Рішення № 55375752, 27.01.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р.Справа № 922/6007/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Сбербанку Росії", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків провизнання недійсним рішеньза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 10.12.2015 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. б/н від 26.10.2015 року); ОСОБА_4 (дов. б/н від 17.09.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Сбербанку Росії" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (відповідач) про:

- визнання недійсним та скасування рішення від 04.08.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про виділ з товариства;

- визнання недійсним та скасування рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень норм чинного законодавства, статті 520 Цивільного кодексу України, прав та інтересів позивача.

Ухвалою від 13.11.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 8.12.2015 року.

Ухвалою суду від 12.01.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 13.01.2016 року.

Ухвалою суду від 13.01.2016 року розгляд справи відкладено на 18.01.2016 року та зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали суду та зобовязано Харківське міське управління юстиції надати до суду належним чином завірені копії рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» та оригінали реєстраційної справи приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» для огляду суду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.01.2016 року судом винесено попередження відповідачу щодо невиконання вимог ухвал суду, а саме щодо ненадання витребовуваних судом документів, дане попередження було занесено до протоколу суду. (т. 2, а.с. 73-74).

Ухвалою суду від 18.01.2016 року розгляд справи відкладено на 25.01.2016 року та повторно зобовязано відповідача та Харківське міське управління юстиції надати до суду належним чином завірені копії витребовуваних документів.

Ухвалою суду від 25.01.2016 року розгляд справи відкладено на 26.01.2016 року у звязку із ненаданням витребовуваних судом документів та попереджено відповідача про що згідно приписів частин 1, 2 статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд виносить окрему ухвалу. Також зазначено, що невжиття заходів щодо окремої ухвали суду тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтею 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою суду від 26.01.2016 року розгляд справи відкладено на 27.01.2016 року у звязку із невиконанням відповідачем вимог ухвал суду.

22.01.2016 року відповідач через канцелярію суду надав доповнення до відзиву на позов вх. № 2049 у яких зазначає, що прийнятим загальними зборами акціонерів рішенням про виділ товариства не порушено субєктивних прав позивача, які б потребували судового захисту. Також на думку відповідача, позивачем одночасно не зазначено: у чому саме полягає невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства; яку саме норму чинного законодавства було порушено загальними зборами акціонерів відповідача у звязку із прийняттям оскаржуваного Рішення та в чому полягає порушення саме прав позивача у звязку із прийняттям оскаржуваного рішення тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог

26.01.2016 року судом у судовому засіданні винесено окрему ухвалу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та попереджено керівника приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", що невиконання судового рішення (окремої ухвали) є підставою для адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також кримінальної відповідальності відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України.

27.01.2016 року відповідач у призначене судове засідання зявився, витребуваних ухвалами суду документів не надав.

27.01.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 14 у якому зазначає, що у звязку зі складністю справи № 922/6007/15, викликаною протиправними діями відповідача з ухилення від виконання рішення суду у вигляді ухвали від 8.12.2015 року та неможливістю у звязку із цим обєктивного розгляду справи, на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України просить суд розгляд справи № 922/6007/15 проводити колегією суддів та надав клопотання вх. № 2683 про доручення довіреності на представника.

При вирішенні клопотання позивача, суд виходить з наступного.

Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України №2453-VІ "Про судоустрій України і статус суддів" від 7.07.2010 року. Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частини 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

В обґрунтування свого клопотання позивач вказує на ненаданням відповідачем витребуваних ухвалою суду документів, що на думку позивача є підставою для призначення колегіального розгляду справи.

Враховуючи вищевказане, посилання позивача щодо ненаданням відповідачем витребовуваних документів не є підставою для призначення колегіального розгляду справи.

У зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про призначення колегії у справі № 922/6007/15.

Присутній у судовому засіданні 27.01.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позовні вимоги задовольнити із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду пояснень.

Присутній у судовому засіданні 27.01.2016 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні із підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, а також були попередження про застосування вимог статті 90 Господарського процесуального кодексу України та статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення Враховуючи вищевикладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.01.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 4.09.2012 року між акціонерним товариством «Сбербанк Росії» (далі позивач, банк) та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (далі-відповідач, позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії N 26-B/12/66/ЮО з наступними змінами та доповненнями (далі-Кредитний договір №1), за умовами якого відповідачу було відкрито кредитну лінію та надано кредит у сумі 7 280 000,00 доларів США (надалі - Кредит).

Відповідач зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови кредитного договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та/або додатковими угодами до нього.

Прийняті на себе зобовязання банк виконав у повному обсязі, однак на думку позивача, відповідач порушує виконання умов кредитного договору: не сплачує нараховані проценти, та не повертає кредит.

Як зазначає позивач, станом на 26.10.2015 року за кредитним договором 1 обліковується загальна заборгованість приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» у сумі 7 199 353,94 дол. США та 9 088 810,61 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 425 384,22 дол. США; процентів за користування кредитом - 773 969,72 дол. США; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 5 154 103,60 грн.; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 3 934 707,01 грн.

Також 4.09.2012 року між акціонерним товариством «СБЕРБАНК РОСІЇ» (далі позивач, банк) та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (далі-відповідач, позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №27-В/12/66/ЮО з наступними змінами та доповненнями (далі - кредитний договір 2), за умовами якого відповідачу було відкрито кредитну лінію та надано кредит у сумі 10 873 999,99 доларів США (надалі - Кредит).

Відповідач зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови кредитного договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та/або додатковими угодами до нього.

Прийняті на себе зобовязання банк виконав у повному обсязі, однак на думку позивача, відповідач порушує виконання умов кредитного договору: не сплачує нараховані проценти, та не повертає кредит.

Як зазначає позивач, 26.10.2015 року за кредитним договором 2 обліковується загальна заборгованість відповідача у сумі 12 317 523,54 дол. США та 33 696 592,86 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом -10 873 999,99 дол.США; процентів за користування кредитом -1 443 523,55 дол. США; пені за прострочення повернення заборгованості за Кредитом - 26 579 376,35 грн.; пені за прострочення сплати процентів за користування Кредитом - 7117 216,51 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 1 та кредитним договором 2 відповідачем передано позивачу в заставу/іпотеку наступне майно:

13.09. 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №5139. Предметом іпотеки, відповідно до вищезазначеного іпотечного договору є нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44.

13.09.2012 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Аромасервіс» було укладено договір застави застави цінних паперів. Предметом застави, відповідно до вищезазначеного договору є: прості іменні акції в кількості 1 647 штук, бездокументарна форма, Емітент приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод» (відповідач), частка в статутному капіталі Емітента, що відповідає кількості цінних паперів становить 50,52147%.

13.09.2012 року між позивачем та Акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю «CARBO TRADING LIMITED» (Кіпр) було укладено договір застави застави цінних паперів. Предметом застави, відповідно до вищезазначеного договору є: прості іменні акції в кількості 1 613 штук, бездокументарна форма, Емітент - приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод» (відповідач), частка в статутному капіталі Емітента, що відповідає кількості цінних паперів становить 49,47853%.

12.09.2012 року між позивачем та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (відповідач) було укладено договір застави №1. Предметом застави, відповідно до вищезазначеного договору є: обладнання, в кількості 690 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44.

13.09.2012 року між позивачем та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (відповідач) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5158. Предметом застави, відповідно до вищезазначеного договору є: основні засоби - транспорт, в кількості 48 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44.

13.09.2012 року між позивачем та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (відповідач) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5138. Предметом застави, відповідно до вищезазначеного договору є: основні засоби, в кількості 18 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44.

12.09.2012 року між позивачем та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (відповідач) було укладено договір застави №2. Предметом застави, відповідно до вищезазначеного договору є: основні засоби - споруди з передавальними пристроями, в кількості 105 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл.. м Харків, Карачівське шосе, 44.

12.09.2012 року між позивачем та приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» (відповідач) було укладено договір застави № 3. Предметом застави, відповідно до вищезазначеного договору є: товари в обігу, готова продукція, виробничі запаси (вугіпьний концентрат), що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Карачівське шосе, 44.

Як зазначає позивач, 4.09.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач поручився за зобовязання Приватного акціонерного товариства «Термолайф» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» по договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (загальна сума заборгованості станом на 01.09.2015 року складає 930 000.00 дол. США та 4 758 882.61 грн.). Договору про відкриття кредитної лінії №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року (загальна сума заборгованості станом на 01.09.2015 складає 204 736,12 дол. США та 4 758 882,61 грн.); Договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року (загальна сума заборгованості станом на 01.09.2015 року складає 5 585 802.08 дол. США та 20 273 046,89 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем права та інтереси Позивача при прийнятті рішення від 04.08.2015 року загальних зборів акціонерів товариства про виділ з товариства без його припинення та 12.10.2015 року про затвердження плану виділу та розподільчого балансу (т.1, а.с. 134), що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначається статтею 167 Господарського кодексу України. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої, відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративні права учасника товариства - це права, що випливають саме з участі в товаристві.

При цьому, в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" розяснено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

В листі-довідці Вищого господарського суду України від 01.02.2014 року за результатами узагальнення судової практики вирішення спорів про корпоративне управління та реалізацію корпоративних прав також зазначено, що позивачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства може виступати виключно учасник господарського товариства, тобто носій корпоративних прав.

Такий саме висновок міститься у постановах Вищого господарського суду України у справах N 5002-22/3767-2011, N К4/004-12, N 5002-24/3846-2012 тощо.

Позивачем заявлені позовні вимоги про:

- визнання недійсним та скасування рішення від 04.08.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про виділ з товариства;

- визнання недійсним та скасування рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод".

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із наданих відповідачем реєстрів переліків іменних акціонерів цінних паперів станом на 6.10.2015 року та станом на 9.07.2015 року інформація про власників:

- He78546 CARBO TRADING LIMITED (Кіпр) загальна кількість цінних паперів 1 613;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" (Україна) загальна кількість цінних паперів 1 647.

4.08.2015 року відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів товариства приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" за участю присутніх акціонерів He78546 CARBO TRADING LIMITED (Кіпр) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" (Україна) прийнято рішення щодо виділу приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" і Приватного акціонерного товариства "Коксолит" з приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (т. 2, а.с. 19-25).

У відповідності до витягу з Бюлетеня ЦПУ № ID: 57657367 випуск № 168 було повідомлено про проведення позачергових загальних зборів акціонерів, які було призначено на 12.10.2015 року. Зокрема визначений перелік питань (т.1, а.с. 134).

Також позивач посилається, що відповідачем порушено його права в частині затвердження плану виділу приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" і Приватного акціонерного товариства "Коксолит" з приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та затвердження розподільчого балансу підприємства.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України „Про господарські товариства" (далі - Закон) господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами (стаття 3 Закону ).

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу № 21607332 з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" перелік засновників (учасників) юридичної особи: фізичні та юридичні особи згідно переліку акціонерів, адреса засновника: 61010, Харківська обл., місто Харків, Червонозаводський район, Набережна Червоношкільна, буд. 24. Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 32600000.00. Кінцевий Беніфіціарний власник (контролер) - 31420265 - ОСОБА_6, Швейцарія, S2141027, Швейцарія, ОСОБА_7 Бундесплац, буд. 3 (т. 2, а.с. 71).

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з пунктом 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, повязані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обовязків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від субєктного складу учасників спору.

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів вказано, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю. Оскільки установчі документи господарського товариства затверджуються під час створення товариства, подаються для державної реєстрації товариства та в подальшому регулюють відносини з приводу управління господарським товариством, спори за позовами учасників товариства про визнання недійсними установчих документів товариства або їх частини, змін до них належать до корпоративних і вирішуються господарськими судами за місцезнаходженням відповідних господарських товариств.

Відповідно до статті 82 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 30 днів з дати прийняття загальними зборами рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, а також про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття відповідного рішення загальними зборами останнього з акціонерних товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство зобов'язане письмово повідомити про це кредиторів товариства і опублікувати в офіційному друкованому органі повідомлення про ухвалене рішення. Публічне товариство зобов'язане також повідомити про прийняття такого рішення кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу.

Відповідно до пунктів 17.8., 17.9., 17.10. статті 17 Статуту Приватного акціонерного товариства "Харківський кокосовий завод" письмове повідомлення про проведення Загальних зборів товариства та їх порядок денний надсилається персонально кожному акціонеру, зазначеному у переліку акціонерів, складеному у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, на дату визначену Наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів такі акціонери повинні на день подання вимоги бути сукупно власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення Загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів. Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персональною особою, яка скликає загальні збори, листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Товариство, не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів, публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів (т. 2, а.с.36-58).

За частиною 5 статті 98 Цивільного кодексу України учасник товариства може оскаржити рішення загальних зборів товариства до суду; підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути, у тому числі, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, що спричинили порушення прав учасника товариства .

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач, станом на час прийняття оскаржуваних рішень від 04.08.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про виділ з приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" і Приватного акціонерного товариства "Коксолит" та рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" не входив до акціонерів відповідача.

Тому посилання позивача щодо порушенням відповідачем прав та інтересів позивача при прийнятті рішення від 04.08.2015 року загальних зборів акціонерів товариства про виділ з товариства без його припинення та рішення від 12.10.2015 року про затвердження розподільчого балансу є необґрунтованими. Оскільки позивач станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 4.08.2015 року та рішення від 12.10.2015 року не був учасником товариства та права позивача не порушено.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення від 12.10.2015 року про затвердження розподільчого балансу та порушенням прав позивача про виділ частини майна в частині переходу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина 2 статті 109 Цивільного кодексу України).

Як зазначає відповідач, на момент звернення позивача із позовом до суду та станом на теперішній час, процедура виділу не є завершеною, оскільки не зареєстрований жоден із правонаступників. Для проведення державної реєстрації засновники (учасники) або уповноважені ними орган чи особа, крім документів, які передбачені частинами першою - сьомою статті 24 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повинні додатково подати нотаріально посвідчену копію розподільчого балансу. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, утворених в результаті виділу. Розподільничй баланс складається та затверджується вже після прийняття рішення про виділ. Відтак, розподільчий баланс Відповідача та рішення загальних зборів акціонерів про його затвердження від 12.10.2015р. є похідними від рішення загальних зборів акціонерів від 04.08.2015р. про виділ і не впливають на законність вказаного рішення про виділ, яке прийняте загальними зборами акціонерів у відповідності з власною компетенцією, у передбачений законом спосіб та у визначеному законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних рішень зборів товариства не були порушені права позивача - Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Сбербанку Росії", оскільки відповідна особа не була акціонером Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод".

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги позивача про визнання оскаржуваних рішень загальних зборів акціонерів від 4.08.2015 року та рішення від 12.10.2015 року відповідача недійсними та скасування відповідних рішень неправомірними, необґрунтованими та такими, що спростовується матеріалами справи, у звязку із цим відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у разі відмові у позові покладається на позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою від 13.11.2015 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 8.12.2015 року. Даною ухвалою також було задоволено клопотання позивача про витребовування у відповідача документів та зобовязано відповідача надати до суду належним чином завірену копію рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод», а також попереджено сторони про те, що відповідно до пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Ухвалами суду розгляд справи № 922/6007/15 неодноразово відкладався у звязку із ненаданням відповідачем витребовуваних судом документів необхідних для розгляду справи по суті також було попереджено сторони, що згідно приписам частин 1, 2 статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд виносить окрему ухвалу. Також зазначав, що невжиття заходів щодо окремої ухвали суду тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтею 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

26.01.2016 року судом у судовому засіданні винесено окрему ухвалу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та попереджено керівника приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", що невиконання судового рішення (окремої ухвали) є підставою для адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також кримінальної відповідальності відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно із вимогами частини 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Обов'язковість судових рішень (до яких належать і ухвали суду) визначена частиною 3 статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Фактично, зазначене ухилення відповідача від виконання вимог суду свідчить про недобросовісне користування належними йому процесуальними правами та за своєю суттю є проявом неповаги до суду.

Як зазначалося вище відповідач ухилявся від дій, покладених господарським судом на відповідача та не виконано вимоги ухвал суду, які є обов'язковими для виконання на всій території України. Приватним акціонерним товариством «Харківський коксовий завод» не надано витребувані ухвалами суду документи, а саме відповідачем не надано копію рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про застосування до відповідача вимог частини 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку і чим вважає за необхідне стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених на відповідача господарським судом.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» (61010, м. Харків, Набережна Червоношкільна, 24, ЄДРПОУ 24481702) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_8