Постанова № 55375711, 27.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р.Справа № 915/1759/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання Мельник Ю.М.

за участю:

від ПАТ «Миконт»: ОСОБА_1, довіреність б-н, від 11.01.2016; ОСОБА_2, довіреність б-н, від 14.01.2016; Директор ОСОБА_3, паспорт серія ЕО № 544939, дата видачі: 24.06.1998

від ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» - ОСОБА_4, довіреність б-н, від 15.02.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015

у справі №915/1759/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Миконт»

про повернення палива дизельного ULSD 10 ppm

ВСТАНОВИВ:

Публічного акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» (далі ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Миконт» (далі ТОВ «Миконт») про повернення палива дизельного ULSD 10 ppm (вміст сірки до 10мг/кг) в кількості 312,860 тонн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг по прийому, зберіганню та відпуску нафтопродуктів від 07.10.2014 № МЗ-16 в частині повернення відповідачем позивачу зі зберігання за цим договором палива дизельного ULSD 10 ppm в кількості 312,86 тонн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015 (суддя Бездоля Д.О.) у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано недоведеністю позивачем факту прийняття відповідачем на зберігання нафтопродуктів, саме за договором про надання послуг з прийому, зберіганню та відпуску нафтопродуктів № М3-16 від 07.10.2014 - 520 т. палива дизельного ULSD 10 ppm, а тому, враховуючи, що підставою даного позову позивача є невиконання відповідачем умов договору № М3-16 від 07.10.2014, в задоволені позову позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015 по справі №915/1759/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» до ТОВ «Миконт» задовольнити повністю. ТОВ «Миконт» повернути ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» паливо дизельне ULSD 10 ppm (вміст сірки до 10 мг/кг) в кількості 312.860 тонн.

Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та такого, що не відповідає обставинам справи висновку про те, що позивачем не доведено обставину прийняття відповідачем від позивача на зберігання 520 тонн дизельного палива. Суд безпідставно не врахував подані позивачем до матеріалів справи докази, а саме лист від 31.07.2015 №282-01, акт повернення зі зберігання №23-06/ДТ від 23.06.2015 та акт повернення зі зберігання №24-06/ДТ від 24.06.2015, які підтверджують, що належне позивачу дизельне паливо в кількості 312.86 т. що перебуває у володінні відповідача.

Крім цього, скаржник зазначає, що лист від 31.07.2015 №282-01 є доказам перебування у володінні відповідача 312.86 тонн дизельного палива, належного позивачу. А також є доказом того, що вказане паливо перебуває на зберіганні на підставі договору №МЗ-16 від 07.10.2014. є акти від 23.06.2015 №23-06/ДТ та від 24.06.2015 №24-06/ДТ, які підтверджують відвантаження відповідачем 207,14 тонн з 520 тонн, які відповідач передав позивачу по акту №4 від 16.06.2015. Також, апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції під час розгляду справи, до спірних правовідносин повинен був застосувати вимоги ст. 949 ЦК України, або застосувати вимоги ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) від 14.12.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2016 о 10:00.

25.01.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Миконт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить в задоволені апеляційної скарги ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» відмовити повністю, а рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015 залишити без змін.

У судове засідання 27.01.2016 зявились представник ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та ТОВ «Миконт».

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та вважає, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного зясування обставин, які мають значення для справи, без порушень застосування норм матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.11.2014 між сторонами був укладений договір поставки № МЗ-19 (далі договір поставки), за яким позивач зобовязався передати, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) на умовах цього договору та додатків до нього, які є невідємною частиною договору (далі додатки). Базис і терміни поставки, кількість, номенклатура і ціна товару зазначаються в додатках до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки від 16.11.2014, отриманий товар використовуватиметься для забезпечення технологічних потреб при здійсненні приймання та видачі нафтопродуктів клієнтів відповідача і не може бути реалізований третім особам.

Згідно з п. 3.1. договору поставки, ціна на кожну партію товару, що поставляється за цим договором, вказується в додатках до цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору поставки від 16.11.2014:

- поставка товару здійснюється на умовах EXW назва місця передачі товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком;

- зобовязання позивача з поставки партії товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від позивача до відповідача при базисі EXW назва місця передачі товару з підписання акту прийому-передачі товару. Датою поставки товару вважається: при базисі EXW назва місця передачі товару підписання акту прийому-передачі товару.

Згідно з п. 5.3. договору поставки - відповідач має право протягом дії цього договору в будь-який час повернути позивачу отриманий товар, а позивач зобовязаний його прийняти. При поверненні товару ніякі додаткові платежі не проводяться.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки, відповідач зобовязаний здійснити оплату вартості товару у строк до 20.03.2016, якщо інше не передбачено відповідним додатком. Строк оплати товару може бути продовжений за згодою сторін.

Згідно з п. 11.1. договору поставки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 20.03.2016.

Відповідно до п. 1.1. додатку від 21.11.2014 № 1 до договору поставки, позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти і оплатити дизельне паливо ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) у кількості 520 тонн загальною вартістю 9464000,00 грн., що в еквіваленті становить 591502,08 доларів США.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2., 3.2. вказаного додатку до договору поставки:

- відповідач здійснює оплату за товар у строк до 20.03.2016. Строк оплати товару може бути продовжений за згодою сторін;

- сума, що підлягає сплаті відповідачем за товар у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти станом на день, що передує даті платежу за даними офіційного сайту Національного банку України;

- поставка товару здійснюється на умовах EXW нафтобаза ТОВ «МІКОНТ» (м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1).

Відповідно до п. 4.1. цього ж додатку до договору поставки, цей додаток набуває чинності з моменту його підписання сторонами, є невідємною частиною договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим додатком або підписання сторонами угоди про розірвання цього додатку за взаємною згодою.

На виконання умов договору поставки від 11.11.2014р., 21.11.2014 позивач передав, а відповідач прийняв на умовах EXW нафтобаза ТОВ «МІКОНТ» дизельне паливо ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) у кількості 520 тонн загальною вартістю 9464000,00 грн., що підтверджується актом від 21.11.2014 № 1 до договору.

Факт передачі майна за актом від 21.11.2014 представниками сторін не заперечується.

16.06.2015 між сторонами укладена угода про розірвання додатку від 21.11.2014 № 1 до договору поставки, за якою відповідач зобовязався протягом двох робочих днів з дня її підписання повернути позивачу по базису терміналу ТОВ «МІКОНТ» дизельне паливо ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) в кількості 520 тонн.

Актом від 16.06.2015 № 4 сторони засвідчили факт передачі відповідачем та прийняття позивачем по базису нафтобаза ТОВ «МІКОНТ» дизельного палива ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) в кількості 520 тонн.

07.10.2014 між сторонами був укладений договір про надання послуг по прийому, зберіганню та відпуску нафтопродуктів № МЗ-16 (далі договір зберігання), за яким відповідач зобовязався за завданням позивача надати визначені даним договором послуги та виконати роботи (далі - послуги), а позивач, в свою чергу, зобовязався прийняти їх належним чином та оплатити згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.6. договору зберігання:

- обєм послуг по прийманню та зберіганню нафтопродуктів, який є предметом даного договору, включає: прийом нафтопродуктів судновими насосами із танкера в берегові резервуари, а також прийом нафтопродуктів, які надійшли залізничним транспортом; зберігання нафтопродуктів у резервуарах відповідача, строк зберігання яких обмежується строком дії договору; налив нафтопродуктів у водний транспорт, залізничні та автомобільні цистерни;

- послуги по прийому та відвантаженню нафтопродуктів надаються на терміналі, який розташований за адресою: Україна, 54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1.

Згідно з п.п. 3.1., 3.3. договору зберігання:

- якість та обєм кожної конкретної партії нафтопродуктів обумовлюються сторонами додатково у письмовому вигляді;

- підтвердженням прийнятої кількості нафтопродуктів є генеральний акт, акт-повідомлення та акт замірів у берегових резервуарах, складені за висновком незалежних інспекторів, які залучені сторонами.

Відповідно до п/п. 4.3.7., 4.3.8., 4.3.10. п. 4.3. договору зберігання позивач зобовязався:

- забезпечити на період прийому нафтопродуктів в резервуари присутність свого уповноваженого представника для здійснення контролю та підписання генерального акту;

- підписувати зі своєї сторони акт відвантаження нафтопродуктів при відвантаженні в день виконання вказаних у актах дій;

- прийняти відповідальність по збереженню майна з моменту відвантаження йому майна або передати відповідальність по збереженню майна перевізнику на фронті наливу.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. та 6.3. договору зберігання:

- вартість послуг визначається виходячи з фактично прийнятої та відвантаженої відповідачем кількості нафтопродуктів та встановлених сторонами розцінок. Розрахунковою є кожна партія майна;

- оплата послуг відповідача здійснюється у порядку та розмірі, встановленому додатком до цього договору;

- здача послуг відповідачем та приймання їх позивачем оформлюється актами наданих послуг, які підлягають узгодженню з позивачем протягом 3-х календарних днів з моменту надання актів у розпорядження представників позивача.

Відповідно до п. 8.1. договору зберігання, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до 07.10.2016 включно, а в частині розрахунків між сторонами та вивозу майна позивачем до повного виконання зобовязань.

07.10.2014 сторони уклали додатки №№ 1, 2 до договору зберігання, у пунктах 3 яких узгодили, що позивач здійснює оплату вартості послуг по прийому та відвантаженню нафтопродуктів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача наступним чином: протягом 1-го банківського дня з дня підписання акту прийому майна на зберігання відповідачем та позивачем.

Листом від 22.06.2015 № 329 позивач на виконання умов договору зберігання просив відповідача провести виборку мертвих залишків дизельного палива ULSD 10 ppm (ULTRA LOW SULFUR DIESEL) з резервуарів та технологічних трубопроводів.

23-24.06.2015 відповідач повернув, а позивач прийняв зі зберігання дизельне паливо ULSD 10 ppm в кількості 207,78 тонн, що підтверджується актами від 23.06.2015 № 23-06/ДТ та від 24.06.2015 № 24-06/ДТ.

У вказаних актах відсутні відомості про те, що повернене за ними зі зберігання позивачу дизельне паливо повертається в рахунок прийнятого на зберігання дизельного палива, що було обєктом договору поставки.

Як зазначено судом першої інстанції, та підтверджено представниками сторін під час апеляційного провадження, посилання у цих актах на договір від 07.10.2014 № МК-14 сторони визнають помилковим, оскільки договір з зазначеними реквізитами між сторонами не укладався.

Листом від 25.06.2015 № 256-01 відповідач повідомив позивача про готовність виконання робіт вартістю 18328,95 грн. по відкачці мертвих залишків ДП RON(EN 228) із резервуарів та трубопроводів у резервуар № 24.

25.06.2015 позивач для відшкодування витрат по перекачці ДП згідно з договором схову сплатив відповідачу 18328,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2015 № 130.

Судова колегія погоджується з висновками господарського суду Миколаївської області щодо недоведеності обставин передачі нафтопродуктів саме за договором зберігання №МЗ-16 від 07.10.2014 з оглядом на наступне:

За приписами вимог ст.956 ЦК України, товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, повязані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Частиною 3 ст. 957 ЦК України передбачено, що договір складського зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Сторони умовами п. 3.8. договору зберігання від 07.10.2014 передбачили порядок оформлення прийму-передачі товару за договором, а саме за документальною формою, затвердженою Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 / надалі Інструкція/.

Відповідно до п. п. 5.2.5-5.2.6 вищевказаної Інструкції, комісійне приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства - вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами.

Комісійне приймання нафти і нафтопродуктів відбувається за участі представників охоронної організації, що супроводжували нафту або нафтопродукти (у разі, якщо згідно з відповідним договором вантаж супроводжується охоронною організацією). За потреби до приймання нафти або нафтопродуктів можуть залучатись представники незалежної експертної організації, якщо її визначено у відповідному договорі. Особи, які беруть участь у комісійному прийманні нафти і нафтопродуктів, повинні проходити відповідну підготовку з цих питань та періодичну перевірку знань згідно з порядком, установленим керівником підприємства. Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Публічне акціонерне товариство «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» на надало доказів прийняття на зберігання нафтопродуктів, за формою, передбаченою вимогами договору та Інструкції, з урахуванням природних втрат нафтопродуктів, як це передбачено п. 3 Інструкції.

Саме з цих підстав, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача на лист ТОВ «Миконт» № 282-01 від 31.07.2015р.( арк. спр. 32) в якості доказу передачі нафтопродуктів на зберігання, оскілки умовами договору сторони передбачили складання саме акту приймання нафти і нафтопродуктів за формою № 5-НП, який є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 5.2.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України.

Щодо посилання Публічного акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» в апеляційної скарзі на необхідність господарським судом за власною ініціативою застосувати до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, судова колегія зазначає наступне:

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував позовні вимоги ст. ст. 526,902,936,949 ЦК України, тобто наявністю зобовязальних правовідносин які виникли на підставі укладеного договору зберігання ( ч. 2 ст. 509 ЦК України) та їх неналежним виконанням з боку відповідача.

Вимоги ст. 1212 ЦК України регламентують загальні положення про зобовязання у звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто за відсутністю зобовязальних правовідносин сторін.

Відповідно до вимог п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. (зі змінами та доповненнями), право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.

Підставою позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, звертаючись до суду з позовом Публічне акціонерне товариство «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», посилалось на обставини існування договірних правовідносин за договором зберігання, їх неналежного виконання з боку відповідача, порушення його прав, як поклажодавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався своїм правом на зміну підстав позову, з відповідною заявою до суду до початку розгляду справи по суті не звертався, про що свідчить протокол судового засідання 02.11.2015 (арк. спр. 65-66). Позовна заява, що розглядалась судом першої інстанції, не містить посилань на обставини відсутності між сторонами зобовязаних правовідносин.

Таким чином, рішення господарського суду Миколаївської області від 11.03.2015 у справі № 915/2146/14 є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного зясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015 у справі №915/1759/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 01.02.2016.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяЛ.В. Лавриненко

СуддяВ.Т. Пироговський