Рішення № 55375541, 25.01.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р.Справа № 922/5241/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промтехобладнання", м. Харків про стягнення 290223,29 грн. за участю представників :

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 03.06.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 27.02.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промтехобладнання" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих невиконанням зобов'язань в межах гарантійного строку за договором підряду № 051901 від 19.05.2014 р. у розмірі 279329,42 грн. та пені у розмірі 10893,87 грн.

В обґрунтування позову позивач вказував, що відповідач грубо порушує його права за договором підряду № 051901 від 19.05.2014 р., що полягає у невиконанні робіт по усуненню недоліків (дефектів) дизелю 6ЧН 21/21 марки 211Д-3 (заводський номер 7970) тепловозу серії ТГМ4А № 2779 в межах гарантійного строку за договором. Крім того, позивач вказував, що сума вартості ремонтних робіт дизеля 6ЧН 21/21, що зазначена відповідачем у проекті договору підряду, є розміром завданих збитків за порушення зобов'язань за договором підряду № 051901 від 19.05.2014 р.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 18.12.2014 р. за вх.№ 46016, надав письмові заперечення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку із його необґрунтованістю та недоведеністю, та зазначав, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що поломка сталася в наслідок неналежно проведених відповідачем робіт.

Ухвалою суду по справі від 10.03.2015 р. була призначена у справі судова залізнично - транспортна експертиза та доручено її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. За таких обставин провадження у справі було зупинено.

15.01.2016 р. за вх. № 121 до господарського суду Харківської області надійшов висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1192/3878 судової залізнично - транспортної експертизи за матеріалами господарської справи № 992/5241/14 від 25.12.2015 р.

Ухвалою суду від 18.01.2016 р. провадження у справі № 922/5241/14 було поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2016 р. о 10:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 21.01.2016 р. о 10:20 надали заяву (вх. № 1907 від 21.01.2016 р.) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

У судовому засіданні призначеному на 21.01.2016 р. о 10:20 була оголошена перерва до 25.01.2016 р. о 12:00 для надання можливості представникам сторін на ознайомлення та надання письмових пояснень щодо висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1192/3878 судової залізнично - транспортної експертизи за матеріалами справи від 25.12.2015 р.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 25.01.2016 р. о 12:00 надали заяву (вх. № 2233 від 25.01.2016 р.) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

19.05.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промтехобладнання" (підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть" (замовник, позивач) був укладений договір підряду № 051901 (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору підрядник зобов'язувався за дорученням замовника на власний ризик виконати роботу у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов'язувався прийняти цю роботу та оплатити її.

Пунктом 1.2. договору було передбачено, що предметом договору підряду є ремонт тепловоза ТГМ4А в обсязі ТР-1 (текущий ремонт - 1).

Загальна вартість договору складає 102793,02 грн., в тому числі ПДВ 20% - 17132,17 грн. (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору найменування, обсяги та ціна виконуваних робіт визначені в Калькуляції вартості ремонту тепловоза ТГМ4А в обсязі ТР-1 ( Додаток № 1 ), який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору було передбачено, що термін виконання підрядних робіт, обумовлених цим договором складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту перерахування замовником авансу, визначеного в п. 5.1. цього договору.

Відповідно до п.3.2. договору робота за цим договором виконується із застосуванням устаткування, матеріалів підрядника

Пунктами 6.1. та п. 6.2. договору було передбачено, що гарантійні строки на виконані за цим договором роботи становлять 12 (дванадцять ) місяців з дня приймання - передачі предмету підряду, відповідно до статті 322 Господарського кодексу України. В разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків, замовник повинен письмово повідомити про них підрядника та викликати його вповноваженого представника для складання ату про недоліки, в якому відображаються причини дефектів винної сторони. Підрядник в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту складання акту про виявлені недоліки (дефекти), зобов'язаний за власний рахунок їх усунути.

Згідно із п. 6.3. договору в разі ухилення підрядника від усунення недоліків (дефектів) в межах гарантійного строку, замовник може їх усунути своїми силами за умови відшкодування понесених витрат підрядником. Ухиленням підрядника від усунення недоліків (дефектів) вважається невиконання підрядником робіт по усуненню недоліків (дефектів) на протязі терміну, визначеного п. 6.2. цього Договору.

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

В разі порушення підрядником п.3.1. та п.6.2. цього договору, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення (невиконання) зобовязання (п.7.2. договору).

Пунктом 10.5. договору було передбачено, що жодна зі сторін не має права передавати третім особам права та обовязки по даному договору, без письмової згоди іншої сторони.

Згідно п.11.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р.

05.06.2014 р. між сторонами був складений акт приймання передачі виконаних робіт за договором по ремонту тепловоза ТГМ4а в обсязі ТР-1.

Згідно позову позивач вказував, що 07 серпня 2014 року його робітниками була виявлена поломка дизелю 6ЧН21/21 марки 21 ІД-3 (заводський номер 7970) тепловозу серії ТГМ4А № 2779, що унеможливлює його подальше використання за призначенням.

08 серпня 2014 року позивач засобами факсимільного зв'язку направив відповідачу листа, згідно якого просив відповідача направити свого представника для визначення причин та усунення неполадків на тепловозі ТГМ4А, у звязку з проведенням відповідачем ремонту тепловоза ТГМ4А в обсязі ТР-1 за договором.

Також, 19.08.2014 р. позивачем було направлено відповідачу листа (вих. № 121) в якому позивач вказував, що даний лист дублює лист позивача від 19.08.2014р.

12.08.2014 р. представниками сторін був складений акт виявлення недоліків (дефектів).

26.08.2014 р. позивачем був отриманий лист відповідача (№ 08/18-1 від 18.08.2014 р.) згідно якого відповідач пропонував позивачу провести ремонт дизелю 6ЧН 21/21. Вартість ремонту складала 279329,42 грн. з урахуванням ПДВ. Також, відповідачем було направлено позивачу проект договору підряду з калькуляцією вартості ремонту дизелю 6ЧН 21/21 на суму 279329,42 грн. з урахуванням ПДВ.

16 жовтня 2014 року позивач направив відповідачу претензію №1 про проведення ремонтних робіт (усунення недоліків (дефектів) дизелю 6ЧН 21/21 марки 211Д-3 (заводський номер 7970) тепловозу серії ТГМ4А № 2779 в межах гарантійного строку за договором підряду № 051901 від 19 травня 2014 року.

11 листопада 2014 року позивач отримав від відповідача відповідь на претензією, в якій відповідач повідомив, що причина поломки дизеля є неправильна експлуатація та надмірне перевантаження. Також, відповідачем було зазначено, що виявлена поломка дизелю не підпадає під гарантійне обслуговування, оскільки не пов'язана з проведеними ремонтними роботами за договором.

Вивченням акту виявлення недоліків (дефектів) від 12.08.2014 р. судом було встановлено, що даний акт було складено на предмет визначення причин виходу із ладу дизеля ТГМ4А. Проте, відповідні причини виходу із ладу дизеля ТГМ4А у акті не були зазначені.

За таких обставин 18.12.2014 р. судом була винесена ухвала по справі, якою:

- викликані для дачі пояснень суду зам.директора по виробництву ОСОБА_3, начальник виробництва ОСОБА_4, начальника ЖД-цеху ОСОБА_5 з приводу підписання ними акту виявлення недоліків (дефектів) щодо дизеля 64Н 21/21 тепловозу ТГМ4А № 2779 та причини виходу із ладу дизеля ТГМ4А , та зобов'язано вказаних осіб надати до суду письмові пояснення щодо цього;

- зобов'язано ТОВ "Укрспецизвесть" забезпечити явку у судовому засіданні зам.директора по виробництву ОСОБА_3, начальника виробництва ОСОБА_4 та начальника ЖД-цеху ОСОБА_5

- викликані для дачі пояснень суду інженер ОСОБА_6 та слюсарь-дизелист ОСОБА_7 з приводу підписання ними акту виявлення недоліків (дефектів) щодо дизеля 64Н 21/21 тепловозу ТГМ4А № 2779 та причини виходу із ладу дизеля ТГМ4А, та зобов'язано вказаних осіб надати до суду письмові пояснення щодо цього;

- зобов'язано ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Промтехобладнання" забезпечити явку у судовому засіданні інженера ОСОБА_8 та слюсаря-дизелиста ОСОБА_7

ОСОБА_3, через канцелярію господарського суду 24.12.2014 р. за вх.№ 46929, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них ОСОБА_3 вказував, що на момент поломки двигуна були викликані представники фірми ТОВ ВКФ Промтехобладнання, які при огляді двигуна склали акт в якому встановлені наступні пошкодження:

- розбито блок двигуна в районі 4-го циліндра;

- розбито корпус паливного насоса високого тиску;

- відірвано поршень від шатуна 4-го циліндра;

- розбита гільза 4-го циліндра;

- виявлена металева стружка в картері дизеля;

- відсутній штифт кріплення приводний шестерні РЧО;

- обрив приводу на автоматичному стоп-пристрої.

За інструкцією ТР-1 перевірка роботи РЧО повинна проводитися на стенді, а не на тепловозі.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_3 зазначав, що перевірка роботи РЧО не проводилася, що і призвело до несправності двигуна. При цьому він зазначав, що при візуальному огляді РЧО можливо було виявити люфт приводної шестерні РЧО.

ОСОБА_9, через канцелярію господарського суду 24.12.2014 р. за вх.№ 46925, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них ОСОБА_9 вказував, що при виконанні маневрових робіт 07.08.2014 р. вийшов з ладу двигун тепловоза ТГМ4А № 2779. Начальник ЖД-цеху ОСОБА_5 викликав представників ТОВ ВКФ Промтехобладнання так, як тепловоз перебував на гарантії після проведення ремонту ТР-1 вищеназваної організації. Представники ТОВ ВКФ Промтехобладнання прибули 12.08.2014 р. і при огляді двигуна було виявлені наступні пошкодження:

- розбито блок двигуна в районі 4-го циліндра;

- розбито корпус паливного насоса високого тиску;

- відірвано поршень від шатуна 4-го циліндра;

- розбита гільза 4-го циліндра;

- виявлена металева стружка в картері дизеля;

- відсутній штифт кріплення приводний шестерні РЧО;

- обрив приводу на автоматичному стоп-пристрої.

ОСОБА_5, через канцелярію господарського суду 24.12.2014 р. за вх.№ 46928, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них ОСОБА_5 вказував, що при виконанні робіт ТОВ ВКФ Промтехобладнання згідно калькуляції до договору № 051901 від 19.05.2014 р., була не якісно виконано п.8 калькуляції, тобто не перевірена робота РЧО і 8-ми позиційного пристрою на стенді з оглядом приводу РЧО, що при експлуатації тепловоза спричинило за собою випадання штифта кріплення шестерні приводу РЧО і збільшенню оборотів дизеля, при цьому повинно було спрацювати АСУ (автоматичний стоп-пристрій) але не спрацювало, так як після виконання робіт з ТР-1 не було перевірено спрацьовування автоматичного стоп-пристрою при досягненні двигуном максимальних обертів. Після досягнення високих обертів стався обрив шатуна четвертого циліндра, що призвело до руйнування блоку циліндрів і паливного насоса. Після того, що сталося 07.08.2014 р. були викликані представники фірми ТОВ ВКФ Промтехобладнання і в присутності представників був проведений огляд та виявлені недоліки, які спричинили поломку двигуна, про що було складено відповідний акт.

Інженер ТОВ ВКФ Промтехобладнання ОСОБА_6, через канцелярію господарського суду 24.12.2014 р. за вх.№ 46930, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них ОСОБА_6 вказував, що 12.08.2014 р. представниками сторін на території позивача було оформлено акт про недоліки. В ході огляду дизеля тепловоза ТГМ 4А 12.08.2014 г. представниками ТОВ ВКФ Промтехобладнання було виявлено, що не дочекавшись представників ТОВ ВКФ Промтехобладнання був розібраний тепловоз ТГМ-4А третьою стороною (знятий дизель, регулятор числа обертів), що є порушення п. 10.5. договору, а саме, що жодна із сторін не має права передавати третім особам права та обов'язки за даним договором без письмової згоди іншої сторони. Таким чином, 12.08.2014 р. представниками ТОВ ВКФ Промтехобладнання було можливо лише частково (зі слів замовника) розібратися в причині виходу з ладу дизеля.

Також, ОСОБА_6 зазначав, що у свою чергу представники ТОВ "Укрспецизвесть" не виконували планові роботи з ремонту дизеля, зазначені в Правилах технічного обслуговування і ремонту тепловозів; нехтували працездатністю захисних систем тепловозу, таким як блок-магніт на РЧО і АСУ, що призвело до таких наслідків. Також, ТОВ "Укрспецизвесть" порушило п. 10.5. договору, і не дали можливості визначити причини поломки.

Враховуючи пояснення викликаних у судове засідання осіб та враховуючи те, що у акті виявлення недоліків (дефектів) щодо дизеля 64Н 21/21 тепловозу ТГМ4А № 2779 відповідні причини виходу із ладу дизеля ТГМ4А не були зазначені, ухвалою суду по справі від 24.12.2014 р. була призначена у справі судова експертиза та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_10.

12.02.2015 року матеріали справи № 922/5241/14 були повернуті на адресу господарського суду Харківської області з повідомленням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. ОСОБА_10 про неможливість надання висновку експертизи № 176/177 по справі.

За таких обставин ухвалою суду по справі від 10.03.2015 р. була призначена у справі судова залізнично транспортна експертиза та доручено її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

15.01.2016 р. за вх. № 121 до господарського суду Харківської області надійшов висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1192/3878 судової залізнично - транспортної експертизи за матеріалами справи.

Висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1192/3878 судової залізнично - транспортної експертизи було встановлено наступне.

І. Безпосередньо перед моментом виходу з ладу дизеля 6ЧН 21/21 тепловоза ТГМ4А № 2779 вказаний дизель перебував у несправному стані по ДСТУ 2860-94, який не відповідав ви могам руководства. Несправності дизеля полягали у наступному":

1) привід регулятора частоти обертання мав скритий дефект, пов'язаний з ремонтом ПР-1 (поточний ремонт - 1, ТР (текущий ремонт) -1)), при якому вказаний привід мав бути розібраний і знову зібраний. Вказаний дефект призвів до випадіння штифта, що зєднує привідну шестерню з привідним валом безпосередньо перед відмовою дизеля;

2) при перевищенні частотою обертання дизеля граничного значення не спрацювали передбачені конструкцією стоп-пристрої. Вказаний дефект був скритий і міг бути пов'язаний з відмовою реле частоти обертання (неподачі ним сигналу на стоп-пристрої про перевищення часто ти обертання). Вказане реле мало термін сружби 21 рік при нормативному терміну 12 років.

ІІ. Достовірно встановити, чи мала місце невідповідність дій працівників ТОВ "Укрспецизвесть", відповідальних за технічний стан дизеля 6ЧН 21/21 тепловоза ТГМ4А № 2779 в проце сі експлуатації та технічного утримання (ремонту) тепловоза ТГМ4А № 2779 вимогам нормати вних документів, що діють на ТОВ "Укрспецизвесть", неможливо. У наданих на дослідження матеріалах відомостей, які б свідчили про непроведення щоденного технічного огляду ТО-1 та експлуатацію тепловоза з несправностями, які могли бути виявлені при проведенні щоденного технічного огляду ТО-1 немає. Тому ймовірно, невідповідність дій працівників ТОВ "Укрспецизвесть", відповідальних за технічний стан дизеля 6ЧН 21/21 тепловоза ТГМ4А №2779 вимогам нормативних документів, що діють на ТОВ "Укрспецизвесть", в процесі експлуатації та техніч ного утримання (ремонту) тепловоза ТГМ4А № 2779 місця не мала.

ІІІ. Безпосередньою технічною причиною виходу з ладу дизеля 6ЧН 21/21 тепловоза ТТМ4А №2779 є неконтрольоване збільшення частоти обертання дизеля до значення, при якому міцність деталей не забезпечується. Послідовність проміжних технічних причин, що призвела до безпосередньої технічної причини виходу з ладу дизеля 6ЧН 21/21 тепловоза ТГМ4А № 2779 на ведена на рис. IV Дослідження.

IV. У зв'язку з тим, що блок дизеля 6ЧН 21/21 тепловозу ТГМ4А № 2779 має руйнування, при яких його відновлення неможливе, питання про вартість відновлювального ремонту дизеля 6ЧН 21/21 тепловозу ТГМ4А № 2779 не має технічного змісту.

При цьому суд зазначає, що при призначені у справі судової залізнично - транспортної експертизи судові експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, в т.ч. за неправдивий висновок, про що у висновку є підписи судових експертів.

Крім того, суд зазначає, що сторонами не було надано до суду заперечень щодо висновку судової залізнично - транспортної експертизи, а підстави для відхилення висновку судового експерта відсутні.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що сума вартості ремонтних робіт дизеля 6ЧН21/21 у розмірі 279329,42 грн., яку зазначив відповідач у проекті договору підряду, є розміром завданих збитків позивачу за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 051901 від 19 травня 2014 року.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Положеннями ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 859 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Статтею 860 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Частиною 2 ст. 858 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч.3 ст. 858 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 07.10.2015 р. у справі № 916/3371/14.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи доведенням позивачем складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності протиправної поведінки відповідача, вини та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення п.7.2. договору щодо нарахування пені, та те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарським судом був перевірений розрахунок позивача пені та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 7461,54 грн. за період з 23.08.2014 р. по 30.09.2014 р.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог суму сплаченого судового збору у розмірі 5735,82 грн.

Також, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за проведення судової експертизи у розмірі 36516,48 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 224, 225, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 626, 627, 629, 837, 858, 859, 860 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промтехобладнання" (61124, м. Харків, проспект Гагаріна, буд 127-А, ідентифікаційний код 31644630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть" (49010, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, буд. 99, кім. 188, ідентифікаційний код 36960102) збитки, завдані невиконанням зобов'язань в межах гарантійного строку за договором підряду № 051901 від 19.05.2014 р. у розмірі 279329,42 грн.; пеню у розмірі 7461,54 грн.; суму сплаченого судового збору у розмірі 5735,82 грн. та суму витрат за проведення судової експертизи у розмірі 36516,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 01.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_11