Постанова № 55375740, 27.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р. Справа № 922/4694/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача:

ОСОБА_1 за довіреністю №109 від 31.12.2015 р.

відповідача:

ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 10.09.2013 р.

третьої особи:

ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 20.01.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Златобанк" (вх. №5390 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.15 року у справі № 922/4694/15

за позовом ПАТ "Златобанк", м. Київ

до ТОВ фірми "Промімпекс", м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - СТОВ "Зернова компанія "ХОРС"

про стягнення 395 194 162,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ фірми "Промімпекс" про стягнення заборгованості за Кредитними договором № 81/12-КL від 25.04.2012 року у розмірі 395194162,71 грн. (заборгованість за основним боргом (кредитом) - 16580735,24 дол. США, заборгованість за процентами - 1637808,16 дол. США, пеня - 5830651,51 грн., штраф за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.).

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року у справі № 922/4694/15 (суддя Суслова В.В.) в позові було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо дійсності правочину, визнаного тимчасовим керуючим нікчемним, а саме договору застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.11.2014 року. Крім того, апелянт вважає безпідставними твердження місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що Договір застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.11.2014 року, за яким була погашена заборгованість по процентам за кредитним договором № 81/12-КЬ в розмірі 399779,94 доларів США містить ознаки правочинів, передбачених п.7 ч. 3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто зазначений договір застави визнано позивачем нікчемним без достатніх на те підстав. Також, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16 580 735,24 доларів США, з посиланням на те, що кінцева дата погашення кредиту 22.04.2016 р., а доказів щодо наявності обставин, які є підставою для передчасного повернення кредиту позивачем не надано.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.12.2015 р.

14.12.2015 р. позивачем надано клопотання про доручення доказів по справі, в якому він просив долучити до матеріалів справи, по-перше, докази сплати судового збору, по-друге, копію постанови Київського апеляційного господарського суду по справі № 925/1498/15 за позовом АТ «ЗЛАТОБАНК» до СТОВ «ЗК ХОРС» про стягнення 22 209 418, 41 грн., якою встановлено, що господарським судом Черкаської області правомірно припинено провадження у справі № 925/1498/15, оскільки ним визнано законність зарахування коштів, які знаходились на поточному рахунку СТОВ «ХОРС» (договір банківського вкладу № 79/1/1 від 12.11.2014 р.) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 12/1/13КL від 30.01.2013 р.

Дані документи були долучені колегією суддів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.12.2015 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 13.01.2016 р.

21.12.2015 р. позивачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень, які колегією суддів були долучені до матеріалів справи.

Так, в даних пояснення позивачем наведені факти щодо визнання СТОВ «ЗК ХОРС» нікчемності договору застави майнових прав № 81/12-КL/S від 25.11.2015 р. та спрямування грошових коштів за договором банківського вкладу № 79/1/1 (який є предметом застави за договором застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.11.2014 р.) на погашення своєї заборгованості за кредитними договорами № 12/1/13К та № 246/1/13-КLMV.

13.01.2016 р. позивачем надано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - СТОВ «Зернова компанія ХОРС».

13.01.2016 р. відповідачем надані письмові пояснення, в яких він визнав позовні вимоги в повному обсязі, за виключенням арифметичної помилки, допущеної позивачем при вирахуванні суми пені. Зокрема, відповідач зазначив, що між СТОВ «ЗК ХОРС» та позивачем відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, про які позивачем зазначено у апеляційній скарзі. З огляду на приписи ст. 38 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач погоджується із позицією позивача про нікчемність правочину застави та визнає, що повідомлення про нікчемність договору застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.11.2014 р., укладеного між позивачем та СТОВ «ЗК ХОРС», відповідає закону.

В частині арифметичної помилки відповідач зазначає, що позивачем при розрахунку нарахованих процентів за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. вказана сума у розмірі 342095, 24 дол. США, проте, зазначена сума має бути значно меншою. Враховуючи те, що 29.11.2013 відповідачу був наданий останній транш у розмірі 1 284 000,00 дол. США, а 09.01.2014 було погашено кредит на суму 141 730, 00 дол. США, суми нарахованих процентів за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 та 01.01.2014 по 31.01.2014 не можуть бути настільки різними (більше ніж на сто тисяч доларів), враховуючи однакову кількість днів і відсоткову ставку. Тому відповідач, із посиланням на власник розрахунок, вважає, що сума нарахованих процентів повинна складати 1 496 078,16 дол. США.

Помилка, на думку відповідача, виникла у звязку із тим, що у розрахунку пені позивач вказує на суму пені, яка виникла у період з 17.01.2015 по 30.01.2015 у сумі 45879,66 грн. від суми прострочки 199 889,97 дол. США. Вказана сума процентів 199 889,97 дол. США була нарахована відповідачу за період з 01.12.2014 по 31.12.2014. Проте, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору про внесення змін № 37 до Кредитного договору № 81/12-КL сторони домовились перенести проценти в сумі 199 889,97 дол. США за користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 з рахунків простроченої заборгованості на рахунки строкової заборгованості та встановити строк сплати не пізніше 07 лютого 2015 року.

Тобто, позивачем при розрахунку пені не було враховано договір про внесення змін № 37 і за зазначений період нарахована пеня, яка не повинна була нараховуватись.

Таким чином сума пені за прострочену заборгованість за відсотками, з урахуванням укладеного між позивачем та відповідачем договору про внесення змін № 37 до Кредитного договору № 81/12-КL, на думку відповідача повинна складати 4 555 852, 28 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. відкладено розгляд справи на 27.01.2016 р. та зелено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - СТОВ «ЗК ХОРС».

СТОВ «ЗК ХОРС» надало пояснення 25.01.2016 р., в яких зазначило, що договір майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.11.2014 р. є нікчемним, та про те, що ним було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 12-01 від 12.08.2015 р. та № 471 від 11.09.2015 р.

В судовому засіданні представник СТОВ «ЗК ХОРС» визнало позов у повному обсязі.

Позивачем 27.01.2016 р. надані пояснення, в яких він зазначив, що розрахунок заборгованості позивача, який міститься в матеріалах справи є вірний, розмір заборгованості розрахований з врахуванням умов кредитного договору, додаткових угод до нього та чинного законодавства України, за винятком нарахованих відсотків за період з

01.01.2014року по 30.01.2014 року - правомірне нарахування відсотків у розмірі

1 496 078, 16 грн., що відображено в оновленому розрахунку позивача, який додано до даних пояснень.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

25 квітня 2012 року між АТ "ЗЛАТОБАНК" (далі - кредитодавець, банк, позивач) та ТОВ фірмою "Промінпекс" (далі - позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір № 81/12-КL.

Під час дії кредитного договору № 81/12-KL від 25.04.2015 року між сторонами було укладено ряд додаткових угод, що є невід'ємною частиною основного кредитного договору, та якими внесено зміни до Договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1.1 кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобовязується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно п.1.2 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредитному договору і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором. Може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту на кредитну кредитною лінією.

Згідно п.1.2.1 кредитного договору кредит надається для поповнення обігових коштів.

Згідно п.1.3 кредитного договору максимальний ліміт зборгованості за кредитною лінією становить 13800000,00 доларів США.

Додатковим договором № 6 від 29.08.2012 року до кредитного договору, сторони встановили максимальний ліміт заборгованості за кредитну лінію - 14845000,00 дол. США.

Відповідно до Договору про внесення змін № 20 від 20.11.2013 року до кредитного договору, сторони погодили максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією - 15555000,00 дол. США.

Договором про внесення змін № 21 від 29.11.2013 року до кредитного договору, сторони погодили встановити максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 16840000,00 дол. США.

Згідно п.1.4 кредитного договору, сторонами встановлена кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 24 квітня 2013 року включно.

Проте, Договором про внесення змін № 27 від 15.04.2014 року до кредитного договору сторони встановили кінцеву дату погашення кредиту - не пізніше 22.04.2016 року включно.

Згідно п.1.5 кредитного договору за користування кредитом Позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється - 14% процентів річних.

Згідно п. 2.2.1. кредитного договору, повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів.

Відповідно пунктів 2.4, 2.5, 2.6. 2.6.1 кредитного договору, сплата процентів здійснюється фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 дням. День повернення кредиту до розрахунку не приймається.

Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту.

Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

Пунктом 3.4.2. кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору.

Згідно п. 3.4.3. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій.

Пунктом 3.4.4. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору.

Згідноп.4.1 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідноп.4.3 кредитного договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобовязань за цим кредитним договором, визначених в п.3.4 Позичальник сплачує Кредитодавцю штраф у розмірі 5000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, про що свідчать копії заявок, меморіальних ордерів, виписок по рахунках, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.11.2014 року між СТОВ "Зернова компанія "Хорс" (заставодавцем) та позивачем (заставодержателем) був укладений Договір застави майнових прав №81/12/КL/S-4, відповідно до якого вкладник надав в заставу належні йому майнові права на грошові кошти, що розмішені на вкладному рахунку, відкритому в АТ "Златобанк" за Договором банківського вкладу № 79/1/1 від 12.11.2014 року, а також права вимоги за вказаним договором, які можуть виникнути в майбутньому.

Застава за Договором застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.11.2014 року забезпечує вимоги АТ ЗЛАТОБАНК щодо повернення кредиту, сплати процентів, інших боргових зобов'язань ТОВ ФІРМА ПРОМІМПЕКС за Кредитним договором № 81/12 - КL від 25.04.2012 року.

12 лютого 2015 року з депозитного рахунку СТОВ ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ ХОРС в ОСОБА_4 було здійснено списання суми у розмірі 35 819 756,41 грн., як погашення заборгованості ТОВ ФІРМА ПРОМІМПЕКС на підставі Договору застави майнових прав № 31/12-КL/S-4 від 25.11.2014 року.

Зазначену суму коштів позивач перевів за курсом долару США, встановленому станом на 12.02.2015 року в 1427130,71 дол. США та 12.02.2015 року провів як повернення кредиту за Кредитним договором № 81/12 - КL у сумі 1027350,77 дол. США та сплату процентів по Кредитному договору № 81/12 - КL за період 01.01.2015 року - 31.12.2014 року у сумі 399 779, 94 дол. США.

Тобто, шляхом списання коштів було погашено проценти за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року та з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року у сумі 399 779, 94 дол. США.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладу фізичних осіб від 13.02.2015 року № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" з 14.02.2015 року запроваджену тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк".

Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено обов'язок Уповноваженої особи Фонду щодо забезпечення збереження активів та документації банку. Протягом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (утому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (утомі числі договорів), що є нікчемними з підстав визначених ч. 3. ст. 38 вказаного закону.

Уповноваженою особою Фонду в результаті перевірки виявлено, що СТОВ "Зернова компанія "Хорс" є кредитором АТ "Златобанк" за договором банківського вкладу № 79/1/1 від 12.11.2014 року, укладеним між АТ "Златобанк" та СТОВ "Зернова" компанія "Хорс", відповідно до якого вкладник передав Банку вклад у сумі 12000000,00 грн. з установленням обов'язку банку сплатити проценти у розмірі 20% річних та повернути вклад до 20.01.2016 року.

Як було вище зазначено, з депозитного рахунку СТОВ "Зернова компанія "Хорс" в АТ "Златобанк", за один день до віднесення АТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможніх, на підставі Договору застави було здійснено списання суми коштів у розмірі 35819756,41 грн., як погашення заборгованості ТОВ "Фірма "Промімпекс" за кредитним договором № 81/12-КL від 25.04.2012 року.

Таким чином, в ході перевірки, Уповноважена особа Фонду дійшла висновку, що Договір застави відповідає критерію нікчемності правочинів, визначеному в пункті 7 частини 3 ст. 38 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки умовами правочину передбачено платіж (договірне списання), що надає окремому кредитору - СТОВ "Зернова компанія "ХОРС" - переваги (пільги) перед іншими кредиторами - вкладниками. Так, протягом дії тимчасової адміністрації АТ "Златобанк" вкладники можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився та за договорами банківського рахунку. Виплати за зазначеними договорами здійснюються в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до критеріїв неплатоспроможніх та до початку процедури виведення Фонду банку з ринку, але не більше 200 тис. грн. Разом з тим вклади юридичних осіб не компенсуються.

Натомість, за правочином, що передбачає платіж (договірне списання) коштів у розмірі 35819756,41 грн. за Договором застави СТОВ "ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ "ХОРС" отримало перевагу перед іншими вкладниками, яка полягає у набутті права вимагати права повернення коштів.

Рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" було визнано нікчемним Договір застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.14.2014 року, укладений між АТ "Златобанк" та СТОВ "Зернова компанія "Хорс", про що було направлено повідомлення заставодавцю та відповідачу. Крім того, на адресу відповідача в березні 2015 року банком була направлена вимога про сплату прострочених процентів за Договором.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач в порушення умов Кредитного договору проценти за користування кредитними коштами не сплатив.

В своїх поясненнях відповідач вважає дане повідомлення про нікчемність договору застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.11.2014 р. правомірним.

Крім того, залучена у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, СТОВ «ЗК ХОРС» також вважає, що Договір застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.11.2014 року є нікчемним, оскільки Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» ОСОБА_5 при винесені рішення про визнання нікчемним Договір застави майнових прав № 81/12-КІУ8-4 від 25.14.2014 року та наслання повідомлення про його нікчемність діяв в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 року (ст. 37, 38 цього Закону).

А також, СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» у відповідності до заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог (заява № 12-01 від 12.08.2015 року про зарахування зустрічних однорідних вимог та заява № 471 від 11.09.2015 року про зарахування зустрічних однорідних вимог) було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до чинного законодавства України на час здійснення такого зарахування (ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України, враховуючи п.8 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-УІ від 23.02.2012 року).

У відповідності до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що Договір застави майнових прав № 81/12-КL/S-4 від 25.14.2014 року є нікчемним.

В разі визнання правочину даного виду нікчемним, банком проводиться сторнування грошових коштів на рахунках учасників операцій, що є наслідком недійсності правочину, який не створює жодних правових наслідків, окрім тих, що повязані із його недійсністю.

Аналогічну позицію щодо сторнування грошових коштів на рахунках учасників виклав ВГСУ в своїй Постанові по справі № 910/13185/15.

На підставі порушення відповідачем кредитних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитними договором №81/12-КL від 25.04.2012 року яка за підрахунками позивача станом на 12.08.2015 року складає 395194162,71 грн., з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 16580735,24 дол. США, заборгованість за процентами - 1637808,16 дол. США, пеня - 5830651,51 грн., штраф за неналежне виконання зобов'язання - 5000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено строк (термін) виконання зобов'язання. (1) Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (2) Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

Пунктами 29-30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин надано розяснення про те, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України (постанова Вищого господарського суду України від 31.01.2012 у справі N18/113-53/81).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Перевіривши розрахунок заборгованості за основним боргом, заборгованості за процентами, заборгованості по сплаті пені, штрафу колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову.

Так, в розрахунку нарахованих процентів за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 позивачем вказана сума у розмірі 342095, 24 дол. США, проте, зазначена сума має бути значно меншою. Враховуючи те, що 29.11.2013 відповідачу був наданий останній транш у розмірі 1 284 000, 00 дол. США, а 09.01,2014 було погашено кредит на суму 141 730, 00 дол. США, сума нарахованих процентів повинна складати 1 496 078, 16 дол. США .

У розрахунку пені позивач вказує на суму пені, яка виникла у період з 17.01.2015 по 30.01.2015 у сумі 45879,66 грн. від суми прострочки 199 889,97 дол. США. Вказана сума процентів 199 889,97 дол. США була нарахована відповідачу за період з 01.12.2014 по 31.12.2014. Проте, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору про внесення змін № 37 до Кредитного договору № 81/12-КL сторони домовились перенести проценти в сумі 199 889,97 дол. США за користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 з рахунків простроченої заборгованості на рахунки строкової заборгованості та встановити строк сплати не пізніше 07 лютого 2015 року.

Тобто, позивачем при розрахунку пені не було враховано договір про внесення змін № 37 і за зазначений період нарахована пеня, яка не повинна була нараховуватись.

Таким чином сума пені за прострочену заборгованість за відсотками, з урахуванням укладеного між позивачем та відповідачем договору про внесення змін № 37 до Кредитного договору № 81/12-КL, повинна складати 4 555 852, 28 грн.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 16 580 735, 24 дол. США, заборгованості за процентами у розмірі 1 496 078,16 дол. США, заборгованість по сплаті пені у розмірі 4 555 852, 28 грн., штраф у розмірі 5000, 00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Інші встановлені колегією суддів обставини спору і наведені сторонами юридичні обґрунтування та заперечення не змінюють встановлених колегією суддів обставин і не впливають на правові висновки колегії суддів у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідачів, викладені ними в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі зясовані та невірно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивачів має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Златобанк" на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.15 року у справі № 922/4694/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.10.15 року у справі № 922/4694/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промімпекс" (код ЄДРПОУ 24489282, 61124, м. Харків, вул. Каштанова, 29) на користь публічного акціонерного товариства «Златобанк» (код ЄДРПОУ 35894495, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52) заборгованість за кредитом у розмірі 16 580 735, 24 дол. США, заборгованість за процентами у розмірі 1 496 078,16 дол. США, заборгованість по сплаті пені у розмірі 4 555 852, 28 грн., штраф у розмірі 5000, 00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промімпекс" (код ЄДРПОУ 24489282, 61124, м. Харків, вул. Каштанова, 29) на користь на користь державного бюджету судовий збір - (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31216206782003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 57075,48 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промімпекс" (код ЄДРПОУ 24489282, 61124, м. Харків, вул. Каштанова, 29) на користь публічного акціонерного товариства «Златобанк» (код ЄДРПОУ 35894495, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52) 62783,03 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.