.", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" 11770678,21 грн.

ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" звернулось з зустрічним позовом до ПрАТ "У.П.Е.К." про зобовязання виконати поставку товару та стягнення 2346231,09, грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2015 р. у справі №922/995/15 первісний позов задоволено частково, в зустрічному позові відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь ПрАТ "У.П.Е.К. " 10062204,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 1265228,11 грн. пені, 112970,06 грн. 3% річних від простроченої суми боргу 1316 193,83 грн. інфляційних витрат за договором постачання № 8/05/14 від 08.05.2014 р. та 73080,00 грн. судового збору. Стягнуто з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь державного бюджету України 24 937,37 судового збору.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06.06.2015 р. залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2015 р., рішення господарського суду від 20.03.2015 р. у справі №922/995/15 залишено без змін.

На виконання рішення 06.06.2015 р. господарським судом Харківської області було видано відповідні накази.

ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" в грудні 2015 року звернулось до господарського суду Харківської області із заявою, у відповідності до ст. 121 ГПК України, про відстрочку виконання рішення суду до 31.10.2016 р. та зняття арештів з грошових коштів та майна, накладених у виконавчому провадженні №47985923, в звязку з ускладненням виконання рішення суду через скрутне фінансове становище підприємства.

В обґрунтування заяви, зокрема, зазначає, що виконання рішення суду господарського суду Харківської області у справі №922/995/15 у зимовий період призведе до повної зупинки підприємства. Крім того, вказує на те, що рухоме та нерухоме майно, грошові кошти підприємства, на які накладено арешти органом виконання рішень, необхідні для нормального здійснення господарської діяльності, що позитивно вплине на погашення існуючого боргу перед відповідачем протягом строку, на який виконання рішення буде відстрочено.

Відмовляючи в наданні відстрочки виконання рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку виключних обставин, які є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, а також відсутність доказів на підтвердження того, що боржник знаходиться в тяжкому фінансовому становищі і у нього відсутні кошти чи майно, на яке можна звернути стягнення. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що боржник до 31.10.2016 р. повністю виконає рішення суду по справі №922/995/15, сплативши ПрАТ "У.П.Е.К." 12 829 676,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд вірно зазначив, що наведені боржником в обґрунтування неможливості своєчасного виконання судового рішення обставини не є виключними в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями, тобто відсутність у боржника необхідних для виконання взятих на себе зобовязань грошових коштів не виправдовує порушення ним даних зобовязань.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Крім того, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказана заява про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню, враховуючи і міжнародно-правові норми захисту порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Зі змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Харківської області від 06.06.2015 р. відкрито в липні 2015 року. Заявник просить надати відстрочку виконання рішення до 31.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2015 р. у справі №922/995/15 задоволено заяву ПАТ "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" про розстрочку виконання рішення суду від 20.03.2015 року по справі №922/995/15. Розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2015 року у справі №922/995/15.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 р., ухвалу від 31.07.2015 р. скасовано.

Судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій було встановлено факт перебування стягувача в скрутному фінансовому становищі та факт фінансової спроможності боржника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" не надано переконливих доказів винятковості ситуації, що спонукала його звернутись до суду із відповідною заявою, не наведено також доказів існування обставин, що за змістом ст. 121 ГПК України ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не доведено існування причинно-наслідкового зв'язку між такими обставинами і неможливістю виконання судового рішення, не подано доказів того, що зі спливом строку відстрочки боржник зможе виконати рішення суду, тому заява боржника про надання відстрочки рішення суду задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог заявника про зняття арешту з грошових коштів та зняття арешту з усього майна ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", враховуючи наступне.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Положеннями п. 1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - субєкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, положення ч. 5 ст. 60 вказаного Закону стосовно зняття арешту з майна у випадках незавершеного виконавчого провадження за рішенням суду стосується саме рішення суду.

Заява про зняття арешту з майна подається до ВДВС який відкривав виконавче провадження та накладав арешт на майно. У разі відмови Відділу державної виконавчої служби у задоволені заяви про зняття арешту, такі дії можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом XIV ГПК України. При цьому, за приписами господарського судочинства, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищевказане, господарський суд Харківської області вірно зазначив, що господарський суд не наділений процесуальними повноваженнями здійснювати заходи щодо виконавчого провадження, зокрема, зняття арешту, накладеного державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, та відмовив у задоволенні заяви в цій частині вимог.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з врахуванням міжнародно-правових норм захисту порушених прав та вимог національного законодавства і правові підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 04.01.2016 р. у справі №922/995/15 винесена при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в звязку з чим, апеляційна скарга ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106,121 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.01.2016 р. у справі №922/995/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 02.02.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.